Рішення № 11378091, 29.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 16/65-10-1562 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Вергелес Ю.О. за довіреністю № 28 від 24.11.2009р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 25.05.2010р.

Від третьої особи: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Фінростбанк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення 201022,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Фінростбанк” (далі по тексту ПАТ „Фінростбанк”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту СПД ОСОБА_4) про стягнення з відповідача 201022, 73 грн. загальної заборгованості за кредитним договором № 530-К від 14.11.2008р., у тому числі 128000 грн. поточної заборгованості за кредитом; 33750 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 27878,53 грн. простроченої заборгованості по відсотках; 4852,50 грн.- простроченої заборгованості за комісійною винагородою; а також пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 09.07.2009р. по 22.03.2010р. у розмірі 3951,36 грн., пені за прострочення сплати відсотків за період з 07.08.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 2590,34 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р.

Ухвалою від 31.05.2010р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача був залучений ОСОБА_5.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що останнім кредит фактично отримано не було, оскільки кредит був використаний для придбання транспортного засобу, власником якого був ОСОБА_5, шляхом погашення заборгованості останнього перед банком. Однак, автомобіль ОСОБА_5 переданий відповідачу не був.

У судовому засіданні 18.06.2010р. представником відповідача було заявлено клопотання про витребування у позивача інформації щодо укладення кредитного договору між публічним акціонерним товариством „Фінростбанк” та ОСОБА_5, а також стосовно погашення кредиту ОСОБА_5.

З огляду на те, що обставини виконання кредитного договору ОСОБА_5 не стосуються предмету судового дослідження по даній справі, судом вказане клопотання представника відповідача було відхилено.

У судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про надіслання матеріалів господарської справи № 16 / 65 10 1562 до прокуратури Київського району м. Одеси для перевірки законності надання кредиту, а також перевірки фактів зловживання співробітниками ПАТ „Фінростбанк” своїм службовим становищем, та зупинення провадження у даній справі. Відповідно до ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів. Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

Факти, встановлені у порядку кримінального розслідування, можуть бути обов'язковими для господарського суду лише у випадках, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій.

У даному ж випадку предметом заявленого позову є вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 530-К від 14.11.2008р., отже, висновки з цього питання суд може зробити на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, або зібраних з власної ініціативи при розгляді цієї справи, незалежно від наслідків кримінального розслідування наявності або відсутності у діях службових осіб банку зловживання своїми повноваженнями при передачі автомобілю, а тому зупинення провадження по справі з наведених мотивів не можна визнати обґрунтованим.

З огляду на викладене зазначене клопотання судом було відхилено як необґрунтоване та безпідставне.

Незважаючи не неодноразові вимоги суду, ОСОБА_5 жодного разу у судові засідання не зявився, письмових пояснень по суті позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Фінростбанк” (правонаступником якого є ПАТ „Фінростбанк”) (Банк) та СПД ОСОБА_4 (Позичальник) 14.11.2008 року було укладено кредитний договір № 530-К від 14.11.2008р., відповідно до умов п. 1.1 якого Банк у разовому порядку надає Позичальнику кредит у сумі 180000,00 грн. строком з 14.11.2008 р. до 14.11.2012 року для придбання автотранспорту зі сплатою 17 процентів річних. При цьому, згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4 кредитного договору Позичальник зобовязався у процесі користування кредитом дотримуватись принципів кредитування: строковості, повернення, платності, забезпеченості; використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі; погасити в повному обсязі наданий Банком кредит та відсотки за користування кредитом (розділ 1 цього договору) не пізніше 14.11.2012 року.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлений наступний порядок надання кредиту. Так, Банк зобовязався відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 20639003000530 для видачі кредиту. Видача кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 26008005000185 у ТОВ „ФІНРОСТБАНК”, код Банку 328599 згідно заявки.

На виконання умов кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. Банком здійснювалося кредитування рахунку Позичальника у Банку.

Відповідно до виписки з позичкового рахунку № 20639003000530 /а.с. 25/ 14.11.2008р. з вказаного позичкового рахунку на поточний рахунок № 26008005000185 СПД ОСОБА_4 було перераховано суму кредиту у розмірі 180000 грн. В подальшому, з поточного рахунку відповідача були списано 35 грн. - в якості оплати за оформлення чекової книжки, 179,78 грн. в якості плати за розрахункове-касове обслуговування, та, нарешті, 20.11.2008р. 179785 грн. було одержано відповідачем за чеком. Вказані обставини підтверджуються випискою з поточного рахунку № 26008005000185 СПД ОСОБА_4 /а.с. 63/ за період з 14.11.2008р. по 20.11.2008р. Крім того, видача грошових коштів СПД ОСОБА_4 підтверджується грошовим чеком ЛГ 4541001 на суму 179785 грн. від 20.11.2008р.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про належне, з дотриманням положень п. 3.1 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р., виконання Банком прийнятих на себе зобовязань з видачі кредиту СПД ОСОБА_4 у розмірі 180000 грн. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 26008005000185, викритий у Банку. З урахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неотримання ним кредиту, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи.

З цього приводу, слід зупинитися додатково на наступному. За поясненнями відповідача останнім кредит фактично отримано не було, оскільки кредит був використаний з метою придбання транспортного засобу, власником якого був ОСОБА_5, шляхом погашення за рахунок кредиту відповідачем заборгованості ОСОБА_5 перед ТОВ „ФІНРОСТБАНК”, однак, в подальшому, документи, необхідні для переоформлення права власності на транспортний засіб на СПД ОСОБА_4, складені не були, а транспортний засіб був переданий іншій особі. З огляду на викладене, вказуючи на те, що така ситуація виникла внаслідок неправомірних дій, передусім, співробітників Банку, відповідач наголошував на відсутності у нього жодних зобовязань перед Банком.

Проте, як було зазначено по тексту рішення вище, кредит Банком був перерахований з позичкового на поточний рахунок відповідача, як того вимагають приведені вище умови кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р., а подальше використання відповідачем, як Позичальником, одержаного кредиту для погашення заборгованості ОСОБА_5 перед Банком або будь-яким іншим чином не свідчить про невиконання Банком прийнятих на себе зобовязань з видачі кредиту та не звільняє відповідача від обовязку з його повернення.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно з Законом України 12 грудня 2008 року N 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як було зазначено по тексту рішення вище, положеннями п. 1.1 договору передбачено, що за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 17 % річних. Відповідно до ст. 1.2 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця за фактичні дні користування кредитом, по методу „факт/факт” згідно з затвердженими Національним банком України Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України. За умовами п. 4.6 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. Позичальник зобовязався щомісяця, до 8-го числа кожного місяця, оплачувати на рахунок № 20684003000530 нараховані відсотки за користування кредитом у попередньому календарному місяці. За період в якому наступає строк погашення кредиту відсотки сплачуються не пізніше строку повернення кредиту, вказаного у п. 1.1. даного договору.

Крім того, згідно з умовами п. 4.10 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. Позичальник зобовязався щорічно сплачувати комісійну винагороду до 8-го березня поточного року за розрахункове обслуговування кредиту в розмірі 3,0 (три цілих) відсотків (без ПДВ) від суми залишку заборгованості на перше число місяця у якому відбувається сплата на рахунок № 61103007008, код Банку 328599.

Згідно ст. 193 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1, 4.1, 4.3, 4.5, 4.6, 4.10 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України СПД ОСОБА_4 платежі з повернення кредиту, сплати відсотків та комісійної винагороди здійснювалися несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, згідно із розрахунком суми заборгованості, виписками /а.с. 25- 26/ за Позичальником рахується прострочена заборгованість за кредитом на загальну суму 33750 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була. Крім того, відповідно до вимог п. 1.1, 1.2 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. позивачем нараховувалися до сплати СПД ОСОБА_4 проценти за користування кредитом, які частково погашалися Позичальником. Залишок непогашеної суми процентів за користування кредитними коштами станом на 22.03.2010р. становить 27878,53 грн., що підтверджується виписками /а.с. 27-28/. Також за відповідачем рахується заборгованість перед Банком зі сплати щорічної комісійної винагороди у сумі 4852,50 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.7 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. у разі невиконання або невчасного виконання зобов'язань по п. 4.4., п. 4.5, п. 4.6 цього договору, при відсутності домовленості про відстрочку погашення кредиту або відсотків, Позичальник зобовязався сплатити Банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання СПД ОСОБА_4 зобовязань зі здійснення платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним позивачем додатково було нараховано до сплати Позичальникові 3951,36 грн. пені за порушення строку оплати кредиту за період з 09.07.2009р. по 22.03.2010р., а також 2590,34 грн. пені за порушення строку сплати відсотків за період з 07.08.2009р. по 22.03.2010р.

В свою чергу, зважаючи на встановлені судом порушення відповідачем приведених вище умов кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р., суд вважає за необхідне звернутися до положень п.п. 5.7 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р., за умовами яких при другому порушенні Позичальником своїх зобов'язань, вказаних у 4.4. - 4.6. договору, строки виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором щодо погашення кредиту і процентів вважаються такими, що настали на наступний день після останнього дня для погашення процентів, вказаного у п.4.4, та кредит і відсотки підлягають достроковому поверненню.

За умовами ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Позичальником договірних зобовязань з повернення кредиту, сплати процентів за користування наданими коштами за кредитним договором № 530-К від 14.11.2008р., щомісячної комісійної винагороди, ПАТ „Фінростбанк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з СПД ОСОБА_4 201022,73 грн. загальної заборгованості за кредитним договором № 530-К від 14.11.2008р., у тому числі 128000 грн. поточної заборгованості за кредитом; 33750 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 27878,53 грн. простроченої заборгованості по відсотках; 4852,50 грн. - простроченої заборгованості за комісійною винагородою; а також пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 09.07.2009р. по 22.03.2010р. у розмірі 3951,36 грн., пені за прострочення сплати відсотків, нарахованої за період з 07.08.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 2590,34 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт існування простроченої заборгованості за кредитом у сумі 33750 грн., простроченої заборгованості по процентам в розмірі 27878,53 грн., простроченої заборгованості за комісійною винагородою в розмірі 4852,50 грн., а також зобовязань зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 09.07.2009р. по 22.03.2010р. у розмірі 3951,36 грн., пені за прострочення сплати відсотків, нарахованої за період з 07.08.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 2590,34 грн. відповідача перед ПАТ „Фінростбанк” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а також обґрунтованим розрахунком позову в цій частині вимог, доданим позивачем до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

З урахуванням наведених висновків суду щодо неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, керуючись умовами ст..5.7 кредитного договору № 530-К від 14.11.2008р. та приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якими Кредитору надано право вимагати дострокового погашення кредиту у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, суд доходить висновку про наявність правових підстав і для стягнення з відповідача на користь Банку і поточної заборгованості за кредитом у сумі 128000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ПАТ „Фінростбанк” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, у звязку з чим, слід присудити до стягнення з відповідача 201022,73 грн. загальної заборгованості за кредитним договором № 530-К від 14.11.2008р., у тому числі 128000 грн. поточної заборгованості за кредитом; 33750 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 27878,53 грн. простроченої заборгованості по відсотках; 4852,50 грн. - простроченої заборгованості за комісійною винагородою; а також пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 09.07.2009р. по 22.03.2010р. у розмірі 3951,36 грн., пені за прострочення сплати відсотків, нарахованої за період з 07.08.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 2590,34 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 /65007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь публічного акціонерного товариства „Фінростбанк” /65104, м. Одеса, пр. Ак. Глушка, 13, п/р 37390007005 в АТ „Фінростбанк”, МФО 328599, код ЄДРПОУ 14366762/ загальну заборгованість в сумі 201022 грн. 73 коп. / двісті одна тисяча двадцять дві грн.. 73 коп./, 2010 грн. 23 коп. / дві тисячі десять грн.. 23 коп./ - витрат на сплату державного мита; 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн.. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 04.08.2010р.

Суддя