Рішення № 11377608, 28.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2010 р.Справа № 27/14-10-995 за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства „СТАРТ”;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 58 524,14 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Палієва О.М. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Приватне сільськогосподарське підприємство „Старт” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 58 524,14 грн., з яких 49 489,20 грн. безпідставно набуті грошові кошти, 2 969,55 грн. інфляційні, 720,56 грн. 3% річних, 5 344,83 грн. пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.07.2008р. між Приватним сільськогосподарським підприємством „Старт” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір підряду №20/07-С в результаті якого позивачем помилково перераховано грошові кошти у розмірі 167230,00 грн., що перевищує вартість наданих відповідачем послуг за зазначеним договором.

У судовому засіданні 28.07.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 12.04.2010р. та 14.07.2010р. була оголошена перерва у розгляді справи, згідно ч.3 ст. 77 ГПК України до 28.04.2010р. та 28.07.2010р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив.

20 липня 2008 року між Приватним сільськогосподарським підприємством „Старт” (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - виконавець) укладено договір підряду № 20/07-С на збирання ранніх зернових, згідно якого виконавець зобовязується виконати роботу по збору ранніх зернових за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1 договору перелік робіт, дата початку, дата завершення виконання робіт, вартість робіт та перелік техніки, за допомогою якої будуть виконуватись роботи, зазначається в додатках до даного договору, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно до п. 2.1 договору виконавець зобовязується надати техніку для виконання робіт з 18 липня 2008 року по 25 липня 2008 року, але в будь-якому випадку із врахуванням календарних меж проведення сезонних робіт у регіоні збирання. Конкретна дата початку робіт визначається замовником шляхом попереднього письмового повідомлення, про початок терміну виконання робіт не пізніше 7 календарних днів до початку виконання робіт направленого на адресу виконавця, а також визначено обовязок виконавця по закінченні етапів виконання робіт повідомити про це протягом 24 годин та оформити двосторонній проміжний акт здачі-приймання етапів виконаних робіт (надалі акт виконаних робіт).

Пунктом 2.2 договору встановлено обовязок замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити виконану виконавцем роботу; надати письмову інформацію про місцезнаходження полів; підписувати проміжні акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Проміжні акти прийому-передачі по закінченню етапів наданих послуг (виконаних робіт) складаються і підписуються представниками сторін відразу після закінчення виконання робіт на кожному окремому полі. Цим же пунктом передбачено, що в разі незявлення на місце представника замовника, не дивлячись на сповіщення виконавця про виконання робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт кожного окремого поля є дійсним з однобічною реєстрацією і підписом виконавця і приймається замовником.

Відповідно до п. 4.5 всі факти порушення даного договору, а також грошові суми, що підлягають сплаті, фіксуються сторонами в актах виконаних робіт. У випадку відмови однієї із сторін від підписання такого акту виконаних робіт, інша сторона залучає незалежну третю сторону (у кількості двох представників) для засвідчення факту відмови від підписання вищезазначеного акту.

У п. 6.1 договору зазначено, що до початку робіт сторони складають акт про фактичний розмір та стан площ, на яких будуть проводитися роботи. В акті обовязково вказується наявність/відсутність бурянів та сторонніх предметів на полі (межові знаки, агротехнічні споруди, каміння тощо).

Відповідно до п. 7.1 договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2008 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. Закінчення строку дії договору не є підставою для відмови сторін договору від виконання в повному обсязі зобовязань, що виникли під час дії даного договору, чи будь-яким чином повязані або витікають з умов договору.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що усі додатки та доповнення до цього договору є невідємною його частиною і мають юридичну силу, якщо вони підписані повноважними представниками обох сторін. Будь яке повідомлення, що направляється відповідно до договору, має бути здійснене у письмовій формі одним з наступних способів: вручене особисто; надіслане рекомендованим чи цінним поштовим відправленням на адресу сторін договору, які зазначені у даному договорі; направлене факсимільним звязком.

Відповідно до п. 1. додатку № 1 до договору від 21.07.2008 року на виконання зобовязань за договором підряду, передбачено, що виконавець виконує роботи:

Назва робітЗбирання озимої пшениці, ячменюЗбирання ріпаку

Дата початку виконання робіт21 липня 200821 липня 2008

Дата завершення виконання робіт5 серпня 20085 серпня 2008

Загальна площа, га200100

Вартість за 1 га з паливом замовника (гривень в т.ч. ПДВ)370,00460,00

Кількість одиниць техніки11

Марка техніки і її комплектаціяCasse 2188Casse 2188 Відповідно до п. 2. додатку № 1 до договору визначено, що загальна вартість виконаних робіт за даним додатком складає 120000,00 гривень без ПДВ, та може бути змінена у відповідності з додатковими угодами до договору.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору сторонами складено акти приймання-передачі етапів виконаних робіт: Акт №1 від 01.08.2008р. на суму 60950,00 грн., Акт №2 від 09.08.2008р. на суму 38790,80 грн. та Акт № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн., які підписані уповноваженими особами представників сторін у відповідності до умов п.2.2 договору та скріплені печатками обох сторін, що вбачається з наявних у матеріалах справи документів, та підтверджує належне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобовязань.

28.08.2008р. Приватним сільськогосподарським підприємством „Старт” перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 167230 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банка від 28.08.2008р.

19.09.2008р. відповідачу була предявлення вимога з проханням повернути помилково перераховані кошти у сумі 67489,20 грн., з тих підстав що 28.08.2008р. Приватним сільськогосподарським підприємством „Старт” було здійснено оплату за виконані роботи у сумі 167230,00грн., що значно перевищує виконані за актами №1 від 01.08.2008р. та №2 від 09.08.2008р. роботи на загальну суму 99740, 80грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії виписки банка від 24.11.2008р., відповідачем було повернуто частково помилково перераховані кошти у розмірі 18000,00грн. між тим, відповідач стверджує що самостійно повернув кошти та не отримував листа Приватного сільськогосподарського підприємства „СТАРТ” від 19.09.2008р. з вимогою про повернення коштів.

Як вбачається з наданих позивачем пояснень, ПСП „СТАРТ” визнає лише виконання відповідачем робіт за актами №1 від 01.08.2008р. та №2 від 09.08.2008р. на загальну суму 99740, 80грн. Проти існування акту № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн. позивач заперечує посилаючись на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт від 09.08.2008р. містять один період виконання робіт на одних і тих самих полях, з однаковим видом робіт, проте з різною площею виконаних робіт на полі №150123 що за його думкою свідчить про неможливість обробки в той самий час, коли на них працювали і інші підрядники ФГ „Таврія” та ТОВ „Агро-Міо-Біп”.

Відповідач проти доводів, представника позивача заперечує та стверджує, що сторонами підписано 3 акти виконаних робіт у відповідності до яких відповідачем були виставлені позивачу до сплати три рахунки, що підтверджується випискою банку, де зазначено в призначені платежу: за збирання ріпаку згідно рахунків №1-3 від 01.08.2008р. на суму 167230,00 грн., а зазначення двох порядкових номерів №2 не є суттєвим порушенням щоб не визнавати виконані за ним роботи. Щодо перекреслення акту то відповідач зазначив, що зазначені креслення ним були зроблені особисто для позначення сплачених актів.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано безпідставно набутими коштами відповідачем та направлено на стягнення суми безпідставно набутих коштів, інфляційних, 3% річних та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до п.2.2 договору сторони дійшли згоди щодо підписання проміжних актів прийому-передачі по закінченню етапів наданих послуг (виконаних робіт), які складаються і підписуються представниками сторін відразу після закінчення виконання робіт на кожному окремому полі. В разі незявлення на місце представника замовника, не дивлячись на сповіщення виконавця про виконання робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт кожного окремого поля є дійсним з однобічною реєстрацією і підписом виконавця і приймається замовником.

Між тим, заперечуючи проти існування Акту № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн., позивач жодним чином не довів недійсність цього акту та не заперечував, що підпис та печатка належать ПСП „СТАРТ”. Визначення ж тих саме полів не свідчить про невиконання робіт, оскільки інформація щодо місцезнаходження полів, згідно до умов укладеного договору, визначається і надається замовником ПСП „СТАРТ”.

Ухвалами суду позивача неодноразово було зобовязано надати належні докази щодо характеристики перелічених у актах виконаних робіт №2 від 09.08.2008р. полів із вказанням порядкового номеру та розміру полів, проміжні акти-прийому передачі виконаних робіт, усі рахунки, що виставлялись позивачу до сплати за договором, проте позивач не надав витребуваних судом документів, посилаючись, що зазначені документи передані до архіву підприємства, а журнал реєстрації площі оброблених полів, який вівся безпосередньо на місті виконання робіт втрачений.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до положень ст.36 ГПК України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В силу положень ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на виконання положень п. 2.2 договору сторонами підписано акт №1 від 01.08.2008р. на суму 60950,00 грн., акт №2 від 09.08.2008р. на суму 38790,80 грн. та акт № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн., тому суд доходить висновку щодо прийняття до уваги акт № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн., оригінал якого був наданий відповідачем та оглянутий в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства „СТАРТ” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

У судовому засіданні 14.07.2010 року представник відповідача надав суду платіжне доручення №5 від 05.07.2010р. за яким повернув на рахунок позивача 2022грн. помилково зарахованих коштів.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив частину помилково зарахованих коштів, що не заперечується представником позивача, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

З урахуванням викладеного, стосовно вимог Приватного сільськогосподарського підприємства „СТАРТ” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2022грн. помилково зарахованих коштів, судом одночасно із рішенням постановляється відповідна ухвала.

Приймаючи до уваги акт № 2 від 09.08.2008р. на суму 47467,30 грн. та повернення відповідачем 18000,00 грн. та 2 021,90 грн. суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 49489,20грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, річних та інфляції, суд зазначає наступне:

Сума у розмірі 2022грн., перерахована позивачем 28.08.2008р. та була повернута відповідачем 05.07.2010р., як помилково зараховані кошти, отже зазначена сума була набута відповідачем без достатніх правових підстав.

Главою 83 Цивільного кодексу України визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Отже, враховуючи встановлені матеріалами справи обставини, моментом коли відповідач дізнався або мав дізнатися про безпідставне володіння грошовими коштами у сумі 2022грн. суд вважає дату повернення відповідачем помилково перерахованих коштів у сумі 18000грн. 20.11.2008р.

Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання визначається ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що зобовязання які виникають внаслідок безпідставного набуття або збереження майна, за своєю суттю не є договірними правовідносинами то розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Положенням ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за користування відповідачем коштами у розмірі 2022грн. за період з 21.11.2008р. по 05.07.2010р. з відповідача повинно бути стягнуто суму процентів за весь час користування, що згідно до здійсненого судом розрахунку складає 98,20грн.

Розрахунок річних: 2022,00 ? 3% ? 591 : 365 : 100% = 98,20грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставним заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та інфляції, застосування яких не передбачено нормами чинного законодавства до даних правовідносин. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 49489,20грн. основної суми, 5344,83грн. пені, 2969,55грн. інфляції та про часткове задоволення вимог щодо стягнення 3% річних пропорційно сумі коштів у розмірі 2022грн., що була безпідставно набута позивачем та повернута під час розгляду справи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68643, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства „СТАРТ” (28220, Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Петроорбівка, код ЄДРПОУ 30503811, ІПН 305038111112, р/р 2600115561 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ , МФО 300335) 3% річних у сумі 98/девяносто вісім/грн. 20 коп., державне мито у сумі 1/одна/грн. 17 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 0,50 /пятдесят/ коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 02.08.2010р.