Рішення № 11377538, 19.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 12/65-10-2378 Позивач: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю „Трініта”

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 36415,72 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенюк Ю.В. –довіреність від 22.12.2009р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта” (далі по тексту –ТОВ „Трініта”), в якій просить суд розірвати договір оренди №290/2 від 01.12.2003 р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ „Трініта”, виселити ТОВ „Трініта” із нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 177,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18, а також стягнути з ТОВ „Трініта” на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 34397,48 грн. та пеню в сумі 2018,24 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.06.2010 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

01.12.2003 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ДП фірмою „Трініта” (Орендар) було укладено Договір №290/2 оренди нежитлового приміщення (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 177,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18.

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди –1546,56 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.2. термін дії Договору було встановлено до 26.06.2004 р.

Додатковим погодженням від 31.05.2007 р. строк дії Договору було продовжено до 30.11.2007 р.

Позивачем зазначено, що так як заяви щодо припинення Договору Відповідач не надавав, то відповідно до п.2 ст. 17 ЗУ " Про оренду державного та комунального майна" він був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, тобто до 30.11.2010 р.

В порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. договору, Відповідачем за користування орендованим приміщенням орендна плата не сплачувалась. Так станом на 12.05.2010 р. сума заборгованості Відповідача зі сплати оренди складає 34397,48 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно п. 5.2. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку наданому Позивачем, за несвоєчасне внесення орендної плати, у відповідності до п.5.2 договору, нарахована пеня у розмірі 2018,24 грн.

Пунктом 5.3. встановлено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідачем даний пункт Договору порушувався неодноразово, про що свідчить розрахунок заборгованості станом на 12.05.2010 р. наданий Позивачем та не спростований Відповідачем.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до п.2 ст. 17 ЗУ " Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи те, що від сторін по Договору заяв про його припинення не було, то він був пролонгований до 30.11.2010 р.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених ст.18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

          Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались на протязі восьми місяців (жовтень 2009 р. - травень 2010 р.), внаслідок чого за ТОВ „Трініта” утворилась заборгованість з орендної плати на суму 34397,48 грн., яку Відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору №290/2 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2003 р. Відповідач за несвоєчасне внесення орендної плати повинен сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору оренди №290/2 від 01.12.2003 р., виселення ТОВ „Трініта” із нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 177,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18, стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 34397,48 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення пені, судом зроблено розрахунок відповідно якому сума пені складає 1872,35 грн.

Отже, частину позовних вимог Позивача, щодо стягнення пені в сумі 2018,24 грн. слід задовольнити частково.

          Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті держмита в сумі 447,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 235,05 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №290/2 від 01.12.2003 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Трініта”.

3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Трініта” (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 19, код 25419131) із нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 177,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта” (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 19, код 25419131) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) 34397 (тридцять чотири тисячі триста дев’яносто сім) грн. 48 коп. - заборгованості з орендної плати, 1872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 35 коп. –пені, 447 (чотириста сорок сім) грн. 69 коп. –витрат на оплату державного мита; 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 05 коп. –витрат на ІТЗ судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 23.07.2010 р.

Суддя