Ухвала суду № 113772759, 27.09.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12582/21

1-кс/295/5445/23

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву захисника ОСОБА_6 про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12019060170000254 від 22.09.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 239, ч. 1 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Захисником ОСОБА_6 заявлено відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12019060170000254 від 22.09.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 239, ч. 1 ст. 246 КК України.

В обґрунтування відводу зазначено, що 22.09.2023 року під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 239, ч. 1 ст. 246 КК України, при дослідженні письмових доказів, зокрема витягу з ЄРДР, який був оголошений безпосередньо головуючим суддею ОСОБА_7 , було заявлено про пред`явлення витягу для ознайомлення стороні захисту, оскільки він викликає сумнів у його достовірності. Суддею ОСОБА_7 було відмовлено захиснику ОСОБА_6 у пред`явленні витягу для ознайомлення, мотивуючи відмову тим, що сторона захисту не має права безпосередньо в судовому засіданні досліджувати поданий доказ, а також інші докази, роз`яснено, що сторона захисту має право в послідуючому знайомитися з матеріалами справи поза судовим засіданням, після чого висловити свою позицію.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисники підтримали заяву про відвід. Адвокатом ОСОБА_6 подано відповідні письмові пояснення.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви.

Заслухавши обвинуваченого, його захисників, прокурора, дослідивши заяву про відвід, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Стаття 75 КПК України визначає обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно частин 1-2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі Веттштайна (Wettstein)).

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 80 КПК України відвід має бути вмотивованим.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, суд звертає увагу на те, що ключовим аспектом відводу, як цілісного інституту кримінального провадження, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у провадженні такого судді. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у судді родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу тощо. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа №311/3428/18), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до цінності 2 принципу «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі Бангалорські принципи), об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Пунктами 49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» передбачено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Абстрактне зазначення мотивів відводу, без наведення конкретних обставин, які викликають саме обґрунтовані сумніви в неупередженості суду є підставою для відмови у задоволенні відводу.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, підставами для відводу судді ОСОБА_7 є відмова у пред`явленні захиснику для ознайомлення документа, поданого суду прокурором, а також інших документів в цілому саме в судовому засіданні, що на переконання заявника позбавило останнього у реалізації його професійних обов`язків. Такі дії судді ОСОБА_7 , на переконання захисника, є упередженими, протирічать основним засадам судочинства, загальним засадам кримінального провадження, порушують принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Проте, як зазначив адвокат ОСОБА_6 матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту в належний спосіб, факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження захисником не заперечувався. Адвокату було відмовлено в ознайомленні з документами саме в судовому засіданні. Доказів про те, що суддею ОСОБА_7 не надано матеріалів долучених до кримінального провадження для ознайомлення стороні захисту поза межами судового засідання суду не надано.

Адвокат ОСОБА_6 не посилався на норми діючого КПК України, яких не дотримано суддею ОСОБА_7 , які містять вимогу про надання можливості сторонам знайомитись з матеріалами кримінального провадження саме під час оголошення доказу в судовому засіданні.

Клопотань про надання можливості ознайомитись з матеріалами долученими до кримінального провадження не заявляв та до заяви про відвід не долучив.

До заяви захисника про відвід судді не долучено будь-яких доказів, які б вказували на необ`єктивність чи упередженість судді ОСОБА_7 , підстави для відводу ґрунтуються лише на припущеннях та особистих судженнях, не підкріплених доказами. Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, визначених ст. 75 КПК України заявником не наведено.

Подібні висновки на кшталт того, що незгода з процесуальними рішеннями судді не може свідчити про упередженість й необ`єктивність судді та бути підставою для відводу, були відображені і в ряді рішень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 23.01.2020 по справі №335/3479/13-к, ухвалі від 18.02.2020 по справі №202/4467/14-к.

Крім цього, сам заявник в письмових поясненнях зазначив, що сторона захисту має право знайомитися з матеріалами справи поза судовим засіданням, тобто захисник не був обмежений у доступі до будь-яких доказів у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, заявлений відвід зводиться тільки до суб`єктивного ставлення заявника до головуючого судді ОСОБА_7 , інших підстав для відводу судді не вказано, доказів того, що існують об`єктивно обґрунтовані обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді ОСОБА_7 суду не надано, а відтак, заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 75, 80 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про відвід судді Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12019060170000254 від 22.09.2019.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1