Рішення № 11377002, 26.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2010 р.Справа № 10/76-10-2324 за позовом Приватного підприємства фірми «Віпстеп»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд»

про стягнення 22963,92грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Лоскутов С.П. за довіреністю від 20.05.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПП фірма «Віпстеп»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Наталка-Трейд» 22963,92 грн., з яких, 19839,86 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем товар на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 07.04.2005р. №10-17; 1745,90 грн. –пеня, 1091,16 грн. –інфляційні, 287 грн. –3% річних.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи відповідачем одержані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

07.04.2005р. між ПП фірма «Віпстеп»(постачальник, позивач) та ТОВ «Наталка-Трейд» (покупець, відповідач) укладений договір поставки, згідно з яким, позивач зобов’язується поставляти та передавати у власність відповідача згідно його заявок товар, а відповідач зобов’язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари (товар).

Згідно з умовами п.1.2. договору ціна, кількість та асортимент товару, що поставляється погоджується в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

У п.2.2.5. договору встановлено, що відповідач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату за одержаний товар у порядку, передбаченому даним договором.

Згідно п.3.6. договору товар, прийнятий відповідачем у зв’язку з простроченим строком придатності, недостатнім запасом гарантійного строку для його подальшої реалізації або явними дефектами, вважається непоставленим та повинен бути зворотно прийнятим позивачем. При цьому сторони зобов’язані підписати акт про вибракування товару.

Згідно п.4.8. договору приймання –передача товару відповідачу здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох примірниках представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження.

У п. 4.10. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

Згідно з розділом 5 договору, в якому встановлені умови щодо ціни та порядку розрахунків, ціни на товар встановлюються у гривнях та вказуються в товарних накладних, які є додатками до цього договору (п.5.3. договору); товар, що поставляється по даному договору, підлягає оплаті в порядку відстрочення платежу на протязі 20 банківських днів з моменту поставки (п.5.5. договору); за результатами діяльності за визначені періоди сторони зобов’язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом і дані, підтверджені сторонами в акті звіряння взаєморозрахунків, є підставою для кінцевих розрахунків (п.5.7. договору).

Згідно п.6.1. договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач зобов’язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

У п.7.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, укладений строком в один рік та діє до виконання сторонами свої обов’язків по договору в повному обсязі, а відповідно до умов п.7.2. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про зупинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах, які були передбачені даним договором.

Поряд з цим судом встановлено, що у період з 17.08.2009р. по 02.11.2009р. включно позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20559,08 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані відповідачем і засвідчені штампом останнього, із врахуванням при цьому відповідних актів приймання товару по кількості і якості, а саме: 17.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1802,30 грн., який відповідач в свою чергу зобов’язаний оплатити в строк до 14.09.2009р.; 31.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3698,87 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 28.09.2009р.; 14.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 870,20 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 12.10.2009р., 07.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3834,11 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 05.10.2009р., 21.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1810,60 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 19.10.2009р., 28.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 2343,90 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 26.10.2009р.; 02.11.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 6199,10 грн., який відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 30.11.2009р.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 719,22 грн., які позивач зарахував в якості часткової оплати боргу за товар, що поставлений позивачем 17.08.2009р.

В подальшому між сторонами підписаний Акт звірки розрахунків станом на 30.11.2009р., згідно з яким, борг відповідача становить 19839,86 грн.

07.12.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №35/12 з вимогою оплати боргу, яку відповідач одержав 08.12.2009р., що підтверджується накладною кур’єрської служби на відправку кореспонденції, але борг позивачу не сплатив.

20.10.2010р. позивач повторно надіслав відповідачу претензію за вих.№15/1 з вимогою оплати боргу, яку відповідач одержав 21.01.2010р., що підтверджується накладною кур’єрської служби на відправку кореспонденції, але борг позивачу не платив.

За порушення строків оплати боргу позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та індекс інфляції і звернуся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, ціна, кількість та асортимент якого зазначається в накладних, а відповідач зобов’язався приймати та оплачувати цей товар, а саме в порядку відстрочення платежу на протязі 20 банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

          Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що товар, який позивач поставив відповідачу у період з 17.08.2009р. по 02.11.2009р. включно, останній оплатив частково в сумі 719,22 грн. та з порушенням строків оплати, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору.

          Таким чином на момент розгляду даної справи, борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 19839,86 грн., що також підтверджується і актом зв’язки розрахунків станом на 30.11.2009р., який в силу умов п.5.7. укладеного між сторонами договору є підставою для кінцевих розрахунків між сторонами. При цьому жодних заперечень щодо поставленого позивачем товару, його кількості та вартості відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують наявність боргу за поставлений позивачем товар в сумі 19839,86 грн.

З огляду на вищевикладене, позов ПП фірма «Віпстеп»в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19839,86 грн. є обґрунтованим і правомірним, а тому задовольняється господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що в разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач зобов’язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як вище встановлено господарським судом, товар, який поставлений позивачем 17.08.2009р. на суму 1802,30 грн. відповідач зобов’язаний оплати в строк до 14.09.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 31.08.2009р. на суму 3698,87 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 28.09.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 14.09.2009р. на суму 870,20 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 12.10.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 07.09.2009р. на суму 3834,11 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 05.10.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 21.09.2009р. на суму 1810,60 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 19.10.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 28.09.2009р. на суму 2343,90 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 26.10.2009р.; товар, який позивач поставив відповідачу 02.11.2009р. на суму 6199,10 грн. відповідач зобов’язаний оплатити в строк до 30.11.2009р.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем свідчить, що пеня нарахована відповідачу з 01.12.2009р. по 25.05.2010р. на суму боргу 19839,86 грн.

Між тим, господарський суд вважає, що такий розрахунок не відповідає умовам укладеного між сторонами договору щодо строків оплати відповідачем поставленого позивачем товару, а також фактичним обставинам справи щодо прострочення відповідача. Поряд з цим розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який здійснений позивачем аналогічно з розрахунком пені, також не відповідає умовам укладеного між сторонами договору щодо строків оплати відповідачем поставленого позивачем товару, а також фактичним обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин розгляд справи відкладений господарським судом та позивача зобов’язано здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних із врахуванням умов п.5.5. договору поставки по кожній поставці окремо і вказаний розрахунок надати до суду.

Проте позивач не надав суду витребуваних судом розрахунків, що унеможливлює розгляд справи по суті в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, а тому позов ПП фірма «Віпстеп»в цій частині позовних вимог залишається без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства фірми «Віпстеп»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» (65049, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд.67, корпус А, код ЄДРПОУ 33387136) на користь Приватного підприємства фірми «Віпстеп»(65014, м. Одеса, вул. Канатна, 7, к.1, код ЄДРПОУ 25423948) основний борг в сумі 19839 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев’ять) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 48 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 202 (двісті дві) грн. 96 коп.

          3. В решті позовні вимоги залишити без розгляду.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 26 липня 2010 року.

Суддя