Рішення № 11376985, 28.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2010 р.Справа № 10-13/96-09-2316 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів 1) Державного підприємства «Одеська залізниця»

2) Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»

3)Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська»

про стягнення 2925,77 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 11.01.2010р. №08-32

від відповідача-1: Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2010р. №67

від відповідача-2: не з’явився

від відповідача-3: не з’явився

Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП «Одеська залізниця»і ЦЗФ «Павлоградська»ТОВ ДПЕК ВАТ «Павлоградвугілля» вартості недостачі вантажу в сумі 2925,77 грн., з посиланням при цьому на порушення відповідачами своїх зобов’язань за договором перевезення вантажу, зокрема, невиконання відповідачем-1 зобов’язань щодо доставляння вантажу позивачу (одержувач) у кількості зазначеній у залізничній накладній та невиконання відповідачем-2 зобов’язань щодо правильного розміщення і кріплення вантажу, внаслідок чого вантаж у вагоні №63351761 прибув на адресу позивача з недостачею у кількості 4,2 тони, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №45851018 та комерційним актом БО646452/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2009р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №13/96-09-2316, а ухвалою суду від 06.07.2009р. здійснено заміну неналежного відповідача ЦЗФ «Павлоградська»ТОВ ДПЕК ВАТ «Павлоградвугілля» належним відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля».

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2009р. по справі №13/96-09-2316 позов ВАТ «Західенерго»задоволено частково та з ВАТ «Павлоградвугілля»на користь ВАТ «Західенерго»стягнуто вартість недостачі вантажу в розмірі 2673,47 грн., держмито в розмірі 93,20 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 285,55 грн. В решті позову відмовлено. ДП «Одеська залізниця»від відповідальності звільнено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, із залученням при цьому до участі у справі в якості іншого відповідача ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська». Постановою ВГСУ від 07.04.2010р. вищевказані рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані, а справу №13/96-09-2316 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При цьому згідно з вказівками, що містяться у Постанові ВГСУ від 07.04.2010р. та які в силу вимог ст.111-11 ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарським судам необхідно врахувати, що ВАТ «Павлоградвугілля»не є зобов’язаною перед позивачем стороною з виконання умов договору №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. і нею не узгоджувався здійснений позивачем порядок приймання продукції по кількості; господарськими судами не встановлено та не доведено розмір понесених збитків позивачем та не витребувано доказів, які підтверджують оплату спірної продукції саме ДП «Вугілля України», а також не встановлено, чим підтверджується передача ДП «Вугілля України»вугільної продукції ВАТ «Павлоградвугілля», як вантажовідправнику для покупця.

Ухвалою від 05.05.2010р. справу №13/96-09-2316 прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є., з присвоєнням цій справі №10-13/96-09-2316.

Під час нового розгляду справи позивач надав до суду додаткові письмові пояснення, які залучені судом до справи 12.07.2010р., та згідно з якими, позивач з посиланням на вимоги ст.ст.22,24 Статуту залізниць України та вимоги Правил оформлення перевізних документів вважає, що спір повинний розглядатися судом за нормами встановленими Статутом залізниць України та правовідносин, які випивають з договору перевезення вантажу –накладної.

Також позивач надав до суду письмові пояснення, які залучені судом до справи 28.07.2010р., та згідно з якими, позивач посилається на те, що переважування вантажу здійснювалося на справних перевірених 200-тонних тензометричних вагах Ладижинської ТЕС, копія паспорта на які наявна у матеріалах справи, а твердження позивача у позовній заяві про те, що поверхня вантажу ущільнена катком є помилковими.

Відповідач -1 також надав до суду письмові пояснення від 26.05.2010р., які залучені судом до справи 26.05.2010р., та згідно з якими, відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволені позову про стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1, з посиланням при цьому на те, що завантаження вантажу здійснювалося на підприємстві вантажовідправника, його силами і засобами і ним же було визначено масу вантажу, без участі залізниці, а на станцію призначення вагон прибув у справному стані, за відсутністю ознак втрати та розкрадання вантажу, захисне маркування вантажовідправником не нанесено, каток не застосовувався і тому в силу вимог п. «а»ст.111 Статуту залізниць України підстави для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника відсутні. Окрім того відповідач-1 посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом про недостачу вантажу по договору перевезення, а не по договору поставки, а сторонами по договору перевезення є вантажовідправник –ВАТ «Павлоградвугілля»та перевізник –залізниця і тому при розгляді справи суд вирішує питання притягнення до відповідальності за недостачу вантажу сторони договору перевезення з вини якої відбулася недостача вантажу.

Відповідач-2 надав до суду письмові пояснення від 26.05.2010р. за вх. №13453, згідно з якими, відповідач-2 посилається на те, що господарські суди визнали відповідальним за збитки у зв’язку із втратою вантажу ВАТ «Павлоградвугілля», яке не є стороною за договором №02-ЕН/08 від 20.07.2007р., який укладений між ВАТ «Західенерго»(покупець) та ДП «Вугілля України», яким взятий на себе обов’язок з поставки товару позивачу, а отже в силу вимог ст.ст.509,511,655, ч.1 ст.662 ЦК України, ст.194 ГК України не є зобов’язаною перед позивачем стороною з виконання умов вищевказаного договору. Також відповідач-2 посилається на те, що Статутом залізниць України не передбачає відповідальності вантажовідправника, що випливає з договору перевезення перед вантажоодержувачем. Окрім того, відповідач-2 посилається на відсутність у відповідача-2 договору №27-09/1-ЕН від 05.02.2009р., який витребуваний судом, а також відсутність довіреності, яка видається вантажовідправником особі, що уповноважена заповнювати перевізні документи. Аналогічні за змістом пояснення відповідач-2 надав до суду і 13.07.2010р. за вх.№17853. Також відповідач-2 надав до суду клопотання від 20.07.2010р. за вх. №18604 про залучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання про розгляд справи та винесення рішення по справі без участі представника відповідача-2.

Відповідач-3 надав до суду письмові пояснення від 09.06.2010р. за вх.№14798, згідно з якими, відповідач-3 посилається на те, що у комерційному акті зазначено, що поверхня вантажу не ущільнена катком, немаркована, а у позовній заяві вказано, що поверхня вантажу ущільнена катком; що при відправці вантажів з ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»маркування вантажів здійснюється згідно з місцевою інструкцією «Про нанесення захисного маркування на вантажі, які відправляються з ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська», яка розроблена з метою забезпечення збереження концентрату при його перевезенні по залізниці згідно з вимогами п.5 Правил перевезення вантажів; що у комерційному акті зазначено, що зважування проводилося на вагонних електромеханічних 150-тонних вагах, а у позовній заяві - на 200-тонних; що у комерційному акті не заповнені всі графи; що у комерційному акті зазначено, що вантаж прибув на станцію призначення 25.02.2009р. о 4 год. 25 хв., а комерційний акт про недостачу вантажу складено 26.02.2009р. і тому стає незрозумілим де весь цей час знаходився вантаж і чи знаходився він під охороною; що із п.1 залізничної накладної та дорожньої відомості вбачається, що відправником вантажу являється ВАТ «Павлоградвугілля»; що у п.2.1.5. договору про надання послуг від 30.12.2008р. №08-12/1447-У зазначено, що ВАТ «Павлоградвугілля»(виконавець) зобов’язаний разом з замовником вести обіг надходжень та відправлень вантажів, а відповідно до п.2.1., 2.3. Правил оформлення перевізних документів обов’язок заповнення граф залізничної накладної та засвідчення підписом правильності відомостей покладено на вантажовідправника, тобто ВАТ «Павлоградвугілля». Також відповідач-3 надав до суду клопотання від 09.06.2010р. за вх.№14797, згідно з яким, просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-3.

Ухвалою в.о. голови суду від 11.06.2010р. строк розгляду справи продовжений до 28.07.2010р.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача-1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

23.02.2009р. зі станції відправлення Ароматная Придніпровської залізниці у 5 піввагонах на адресу ВАТ «Західенерго»(одержувач, позивач) відправлений вантаж –кам’яне вугілля у кількості 347000 кг, в т.ч. у піввагоні №63351761 у кількості 70000 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №45851018.

Відповідні відмітки у вказані залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника, завантаження холмообразне. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1,2,5,8,9 розділу ІІ Технічних умов правильно. Вантаж у власності ЗАТ «Західенерго», поставка по договору №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. через ДП «Вугілля-України» по договору №27-09/1-ЕН від 05.02.2009р.

Поряд з цим відмітка у графі «Вантажовідправник»залізничної накладної свідчить, що вантажовідправником цього вантажу являється ВАТ «Павлоградвугілля»(відповідач-2), а відмітка у п.1 графи «Заяви і відмітки відправника»та п.3 графи «Вантаж розміщено і закріплено»залізничної накладної свідчать, що вантажовідправником цього вантажу являється ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»(відповідач-3). При цьому правильність внесених у накладну відомостей та правильність розміщення і закріплення вантажу підтверджено підписом представника відправника Рябоконь, а згідно з довідкою ВАТ «Павлоградвугілля»в особі Філії «ВТП Павлоградвантажтранс»від 14.07.2010р. №1/2021 Рябоконь не числиться у штаті філіалу.

Також судом встановлено, що між ВАТ «Павлоградвугілля»(виконавець, відповідач-2) і ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»(замовник, відповідач-3) укладений договір про надання послуг №08-12/4447-У від 30.12.2008р., з додатковою угодою №1 від 30.12.2008р. до цього договору, згідно з якими, відповідач-2 надає послуги з подачі і прибиранню вагонів, послуги маневрові на підставі заявок відповідача-3 на подачу/збирання порожніх/завантажених вагонів, які відправляються відповідачем-3 або прибувають на адресу відповідача-3, а відповідач-3 зобов’язується оплачувати надані відповідачем -2 послуги, а також відшкодовувати документально підтверджені витрати і збитки відповідачу -2, понесені останнім з наданням послуг по цьому договору.

У п.2.2. договору встановлені умови щодо зобов’язання відповідача -3, згідно з якими, останній зобов’язаний здійснювати зважування вантажів у вагонах, що відправляються на загальну мережу залізничних шляхів на вагах №0101,0102,0103,0104, розташованих на завантажувальних шляхах №2,3,5,6 (пп.2.2.4.); забезпечувати нанесення захисного маркування на поверхні вантажу, що перевозиться у відритому рухомому складі для забезпечення його схоронності відповідно до Правил перевезення вантажу (пп.2.2.4.); оформлювати (заповнювати, вносити дані) залізничні перевезення документи на вантаж, що відправляється у відповідності з вимогами, встановленими нормативними актами (пп.2.2.11).

Згідно з наявною у справі довідкою ДП «Придніпровська залізниця»від 30.11.2009р. №ММ-06/09-127 на підставі договору про організацію перевезень вантажів по залізницях України, укладеного між ДП «Придніпровська залізниця»та ВАТ «Павлоградвугілля»ПР/М/081036/НЮп АТ «Павлоградвугілля»наданий єдиний по всіх дирекціях Придніпровської залізниці код вантажоодержувача/вантажовідправника 9190.

Разом з тим господарським судом встановлено, що під час прибуття цього вантажу на станції призначення Ладижин Одеської залізниці на підставі заяви вантажоодержувача здійснено комісійне переважування вантажу, за наслідками якої виявлено, що маса нетто у 5 вагонах 342100 кг, що менше проти накладної на 4900 кг. Завантаження у вагон №63351761 холмообразне на рівні бортів з обох сторін вагону наявні природні скоси від торцевої двері по всій довжині вагону на довжину 1-2 люків 1000 мм над 7-м люком -700 мм. В порушення Збірника 7 на поверхню вантажу не нанесена захисна плівка, не застосований каток, не промаркований вантаж. Вантажовідправником не вжиті заходи від видування вантажу. У піввагонах №60606282, 67173724, 60398609, 6044881 вага відповідає накладній.

При виявлені обставини на станції призначення Ладижин Одеської залізниці складений комерційний акт БО 646452/13 від 26.02.2009р. з додатком до нього, згідно з яким, недостача вугілля у кількості 4900 кг виявлена у вагоні №63351761.

Поряд з цим судом встановлено, що на підставі договору постачання вугілля №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. позивач у справі являється покупцем вугілля, перевезення якого здійснено відповідачем-1 по залізничній накладній №45851018, а ДП «Вугілля України»постачальником цього вугілля.

30.12.2008р. між сторонами укладено Додаток №01/09-Л-1 до договору, із строком дії до 31.01.2009р., згідно з яким, сторонами встановлено, що постачальник зобов’язаний передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугілля від наступних вантажовідправників, до яких в т.ч. входять ВАТ «Павлоградвугілля»і ТОВ ЦЗФ «Павлоградська».

Згідно з розрахунком позивача, маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу становить 4200 кг, а її вартість – 2925,77 грн., виходячи із вартості 1 тони вугілля 527,76 грн., яка зазначена у додатку №01/09-Л-1 від 30.12.2008р. до договору поставки №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. в якості базової ціни вугілля без ПДВ, за відрахуванням знижки в сумі 138,32 грн. та із врахуванням приплати в сумі 149,62 грн., провізної плати в сумі 210,25 грн. і ПДВ. Під час розгляду справи позивач надав до суду уточнений розрахунок вартості недостачі вантажу, згідно з яким, позивачем виключено із розрахунку вартість провізної плати, а тому вартість відповідальної недостачі вантажу становить 2673,47 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

          Як вище встановлено господарським судом підставою позовних вимог ВАТ «Західенерго»про стягнення вартості недостачі вантажу є неналежне виконання вантажовідправником і перевізником умов договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічні вимоги містяться і у ч.2 ст.307 ГК України. У ст.6 Статуту залізниць України також встановлено, що вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення, а накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

В силу вимог ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), а відповідно до вимог ст.24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

При цьому вимоги щодо заповнення комплекту перевізних документів вантажовідправником містяться у п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №863/5084, згідно з яким, вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів, як «рід вагону»; «швидкість»; «станція і залізниця призначення»; «відправник»- зазначається точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи –відправника вантажу та його цифровий код; «його поштова адреса»; «одержувач»і «його поштова адреса»; «платник»; «рахунок відправника»; «знаки відправника»; «кількість місць»; «упаковка»; «найменування вантажу»; «маса вантажу в кг, визначена відправником»; «разом місць», разом маса», «спосіб визначення маси», «навантаження засобами». У графі «правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. На зворотному боці накладної у графі 1 «Вантаж розмішено і закріплено згідно з параграфом розділу ТУ правильно»розписується представник відправника, відповідальний за правильність навантаження і кріплення вантажу у вагоні, вказуючи номер розділу і параграфа ТУ, відповідно до яких проводилось навантаження і кріплення вантажу.

Отже, з огляду на вищевикладені положення чинного законодавства, а також вищевстановлені обставини справи, які свідчать про те, що зважування вантажу у вагонах по спірній відправці, забезпечення нанесення захисного маркування на поверхню цього вантажу, оформлення (заповнення, внесення даних) залізничних перевізних документів на спірний вантаж фактично здійснювалося ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська», що підтверджується договором про надання послуг від 30.12.2008р. №08-12/4447-У, який укладений між ТОВ «Павлоградська»(виконавець, відповідач-2) і ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»(замовник, відповідач-3), а також підписом відповідальної особи представника ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська» Рябоконь у відповідних графах залізничної накладної щодо підтвердження правильності внесених у накладну відомостей та правильності розміщення і закріплення вантажу, господарський суд вважає, що відправником вантажу у вагоні №63351761 по залізничній накладній №45851018 фактично являється ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»і тому саме останнє є особою щодо якої, разом із перевізником, повинно вирішуватися питання стосовно відповідальності за недостачу вантажу.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

          Як вище встановлено господарським судом, вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до розділу 2 параграфів 1,2,5,8,9 Технічних умов, що підтверджується відповідними відмітками самого відправника у залізничній накладній.

          У параграфах 1-2 розділу 2 Технічних умов розміщення і кріплення вантажів на відкритому рухому складі встановлені загальні умови щодо розміщення у рухому складі вантажів дрібних фракцій, які перевозяться без тари. У параграфі 3 розділу 2 ТУ містяться вимоги щодо розрівнення, а при необхідності і ущільнення поверхні вантажу після його завантаження на відритий рухомий склад для чого застосовуються як скребкові розрівнювачи, такі і відповідні конструкції (параграф 4 розділу 2 ТУ). У параграфі 5 розділу 2 ТУ містяться вимоги щодо ущільнення зазорів перед завантаженням сипучих вантажів мілких фракцій у піввагони з ніжними розвантажувальними люками, для чого застосовуються відповідні матеріали, які не загрязнюють рухомий склад (параграфи 6-7 розділу 2 ТУ), а у параграфі 8 розділу 2 ТУ встановлено, що відправник по узгодженню з залізницею може розробляти і застосовувати інші пов’язуючи матеріали або способи для ущільнення зазорів кузовів піввагону. У параграфі 9 розділу 2 ТУ містяться вимоги щодо вжиття заходів, які перешкоджають видуванню мілких фракцій вантажів під час перевезення, для чого застосовуються плівкообразуючи розчини, які створюють на поверхні сипучих вантажів захисні плівки (параграф 10 розділу 2 ТУ).

          Аналогічні вимоги щодо забезпечення транспортабельності і зберігання вантажу під чач його перевезення містяться і у Правилах перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з п.5 яких, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або приспанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнення і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. Відповідно до п.6 вказаних Правил з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою, а згідно з вимогами п.7 Правил, конструкція відповідних пристроїв у установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, яка розробляється та затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження.

          Вимогами місцевої інструкції «Про нанесення захисного маркування на вантажі, що відправляються з ТОВ «ЦЗФ «Павлоградьска», яка затверджена відправником та узгоджена із залізницею передбачено, що при завантаженні вантажу на 5-6 завантажувальних коліях для забезпечення захисного маркування застосовується відповідна установка і у графі 4 залізничної накладної робиться відмітка «вантаж маркований у ущільнений у виді трапецевідної шапки», а при завантаженні вантажу на 2 завантажувальній колії для нанесення захисного маркування застосовується розчин вапна з розпиленням по всій площі поверхні вантажу ручним фарбопультом і у графі 4 залізничної накладної робіться відмітка «вантаж промаркований розчином вапна».

Таким чином ТОВ «ЦЗФ «Павлоградьска»вжиті заходи щодо ущільнення зазорів перед завантаженням сипучих вантажів мілких фракцій у піввагони з ніжними розвантажувальними люками, що підтверджується відповідними відмітками у залізничній накладній щодо завантаження і кріплення вантажу (параграф 5 розділу 2 ТУ), а заходи щодо маркування вантажу, які передбачені вимогами місцевої інструкції «Про нанесення захисного маркування на вантажі, що відправляються з ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»останнім не вжиті, оскільки відповідні відмітки про вжиття таких заходів у залізничній накладній відсутні, та в такому стані вантаж зданий до перевезення залізниці.

          Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

          Із наявного у матеріалах справи комерційного акту випливає, що вагон, в якому перевозився вантаж є справним у технічному та комерційному відношенні, ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення відсутні, а недостача вантажу в вагоні становить 4900 кг. Більш того, у комерційному акті зазначено, що на поверхню вантажу не нанесена захисна плівка, вантаж не промаркований і вантажовідправником не вжиті заходи щодо видування вантажу.

          З огляду на вищевстановлені обставини справи господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська»(відповідач-3), як на вантажовідправника цього вантажу, яким під час його завантаження не вжито всіх заходів щодо забезпечення транспортабельності і схоронності вантажу під час його перевезення, зокрема не вжито заходів щодо його маркування, а Одеську залізницю (відповідач-1, перевізник) та ВАТ «Павлоградвугілля»(відповідач-2) від відповідальності звільнити.

          Згідно з уточненим розрахунком позивача, розмір відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу становить 4200 кг, а її вартість 2673,47 грн. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність наявним у справі документам щодо вартості цього вантажу та вимогам п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083.

          Посилання відповідача -3 на те, що вантаж надійшов на станцію призначення 25.02.2009р., а комерційний акт про недостачу цього вантажу складений 26.02.2009р. господарський суд до уваги не приймає, з огляду на вимоги п.4 Правил складення актів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002р. за №567/6855, в якому встановлені загальні правила щодо складання комерційного акту у день вивантаження або день видачі вантажу одержувачу, а також передбачено, що у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

          Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-3 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська»(51453, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул. Шахтарська,8, код ЄДРПОУ 33854906, р/р 26006300043000 у відділенні №1 ПАТ «Донгорбанк»м. Павлограда, МФО 334970) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька,15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485) вартість недостачі вантажу в сумі 2673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 (дев’яносто три) грн. 20 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 285 (двісті вісімдесят п’ять) грн. 55 коп.

3.В решті позову відмовити.

4. Одеську залізницю та ВАТ «Павлоградвугілля»від відповідальності звільнити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 28 липня 2010 року.

Суддя