Рішення № 11376429, 23.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2010 р.Справа № 34/49-10-1417 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення на суму 17223,97грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Семенюк Ю.В., діюча на підставі довіреності №01-13/11408 від 22.12.09р.

від відповідача: ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності від 12.05.10р.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати у сумі 7345,78грн., 593,94грн. пені та плати за фактичне користування приміщенням у сумі 9284,25грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. порушено провадження у справі №34/49-10-1417.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.10р. строк розгляду справи продовжено по 24.06.10р. в порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні від 12.07.10р., посилаючись на те, що позивач вимагає стягнення коштів за фактичне користування приміщенням за договором оренди №62\38 від 29.12.2006р., який рішенням Господарського суду Одеської області був розірваний на вимогу орендодавця 13.04.2009р. Оскільки після вступу рішення в силу договір від 29.12.2006р. №62\38 перестав діяти, то вимагати виконання зобов'язань за договором позивач не може. Крім того, рішення суду виконується виконавчою службою, та направлення на виконання наказу за рішенням це право а не обов'язок позивача.

При цьому, відповідач не визнає вимоги позивача щодо стягнення орендної плати за період з 01.11.2008р. по 27.04.2009р., тому що строк дії договору оренди було встановлено до 13.06.2008р., з пропозиціями про продовження строку дії договору ОСОБА_2 не звертався, договір не пролонгувався. Пунктом 7.9 договору оренди від 29.12.2006р. встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено. З 13.06.2008р. орендоване відповідачем приміщення було опечатано Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та змінено замки відповідача. Ніякого майна відповідача у приміщенні не знаходилось, тому звільняти та повертати підвальне приміщення позивачу не було необхідності. Також відповідно до довідки від 30.03.2010р. наданої фінансовим відділом Одеської міської ради заборгованість по орендної платі ПП ОСОБА_2 сплачена, а також сплачені всі судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29.12.2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №62/38, за умовами якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 80,9кв.м, розташоване за адресою: вул. Колонтаївська, 19, на підставі розпорядження міського голови №1615-01р від 29.12.06р. під розміщення магазину та складу продовольчих товарів.

Пунктом 1.2 строк дії договору оренди встановлено з 29.12.2006р. до 01.12.2007р.

Згідно п.2.2 зазначеного договору за орендоване приміщення Орендар зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 445,33грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно п.2.4 договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту прийманняпередачі приміщення.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

10.01.07р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №62/38 від 29.12.2006р., згідно якого у тексті змінено п.1.1. договору в частині зміни профілю використання під продовольчий магазин на підставі листа Орендаря вх.№01-14/33 від 09.01.07р., а також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. №1846 зроблено перерахунок орендної плати.

14.06.07р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №62/38 від 29.12.2006р., згідно якого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. №1846 зроблено перерахунок орендної плати.

13.12.07р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №62/38 від 29.12.2006р., згідно якого продовжено строк дії договору до 13.06.08р.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, у листопаді 2008р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди №62/38 від 29.12.06р., виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з нежитлового підвального приміщення загальною площею 80,9кв.м, що розташоване за адресою м.Одеса, вул.Колонтаївська, 19, стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 13060,81грн. та 1310,35грн. пені відповідно до розрахунку позивача станом на 14.10.08р. та 1700грн. штрафу відповідно до п.5.4 договору оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.09р. по справі №34/213-08-4772 позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 16071,16грн. задоволено; розірвано договір №62/38 від 29.12.06р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежитлового підвального приміщення загальною площею 80,9кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості з орендної плати станом на 14.10.2008р. у сумі 13060,81грн., 1310,35грн. пені та 1700грн. штрафу, 246грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. ІТЗ судового процесу.

Дане рішення суду, підписане 17.04.2010р., набрало законної сили 28.04.2009р. та на його виконання господарським судом Одеської області видані відповідні накази, які предявлені до примусового виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Згідно акту державного виконавця фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 26.11.09р. виселено з нежитлового підвального приміщення загальною площею 80,9кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

21.12.2009р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу Орендаря з претензією №01-15/1820, згідно якої запропонувало в строк до 17.01.10р. оплатити заборгованість з орендної плати 7345,78грн., 593,94грн. пені та плату за фактичне користування приміщенням у сумі 9284,25грн.

Не отримавши відповіді на надіслану претензію, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за період з 01.11.08р. по 27.04.09р. у сумі 7345,78грн., 593,94грн. пені за період з 16.01.09р. по 15.10.09р., та плату за фактичне користування приміщенням у сумі 9284,25грн. за період з 28.04.09р. по 26.11.09р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до ст.3 Цивільного кодексу України одними з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський кодекс України визначає, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, що не суперечать законодавству України. Під час укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За умовами п.4.10 договору оренди у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового припинення договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Вимогами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Водночас відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за період з 01.11.08р. по 27.04.09р. (28.04.09р. набрало законної сили рішенням суду по справі №34/213-08-4772) у сумі 7345,78грн., є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи твердження відповідача про відсутність заборгованості з орендної плати заявленої до стягнення згідно довідки від 30.03.2010р. наданої фінансовим відділом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради Одеської, оскільки відповідно до вищезазначеної довідки відповідачем 17.03.10р. сплачені заборгованість з орендної плати у сумі 13060,81грн., 1310,35грн. пені, 1700грн. штрафу, 246грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат ІТЗ судового процесу відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 13.04.09р. по справі №34/213-08-4772, заявленої станом на 14.10.08р.

Крім того, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування орендної плати з 01.11.2008р. по 27.04.2009р., оскільки строк дії договору оренди між ОСОБА_2 та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було встановлено до 13.06.2008р. та з пропозиціями про продовження строку дії договору ОСОБА_2 не звертався та договір не пролонгувався, та у відповідності до п.7.9 договору оренди від 29.12.2006р. його дія припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

У відповідності до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено судом під час розгляду №34/213-08-4772, між тими ж сторонами що й у даній справі, Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не направлялися фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 повідомлення про припинення договору оренди №62/38 від 29.12.06р., що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи №34/213-08-4772, який не отримував від позивача такого повідомлення.

Отже, враховуючи викладені правові положення норм, договір оренди №62/38 від 29.12.06р. поновлювався на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та був розірваний за рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.09р. (підписаним 17.04.09р., яке набрало законної сили 28.04.2009р.) по справі №34/213-08-4772.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції з а порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором .

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Статями 1, 3 цього Закону унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З врахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 593,94грн. за період з 16.01.09р. по 15.10.09р. розрахованої помісячно з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та плати за фактичне користування приміщенням за період з 28.04.09р. по 26.11.09р. у розмірі 9284,25грн., є підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 173грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68100, АДРЕСА_2, ід.код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 7345(сім тисяч триста сорок пять)грн.78коп., пеню у розмірі 593(пятсот девяносто три)грн.94коп., суму заборгованості за фактичне користування приміщенням у сумі 9284(девять тисяч двісті вісімдесят чотири)грн. 25коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 173(сто сімдесят три)грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду, підписане 26.07.2010р., набирає законної сили

в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя