Рішення № 11376379, 21.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2010 р.Справа № 19/89-10-2274

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гаврилової А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/89-10-2274

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ВАТ "Українське дунайське пароплавство", Одеська область, м. Кілія

про стягнення 4980,00 грн.                              

Суддя Петренко Н.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Бай С.Є., довіреність у матеріалах справи,

від відповідача: Гостинський П.В., довіреність у матеріалах справи.

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4980,00 грн. заборгованості за видатковими накладними №№13621, 13622, 13627, 13628, 13630 від 30 вересня 2009 року.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 25-26).

Матеріалами справи встановлено:

відповідно до заявки від 16 вересня 2009 року за №028/1955 (а.с. 27) госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ВАТ "Українське дунайське пароплавство" (покупець) отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" (ТОВ "Укртекстиль", продавець) згідно видаткових накладних №№13621, 13622, 13627, 13628, 13630 від 30 вересня 2009 року товар - черевики на загальну суму 24465,94 грн. з зазначенням строку оплати не пізніше 30 вересня 2009 року.

Факт отримання товару покупцем у сумі 24465,94 грн. підтверджується підписом уповноваженої ним особи Константинова Олександра Єфимовича у графі "отримав" на зазначених видаткових накладних та довіреністю серії ЯПР №420183 від 16 вересня 2009 року на його отримання.

ВАТ "Українське дунайське пароплавство" свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконало частково у сумі 19485,94 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку (а.с. 53-59), внаслідок чого за ним залишилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 4980,00 грн.

20 жовтня 2009 року покупець направив лист №028/2226 на адресу ТОВ "Укртекстиль" з проханням направити представника для складання та підписання акту про поставку неякісної продукції з посиланням на договір №028/11 від 18 вересня 2009 року, у відповідь на який продавцем повідомлено покупця листом від 22 жовтня 2010 року №122 про те, що поставлене взуття відповідає вимогам ГОСТу 5394-89, якість підтверджується сертифікатом відповідності УкрСЕПРО серії ВВ №180552, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати поставлену продукцію такою, що не відповідає технічним умовам.

З метою отримання суми боргу та врегулювання спору ТОВ "Укртекстиль" 04 лютого 2010 року за вих. №10/2010 звернулось до покупця з претензією про оплату боргу у сумі 4980,00 грн., яка залишена ним без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене позивач 25 травня 2010 року вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення 4980,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 526, 691, 610, 611, 614, 712 ЦК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Укртекстиль", виходячи з наступного:

- стаття 181 ГК України встановлює, що господарський договір, як правило, укладається шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв’язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Письмовою формою договору про постачання товару - черевиків на загальну суму 24465,94 грн. виступають наявні у матеріалах справи заявка відпоавідача 16 вересня 2009 року за №028/1955, а також видаткові накладні №№13621, 13622, 13627, 13628, 13630 від 30 вересня 2009 року, підписані уповноваженим представником відповідача. Крім того, факт поставки товару за вказанми накладними відповідач не заперечує про що зазначено ним у відзиві на позов.

Згідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до правил частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 4980,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позов відповідач у справі позовні вимоги заперечує, посилаючись на поставку продавцем неякісної продукції, обгрунтовуючи вказане листом від 20 жовтня 2009 року №028/2226 про виклик представника продавця для участі у складанні акту про поставку неякісної продукції, актом приймання продукції (товару) за якістю від 26 жовтня 2009 року, а також невідповідністю мети придбаних ним черевиків згідно статті 673 ЦК України, а саме: продавцем було поставлено взуття призначене для "повсякденного носіння" замість необхідних покупцю для "провадження робіт".

Суд відхиляє заперечення відповідача з наступних підстав:

- постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки у статті 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Роз’яснення президії ВАСУ від 12 листопада 1993 року №01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов’язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6) та якістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7), а також договором.

Відповідно до п.п. 16, 17 "Інструкції про порядок пиймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі "Інструкція") при виявленні невідповідності якості отримувач продукції зобов’язаний викликати для участі в прийманні продукції виробника (відправника), а в повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути вказано:

а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту визову рахунок не отриманий;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який назначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах установленого для приймання строку);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Суд оглянув лист (виклик) від 20 жовтня 2009 року №028/2226 "про виклик представника продавця для участі у складанні акту про поставку неякісної продукції" дійшов до висновку про його невідповідність вимогам п. 17 "Інструкції", у зв’язку з чим не приймає його до уваги як належний доказ в повідомленні про виклик продавця.

Згідно п. 6 "Інструкції" приймання продукції за якістю і комплектністю при іногородній поставці здійснюється на складі отримувача не пізніше 20 (двадцяти) днів, про що відповідно до п. 29 "Інструкції" складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних поставка та прийняття покупцем товару відбулась 30 вересня 2009 року, тоді як вказаний акт був складений лише 26 жовтня 2009 року, що більше ніж 20 днів передбачених законодавством.

Крім того, незалежно від строку обмеження в 20 днів передбаченого п. 6 "Інструкції" покупець згідно п.п. 8, 9 "Інструкції" мав право актирувати виробничі недоліки протягом чотирьох місяців після отримання товару, про що мав би скласти акт про скриті недоліки, однак, як свідчать матеріали справи таким правом відповідач не скористався.

Відповідно до п. 30 "Інструкції" покупець зобов’язаний був запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції по якості або іншої компетентної організації у випадку якщо між виробником (відправником) і отримувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, а також направити претензію про невідповідність за якістю поставленої продукції, однак ніяких дій, заходів направлених на відновлення свого порушеного права з боку відповідача прийнято не було.

Твердження представника відповідача про те, що у сертифікаті відповідності УкрСЕПРО серії ВВ №180552, який виданий на переданий товар вказано взуття для "повсякденного носіння", тоді як замовлено було "черевики робочі" є помилковим та спростовується самим же наявним у матеріалах справи сертифікатом відповідності (а.с. 31), в тексті якого відсутня така технічна характеристика.

Враховуючи викладене, заперечення представника ВАТ "Українське дунайське пароплавство" суд відхиляє, так як вони не обґрунтовані, не засновані на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача в порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 81-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ВАТ "Українське дунайське пароплавство" (68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 33113076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р №2600810198 у ВАТ "Райффайзенбанк аваль", м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 31516486):

-          4980 (чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу,

-          102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита,

-          236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 26 липня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя