Рішення № 11376373, 21.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2010 р.Справа № 17/64-10-2412 За позовом: Акціонерного виробничо-комерційного товариства Відкритого типу

„Рівенська кондитерська фабрика”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтракт”;

про стягнення 9947,67 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Терещенко О.А. –на підставі довіреності б/н від 24.03.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 9947,67 грн. –заборгованості за надані по договорам перевезення послугам, з яких: 7600 грн. –основного боргу; 1451,29 грн. –пені; 212,38 грн. –3% річних; 684 грн. –інфляційних втрат.

Відповідач в засідання суду не з’явився, хоча про час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які маються в матеріалах справи, письмовий відзив на позов не надав, внаслідок чого справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” (надалі позивач) та ТОВ „Південьтрак” (надалі відповідач) засобами факсимільного зв'язку було укладено два договори. Договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №б/н від 11.03.2009р. та №605 від 27.13.2009р.

Відповідно до разового договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.03.2009р., АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика" в порядку та умовах договору зобов'язується доставити ТОВ „Південьтрак” товар, а ТОВ „Південьтрак” зобов'язується сплатити 3000 грн.

У відповідності до п. 9 разового договору передбачено, що оплата проводиться на розрахунковий рахунок Перевізника після надання останнім Замовникові оригіналів документів підтверджуючих завершення перевезення.

29.05.2009 року ТОВ „Південьтрак” було вислано оригінали документів по даному переведенню, сторона отримала їх 01.06.2009 року, що підтверджується зворотним повідомленням.

Однак, ТОВ „Південьтрак” свої зобов'язання стосовно оплати наданих йому послуг не здійснило.

Відповідно до разового договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 27.03.2009р., АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” в порядку та умовах договору зобов'язується доставити ТОВ „Південьтрак” товар за маршрутом Моршин - Черкаси, а ТОВ „Південьтрак” зобов'язується сплатити 2700 грн.

Відповідно до п. 9 Разового договору передбачено, що оплата проводиться на розрахунковий рахунок Перевізника після надання останнім Замовникові оригіналів документів підтверджуючих завершення перевезення.

На виконання умов договору АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” здійснило перевезення, що підтверджується ТТН від 27.03.2009 року та направило документи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ТОВ „Південьтрак” документів.

Однак, відповідач - ТОВ „Південьтрак” свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не здійснив.

Відповідно до умов договору-заявки № 46 на надання транспортно-експедиційних послуг від 02.02.2009р., АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” в порядку та умовах договору зобов'язується доставити ТОВ „Південьтрак” пиво (18 т.), по маршруту Запоріжжя -Київ, а ТОВ „Південьтрак” зобов'язується оплатити 1900 грн.

Для підтвердження виконання своїх зобов'язань АВК ТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” відповідно до договору, надало Накладну на внутрішнє переміщення товару між СГП „В ПУТИ” м. Запоріжжя, вул. Сапожникова 6 та Віртуальний склад тари Київ, м. Київ. вул.Червонопрапорна 137.

Зазначені обставини спонукали звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№4297 від 01.06.2010р.) про стягнення з ТОВ „Південьтракт” заборгованості по наданим транспортним послугам 7600 грн., 1451,29 грн. –пені; 212,38 грн. –3% річних; 648 грн. –інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2010р. порушено провадження у справі №17/64-10-2412 за позовом АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” до ТОВ „Південьтракт” про стягнення 9947,67 грн.

У ході розгляду справи, а саме 21.07.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якої просить суд стягнути з відповідача 606,52 грн. - пені, 76 00 грн. –основного боргу; 684 грн. –інфляційних втрат; 212,38 грн. –3% річних.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

У відповідності до п. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому, п. 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На виконання умов укладених договорів та вимоги діючого законодавства, позивачем в якості доказів надання відповідачу транспортних послуги на загальну суму 7600 грн., які надані на підставі укладених договорів №46 від 02.02.2009р. № 605 від 27.03.2009р., б/н від 11.03.2009р. було надано ТТН від 27.03.2009р., акт передачі на відповідальне зберігання №МС-П-0000002525 від 27.03.2009р., ТТН №АА4657А від 11.03.2009р., накладна №006109/09 від 03.02.2009р.

У відповідності до п. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У відповідності до вимог п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що 04.01.2010р. позивач направив відповідачу письмову претензію, в якій вимагав на протязі 7-денного строку сплатити кошти за перевезений товар. Однак, позивач будь-якої відповіді на надіслану претензію не отримав, а вимоги викладені в ній відповідачем виконанні не були.

Станом на час розгляду справи у суді зазначені договори не розірвані, в судовому порядку недійсним не визнавалися, а отже і зобов’язання по вказаному договору повинні виконуватися належним чином.

Таким чином, дослідивши обставини справи, надані представником позивача пояснення з приводу заявлених позовних вимог по стягненню основного боргу у розмірі 7600 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних, які згідно приведеного розрахунку 212,38 грн. та інфляційні витрати у розмірі 684 грн.

Дослідивши розрахунок позивача по нарахуванню відповідачу 3% річних та індексу інфляції, згідно вимог п.2 ст. 625 ЦК України, за порушення грошових зобов’язань, суд дійшов висновку, що він розрахований вірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 10.5 укладених договорів №605 від 27.03.2009р. б/н від 11.03.2009р. за прострочення оплати Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ст.ст. 1, 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з наданого позивачем уточненого розрахунку суми пені вбачається, що внаслідок не виконання зобов’язань по оплаті вартості по наданим послугам по перевезенню вантажу позивач нарахував відповідачу пеню по договору б/н від 11.03.2009р. у розмірі 319,22 грн., та 287,3 грн. –пені по договору №605 від 27.03.2009р.

Дослідивши уточнений розрахунок по нарахуванню відповідачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошових зобов’язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства внаслідок чого також підлягають задоволенню, з урахуванням заявлених уточнень.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку відповідача умов договору перевезення №б/н від 11.03.2009р. та №605 від 27.03.2009р. та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 599, 549, 625, 629, 909, 916 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позовні вимоги АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 9102,9 грн. –заборгованості по наданим транспортним послугам, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтракт” /65029, м. Одеса, вул.Комп. Ніщинського, 28. код ЄДРПОУ 34108617/ на користь акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика” /33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Хмільна, буд.. 30, код ЄДРПОУ 00382214/ 7600 грн. 00 коп. /сім тисяч шістсот грн. 00 коп./ - заборгованості по наданим транспортним послугам; 606 грн. 52 коп. /шістсот шість грн. 52 коп./ - пені; 212 грн. 38 коп. /двісті дванадцять грн. 38 коп./ - 3% річних; 684 грн. 00 коп. / шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп./ - інфляційних втрат; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 236 грн. /двісті тридцять шість грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя