Рішення № 11376194, 19.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р.Справа № 15/72-10-2089 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Письмиченко Г.В.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державного підприємства „Дельта-лоцман” до Державного підприємства „Укртехфлот” про стягнення 1113267,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями позовних вимог про стягнення з Державного підприємства „Укртехфлот” 1000000,00 грн. позики та 113267,12 грн. пені, посилаючись на наступне.

18 березня 2008 року між ДП „Дельта-лоцман” (позикодавець) та ДП „Укртехфлот” (позичальник) був укладений договір безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08), згідно п. 1.1 якого позикодавець за наявності фінансових можливостей передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю в строки і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору гранична сума позики становить 3000000,00 грн.

Так, як стверджує позивач, на виконання умов договору, з урахуванням фінансових можливостей, позивачем було перераховано на рахунок відповідача 1000000,00 грн. платіжними дорученнями № 2722 від 19.03.2008 року на суму 500 000,00 грн. та № 2992 від 26.03.2008 року на суму 500 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору при наданні позики окремими траншами строк її повернення становить 365 днів з моменту перерахування кожного окремого траншу на поточний рахунок позичальника.

Розділ 5 договору встановлює порядок повернення суми позики. Так, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину, в разі дострокового повернення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. - 4.2. цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2.).

Таким чином, як зазначає позивач, строк повернення суми першого траншу - 18.03.2009 р., другого - 25.03.2009 р.

Проте, ані у встановлений договором строк, ані на день подання позову позика відповідачем повернена не була.

Пунктом 6.1 договору встановлено відповідальність позичальника за прострочення повернення позики в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неповернутої вчасно суми за кожний день прострочення повернення позики або її частини.

З огляду на викладене відповідно до п. 6.1 договору позивачем була нарахована відповідачу пеня в сумі 113 267,12 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2010 р. порушено провадження у справі № 15/72-10-2089 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

18.03.2010 р. між ДП „Дельта-лоцман” (позикодавець) та Державним підприємством „Укртехфлот” (позичальник) був укладений договір безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08), згідно п. 1.1 якого позикодавець за наявності фінансових можливостей передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю.

Відповідно до розділу 2 договору гранична сума позики за договором становить 3000000,00 грн. За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики (окремого траншу) позичальнику та діє до 30.06.2009 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно розділу 3 договору безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) позикодавець при наявності фінансових можливостей перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Перерахування позичальнику позики може бути здійснено як одним так і окремими траншами, але не більше суми, визначеної в п. 2.1. договору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2008 року Державним підприємством „Дельта-лоцман” на виконання умов договору № 149/В-08 була перерахована Державному підприємству „Укртехфлот” безвідсоткова позика у сумі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2722 від 19.03.2008 р. (а.с. 9).

Також 26.03.2008 р. позивачем на виконання умов договору № 149/В-08 була перерахована Державному підприємству „Укртехфлот” безвідсоткова позика у сумі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 26.03.2008 р. (а.с. 10).

Таким чином, позивачем було перераховано відповідачу на виконання умов договору безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) позику у сумі 1 000000,00 грн.

Крім того, Державним підприємством „Дельта-лоцман” та Державним підприємством „Укртехфлот” був складений, підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки (а.с. 11), згідно якого станом на 31.12.2008 р. сальдо на користь позивача за договором № 149/В-08 від 18.03.2008 р. складає 1000000,00 грн.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розділом 4 договору передбачено, що строк повернення позики становить 365 днів з моменту надання позики в розмірі, встановленому в п. 2.1. цього договору. При наданні позики окремими траншами строк її повернення становить 365 днів з моменту перерахування кожного окремого траншу на поточний рахунок позичальника.

Розділом 5 договору передбачено порядок повернення суми позики. Так, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину, в разі дострокового повернення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. - 4.2. цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2.).

Таким чином, позика, надана позивачем Державному підприємству „Укртехфлот” за договором безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) у розмірі 1000000,00 грн. мала бути повернута частинами в розмірі 500000,00 грн. у строк до 18.03.2009 р. та до 25.03.2010 р.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи, у встановлений договором строк відповідачем не була повернута сума позики, у зв’язку з чим Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось до Державного підприємства „Укртехфлот” із претензією № 1727 від 07.04.2009 р. (а.с. 12-13), якою вимагав повернути позивачу отриману позику у сумі 1000000,00 грн. та сплатити пеню за прострочення повернення позики у сумі 10849,31 грн.

Проте, відповіді на зазначу претензію позивач від ДП „Укртехфлот” не отримав.

Таким чином, враховуючи викладене, заборгованість Державного підприємства „Укртехфлот” перед Державним підприємством „Дельта-лоцман” за договором безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) складає 1000000,00 грн.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, пунктом 6.1 договору безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) встановлено, що при простроченні повернення позики або її частини позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неповернутої вчасно суми за кожний день прострочення повернення позики або її частини.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) щодо своєчасного повернення позики у сумі 1000000,00 грн. позивачем була нарахована Державному підприємству „Укртехфлот” пеня у сумі 113267,12 грн., а саме: 56801,37 грн. за прострочення повернення безпроцентної позики у сумі 500000,00 грн. (транш наданий 19.03.2008 р.) за період з 19.03.2009 р. по 17.09.2009 р. та 56465,75 грн. за прострочення повернення безпроцентної позики у сумі 500000,00 грн. (транш наданий 26.03.2008 р.) за період з 26.03.2009 р. по 24.09.2009 р.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Державного підприємства „Укртехфлот” 1000000,00 грн. позики за договором безпроцентної позики № 3/П-08р (149/В-08) та 113267,12 грн. пені

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Дельта-лоцман” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Державного підприємства „Дельта-лоцман” до Державного підприємства „Укртехфлот” про стягнення 1113267,12 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Укртехфлот” (68091, Одеська обл., м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судоремонтна, 35; код ЄДРПОУ 33969212; р/р 26001129800523 у МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПОУ 25374003; р/р 26007001010084 в філії ВАТ „Державний Експортно-Імпортний Банк України” у м. Миколаєві, МФО 326739) 1000000/один мільйон/грн. 00 коп. позики, 113267/сто тринадцять тисяч двісті шістдесят сім/грн. 12 коп. пені, 11132/одинадцять тисяч сто тридцять дві/грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 26.07.2010 р.

Суддя