Рішення № 113760826, 27.09.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2023 р. Справа № 120/10323/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 01.06.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, з урахуванням принципу екстериторіальності, його заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким прийнято рішення №025750009139 від 09.06.2023 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївські області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 14.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником ГУ ПФУ в Миколаївській області та ГУ ПФУ у Вінницькій області подано відзиви на позовну заяву, в якому остані заперечили щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначили, що до страхового стажу позивача не можуть бути зараховані періоди його роботи з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування. Таким чином, страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.06.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №025750009139 від 09.06.2023 позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії. Рішення мотивоване тим, що наявний у позивача страховий стаж - 23 роки 2 місяці 25 днів є недостатнім для призначення їй пенсії за віком. При цьому, відповідач також зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в фермерському господарстві з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування. Страховий стаж з 1999 обчислений за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Також, до страхового стажу позивача не зараховано період з 28.01.2005 по 17.11.2005, оскільки період, протягом якого особа, що підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття отримувала одноразову виплату для організації безробітним підприємницької діяльності, згідно ст. 24 Закону №1058 не зараховується до страхового стажу.

Незгода позивача із також відмовою в частині не зарахування періодів його роботи в фермерському господарстві з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004 та, як наслідок, відмовою у призначенні пенсії, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач, зокрема у період з 15.10.1992 по 30.11.1993 займав посаду бухгалтера фермерського господарства «Лагода», а в період з 05.12.1993 по 09.11.2004 займав посаду механіка фермерського господарства «Лагода».

Вказані періоди не зараховані до страхового стажу в повному об`ємі оскільки відсутні документи про сплату внесків на соціальне страхування.

Згідно із статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У свою чергу, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Суд звертає увагу, що належним чином оформленими записами у трудовій книжці позивача підтверджується періоди його роботи з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004 в ФГ "Лагода", тому, враховуючи наведені положення чинного законодавства України, він має бути врахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

При цьому, належних доказів у підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься у трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась.

Крім того, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладена на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу.

Тобто, позивач (застрахована особа) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на підприємстві.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а та від 12 вересня 2019 року по справі №489/2283/16-а.

Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а тому на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули права на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування прийнятого відповідачем рішення №025750009139 від 09.06.2023, яким, в тому числі, відмовлено, в зарахуванні в повному обсязі до страхового стажу позивача періодів його роботи: з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004 в ФГ "Лагода".

Як наслідок, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати в повному обсязі наведені вище періоди роботи позивача до його страхового стажу.

Крім того, враховуючи те, що внаслідок зарахування в повному обсязі до страхового стажу позивача періодів його роботи з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004 в нього буде більш ніж 30 років страхового стажу, що є достатнім для призначення пенсії за віком, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (як суб`єкта владних повноважень, який здійснював розгляд заяви позивача) призначити позивачу пенсію за віком.

Також, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи те, що 60-річного віку позивач досягнув 10.06.2023, а за призначенням пенсії звернувся 01.06.2023, а тому пенсію за віком йому належить призначити саме з 11.06.2023.

Крім того, враховуючи те, що питання щодо призначення позивачу пенсії вирішувалось саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а тому саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України належить зобов`язати призначити позивачу пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №025750009139 від 09.06.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.06.2023, зарахувавши до його страхового стажу в повному обсязі періодів його роботи з 15.10.1992 по 30.11.1993, з 05.12.1993 по 09.11.2004.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна