Рішення № 11375800, 12.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2010 р.Справа № 27/63-10-2252 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС”;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 4612,47 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Ткачук С.В. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в яків просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за поставлену продукцію у сумі 4612,47 грн., з яких 3 869,20 грн. основний борг, 163,84 грн. інфляційні, 334,19 грн. пеня, 245,24 грн. 15% річних та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22.09.2009р. між ТОВ „АТЛАНТІС” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки №ОП/2009-662, на виконання умов якого, 23.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” поставило товар відповідно до специфікації Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 4769,20грн. Між тим, відповідач свої договірні зобовязання виконав частково, сплативши лише 900,00грн. Отже, на момент звернення до суду основна заборгованість відповідача за договором складає 3 869,20 грн., що й зумовило звернення ТОВ „АТЛАНТІС” з відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

У судовому засіданні 12.07.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, між тим про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на факичну адресу та юридичну, тобто адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видана станом на 14.05.2010 року.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи „за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

22.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” (надалі- постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - покупець) укладено договір поставки №ОП/2009-662, згідно якого постачальник зобовязується в зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію, а покупець зобовязується приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. найменування та ціна Товару визначаються на підставі специфікації (додаток 1).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник зобовязується поставляти товар згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів „ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року на умовах DDP (в торгову точку покупця), місце призначення: вул. Краснова, 9.

Поставка товару, відповідно до п. 2.2 договору, здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару покупцю.

Згідно з умовами п. 6.1 приблизна сума Договору складає 5000 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору покупець зобовязаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 14 календарних днів з моменту передання товару покупцю.

Пунктами 6.3, 6.4 договору передбачено, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем у гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Зобовязання по оплаті вважається виконаним покупцем з моменту надходження грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України. Сплата штрафних санкцій (пені, штрафу) не звільняє сторону від виконання своїх зобовязань за даним договором.

Згідно з умовами п. 8.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець без будь-яких письмових вимог від постачальника сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу;

- 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Будь-які спори, відповідно до п. 9.1. договору, вирішуються шляхом дружніх переговорів між сторонами.

Згідно з умовами п. 9.2 та п. 9.3 договору, у випадку, якщо вирішення спору шляхом переговорів виявиться неможливим і сторони не досягнуть згоди, такі спори підлягають розгляду в судовому порядку. Позовна давність до вимог про стягнення суми боргу за поставлений товар та неустойки, нарахованої у звязку із простроченням оплати за поставлений товар, за даним договором встановлюється тривалістю в пять років.

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 22.09.2010р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобовязань, що виникли протягом його дії.

На виконання умов зазначеного договору, 23.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” поставило, а повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримано товар на загальну суму 4769,20грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією видаткової накладної №6737 від 23.09.2009р. та довіреністю на отримання цінностей б/н до договору №ОП/2009-662 від 22.09.2009р.

Періодичними платежами від 19.10.2009р. на суму 400,00грн., від 03.12.2009р. на суму 200,00грн., від 06.01.2010р. на суму 300,00грн., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було фактично перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС”суму у розмірі 900,00грн. у якості плати за договором, що підтверджується копіями виписок банку з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” за відповідні періоди, наданою до матеріалів справи та розрахунком позивача. Сума у розмірі 3869,20грн. від загальної вартості поставленої продукції залишилась несплаченою.

На момент вирішення спору за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки №ОП/2009-662 від 22.09.2009р. у сумі 3869,20грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним невиконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором поставки №ОП/2009-662 від 22.09.2009р., річних відсотків, інфляційних збитків та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 3869,20 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами п. 8.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець без будь-яких письмових вимог від постачальника сплачує постачальнику: пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу; 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів, що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафних санкцій (пеня, 15% річних, інфляційні) за неналежне виконання зобовязань відповідачем, вважає його таким, що підлягає задоволенню частково.

Так, суд встановив, що позивач допустив помилку у нарахуванні індексу інфляції та провів власний розрахунок:

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

06.102009-18.10.20094769,201.00942,92

01.11.2009 - 31.12.20094169.21.027112,57

Всього:--155,49 З огляду на вищенаведене, загальна перерахована сума інфляційних за період з 06 жовтня 2009р. по 31 грудня 2009р. складатиме 155,49грн. Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені та 15% річних за неналежне виконання зобовязань відповідачем, суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню. Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача становить 734,92рн. з яких 155,49грн. інфляційні, 334,19грн. пеня, 245,24грн. 15% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 138,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС” (52500, Дніпропетровська обл., м.Синельниково, вул. Космічна, 1, п/р 26003900696682 у ДФ "ПУМБ", МФО 305813, код ЄДРПОУ 30012937) основний борг у сумі 3869 /три тисячі вісімсот шістдесят девять/ грн. 20 коп., 15% річних у сумі 245/дві сорок пять /грн. 24 коп., пеня у сумі 334/триста тридцять чотири/грн. 19 коп., інфляційні у сумі 155/сто пятдесят пять/грн. 49 коп., державне мито у сумі 138/сто тридцять вісім/ грн. 83 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 /двісті тридцять шість/ грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 16.07.2010р.