Рішення № 11375572, 17.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2010 р.Справа № 24/30-10-1060 За позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»;

про укладення договору

Суддя          О.Ю. Оборотова

Представники:

від позивача: Висоцький С.О. на підставі довіреності № 19 від 05.01.2010 р.

від відповідача: Єльчібекян І.М. на підставі довіреності № 21/17-2 від 04.01.2010 р.

Суть спору: Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»про укладання договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2010 р. було порушено провадження у справі № 24/30-10-1060.

Від відповідача 02.04.2010 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. 8371) № 21/17-107 від 31.03.2010 р. відповідно до якого відповідач просить у позові відмовити, викласти неузгоджені умови договору в редакції протоколу розбіжностей та покласти судові витрати на позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2010 р. строк розгляду справи було продовжено до 05.05.2010 р.

Розглянув матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, заслухавши представників сторін, - суд встановив:

Під час укладення договору № 110Р-37 від 11.01.10 р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій (крім обсягів газу, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України та ВАТ "Одесагаз" виникли розбіжності по його умовах.

Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2010 року Позивач направив для підписання на адресу Відповідача договір № 110Р-37 від 11.01.10 р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України - за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

12.02.10 р. на адресу Позивача надійшов примірник договору №110Р-37 від 11.01.10 р. з протоколом розбіжностей

У відповідності з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пунктом 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як встановлено судом, відповідач відхилив пропозиції позивача щодо укладання договору шляхом надання протоколу розбіжностей, відповідно до якого окремі положення договору були викладені у іншій редакції ніж запропоновано позивачем.

Позивачем та Відповідачем вживалися заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосується п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 4.4, 7.1, 7.2, 7.3, 10.6, 10.7, 10.9, однак шляхом переговорів та обміну листами по вище вказаних пунктах Договору згода досягнута лише по п.п. 1.2, 7.1, 7.2, 10.6, 10.9.

Щодо спірного п. 1.1 договору позивач зазначає, що ним було запропоновано викласти його в наступній редакції: «Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.»

Проте, позивач із запропонованою редакцією спірного п.1.1 договору не погодився, оскільки основним обов'язком Відповідача за Договором є своєчасний розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу, а, пропозиція Відповідача викласти п. 1.1 в запропонованій ним редакції ставить порядок, строки та розмір оплати по Договору в залежність від третіх осіб, що не є сторонами Договору (зокрема, релігійними організаціями, які є кінцевим споживачем). Тому, пропозиція Відповідача є такою, що протирічить чинному законодавству України. Позивач не має можливості ставити належне виконання двостороннього Договору в залежність від дій третіх осіб, які не є учасниками даного Договору.

Розглянувши умови зазначеного спірного пункту та дослідивши доводи сторін щодо умов даного пункту, суд дійшов висновку, що п. 1.1 договору слід викласти у редакції позивача.

Щодо спірного п. 3.1 договору позивач зазначає, що ним було запропоновано викласти його в наступній редакції: «Замовник передає Виконавцю газ в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця»

Відповідач запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: "Виконавець передає Замовнику газ в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору на пунктах прийому-передачі газу (ГРС) з магістральних газопроводів Виконавця у систему розподільчих газопроводів Замовника».

Проте позивач з зазначеним не погодився у зв'язку з тим, що відповідач пропонує в даному пункті встановити лише кінцеві пункти транспортування природного газу - ГРС, без визначення початкових пунктів, тоді як на думку позивача, в договорі обов'язково необхідно визначити також і початкові пункти прийому-передачі газу, що є необхідною істотною умовою будь-кого договору транспортування. Також позивач вважає, що в договорі необхідно зазначити походження газу, що транспортується.

Виходячи зі змісту відзиву вбачається, що Відповідачу не відому де та як надходить газ до трубопроводів Дочірньої компанії «Укртрансгаз»тому що, а ні на кордоні, а ні в пунктах виміру газу з родовищ або сховищ, відповідач позивачу нічого не передає і там не присутній.

Таким чином судом встановлено неможливість виконання п. 3.1 договору в редакцій позивача, та на думку суду п. 3.1 слід викласти у редакції відповідача.

Позивач запропонував викласти пункт 3.2 Договору в наступній редакції: «При отриманні газу від Замовника на пунктах прийому-передачі в магістральні трубопроводи Виконавець не набуває права власності на отриманий для транспортування газ».

Відповідач запропонував виключити слово «...від Замовника...»з вищевказаного пункту Договору.

Позивач, на думку суду, вірно зазначив, що, предметом договору є транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільчих станцій (ГРС). Відповідно до п.1.3 загальних положень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва №86 від 30.09.05 р. та постановою НКРЕ №856 від 30.09.05 р. магістральний трубопровід - технологічний комплекс, за допомогою якого здійснюється транспортування природного і нафтового газу до ГРС, а газорозподільчі мережі - майновий виробничий комплекс, призначений для транспортування природного газу від ГРС до споживачів. Тому, з дотриманням вимог Ліцензійних умов згідно преамбули, п.п. 1.1-1.2 Договору Відповідач є замовником послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами, які йому надає Позивач як виконавець, призначений для потреб релігійних організацій.

Відповідно до загальних положень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених наказом

Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №89 від 30.09.05 р. та постановою НКРЕ №859 від 30.09.05 р., Відповідач є газорозподільним підприємством, оскільки є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного газу, шляхом його транспортування розподільними трубопроводами від ГРС до споживачів. Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 даних Ліцензійних умов газорозподільне підприємство не має права передоручати будь-кому отримання плати від замовників послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, якими згідно умов Договору в даному випадку релігійні організації, які і укладають із Відповідачем зазначені договори і виступають в них замовником.

Таким чином, суд погоджується з доказами позивача щодо пункту 3.2 Договору та вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти спірний п. 3.3 Договору в наступній редакції: «Виконавець приймає газ від Замовника на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ в загальному потоці Замовнику», а пункт 3.4 а такій редакції: «Прийом - передача газу на пунктах прийому-передачі, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС здійснюється сторонами у відповідності до умов «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні», затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002 року № 142».

Відповідач у свою чергу запропонував п. 3.3 взагалі виключити з тексту Договору, а пункт 3.4 викласти у наступній редакції: «Прийом-передача газу на ГРС здійснюється сторонами у відповідності до умов «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні»затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002 року № 142».

Суд зазначає, що у зв’язку з тим, що судом встановлено неможливість виконання в редакції позивача п. 3.1 договору, що безпосередньо пов'язаний з п. 3.3 договору та п. 3.4 договору, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги відповідача щодо питань пов’язаних з цими пунктами.

Спірний п. 3.5 Позивач запропонував викласти в наступній редакції: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам «Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб.м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па)».

Відповідач запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: "Кількість газу, що передається, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на ГРС"

Щодо даного пункту, позивачем вірно зазначено у позовній заяві, що Спірний договір укладається на підставі правових актів органів державної влади, а саме на підставі "Правил подачі та використання газу в народному господарстві України", що затверджені Наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355.

Згідно п. 1.1 - Правила є обов'язковими для усіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, незалежно від їх відомого підпорядкування і форм власності.

Відповідно п. 1.3 - Правила визначають діяльність підприємств і організацій, спрямовану на підвищення ефективності споживання природного газу, здійснення єдиної політики в сфері його використання в народному господарстві.

В даному випадку Правилами регулюється клас точності газоспоживаючого обладнання (п. 4.3.7 Правил), що не має відношення до передачі газу на пунктах виміру витрат газу.

Крім того, відповідно до Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", виданий наказ № 245 від 3 жовтня 2007 року "Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів", яким надано чинності міждержавним стандартам в Україні, а саме стандарту "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами»(РД 50-213-80 ).

Крім того, відповідно до п. 3.1 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні», затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002 року № 142, які є обов'язковими як для Позивача, так і для Відповідача - облік транспортованого газу повинен здійснюватись за допомогою вимірювальних приладів об'єму та об'ємної витрати газу. При взаєморозрахунках об'єм газу згідно з ГОСТ 2939-63 повинен приводитись до умов: - температура -20 градусів С (293,15 К); - тиск - 101325 Па (760 мм. рт. ст.).

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що запропонована Позивачем редакція спірного п. 3.5 Договору повністю відповідає чинному законодавству України та вимоги позивача щодо даного пункту Договору підлягають задоволенню.

Також спірним є п. 3.6 договору, в якому позивачем передбачено, що виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови: - надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору; - дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС; - 100 % оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу за даним договором. У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС."

Відповідач же у протоколі розбіжностей запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: „Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками за умови дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС."

Проте, відповідно до п. 13. Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима.

Згідно п. 12 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом газотранспортні підприємства НАК „Нафтогаз України" обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу.

Згідно п. 2.6. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 % оплати грошима, а в разі порушення порядку оплати законодавством передбачена можливість обмеження або припинення подачі газу. У зв'язку з цим, господарський суд вважає цілком обґрунтованим зазначення позивачем в договорі умов подачі зазначеної в договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС.

Спірним також є п. 3.7 договору, в якому позивачем було передбачено, що обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці"ї.

Відповідач же у протоколі розбіжностей запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: «Обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що заплановано до постачання для потреб населення в цьому місяці».

Проте, як зазначає позивач, природний газ ним передається на ГРС у мережі відповідача в загальному потоці для потреб всіх категорій споживачів - населення, бюджетних організацій, підприємств комунальної теплоенергетики та промислових підприємств. Також, ДК „Укртрансгаз", як газотранспортна організація, не має власних ресурсів газу, у зв'язку з чим може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що Дочірня компанія „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", яка є газотранспортною організацією, не може регулювати обсяги постачаємого газу в залежності від потреб населення, а повинен виходити з того, який обсяг газу передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці.

Крім того, як вбачається з п. 2.1. договору № 110Р-37 від 11.01.10 р. про транспортування природного газу сторонами за договором були узгоджені обсяги транспортування газу протягом календарного року.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованою редакцію позивача п. З.7., яким передбачено, що обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за договором № 110Р-37 від 11.01.10 р. також не було досягнуто домовленості щодо пункту 3.8 договору, в якому позивачем було передбачено, що: „При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС.

Відповідачем же в протоколі розбіжностей було запропоновано викласти даний пункт в наступній редакції: «При зменшені обсягів надходження газу в магістральні газопроводи Виконавця він відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС».

Так, як вже зазначалось вище, відповідач не передає безпосередньо позивачу газ в пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця, у зв'язку з чим, на думку суду, неможливим є зазначення в умовах договору того, що при зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС. Редакція ж відповідача, на думку суду, є обґрунтованою та такою, що може бути зазначена в умовах договору.

Також спірним є п. 4.4 договору, в якому позивачем передбачено, що: „Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків".

Відповідачем же в протоколі розбіжностей було запропоновано викласти даний пункт в наступній редакції: «Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору».

Так, згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську ітерацію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. І ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, належним чином складені сторонами акти здачі-прийомки природного газу можуть бути передбачені сторонами за договором як первинні документи.

Відтак, на думку суду, редакція відповідача, якою передбачено, що акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору є цілком правомірною.

Щодо спірного п. 7.3 договору суд зазначає наступне. Як вбачається з договору № 110Р-37 від 11.01.10 р. позивачем було складено п. 7.3 договору в наступній редакції: „У разі неоплата або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

Відповідач же, згідно протоколу розбіжностей, запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: «У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу».

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. З Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, діючим законодавством України встановлено лише граничний розмір пені, тобто: не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, як вбачається з п. 7.3 договору в редакції, позивача, Дочірньою компанією ,.Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" було встановлено, що у разі несплата або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Тобто, позивачем було встановлено максимальний розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання по оплаті послуг по транспортуванню газу.

Між тим, суд не вбачає підстав для встановлення максимального розміру пені за порушення відповідачем зобов'язання по оплаті послуг по транспортуванню газу, оскільки позивачем не було доведено необхідність встановлення максимального розміру пені.

Відтак, на думку суду, цілком обґрунтованою є редакція відповідача п. 7.3 договору, якою передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Позивач запропонував також внести до Договору пункт 10.8 в наступній редакції: «В разі порушення однією із сторін умов даного договору, наслідком чого є звернення контрагента до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, винна сторона відшкодовує витрати на відрядження представника (ів), пов’язані з розглядом справи в суді, а саме: проїзд, проживання, добові».

Відповідач запропонував виключити даний пункт з тексту Договору.

Суд погоджується з відповідачем та вважає, що позивачем не обґрунтовано необхідність даного пункту договору та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо внесення даного пункту до договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача про зобов'язання укласти договір № 110Р-37 від 11.01.2010 року на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) у 2010 році в редакції позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати йокладаються частково на відповідача.

Керуючись ст. спи 32, 33, 43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" про зобов'язання укласти договір задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208) укласти з Дочірньою компанією „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) договір на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) у 2010 році на наступних умовах спірних пунктів:

- викласти спірний п. 1.1. договору в редакції, позивача, а саме: «Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.»

- викласти спірний п. 3.1. договору в редакції відповідача, а саме: "Виконавець передає Замовнику газ в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору на пунктах прийому-передачі газу (ГРС) з магістральних газопроводів Виконавця у систему розподільчих газопроводів Замовника».

- викласти спірний п. 3.2. договору в редакції, позивача, а саме: «При отриманні газу від Замовника на пунктах прийому-передачі в магістральні трубопроводи Виконавець не набуває права власності на отриманий для транспортування газ».

- спірний п. 3.3. договору виключити з тексту договору;

- викласти спірний п. 3.4. договору в редакції, відповідача, а саме: «Прийом-передача газу на ГРС здійснюється сторонами у відповідності до умов «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні»затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002 року № 142».

- викласти спірний п. 3.5. договору в редакції, позивача, а саме: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам «Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб.м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па)».

- викласти спірний п. 3.6. договору в редакції, позивача, а саме: «Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови: - надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору; - дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС; - 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС».

- викласти спірний п. 3.7. договору в редакції, позивача, а саме: «Обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці».

- викласти спірний п. 3.8. договору в редакції, відповідача, а саме: «При зменшені обсягів надходження газу в магістральні газопроводи Виконавця він відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС».

- викласти спірний п. 4.4. договору в редакції, відповідача, а саме: «Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу для потреб населення є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для розрахунків та визначення зобов'язань сторін даного договору».

- викласти спірний п. 7.3. договору в редакції, відповідача, а саме: «У разі несвоєчасної оплати Замовником з його вини послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п.6.2 даного договору він сплачує на користь Виконавця, з його вимогою, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу».

- спірний п. 10.8. договору виключити з тексту договору;

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; п/р 260091552 в ОФ АБ „Укргазбанк", МФО 328759) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801; р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 300023) 35 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита; 98 грн. 41 коп. витрат по сплаті послуг на інфармаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя