Рішення № 11375203, 12.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 27/4-10-838 за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 3584,65 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Бобикін О.М. за довіреністю №01-13/11417 від 22.12.09 року.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд розірвати договір оренди № 15/3 від 27.01.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень горища № 503, загальною площею 267,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 4269,39 грн., пеню у сумі 330,71 грн. і відшкодувати судові витрати.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, між тим про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 11.03.2010 року.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи „за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

13 вересня 2005 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендатор) було укладено Договір №15/3 оренди нежитлового приміщення, (надалі за текстом Договір) від 27.01.2005р. у новій редакції, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення горища №503, загальною площею 267,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Строк дії договору, згідно до п. 1.3 договору визначено до 13.09.2010 р.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 20.05.2004року №21/33, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1054-ХХIV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

За умовами п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 195,31 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. .

Згідно до п. 2.4 договору Орендар зобовязався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до умов п. 4.1 договору №21/33 від 20.05.2004року, вказане у п. 1.1. приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під розміщення творчої студії.

Згідно з п. 4.7 договору №21/33 від 20.05.2004року, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 зазначеного договору, у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання передачі приміщення.

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оренди №21/33 від 20.05.2004року за невиконання або неналежне виконання обовязків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Пунктом 7.9 вищезазначеного договору передбачено, що дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

В порушення вимог зазначеного договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачувалась орендна плата з червня 2009р. по березень 2010р. Так, станом на 31.03.2010 року за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати в розмірі 4269,39 грн.

Невнесення відповідачем орендної плати за користування приміщенням понад три місяці поспіль надало позивачу правові підстави відмовитись від договору та вимагати повернення орендованого приміщення. Так, листом від 30.11.2009р. за № 01-15/1716 відповідачу було надіслано повідомлення про відмову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від договору та запропоновано відповідачу звільнити займане ним приміщення. Зазначене повідомлення надіслано за адресою визначеною орендарем у договорі, що підтверджується реєстром поштового відправлення з відміткою поштової установи про прийняття відправлення та копією поштової квитанції від 30.11.2009р.,

Приймаючи до уваги, що зазначене повідомлення не було отримано орендарем, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №15/3 від 27.01.2005р., виселення та стягнення заборгованості по орендній платі та пені у судовому порядку.

На виконання вимог суду 11.03.2010 року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежитлових приміщень горища, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, з якого вбачається, що технічний стан приміщень потребує капітального ремонту, на момент обстеження орендарем приміщення було закрите.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного внесення орендної плати та направлені на збільшення розміру заборгованості та пені, що підлягають стягненню станом на 31.03.2010 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобовязань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

У відповідності до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, а саме уточнений розрахунок заборгованості по орендній платі на 31.03.2010 (а.с. 62), суд встановив факт неналежного виконання договірних зобовязань відповідачем, зокрема, в частині внесення орендної плати, тому вважає вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 орендної плати у розмірі 4269, 39 грн. за період з червня 2009р. по березень 2010р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи умови договору оренди приміщення, положення якого передбачають обовязок орендаря сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця за який виконується розрахунок, суд вважає неналежне виконання даних положень істотним порушенням умов діючого договору.

Приймаючи до уваги невнесення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 орендної плати з червня 2009р. по березень 2010р., що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору суд вважає вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобовязання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нежитлових приміщень горища, загальною площею 267,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2., позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, п.4.7 та п.4.10 договору передбачений обовязок орендаря після закінчення договору повернути приміщення у 15-денний термін за актом прийому-передачі, а також сплачувати орендну плату по день підписання відповідного акту.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за договором оренди №15/3 від 27.01.2005р. за період з червня 2009р. по березень 2010р. в розмірі 4269,39 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно умов п. 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 330,71 грн. за Договором, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 4269,39 грн., пені у сумі 330,71 грн., розірвання договору №15/3 оренди нежитлового приміщення від 27.01.2005р. та виселення відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 187грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди № 15/3 від 27.01.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень горища № 503, загальною площею 267,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595) 4269 (чотири тисячі двісті шістдесят девять) грн. 39 коп. заборгованості з орендної плати, 330 (триста тридцять) грн. 11 коп. пені, 187 грн. (сто вісімдесят сім) грн. витрат на оплату державного мита; 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Рішення підписане 17.05.2010 р.