Рішення № 11375061, 19.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2010 р.Справа № 9/73-10-1649 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „ЛОКАРНО”;

До відповідача: Державного комунального підприємства „Красноокнянський водоканал”;

про стягнення 1808,88 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.04.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство „ЛОКАРНО” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного комунального підприємства „Красноокнянський водоканал” заборгованості в сумі 1808,88 грн.

          Представники сторін у судові засідання 30.04.2010 р. та 19.05.2010 р. не з’явились, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судових засідань були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №663136 (отримано 21.04.2010р. гр. Мацовим), №63135 (отримано 19.04.2010 р. уповноваженою особою), №671311 (отримано 11.05.2010 р. уповноваженою особою), №671310 (отримано 08.05.2010 р. уповноваженою особою).

          Відповідач відзив на позов не надав, у зв`язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

За домовленістю між Позивачем та Відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством „ЛОКАРНО” було зроблено поставку товару Державному комунальному підприємству „Красноокнянський водоканал” за накладною №1034 від 16.11.2009 р. (а.с.8) на загальну суму 1726,20 грн., а саме: мило господарське 200 гр. 72% - 60 шт., СМЗ „Лотос-лимон” –150 кг., хлорне вапно 1с. (Румунія) –90 кг.

Факт отримання товару підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи в накладній №1034 від 16.11.2009 р. та довіреністю ЯПР №880852 від 13.11.2009 р. (а.с.9), виданою Відповідачем Зизаку Михайлу Ільєвичу.

У зв’язку з несплатою заборгованості Позивачем було направлено Відповідачу претензію №19 від 21.01.2010 р. (а.с.7) з вимогою про сплату боргу за поставлений товар 1726,20 грн. та індексу інфляції за час прострочки оплати. Зазначену претензію Відповідачем отримано 26.01.2010 р. (про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення №174077 –а.с.6). Доказів надання відповіді Відповідачем на претензію Позивача суду не надано.

Доказів оплати спірної заборгованості від Відповідача до господарського суду не подано.

Відповідно до діючого законодавства у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар Відповідач повинен сплатити Позивачу збитки від інфляції за весь час прострочення (з грудня 2009 р. по лютий 2010 р.), які відповідно до розрахунку Позивача (а.с.2) складають 82,68 грн. Однак, враховуючи характер правовідносин, які мають місце між сторонами спору, приписи ч.2 ст.530, ч.2 ст.625 ЦК України, з огляду на те, що претензію про сплату боргу отримано Відповідачем 26.01.2010 р., не підлягають задоволенню вимоги Позивача в частині стягнення збитків від інфляційних процесів за грудень 2009 р., січень 2010 р.

Таким чином, збитки Позивача від інфляційних процесів у зв’язку з несплатою Відповідачем заборгованості становлять 32,79 грн. за лютий 2010 р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства „Красноокнянський водоканал” (67900, Одеська область, смт. Красні Окни, вул. Дзержинського, 24, р/р 26007002256002 в АТ „Імексбанк” м. Одеса, код 31672233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „ЛОКАРНО” (54042, м. Миколаїв, а/с 537, пров. Південний, 32/10, р/р 26004301432643 в Філії ПАТ ПІБ м. Миколаїв, МФО 326438, код 20918349) 1726,20 грн. заборгованості, 32,79 грн. збитків від інфляційних процесів, 102 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя