Рішення № 11374973, 14.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2010 р.Справа № 10/25-10-628 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЄКС»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Стальканат»

про стягнення 9762,81 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Фисюк П.А. за довіреністю від 01.02.2010р.

від відповідача: Гювенч О.В. за довіреністю від 10.11.2009р. №59

Суть спору: ТОВ «ОТЄКС»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ «Стальканат»9762,81 грн. –основного боргу за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.03.2008р. №350/136.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 18.03.2010р. за вих. №01/306, який залучений судом до справи 19.03.2010р., та згідно з яким, відповідач просить суд припинити у провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що на підставі укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.03.2008р. №350/136 та заявки відповідача №5223 від 20.05.2009р. позивач здійснив перевезення вантажів по маршруту Одеса –Германія та 16.03.2009р. виставив відповідачу рахунок №Т28 на оплату послуг з перевезення вантажу в сумі 9762,81 грн., який відповідач оплатив 20.07.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №6840, а тому і борг у відповідача відсутній.

Окрім того, відповідач надав до суду заяву, яка залучена судом до справи 23.04.2010р., та згідно з якою, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності, який встановлений вимогами п.5 ст.316 ГК України, п.168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, з посиланням при цьому на те, що з 08.06.2009р. почався перебіг строку позовної давності, оскільки саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення його права на одержання оплати наданих послуг з перевезення вантажу, який закінчився 08.12.2009р. Також відповідач надав уточнення до заяви про застосування строку позовної давності від 26.04.2010р. за вх. №10866, згідно з якими, відповідач посилається на те, що дату доставки вантажу у накладній на перевезення вантажу вказано нечітко, а тому при визначення строків оплати відповідач виходить з Акту приймання-передачі виконаних робіт, який підписаний сторонами 16.06.2009р., а тому оплатити надані позивачем послуги відповідач зобов’язаний 22.06.2009р. та шестимісячний строк позовної давності закінчився 22.12.2009р.

В свою чергу позивач надав до суду письмові заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, які залучені судом до справи 14.05.2010р., та згідно з якими, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги, з посиланням при цьому на те, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 06.08.2009р. з листа АБ «Південний», а з позовом до суду звернувся 04.02.2010р., тобто за 2 дні до закінчення строку позовної давності.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у даній справі продовжувався господарським судом до 04.05.2010р. та до 04.06.2010р. у зв’язку із задоволенням клопотання сторін у справі, про що судом винесені відповідні ухвали від 19.03.2010р. та від 23.04.2010р.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.04.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28.03.2008р. між ТОВ «ОТЄКС»(позивач, перевізник) і ВАТ «Стальканат»(замовник, відповідач) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.03.2008р., предметом якого є перевезення вантажів автомобільним транспортом, який вказаний в документах вантажовідправника і в заявці відповідача.

Згідно з умовами п.3.1. договору відповідач передає, а позивач приймає до перевезення вантаж (обумовлений в заявці) для доставки із країн Європи, СНД і Азії на Україну і в країни Європи, СНД і Азії із України.

Умовами п.5.1. договору встановлено, що сума фрахту обумовлюється в заявці, яка являється невід’ємною частиною даного договору, окрім непередбачуваних витрат, які узгоджуються і сплачуються відповідачем додатково, а відповідно до умов п.5.2. договору оплата за перевезення здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту доставляння вантажів в пункт призначення.

Відповідно до умов п.8.2. договору даний договір діє до 31.12.2008р., а також зберігає свою дію до 90 суток з дня, коди одна із сторін письмово повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати договір.

31.12.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно з якою, договір діє з дати підписання і продовжений до 31.12.2010р. з правом пролонгації.

Також судом встановлено, що 20.05.2009р. відповідач звернувся до позивача із заявкою на перевезення вантажу №5223, згідно з якою, відповідачем замовлено перевезення проволоки у кількості до 21 тонни для а/м ВН1099АІ п/п ВН0213 ХХ, водій Нестеров за маршрутом м. Одеса-Германія, датою завантаження 26.05.2009р., строком доставки вантажу 6-7 днів і сумою фрахту 9762,81 грн.

В свою чергу позивач на виконання умов вказаної заявки відповідача здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №003113 та 16.06.2009р. виставив відповідачу рахунок на оплату цього перевезення №Т28 на суму 9762,81 грн. Тією ж датою між сторонами підписаний також і Акт приймання-передачі виконаних позивачем робіт, згідно з яким, вартість перевезення становить 9762,81 грн. і взаємних претензій у відповідача до позивача не має.

Поряд з цим судом встановлено, що 21.07.2009р. відповідач оплатив позивачу грошові кошти в сумі 9762,81 грн. шляхом їх перерахування на р/р позивача в АБ «Південний», що підтверджується платіжним дорученням №6840 від 20.07.2009р., в графі призначення платежу якого зазначено: «Оплата за транспортні послуги по рах. №Т28 від 16.07.2009р. згідно заявки №5223 від 15.07.2009р.». Листом від 06.08.2009р. за вих.№0-18-22076БТ АБ «Південний»повідомив позивача про те, що на підставі листа відповідача від 31.07.2009р. №07/249 за платіжним дорученням №6840 від 21.07.2009р. в сумі 9762,81 грн. вірним слід вважати призначення платежу: «Оплата за транспортні послуги по рах. №Т33 від 30.06.2009р. згідно заявки №5256 від 04.06.2009р. у т.ч. ПДВ 400». Поряд з цим 11.08.2009р. факсимільним зв’язком позивач одержав лист відповідача від 21.07.2009р. №07/249, згідно з яким, відповідач уточнив зміст електронного платежу №6840 від 21.07.2009р. на суму 9762,81 грн., а саме, зазначив, що вірним слід вважати призначення платежу: «Оплата за транспортні послуги по рах. №Т33 від 30.06.2009р. згідно заявки №5256 від 04.06.2009р. у т.ч. ПДВ 400». Тією ж датою позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №169, в якій заявив вимогу оплати грошових коштів в сумі 9762,81 грн. Вказану претензію відповідач одержав 15.08.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Також на вимогу суду позивач надав заявку відповідача на перевезення №5256 від 04.06.2009р., згідно з якою, вартість послуг позивача становить 900 Євро, рахунок №Т33 від 33.06.2009р., згідно з яким, вартість послуг позивача становить 9874,12 грн. та витяг з банківського рахунку позивача в АБ «Південний»від 18.08.2009р., згідно з яким, 18.08.2009р. відповідач доплатив за транспортні послуги по рах. №Т33 від 30.06.2009р. згідно заявки №5256 від 04.06.2009р. 111,31 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні вимоги містяться і ст.306 ГК України.

Вимогами ст. 909 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст.307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом на виконання умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.03.2008р. та заявки відповідача від 20.05.2009р. №5223 позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Одеса –Германія, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №003113 та Актом приймання-передачі виконаних позивачем робіт, згідно з яким, вартість перевезення становить 9762,81 грн. і взаємних претензій у відповідача до позивача не має. Вказаний Акт підписаний сторонами 16.06.2009р. та тією ж датою позивач виставив відповідачу рахунок №Т28 на оплату грошових коштів в сумі 9762,81 грн. за автотранспортні послуги.

Згідно з умовами п.5.2. договору відповідач зобов’язаний розрахуватися за перевезення на протязі 5 банківських днів з моменту доставляння вантажів в пункт призначення.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином виходячи з того, що акт приймання-передачі виконаних позивачем робіт підписаний між сторонами 16.06.2009р., то розрахуватися з позивачем за перевезення відповідач зобов’язаний до 23.06.2009р.

Згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до вимог ч.5 ст.315 ГК України для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Аналогічні положення щодо строків пред’явлення позовів перевізником встановлені і п.168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Радою міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Водночас вимогами ч.1 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а у ч.3 ст.264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу строку позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із вищевстановлених обставин справи випливає, що у встановлений договором строк відповідач з позивачем не розрахувався, а лише 21.07.2009р. перерахував позивачу грошові кошти за автотранспортні послуги в сумі 9762,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6840 від 20.07.2009р. Поряд з цим листом від 31.07.2009р. №07/249 відповідач уточнив призначення здійснено ним за платіжним дорученням №6840 від 21.07.2009р. платежу, зазначивши при цьому, що вірним слід вважати призначення платежу: «Оплата за транспортні послуги по рах.№Т33 від 30.06.2009р. згідно заявки №5256 від 04.06.2009р. у т.ч. ПДВ 400».

Про такі обставини щодо несплати відповідачем послуг, які надані позивачем на підставі заявки від 20.05.2009р. №5223 (рахунок №Т28 від 16.06.2009р.) позивач дізнався з листа АБ «Південний» від 06.08.2009р. за вих.№0-18-22076БТ та листа самого відповідача від 31.07.2009р. №07/249, який позивач одержав факсимільним зв’язком 11.08.2009р. та тією ж датою звернувся до відповідача з претензією за вих. №169 про оплату наданих послуг в сумі 9762,81 грн., а 04.02.2010р. за вх.№1027 позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 9762,81 грн.

Таким чином, здійснивши оплату наданих позивачем послуг 21.07.2009р. відповідачем фактично вчинені дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, що в свою чергу свідчить про переривання перебігу строку позовної давності, який розпочався 23.06.2009р., оскільки саме ця дата є кінцевою датою оплати відповідачем наданих позивачем послуг і саме з цієї дати позивач дізнався про порушення свого права на одержання оплати за надані послуги, а з 06.08.2009р. перебіг строку позовної давності розпочався заново, оскільки саме цією датою позивач одержав лист АБ «Південний»про виправлення призначення платежу за платіжним дорученням №6840 від 20.07.2009р. Отже, з 06.08.2009р. перебіг строку позовної давності розпочався заново і закінчився цей строк 06.02.2010р., а з позовом до суду про стягнення боргу позивач звернувся 04.02.2010р. за вх. №1027, тобто в межах шестимісячного строку позовної даності.

З огляду на такі обставини справи, строк позовної давності позивачем не пропущений, а тому заява позивача про застосування строку позовної давності, із відповідними уточненнями до неї відхиляється господарським судом, як така, що не може бути підставою відмови позивачу у задоволені позову.

Поряд з цим, виходячи з того, що наявні у справі документи в повному обсязі доводять надання позивачем послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та прийняття цих послуг відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних позивачем робіт від 16.06.2009р., згідно з яким, вартість перевезення становить 9762,81 грн. і взаємних претензій у відповідача до позивача не має, а також в повному обсязі доводять несплату цих послуг відповідачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ «ОТЄКС»та їх задоволення в повному обсязі.

          Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов, з вимогою припинення провадження у справі та відмови у задоволені позову, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на вищевстановлені обставини справи, якими доведений факт не оплати відповідачем наданих позивачем послуг в сумі 9762,81 грн.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЄКС»задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стальканат»(65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430, р/р 26006310862601 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТЄКС»(65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17, код ЄДРПОУ 23992859, р/р 26009311189 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209) основний борг в сумі 9762 (дев’ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 17 травня 2010 року.

Суддя