Постанова № 1137360, 16.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.04.07 Справа № 5/2862-13/337А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса», м. Львів № 215/06 від 18.12.2006 року (далі ЗАТ «Торгова група «Тиса», м. Львів)

на постанову Господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року

у справі № 5/2862-13/337А

за позовом: ЗАТ «Торгова група «Тиса», м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова)

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

За участю представників:

від позивача –Житков Ю.В. - представник

від відповідача – Саковець В.П. –старший державний податковий інспектор юридичного відділу

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст. ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.02.2007 року у справі № 5/2862-13/337А відмовлено у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Торгова група «Тиса», м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0003162310/0/18310 від 04.10.2006 року.

Приймаючи постанову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару; з матеріалів справи вбачається, що підприємство-постачальники ТзОВ «Шелдон»за березень та квітень 2006 року не звітувало, податок на додану вартість до бюджету не сплачувався, відповідно не було надмірної сплати податку на додану вартість, як це вимагає Закон України «Про податок на додану вартість».

ЗАТ «Торгова група «Тиса», м. Львів подано апеляційну скаргу №215/06 від 18.12.2006 року, в якій просить постанову Господарського суду Львівської області скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

ДПІ у Личаківському районі проведено виїзну документальну перевірку ЗАТ «Торгова група «Тиса»з питань взаєморозрахунків по ланках ТзОВ «Укрбудпоставка»—ТзОВ «Південно–східний термінал»— ТзОВ «Шелдон»за період березень –квітень 2006 року, про що складено акт №17/23-0/30053266 від 03.10.2006 року.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 000316231/0/18310 від 04.10.2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 47880,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8405,00 грн.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітнень 2006 року на суму 25211,00 грн. та за травень 2006 року на суму 22669,00 грн.

Приймаючи постанову у даній справі, апеляційний господарський суд виходив з наступного:

Як вбачається з акту перевірки, в січні та лютому 2006 року постачальником продукції ЗАТ «Торгова група «Тиса»було ТзОВ «Укрбудпоставка». Продукцію позивачем придбано згідно договорів №30/01-06 від 30.01.2006 року та № 13/05 від 08.02.2006 року. Виконання даних договорів підтверджується копіями накладних на придбання товару (а. с. 57-80), копіями платіжних доручень про оплату придбаного товару (а. с. 83-110) та податковими накладними (а. с. 112-135).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону України суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що платником податку в даному випадку виступало підприємство, в якого ЗАТ «Торгова група «Тиса»придбавало продукцію, а саме ТзОВ «Укрбудпоставка», та якому позивачем перераховано податок на додану вартість у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 83 - 111).

Як встановлено судовою колегією та вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача ТзОВ «Укрбудпоставка»податок на додану вартість сплачено до бюджету. Даний факт підтверджується актом зустрічної перевірки ТзОВ «Укрбудпоставка»(а. с. 141-144).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 47880,00 грн., на підставі чого прийнято податкове повідомлення –рішення № 0003162310/0/18310 від 04.10.2006 року.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанову Господарського суду Львівської області слід скасувати, позовні вимоги задоволити.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Задоволити апеляційну скаргу ЗАТ «Торгова група «Тиса».

2. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року у даній справі.

Позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003162310/018310 від 04.10.2006 року.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.