Рішення № 113726744, 13.09.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1931/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/1931/23 за правилами загального позовного провадження

за позовом: державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" /ЄДРПОУ 31821381, адреса - 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-а, e-mail: office@zorya.com.ua/

до відповідача: акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, e-mail: office@opz.odessa.ua/

про стягнення заборгованості у розмірі 5 794 097,75 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Семещенко М.О. за довіренністю №17-317 від 25.01.23 року;

від відповідача: Федоренко Т.А. за довіреністю № 748 від 05.05.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 року позивач державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 1996/23/ до акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення заборгованості за договором № 8669 від 14.07.2021 року у розмірі 5 794 097,75 грн, з яких:

- 4 091 006,40 грн - основний борг;

- 388 968,10 грн - пеня;

- 1 166 209,79 грн - інфляційне збільшення;

- 147 913,46 грн - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 8669 від 14.07.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 16, 257, 258, 524-526, 530, 533-535, 599, 610-611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 180, 193, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/1931/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.06.2023 р. о 11:00 год.

26.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 17416/23/, в якому відповідач просить зменшити розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат, виходячи з загальних засад цивільного і господарського законодавства, принципів справедливості і критеріїв такого відшкодування, на 90%. Відповідач вказує, що він не намагається уникнути виконання зобов`язання, а, незважаючи на складне фінансове становище, коли виробничі потужності зупинені, а також повністю зупинене (заблоковано) відвантаження виробленої продукції на судна морського транспорту, навпаки, намагається провести розрахунки за першочерговими захищеними статтями, зокрема, заробітної плати. Разом з тим, відповідач частково виконав зобов`язання, сплативши по актах за договором № 8669 від 14.07.2021 року 3 925 223,00 грн. Відповідач зауважує, що покладення на АТ «Одеський припортовий завод» додаткового фінансового тягаря у вигляді пропонованих позивачем до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційних ускладнить і без того складну економічну ситуацію на АТ «ОПЗ», призведе до зниження його привабливості як об`єкта приватизації і в подальшому може призвести до ускладнення процедури виходу із кризової ситуації у разі стабілізації ринків природного газу та ринку мінеральних добрив.

01.06.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 18064/23/, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зауважує на відсутності доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин, а також відсутність доказів того, що цей випадок є винятковим. Позивач вказує, що нездійснення оплати відповідачем за надані послуги по договору завдало значних збитків позивачу. Позивач вказує, що зменшення 3 % річних та інфляційних витрат у порядку ст. 233 ГК України неможливе, оскільки вказані кошти не є штрафними санкціями.

21.06.2023 року на адресу суду надійшли заперечення /вх. № 20433/23/, в яких відповідач просить зменшити розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат, виходячи з загальних засад цивільного і господарського законодавства, принципів справедливості і критеріїв такого відшкодування, на 90%. Також відповідач наводить аргументи, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 13.09.2023 року о 12:00 год.

05.09.2023 року на адресу суду надійшла заява відповідача акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 30485/23/ у справі № 916/1931/23.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року постановлено здійснити проведення судового засідання 13.09.2023 р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, заперечувала проти клопотання відповідача про зменшення пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та просила зменшити розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат на 90%.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 14.07.2021 року між АТ «Одеський припортовий завод» /замовник/ та ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" /виконавець/ укладено договір № 8669, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується протягом дії договору виконати демонтажні, шефмонтажні, монтажні, пуско-налагоджувальні роботи оп модернізації агрегату перекачування аміаку ГТК-16Г (С-1В) з використанням обладнання, що постачається за договором від 22.12.2020 року № 7327, та здавання цього обладнання в гарантійну промислову експлуатацію (послуги) у повному обсязі відповідно до Додатку 1 та технічної документації, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість /п. 1.1 договору/.

Основне місце виконання робіт з надання послуг - АТ «ОПЗ»: Україна, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3 /п. 1.2 договору/.

Вартість договору складає 10 627 244,20 грн, в т.ч. ПДВ /п. 2.1 договору/.

Замовник перераховує виконавцю оплату за надані послуги протягом 30 календарних днів від дати підписання обома сторонами кожного акту здавання-приймання послуг і виставлення комерційного рахунку на суму відповідного акту /п. 2.7 договору/.

Надані послуги по предмету даного договору щомісячно оформлюються двосторонніми актами здачі-приймання послуг /п. 4.2 договору/. Замовник протягом 10 календарних днів з моменту одержання кожного акту здачі-приймання послуг зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт здачі-приймання послуг або мотивовану відмову від приймання послуг /п. 4.3 договору/.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України /п. 6.2 договору/.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання двома сторонами і діє 12 місяців від дати підписання обома сторонами /п. 10.1 договору/.

Додатком № 1 до договору № 8669 від 14.07.2021 року є Перелік робіт для виконання модернізації установки ГТК-16Г (С-1В).

Додатком № 1 до договору № 8669 від 14.07.2021 року є Специфікація.

Судом досліджено підписані між сторонами акти здачі-приймання послуг до договору № 8669 від 14.07.2021 року, а саме:

- Від 24.01.2022 року на суму 941 600,00 грн;

- Від 29.12.2021 року на суму 2 799 200,00 грн;

- Від 21.09.2021 року на суму 165 749,40 грн;

- Від 10.09.2021 року на суму 184 457,00 грн

Всього на суму 4 091 006,40 грн.

Судом досліджено виставлені позивачем рахунки для оплати по договору № 8669 від 14.07.2021 року, а саме: № 56 від 14.01.2022 року на суму 941 600,00 грн; № 56/3 від 15.12.2021 року на суму 2 799 200,00 грн; № 56/2 від 02.11.2021 року на суму 184 457,00 грн; № 56/ттн 156 від 02.11.2021 року на суму 165 749,40 грн.

Судом досліджено надані позивачем докази направлення рахунків для оплати, а саме:

- Супровідний лист вих. № 10/13-201 від 20.01.2022 року про направлення рахунку № 56 від 14.01.2022 року;

- Супровідний лист вих. № 10/13-8455 від 16.12.2021 року про направлення рахунку № 9421 від 14.12.2021 року, № 56/4 від 15.12.2021 року, № 56/3 від 15.12.2021 року;

- Супровідний лист вих. № 10/13-7385 від 09.11.2021 року про направлення рахунку № 56/ттн від 02.11.2021 року, № 56/2 від 02.11.2021 року, № 56/ттн 157 від 02.11.2021 року.

08.09.2022 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 17-2612 про сплату заборгованості за договором № 8669 від 14.07.2021 року та штрафних санкцій. Вказану претензію відповідач отримав 12.09.2022 року.

У відповідь на вказану претензію відповідач надав лист вих. № 1293 від 23.09.2022 року, в якому визнав суму боргу за договором № 8669 від 14.07.2021 року у розмірі 4 091 006,40 грн.

17.10.2022 року позивач направив відповідачу лист вих. № 23/1-2945, в якому просив надати конкретні пропозиції по погашенню боргу у розмірі 4 091 006,40 грн за договором № 8669 від 14.07.2021 року. В іншому випадку позивач повідомляє, що буде змушене розпочати позовну роботу.

Відповідач листом вих. № 159-г від 15.11.2022 року зазначив, що після сплати пріоритетних платежів зобов`язується негайно погасити у повному обсязі борг за договором № 8669 від 14.07.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором № 8669 від 14.07.2021 року, позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано 147 913,46 грн - 3 % річних, 1 166 209,79 грн - інфляційні втрати. Також позивачем відповідно до умов договору нараховано 388 968,10 грн - пені.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором № 8669 від 14.07.2021 року.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вказаного, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 4 091 006,40 грн, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно вимог позивача про стягнення 147 913,46 грн - 3 % річних, 1 166 209,79 грн - інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за кожним рахунком для оплати по договору № 8669 від 14.07.2021 року, а саме:

- № 56 від 14.01.2022 року на суму 941 600,00 грн: період з 24.02.2022 року по 14.04.2023 року. Інфляційні втрати - 251 739,94 грн, 3 % річних - 32 117,59 грн;

- № 56/3 від 15.12.2021 року на суму 2 799 200,00 грн: період з 29.01.2022 року по 14.04.2023 року. Інфляційні втрати - 805 136,78 грн, 3 % річних - 101 461,41 грн;

- № 56/2 від 02.11.2021 року на суму 184 457,00 грн: період з 03.12.2021 року по 14.04.2023 року. Інфляційні втрати - 57 586,82 грн, 3 % річних - 7 550,10 грн;

- № 56/ттн 156 від 02.11.2021 року на суму 165 749,40 грн: період з 03.12.2022 року по 14.04.2023 року. Інфляційні втрати - 51 746,25 грн, 3 % річних - 6 784,36 грн.

Судом встановлено правильність здійснених позивачем розрахунків.

При цьому суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи не заявлено жодних заперечень щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, здійсненого позивачем.

Господарський суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст.549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Суд зауважує, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України визначають право суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, якими як зазначено судом вище 3 % річних та інфляційні витрати не являються.

Додатково суд вказує, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами, при цьому зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача на збитковість його підприємства не може вважатися такою винятковою підставою для зменшення розміру річних.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.06.2021 у справі №904/3177/20.

При цьому за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.

З урахуванням вказаного, господарський відхиляє доводи відповідача щодо зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 388 968,10 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, так за розрахунком позивача пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором № 8669 від 14.07.2021 року становить 388 968,10 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи не заявлено жодних заперечень щодо розрахунку пені, здійсненого позивачем.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені, господарський суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/ відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та статус відповідача як стратегічного підприємства хімічної промисловості, а також враховуючи, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та визнав основний борг як і при досудовому врегулюванні спору, так і в ході розгляду справи, а також враховуючи тривалі договірні відносини між сторонами, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені до 194 484,05 грн.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 86 911,47 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 676 від 25.04.2023 року.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відповідач визнав позовні вимоги, проте просив зменшити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, господарський суд зазначає, що у порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України позивачу за клопотанням підлягає поверненню з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме у розмірі 43 455,73 грн. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 43 455,74 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" - задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, e-mail: office@opz.odessa.ua/ на користь державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" /ЄДРПОУ 31821381, адреса - 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-а, e-mail: office@zorya.com.ua/ заборгованість за договором № 8669 від 14.07.2021 року у розмірі 5 599 623,7 грн /п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять три гривні 70 копійок/, з яких: 4 091 006,40 грн - основний борг; - 194 494,05 грн - пеня; 1 166 209,79 грн - інфляційне збільшення; 147 913,46 грн - 3 % річних; та судовий збір у розмірі 43 455,74 грн /сорок три тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень 74 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 25 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко