Рішення № 113726660, 20.09.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Справа № 914/1519/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного агропромислового підприємства "Дзвін", м. с. Звиняч Чортківського району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп", м.Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 804 505,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Куцевол Д.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1165530 від 10.04.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3622 від 09.02.2018 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" про стягнення заборгованості в розмірі 804 505,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 р., справу № 914/1519/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову за вх. № 1940/23 від 16.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р., відмовлено у задоволенні заяви Приватного агропромислового підприємства «Дзвін» про забезпечення позову за вх. № 1940/23 від 16.05.2023 р. у справі № 914/1519/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 05.07.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 05.07.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1519/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 02.08.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1519/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2023 р. задоволено усне клопотання представника позивача про проведення судового засідання, яке призначено на 20.09.2023 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішено проведення судового засідання 20.09.2023 року здійснити в режимі відеоконференції.

20.09.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

20.09.2023 р. відповідач явки свого представника в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.05.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79020, м. Львів, пр. Чорновола В., буд. 63, офіс 309, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись на адресу відповідача, яка була зазначена у позовній заяві - 79000, м. Львів, пр. Свободи, 1, оф. 19-а та на його електронні адреси - trejdagro27@gmail.com; biovest2017@ukr.net.

До того ж, 04.07.2023 р. представником відповідача була подана на адресу суду в систему «Електронний суд» заява про вступ у справу як представника за вх. № 16626/23.

Також 05.07.2023 р., що представником відповідача - адвокатом Манченко О.В. подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 16657/23.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались представнику відповідача на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414998731, ухвалу суду від 02.08.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/1519/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 р., відповідачем отримано 18.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1519/23 Господарським судом Львівської області.

Поштові конверти, які направлялись судом на адресу відповідача - 79020, м. Львів, пр. Чорновола В., буд. 63, офіс 309 та на адресу - 79000, м. Львів, пр. Свободи, 1, оф. 19-а, повернуті Укрпоштою з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1519/23.

В судовому засіданні 20.09.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 30.08.2022р. між Приватним агропромисловим підприємством "Дзвін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" укладено договір поставки № 3-30/08/2022/2. На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар (ріпак) відповідачу на загальну суму 5 081 670,00 грн. Позивач зазначає, що покупцем було проведено оплату частково за поставлений товар на загальну суму 4 781 669,00 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 300 001,00 грн. основної заборгованості, 121 427,75 грн. - 20 % річних, 79 508,38 грн. - втрат від інфляції, 303 569,00 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені ним судові витрати.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.05.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79020, м. Львів, пр. Чорновола В., буд. 63, офіс 309, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись на адресу відповідача, яка була зазначена у позовній заяві - 79000, м. Львів, пр. Свободи, 1, оф. 19-а та на його електронні адреси - trejdagro27@gmail.com; biovest2017@ukr.net.

До того ж, 04.07.2023 р. представником відповідача була подана на адресу суду в систему «Електронний суд» заява про вступ у справу як представника за вх. № 16626/23.

Також 05.07.2023 р., що представником відповідача - адвокатом Манченко О.В. подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 16657/23.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались представнику відповідача на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414998731, ухвалу суду від 02.08.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/1519/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 р., яка скеровувалась відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем отримано 18.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1519/23 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

30.08.2022р. між Приватним агропромисловим підприємством "Дзвін" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 3-30/08/2022/2 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вказану у Специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.5.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки узгоджуються сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до даного договору.

У п. 5.4 Договору передбачено, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до Специфікації №1 від 30.08.2022 до Договору, сторони узгодили поставку 300 тон ріпака (+\- 10%) загальною вартістю 4 950 000,00 грн., термін відвантаження товару становить 06.09.2022 р. Умови поставки - доставка транспортом продавця до місцезнаходження с.м.т. Рожище, Волинської області.

У п. 6 Специфікації №1 від 30.08.2022 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється - 86% його вартості по факту прийомки за показниками та вагою розвантаженої партії товару на складі покупця, яка відображена в накладній до кожної окремої партії, протягом двох банківських днів, - 14 % протягом двох днів після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару. Оригінали документів, зазначених в п. 2.3 цього Договору, продавець повинен надіслати протягом трьох робочих днів після відвантаження на юридичну адресу покупця.

Так, згідно вказаної специфікації до укладеного Договору та накладних, позивач здійснив поставку відповідачу ріпака загальною кількістю 308,610 тон та загальною вартістю 5 081 670,00 грн., відповідно до видаткових накладних, а саме: видаткова накладна № РН-0001700 від 01.09.2022 р. на суму 1 957 725,00 грн.; видаткова накладна № РН -0001719 від 05.09.2022 р. на суму 1 544 400,00 грн.; видаткова накладна № РН № 0001787 від 06.09.2022 р. на суму 1 579 545,00 грн. Поставку товару здійснено позивачем відповідачу на загальну суму 5 081 670,00 грн.

Вказані видаткові накладні долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Для підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем долучено також до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 4 781 669,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які позивачем долучено до матеріалів справи.

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 300 001,00 грн. (5 081 670,00 -4 781 669,00) на час звернення позивача з позовом до суду.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з ТзОВ "Агротрейд Групп" 300 001,00 грн. основної заборгованості, 121 427,75 грн. - 20 % річних, 79 508,38 грн. - втрат від інфляції, 303 569,00 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнення понесених судових витрат.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р., у зв`язку з чим сторони набули взаємних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац другий ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткових накладних та товарно-транспортних накладних слідує, що позивач поставив товар відповідачу за Договором на загальну суму 5 081 670,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 4 781 669,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які позивачем долучено до матеріалів справи.

Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 300 001,00 грн. (5 081 670,00 -4 781 669,00) на час ухвалення рішення судом у даній справі.

Станом на день ухвалення рішення судом, доказів в спростування вищенаведених обставин та щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі становить 300 001,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Стосовно нарахованих позивачем 121 427,75 грн. - 20% річних за період з 17.09.2022 р. по 28.04.2023 р. та 79 508,38 грн. - втрат від інфляції за період з 17.09.2022 р. по березень 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.4. Договору поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу. Крім того, покупець сплачує на користь постачальника 20 % річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, сторонами у Договорі поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. визначено 20 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача, у розмірі 79 508,38 грн. - втрат від інфляції.

За розрахунком позивача, 20% річних розраховані за наступні періоди: 17.09.2022 по19.10.2022 р. - 37 279,51 грн.; з 19.10.2022 р. по 01.11.2022 р.- 13 897,74 грн.; з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. - 1 766,21 грн.; з 02.11.2022 р. по 13.12.2022 р. - 32 487,75 грн.; з 13.12.2022 р. по 31.01.2023 р. - 19 497,81 грн.; з 31.01.2023 р. по 02.03.2023 р. - 6 964,42 грн.; з 02.03.2023 р. по 28.04.2023 р. - 9 534,31 грн. Загальна сума 20% річних становить 121 427,75 грн.

Стосовно нарахованих позивачем 121 427,75 грн. - 20% річних, суд зазначає, що періоди розрахунку повинні визначатись з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та беручи до уваги дати проплат відповідача, тому розрахунок повинен здійснюватись за наступні періоди: з 17.09.2022 по18.10.2022 р. - 36 149,83 грн.; з 19.10.2022 р. по 31.10.2022 р .- 12 905,05 грн.; з 01.11.2022 р. по 01.11.2022 р. - 883,11 грн.; з 02.11.2022 р. по 12.12.2022 р. - 31 714,23 грн.; з 13.12.2022 р. по 30.01.2023 р. - 19 107,85 грн.; з 31.01.2023 р. по 01.03.2023 р. - 6 739,76 грн.; з 02.03.2023 р. по 28.04.2023 р. - 9 534,31 грн. Загальна сума 20% річних, за розрахунком суду, становить 117 034,14 грн., із врахуванням вказаних періодів.

Здійснивши перерахунок 20 % річних, суд вважає, що обгрунтований є розрахунок наведений вище, і таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 % річних в розмірі 117 034,14 грн. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 20 % річних, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 303 569,00 грн. за період з 17.09.2022 р. по 28.04.2023 р., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 7.4. Договору поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

За розрахунком позивача, пеня розрахована за наступні періоди: 17.09.2022 по19.10.2022 р. - 93 198,78грн.; з 19.10.2022 р. по 01.11.2022 р .- 34 744,36 грн.; з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. - 4 415,53 грн.; з 02.11.2022 р. по 13.12.2022 р. - 81 219,37 грн.; з 13.12.2022 р. по 31.01.2023 р. - 48 744,52 грн.; з 31.01.2023 р. по 02.03.2023 р. - 17 411,04 грн.; з 02.03.2023 р. по 28.04.2023 р. - 23 835,78 грн.. Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 303 569,00 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, беручи до уваги дати проплат відповідача, вважає, що обгрунтованим є розрахунок за наступні періоди, а саме: 17.09.2022 по18.10.2022 р. - 90 374,58 грн.; з 19.10.2022 р. по 31.10.2022 р.- 32 262,62 грн.; з 01.11.2022 р. по 01.11.2022 р. - 2 207,77 грн.; з 02.11.2022 р. по 12.12.2022 р. - 79 285,58 грн.; з 13.12.2022 р. по 30.01.2023 р. - 47 769,63 грн.; з 31.01.2023 р. по 01.03.2023 р. - 16 849,40 грн.; з 02.03.2023 р. по 17.03.2023 р. - 6 575,39 грн. і таким чином до стягнення розмір пені за цей період становить 275 324,97 грн.

Отже, беручи до уваги перерахунок розміру пені, здійснений судом вище, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, беручи до уваги дати здійснених проплат відповідача, слід вважати, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 275 324,97 грн. пені. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 20% річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 300 001,00 грн. основної заборгованості,79 508,38 грн. втрат від інфляції, 117 034,14 грн. - 20% річних та 275 324,97 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 20 % річних, суд відмовляє за безпідставністю такого нарахування.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 12 067,57 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 21 від 02.05.2023 р.

На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 11 578,03 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (79020, м. Львів, пр. Чорновола В., буд. 63, офіс 309; код ЄДРПОУ №39919654) на користь позивача: Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" (48510, Тернопільська область, Чортківський район, м. с. Звиняч; код ЄДРПОУ №30787900) 300 001,00 грн. основної заборгованості,79 508,38 грн. втрат від інфляції, 117 034,14 грн. - 20% річних, 275 324,97 грн. пені та 11 578,03 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.09.2023 р.

Суддя Долінська О.З.