Рішення № 11372587, 26.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2010 р.Справа № 26/64-10-1515 Господарський суд Одеської області у складі: судді Никифорчук М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача : Шевчук К.М. за довіреністю від 17.02.2010р.;

від відповідача : Тішко Д.А. за довіреністю від 09.09.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Молодіжненський

млинарсько зерновий комплекс”

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства

ім. А.В. Трофімова

про зобов’язання передати майно та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс” ( далі –Позивач) звернулось до Колективного сільськогосподарського підприємства ім. А.В. Трофімова ( далі –Відповідач ) із позовом про зобов’язання передати майно та визнання права власності на майно посилаючись на наступне.

15.01.2010 р. між сторонами у справі укладений Договір про надання цільової поворотньої фінансової допомоги ( далі - Договір ).

Згідно умов Договору Позивач передав Відповідачеві у строкове використання терміном до 15.03.2010 р. грошові кошти в розмірі 1000000 грн. Вказані кошти були надані відповідачеві згідно графіку, передбаченого п.2.2 Договору, про що свідчать платіжні доручення № 7 від 12.02.2010 р. на суму 635000 грн., № 11 від 16.02.2010 р. на 220000 грн. та № 12 від 17.02.2010 р. на суму 145000 грн.

Згідно п.1.3 Договору, позика надавалась Відповідачеві для повного розрахунку з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області ( далі Фонд майна) за договором купівлі - продажу державного майна з розстроченням платежів від 10.04.2009 р. з метою подальшої спільної експлуатації території та будівель матеріального складу КСП в рамках проекту „Млинарсько зерновий комплекс села Молодіжного” згідно протоколу про спільні наміри від 11 січня 2010 р., укладеного також між сторонами у даній справі.

10.04.2009 р. Відповідачем з Фондом майна укладено договір купівлі - продажу державного майна ( з розстроченням платежів). Згідно з умовами цього договору майно колишнього держпідприємства на суму 6947800 грн. передавалось покупцю безкоштовно, а майно вартістю 1135000 грн. було передано підприємству на виплату протягом 5 років.

На виконання договору від 10.04.2009 року було підписано акт № 859 передачі у користування державного майна, згідно з яким право власності переходить до відповідача після повної сплати вартості придбаного об'єкту приватизації. 29.01.2010 року було оформлено акт № 866 передачі у власність державного майна, згідно з яким Відповідач отримало об'єкт приватизації у власність на підставі повної сплати за нього.

02.02.2010 року Відповідач уклав з Фондом майна договір про внесення змін згідно з умовами якого було дооцінено вартість деяких об'єктів, а 09.02.2010 року підписані доповнення до акту № 866 від 29.01.2010 р. передачі у власність державного майна.

11.02.2010 р. Відповідач відповідно до рішення правління підприємства фактично передало майно матеріального складу Позивачу по акту приймання-передачі основних засобів та майна, згідно яких майно матеріального складу за адресою: вул. Залізнична, 3, село Молодіжне Овідіопольського району Одеської області переходить до Позивача для здійснення його використання згідно з протоколом про наміри від 11.01.2010 р.

Відповідач в означений Договором час, до 15.03.2010 року, не виконало умови своєчасного повернення коштів підприємству.

16.03.2010          р. Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою повернути борг або передати у власність майно придбане за позичені кошти, а саме будівлю матеріального складу за адресою: вул. Залізнична, 3, село Молодіжне Овідіопольського району Одеської області.

У відповіді на претензію від 19.03.2010 р. Відповідач повідомив що не може на даний час розрахуватися за позикою та просить відстрочити виконання Договору від 15.01.2010 р. до збирання врожаю зернових, а саме до 01.08.2010 року.

22.03.2010 р. Позивач звернувся до Відповідача з повторною вимогою сплатити борг за Договором від 15.01.2010р.

У відповідь Відповідач листом від 26.03.2010 р. повідомило що визнає право вимоги, але не може розрахуватися по своїх зобов'язаннях грошовими коштами.

Оскільки спірне майно матеріального складу частково складається з будівель та споруд, договори про перехід майна у власність потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації, керівництво Відповідача зобов'язалося підготовити документи та узгодити дату нотаріальної реєстрації договору про передачу майна у власність. Але, Відповідач документи для нотаріальної реєстрації договору не підготував та по цей час не встановив дату нотаріального оформлення прав власності на майно матеріального складу.

07.04.2010 року, позивачем на адресу відповідача було направлено листа про вчинення певних дій, відповіді на який не поступало.

Таким чином, на думку Позивача Відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за Договором від 15.01.2010 р. по відношенню до кредитора, фактично передало майно матеріального складу, але не визнало право власності Позивача на нього.

Згідно ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на підставі права власності, на свій розсуд , одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГК України підставами виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання зокрема є: угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; з актів органів державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб у випадках передбачених законом; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а уповноважена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права та припинення правовідношення.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 ЦК України власник, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно ст. 328 ч. 2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 329 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких підстав, враховуючи, що відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за договором про надання цільової поворотної фінансової допомоги від 15.01.2010 р., не розрахувалось по грошових зобов'язаннях і не передало майно придбане за кошти кредитора –Позивача згідно вказаного договору, а також не виконало умови договору про передачу майна у власність, позивач вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з даним позовом.          

На підставі вищевикладеного, позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позов у якому виклав свою згоду з вимогами позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін , розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими позивачем вищеперерахованим доказами які не викликають у господарського суду сумніву.

Разом з тим суд зазначає підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як з’ясовано судом, сторонами укладений вищевказаний Договір відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому судом не встановлено порушення позивачем прав та інтересів інших осіб при укладення сторонами у справі вказаного Договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання позивача на приведені норми ЦК України суд вважає правильним.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги відповідають фактичним матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Колективне сільськогосподарське підприємство ім. А.В. Трофімова ( 67840, Одеська область, Овідіопольський районё село Молодіжне, вул. Жовтнева, 2А, код ЄДРПОУ 00487503) передати майно матеріального складу, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, 3, село Молодіжне Овідіопольського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНЕНСЬКИЙ МЛИНАРСЬКО ЗЕРНОВИЙ КОМПЛЕКС»( 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 140, код ЄДРПОУ 36851782).

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНЕНСЬКИЙ МЛИНАРСЬКО ЗЕРНОВИЙ КОМПЛЕКС»( 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 140, код ЄДРПОУ 36851782) право власності на виробничі та невиробничі будівлі, що розташовані по вул. Залізничній, 3, село Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область та згідно технічного паспорту від 15.06.2009 р. складаються зі сторожки площею 31,6 кв.м. (літ. «А»); убиральні площею 3,6 кв.м. (літ. «Б»); архіву площею 25,0 кв.м. (літ. «В»); електрощитової площею 27,6 кв.м. (літ. «Г»); цеху пилорами площею 354,0 кв.м. (літ. «Д», «д»), матеріального складу площею 636,7 кв.м. (літ. «Е», «е»), столярні площею 274,0 кв.м. (літ. «Ж», «ж»), споруд (літ. № 1-5; І), вагової площею 29,5 кв.м. (літ. «З»), залізничну під'їзну колію згідно технічного паспорту залізничної під'їзної колії.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя