Постанова № 1137240, 05.11.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

05.11.07 Справа № 1/718-4/148

“05” листопада 2007 року Справа № 1/718-4/148(1/604-26/212

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Я. Юрченко

С. Бойко

При секретарі Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу АБ»Брокбізнесбанк»від 30.12.06 № 3300/017

на рішення господарського суду Львівської області від 01.12.06

у справі № 1/718-4/148(1/604-26/212

за позовом АБ»Брокбізнесбанк»

до відповідача ВАТ»Радехівський цукровий завод»

тр. осіб на стороні позивача без самостійних вимог:

- ТзОВ»Міжрегіонгаз»

-ТзОВ»ТД»Укренергоресурс»

-ТзОВ»ЕК»Укренергоресурс»

про стягнення збитків

за участю представників сторін:

від позивача- Деденко Д.

від відповідача- Овчарук В.

від тр. осіб- не з»явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2006р. у справі № 1/718-4/148 (1/604-26/212) відмовлено у позові АБ «Брокбізнесбанк», до ВАТ «Радехівський цукровий завод» за участю третіх осіб ТОВ «Міжрегіонгаз», ТОВ «Енергетична компанія «Укренергоресурс», ТОВ «Торговий дім «Укренергоресурс», про стягнення збитків на суму 9 454 679,40 гривень.

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»не погодившись з даним рішенням, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї з проханням скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з огляду на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи. В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що факт не укладення договорів про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р. між відповідачем, ТОВ ТД «Укренергоресурс»та позивачем, з додатками № №1, 2, 4; №140 від 22 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ ЕК «Укренергоресурс» та Позивачем з додатками №№ 1, 2, 3, 4; №73 від 23 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ «Міжрегіонгаз»та Позивачем з додатками №№1, 4, не підтверджується обставинами справи. Посилання суду на необхідність документального підтвердження права власності на цукор-пісок є не обгрунтованим законодавчо, факт передачі третіми особами позивачу в заставу цукру- піску підтверджується матеріалами справи; факт приймання відповідачем від третіх осіб цукру на відповідальне зберігання підтверджується додатками до договорів на відповідальне зберігання та не ставиться під сумнів висновком №10008 судово-почеркознавчої експертизи від 16.02.2006р. .

В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне:

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 13085642,00 грн. завданих збитків. Під час судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги до суми 9 454 679, 40 грн. Зокрема, заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»надав кредити товариству з обмеженою відповідальністю «Міжрегіонгаз»за кредитним договором № 73-01-02У від 19 грудня 2002 року з додатком № 1 від 17 грудня 2003 року у сумі 306000,00 доларів США строком з 19 грудня 2002 року до 25 грудня 2004 року із щомісячною сплатою 19 відсотків річних; товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укренергоресурс»за кредитним договором № 51-01-03 від 15 квітня 2003 року з додатком від 29 березня 2004 року у сумі 2500000,00 грн. строком з 15 квітня 2003 року до 1 квітня 2005 року із щомісячною сплатою 25 відсотків річних; товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Укренергоресурс»за кредитним договором № 140-01-03 від 24 грудня 2003 року в сумі 2000000,00 грн. строком з 24 грудня 2003 року до 23 грудня 2004 року із щомісячною сплатою 26 відсотків річних.

Для забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами були укладені договори застави цукру-піску в кількості 6350 тон на загальну суму 15129642,00 грн.

Заставлене майно (цукор-пісок) було передано на відповідальне зберігання відповідачу на підставі трьохсторонніх договорів, а саме: Договору про відповідальне зберігання № 57 від 15 квітня 2003 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс» та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1,2,4; Договору про відповідальне зберігання № 140 від 22 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1,2,3,4; Договору про відповідальне зберігання № 73 від 23 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ «Міжрегіонгаз»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1, 4.

За цими договорами відповідач зобов'язався зберігати майно та відповідати за збитки, спричинені неналежним виконанням зобов'язань.

Треті особи не виконали свої зобов'язання за кредитними договорами, а тому 23 липня 2004 року підписали з позивачем акти про передачу йому заставного майна. У зв'язку з відмовою відповідача передати позивачу на його вимогу цукор-пісок, що знаходився на зберіганні, позивач просить стягнути завдані збитки.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду ксерокопії договорів про відповідальне зберігання: № 57 від 15 квітня 2003 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1,2,4; № 140 від 22 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбінк»з додатками №№ 1,2,3,4; № 73 від 23 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ «Міжрегіонгаз»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1, 4 (а.с. 23 - 38).

В копіях цих договорів зазначено, що зі сторони ВАТ «Радехівський цукровий завод»договори про відповідальне зберігання: № 57 від 15 квітня 2003 року і додатки №№ 1, 4; № 140 від 22 січня 2004 року і додатки №№ 1,3,4; № 73 від 23 січня 2004 року з додатками №№ 1, 4 підписував генеральний директор ВАТ «Радехівський цукропий завод» Чепак І.П., а додаток №2 до договору про відповідальне зберігання № 57 від 15 квітня 2003 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»і додаток № 2 до договору про відповідальне зберігання № 140 від 22 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»підписував відповідальний складу ВАТ «Радехівський цукровий завод»Балаж В.Ї.

Відсутність оригіналів вказаних документів позивач пояснює їх викраденням, що підтверджується довідкою Радехівського РВ УМВСУ у Львівській області, відповідно до якої за фактом крадіжки папки з особистими речами та оригіналами договорів про відповідальне зберігання цукру з ВАТ «Радехівський цукровий завод»було порушено кримінальну справу.

В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача зазначив, що договорів про відповідальне зберігання № 140 від 15 квітня 2003 року з ТОВ ТД «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1,2,4; № 140 від 22 січня 2004 року, з ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1,2,3,4; № 73 від 23 січня 2004 року з ТОВ «Міжрегіонгаз»та АБ «Брокбізнесбанк»з додатками №№ 1, 4 не укладав, цукру-піску на збереження не приймав. Стверджує, що і тексти договорів про відповідальне зберігання, і підписи генерального директора відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод»Чепака І.П. та завідуючого складом Балажа В.І. на цих договорах та додатках до них підроблені. Доказом цього, на думку відповідача, є відсутність оригіналів названих документів не лише у позивача та у відповідача, але й у третіх осіб, тобто, у всіх учасників судового процесу. Підписи, які містяться на ксерокопіях документів, представлених суду позивачем, і які вчинені від імені генерального директора ВАТ «Радехівський цукровий завод»Чепака І.П. та від імені завідувача складом Балажа В.І., як стверджує відповідач, є підробленими. Експертиза ксерокопій названих документів, не давши категоричного висновку щодо підпису, вчиненого від імені Чепака І.П., дала категоричний висновок щодо підпису, вчиненого від імені Балажа В.І., вказавши, що підпис вчинено не цією особою. Нотаріальна дія, яку вчинив приватний нотаріус на ксерокопіях договорів про відповідальне зберігання № 73 від 23.01.2004 р., № 57 від 15.04.2003 р. та № 140 від 22.01.2004 р., на які позивач покликається як на доказ вчинення правочину, на думку відповідача, не є належним та допустимим доказом укладення такого договору та його підписання відповідною особою. Твердження позивача та третіх осіб про те, що цукор, про який згадується у копіях договорів про відповідальне зберігання № 73 від 23.01.2004 р., № 57 від 15.04.2003 р. та № 140 від 22.01.2004 р., це той цукор, який ТОВ «Міжрегіонгаз», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та ТОВ ЕК «Укренергоресурс»отримали від ВАТ «Радехівський цукровий завод»в рахунок розрахунків за природний газ, не відповідає фактичним обставинам і не підтверджуються документально. Довідкою Контрольно-ревізійного відділу у Радехівському районі від 08.06.2006 року «Про наслідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Радехівський цукровий завод», який проводив перевірку на підставі доручення КРУ у Львівській області з питань, зазначених у постанові слідчого СУ УМВСУ у Львівській області від 06.05.2005 року фактів отримання ВАТ «Радехівський цукровий завод»від ТОВ «Міжрегіонгаз», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та ТОВ ЕК «Укренергоресурс»цукру - піску для зберігання, а також фактів оплати за зберігання цукру - піску відповідно до договорів № 73 від 23.01.2004 р., № 57 від 15.04.2003 р. та № 140 від 22.01.2004 р., встановлено не було. Особами, які нанесли банку збитки, а саме, не погасили кредити, є позичальники -заставодавці (ТОВ «Міжрегіонгаз», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та ТОВ ЕК «Укренергоресурс»), а не ВАТ «Радехівський цукровий завод».

Як вбачається із матеріалів справи, треті особи підтримують позовні вимоги акціонерного банку «Брокбізнесбанк»підставними. Стверджують, що первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували власність третіх осіб на заставлений цукор-пісок відсутні, бо цукор, в загальній кількості 6 350 тон, фізично відповідачу не передавався, а накопичувався на складах відповідача, як форма оплати за поставлений третіми особами відповідачу природній газ. Доказів, які б підтверджувати факт проведення відповідачем розрахунків з третіми особами за природний газ цукром, в кількості 6 350 тон надати суду не може, оскільки такі пропали. Коли саме пропали, за яких обставин, чи проводилось відновлення первинних документів бухгалтерського обліку пояснити не може. В аудиторських звітах про результати проведення операційної аудиторської перевірки третіх осіб від 18, 20 та 26 жовтня 2004 року, виконаних аудиторською фірмою «Аудит-Центр Лтд»вказано про те, що на дату укладення кредитних договорів на обліку у третіх осіб обліковувався цукор, що став предметом застави, і був прийнятий на збереження відповідачем. Надано баланси та звіти про фінансові результати товариства з обмеженою відповідальністю «МІжрегіонгаз»за 2003 рік і станом на 31 грудня 2004 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укренергоресурс»за 2003 рік і станом на 31 грудня 2004 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Укренергоресурс»станом на 31 грудня 2004 року.

Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, колегія суддів вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав:

Діюче законодавство не вимагає оформлення свідоцтва, яке б підтверджувало право власності на товари в обороті. Такі свідоцтва про право власності оформлюються та видаються лише у передбачених законом випадках. Зокрема, ні Цивільним, ні Господарським кодексами, ні Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 року N 7/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах», не передбачено форми свідоцтва про право власності на товари в обороті.

Враховуючи наведене, право власності на заставлені товари в обороті могли бути підтверджені виписками з балансів третіх осіб, і такі виписки були достатніми підтвердженнями права власності на ці товари для укладення договорів застави.

Крім того, на думку колегії безпідставним є висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів факту передачі третіми особами позивачу в заставу цукру, зроблений на підставі посилання на ст. 585 ЦК України, згідно частини другої якої, у разі якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Свій висновок суд першої інстанції обґрунтовує також тим, що позивач і треті особи не пояснили суду, яким чином укладалися договори застави, як саме позивач приймав, а треті особи передавали у заставу в забезпечення кредиту цукор-пісок, який, як вони стверджують, знаходився у с.Павлів Радехівського району Львівської області, якщо договори застави і акти прийому-передачі заставленого майна укладалися в м.Києві, про що, вказано у актах.

Водночас, частиною першою цієї ж ст. 585 ЦК України передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про заставу»при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Як вбачається з самих договорів застави від 22.01.2004р., укладеного між ТОВ «Енергетична компанія «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк», та від 23.01.2004р., укладеного між ТОВ «Міжрегіонгаз»та АБ «Брокбізнесбанк», предметами вказаних договорів були саме товари в обороті.

Таким чином, чинне законодавство, а саме ч.1 ст. 585 ЦК України та ст. 42 Закону України «Про заставу», не пов'язує виникнення права застави товарів в обороті з моментом передачі предмета застави заставодержателю.

Факт передачі третіми особами позивачу в заставу цукру підтверджується відповідними актами прийому передачі заставленого майна, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.39-41).

Факт не укладення договорів про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р., між Відповідачем, ТОВ ТД «Укренергоресурс»та Позивачем з додатками №№1, 2, 4; №140 від 22 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та Позивачем з додатками №№ 1, 2, 3, 4; №73 від 23 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ «Міжрегіонгаз»та Позивачем з додатками №№1, 4, за умови підтвердження позивачем та третіми особами укладення вищезгаданих договорів з додатками, та заперечення відповідачем цього факту, не може ґрунтуватися на Висновку №10008 судово-почеркознавчої експертизи від 16.02.2006р., яка дає лише одну категоричну відповідь щодо того, що підписи від імені Балажа В.Т., електрофотографічні зображення яких містяться в рядках «Підпис»в електрофотокопії додатку №2 договору про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р., укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс» та АБ «Брокбізнесбанк»; в рядках «Підпис» в електрофотокопії додатку №2 договору про відповідальне зберігання №140 від 22.01.2004р., укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк» - виконано не Балажем Василем Івановичем, а іншою особою, оскільки додаток №2 договору про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р. та додаток №2 договору про відповідальне зберігання №140 від 22.01.2004р. не встановлюють прав та обов'язків сторін за вказаними договорами, не підтверджують приймання товару на склад та в цілому не містять жодної інформації, яка б підтверджувала якісь обставини.

Крім того, в цьому ж Висновку №10008 судово-почеркознавчої експертизи від 16.02.2006р. вказується, що підпис від імені Чепака І.П., елекрофотографічне зображення якого міститься в графі «Зберігач»у рядку «Генеральний директор»електрофотокопій договору про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р., укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»імовірно виконано Чепаком Іваном Павловичем.

Встановити, чи виконано підписи від імені Чепака І.П., електрофотографічні зображення яких містяться в графі «Зберігач»у рядку «Генеральний директор»електрофотокопій додатків №1 та №4 до договору про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р., укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ТД «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк», у графі «Зберігач»електрофотокопій договору про відповідальне зберігання №140 від 22.01.2004р., укладеного між ВАТ «Радехівський цукровий завод», ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та АБ «Брокбізнесбанк»та додатку №1 до нього - Чепаком Іваном Павловичем або іншою особою, не виявилося можливим.

Відсутність оригіналів договорів у позивача пояснюється та підтверджується довідкою Радехівського РВ УМВСУ у Львівській області, відповідно до якої за фактом крадіжки папки з особистими речами та оригіналами договорів про відповідальне зберігання цукру з ВАТ «Радехівський цукровий завод»було порушено кримінальну справу.

Підтвердженням факту їх існування є оформлення нотаріально засвідчених копій з вказаних договорів.

Відповідно до п.п. 255, 259 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом. Нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію (фотокопію) чи витяг з документа, вірність яких він засвідчує. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що паплюжать честь і гідність людини.

Таким чином, нотаріус, посвідчуючи копії договорів про відповідальне зберігання, звірив їх з оригіналами, тобто пересвідчився у існуванні оригіналів, які не викликали у нотаріуса жодних сумнівів щодо їх справжності.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 207, п.1 ч.1 ст.208, ст. 209 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про заставу», для даного договору (правочину) не вимагається нотаріальне посвідчення, обов'язкове лише його укладення в письмовій формі.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, нотаріус, при посвідченні вірності копії, не зобов'язаний перевіряти особу та її повноваження на право підпису чи проводити експертизу підписів, тому посилання Господарського суду Львівської області на цю обставину є безпідставним.

На момент розгляду справи договори про відповідальне зберігання №57 від 15.04.2003р., між Відповідачем, ТОВ ТД «Укренергоресурс»та Позивачем з додатками №№1, 2, 4; №140 від 22 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ ЕК «Укренергоресурс»та Позивачем з додатками №№ 1, 2, 3, 4; №73 від 23 січня 2004р. між Відповідачем, ТОВ «Міжрегіонгаз»та Позивачем з додатками №№1, 4, не є нікчемними та не визнані в судовому порядку недійсними, а тому є дійсними.

Факт приймання відповідачем від третіх осіб цукру на відповідальне зберігання підтверджується додатками до договорів на відповідальне зберігання (зокрема, додатками №4 до договору №57, №4 до договору №140, №4 до договору №73!), які Висновком №10008 судово-почеркознавчої експертизи від 16.02.2006р. не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Проте, в порушення вказаних норм цивільного законодавства, відповідач не дотримався умов договорів відповідального зберігання, порушив вимоги ст. 942 ЦК України, внаслідок чого позивач був позбавлений свого законного права звернути стягнення на зазначену продукцію, що перебувала в заставі по невиконаних третіми особами кредитними договорами. Цим самим, були порушені права позивача, зокрема, передбачене ст. 572 Цивільного кодексу України право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Частиною 2 цієї ж статі встановлено, серед підстав виникнення цивільних обов'язків, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідач не виконав договірних зобов'язань, які полягали у відповідальному зберіганні майна, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна.

Таким чином, відповідач у відповідності до ст.ст. 11, 950 Цивільного кодексу України, має нести відповідальність перед позивачем на загальних підставах, в межах неповернутої суми, процентів та штрафних санкцій, всього на суму 9 454 679,40 гривень.

З огляду на досліджене вище та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2006р. у справі №1/718-4/148 (1/604-26/212) скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» задовольнити. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод», с. Павлів Радехівського р-ну Львівської обл. (р/р 260090060535 в «Укрсімбанк», МФО 325718, код ЄДРПОУ 05463785) на користь Акціонерного банку «Брокбізнесбанк», м. Київ, проспект Перемоги, 41 (кореспондентський рахунок 32007173501 в управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 300249, код ЄДРПОУ 19357489) збитки на суму 9 454 679,40 гривень. Судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покласти на відповідача. Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області. Головуючий-суддя Р. Марко Суддя Я. Юрченко

Суддя С. Бойко