Рішення № 11371642, 26.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2010 р.Справа № 28/20-10-220

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ЮГ";

до відповідача Закрите акціонерне товариство "ПИВОВАРНЯ "ПІВДЕННА"

про стягнення 18166,6грн.

Суддя

Представники:

Від позивача: Кас’янова Л.Ю. –за дорученням

Від відповідача: Мягченко М.Е. - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-ЮГ», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «ПИВОВАРНЯ «ПІВДЕННА»про стягнення 18166,60 грн., у т.ч. заборгованості по договору за липень 2009 року у розмірі 17280,00 грн., індексу інфляції у розмірі 648,00 грн. та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами у розмірі 238,60 грн.

Відповідач 14 квітня 2010 року надав відзив на позовну заяву, згідно якого з позовними вимогами позивача не погоджується з підстав викладених у відзиві, а саме: відповідач вважає, що надані йому позивачем в липні 2009 року охоронні послуги були неналежної якості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір про охорону об’єкту № 751-08 від 01.07.2008р. (надалі за текстом –договір), на підставі якого позивач здійснював охорону виробничих площ відповідача, які розташовані за місцем фактичного місцезнаходження відповідача, який вказаний у договорі, за адресою: Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, буд. 5, 7.

Вказаний договір був укладний терміном до 01.07.2009р. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна з Сторін не пізніше, ніж за десять днів до закінчення строку дії договору не сповестить другу Сторону про намір припинити відносини, які випливають з даного договору, він вважається автоматично подовженим на наступний рік, на тих же умовах. Фактично жодна з сторін не тільки не сповістила іншу сторону про намір розірвати договір, але договірні взаємовідносини по договору про охорону об’єкту мали місце і після 01.07.2009р.: позивач продовжував здійснювати охоронні послуги, а відповідач проводив оплату вказаних послуг за період після 01.07.2009р., про що свідчать підписаний сторонами Акт виконаних робіт за серпень 2009р. та платіжні доручення в рахунок часткової оплати відповідачем наданих позивачем охоронних послуг за липень та повної оплати послуг за серпень 2009р. Таким чином, у відповідності з пунктом 8.2 договору, цей договір був подовжений на наступний рік терміном до 01.07.2010р., на тих же умовах.

У серпні 2009р. позивач отримав від відповідача повідомлення № 120 від 12.08.2009р. з пропозицією розірвати договір з 01.09.2009р. Позивач надав згоду на розірвання договору з 01.09.2009р., направив відповідачу 09.10.2009р. відповідний лист. Враховуючи приписи ст.654 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що розірвання договору здійснюється у тій же формі, що і договір, якщо інше не передбачено договором, договір у відповідності із законом був розірваний з 01.09.2009р. шляхом обміну між сторонами письмовими документами.

До дати закінчення строку дії Договору (01.09.2009р.) позивач продовжував надавати відповідачу охоронні послуги, у т.ч. у липні 2009 року. Факт надання позивачем охоронних послуг у спірному місяці –липні 2009 року –підтверджується змістом Постанови від 09.04.2010р. Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, який проводив перевірку згідно доручення Прокуратури Овідіопольського району Одеської області у зв’язку з заявою позивача щодо проведення перевірки в порядку ст.97 Кримінально-процесуального Кодексу України, а також змістом письмової відповіді Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області від 19.04.2010р. за № 65/К-308 на звернення позивача. У вказаних документах надається розгорнуте описання здійснення позивачем охоронних функцій на об’єкті відповідача на протязі усього терміну дії договору, у т.ч. у липні 2009 році, а також наведено, що посадові особи ЗАТ «Пивоварня «Південна»під час проведення перевірки підтвердили цей факт.

У своєму запереченні на позовну заяву за вих. № 217 від 12.04.2010р., яке було надане відповідачем до суду у судовому засіданні, що відбулося 14.04.2010р., відповідач фактично також підтвердив, що охоронні послуги надавались позивачем на протязі усього терміну дії договору до дати його розірвання, у т.ч., на протязі усього липня 2009 року.

Одночасно із матеріалів справи та заперечення відповідача вбачається, що відповідач вважає, що у липні 2009 року охоронні послуги, які були нададані позивачем, є неналежної якості, а також, що договором не встановлена абонентська плата за місяць надання охоронних послуг, у зв’язку з чим відповідач має право зменшити розмір оплати за липень 2009р. на п’ятдесят відсотків, що складає 17280,00 грн.

На протязі терміну дії договору позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури, а відподач сплачував вартість охоронних послуг у повному обсязі, за винятком послуг за липень 2009р., за який відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 17280,00 грн. (50% вартості послуг) згідно платіжних доручень № 5 від 19.08.2009р. на суму 10099,33 грн. та № 5552 від 27.08.2009р. на суму 7180,67 грн., в яких в розділі «призначення платежу»зазначено: «за послуги у липні 2009р. згідно Договору № 751-08 від 01.07.08.»

За таких обставин, на думку позивача, відповідачем порушено істотні умови договору щодо оплати наданих послуг та останній вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення грошових коштів, у т.ч. заборгованості по договору за липень 2009 року, індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов до наступних висновків.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, факт надання позивачем неякісних послуг відповідачем не доведений. Акт-заперечення до акту приймання-передачі робіт від 12.08.2009р. складений тільки за підписами посадових осіб відповідача, які є заінтересованими особами, є одностороннім документом, та не може бути використаний у якості належного доказу по справі. Доказів направлення позивачу вказаного Акту, чи іншої претензії щодо якості охоронних послуг до виникнення господарського спору відповідачем суду не представлені. Одночасно позивачем представлені докази безперервного надання охоронних послуг на протязі усього терміну дії договору та систематичного ухилення відповідача від підписання акту виконаних робіт за липень 2009 року і актів звірки. Тільки на вимогу суду відповідачем надані до суду акт сдачі-прийняття робіт (надання послуг), з відмовою від підпису, та акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.01.2010р., згідно якого відповідач не згоден з розміром оплати за липень 2009р. і вважає, що вона повинна бути зменшена на 17280,00 грн., що складає п’ятдесят відсотків від вартості охоронних послуг в місяць. Будь-яких обгрунтувань, чому відповідач вважає розумною оплатою, у разі надання неякісних послуг, саме п’ятидесяти відсотків від вартості охоронних послуг суду не надані.

Не заслуговує уваги і твердження відповідача, що договором не встановлена фіксована абонентська плата за місяць надання охоронних послуг. Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг виконавця за місяць визначається на підставі узгодженого сторонами Розрахунку вартості охорони об’єкту, який є Додатком № 1 до договору та його невід’ємною частиною. Вказаним Додатком № 1 встановлено, що вартість охоронних послуг за кожний місяць надання послуг складає 34560,00 грн., у т.ч. ПДВ. Одночасно пунктом 3.2 Договору передбачено, що вартість послуг може бути змінена тільки по взаємній згоді сторін, що оформлюється шляхом підписання нового розрахунку вартості послуг з охорони об’єкту. Будь-який інший підписаний сторонами Розрахунок, крім наданого суду позивачем, відповідачем не був наданий до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

У відповідності з п.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів встановлених пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається прострочившим, якщо він не виконав зобов’язання в строк, передбачений договором або законом. Згідно п.2 ст.625 ЦК України, боржник, прострочивший виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

Пункт 1 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо в зовоб’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 903 ЦК України передбачено, що замовник послуг зобов’язаний сплатити надану послугу в розмірі, в строки та порядку, які встановлені договором.

Умовами укладеного з відповідачем договору (п.п.3.3, 3.1) встановлено, що оплата по цьому Договору здійснюється за місяць надання послуг, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача у строк –до 15-го числя місяця, який наступає за розрахунковим, у розмірі 34560,00 грн. за кожний місяць. Згідно п.8.3 Договору, одностороння відмова однією із сторін від виконання своїх обов’язків по Договору не допускається. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 15.08.2009р.

Отже, на підставі ст.625 ЦК України відповідач повинен, крім сплати основного боргу в сумі 17280,00 грн., сплатити індекс інфляції за период з 01.09.2009р. до 01.01.2010р. в сумі 648,00 грн., а також три відсотки річних за период з 15.08.2009р. до 01.02.2010р. в сумі 238,60 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору охорони об’єкту № 751-08 від 01.07.2008р.: за липень 2009 року у розмірі 17280,00 гривень, індексу інфляції у розмірі 648,00 гривень та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами у розмірі 238,60 гривень.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі сумі 181 (сто вісімдесят одна) гривня 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ПИВОВАРНЯ «ПІВДЕННА»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, буд. 3, оф. 609, код ЄДРПОУ 31005297, р/р № 26001310139301 в ФАБ «Південний», м. Одеса, МФО 328964; р/р № 26003964867994 в філії ПАТ «ПУМБ», м. Одеса, МФО 328191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-ЮГ»(65005, м. Одеса, вул. Середня, 83, код ЄДРПОУ 32431037, р/р 26007310759401 в Акціонерному банку «Південний», м. Одеса, МФО 328209) 17280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень основного боргу, індексу інфляції у розмірі 648 (шістьсот сорок вісім) гривень та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 60 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 181 (сто вісімдесят одна) гривня 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

          Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя