Рішення № 11371268, 16.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р.Справа № 4/202-09-5889 За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача: Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

про розірвання договору

За зустрічним позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 3443,64грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача ( відповідача по зустрічному позову): Фомичов В.П.- по довіреності;

Від відповідача ( позивача по зустрічному позову): ОСОБА_3 - по довіреності;

Суть спору: Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.09р. порушено провадження у справі № 4/202-09-5889 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про розірвання договору та відключення від теплопостачання.

КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" надало відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог та доповнень до позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.10р., від 22.02.10р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Не погоджуючись з позовними вимогами, комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3443,64грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, якою просить встановити: технічну можливість відключення від централізованого опалення магазину, розташованого в житловому будинку по пр-ту Леніна в м. Ізмаїлі, в точці розподілу на стояках в межах магазину та чи стане таке відключення наслідком погіршення чи порушення роботи інженерного обладнання будинку, і чи погіршиться опалення квартир, що відносяться до житлового фонду.

Відповідач по зустрічному позову надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві..

По справі була оголошена перерва до 16.04.10р. відповідно ст. 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2006 р. між ДКП „Ізмаїлтеплокомуненерго” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № И-156, відповідно до умов якого позивач зобовязався проводити постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач, у свою чергу, зобовязаний проводити оплату.

В зв”язку з підвищенням цін на послуги КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до відповідача по первісному позову з претензією про розірвання договору та відключення її від теплопостачання.

Крім того, позивач по первісному позову звернувся до Виконавчого комітету Ізмаїлької міської ради (діючої міжвідомчої комісії в м. Ізмаїлі) з заявою про надання дозволу на відключення магазину „Айсберг”, розташованого на першому поверху багатоквартирного жилого дому по пр-ту Леніна, 52. Виконавчий комітет Ізмаїлької міської ради відмовив ФОП ОСОБА_1 у відключенні від теплопостачання.

16.10.09р. КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" надало відповідь на претензію та повідомило, що розірвати договірні відносини не можливо в силу специфіки процесу надання таких послуг. Також КП"Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" повідомило, що відповідно до діючого законодавства договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Щодо відключення від теплопостачання, КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго повідомило, що це питання відноситься до компетенції постійно діючої міжвідомчої комісії в м. Ізмаїлі.

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про розірвання договору на відпуск теплової енергії та про відключення від теплопостачання.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:

В обґрунтування своїх вимог, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на ст. 24 Закон України «Про теплопостачання», п. п. 24,26,27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, п. 7.5 Договору № И-156, як на норми, що передбачають право відключення від централізованого опалення у випадку зникнення потреби в отриманні послуг чи відмови споживача від користування послугами виконавця.

Такі твердження не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог з причин, викладених нижче.

Як вбачається з положень ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», який є спеціальним до спірних правовідносин, споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Таким чином, це право не є абсолютним, воно може бути реалізовано лише за певних умов.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 року (далі -Правила) дійсно передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення. Проте зазначене положення повинно застосовуватися в контексті з положеннями пунктів 25-27 цих Правил, що як і п. 24 діють в редакції постанови КМ України №1268 від 21.10.2007 року.

Так, згідно п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення заборонено.

Пункт 26 Правил передбачає, що відключення споживачів від централізованого опалення здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціювання, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Таким чином, Правила деталізують і конкретизують положення ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», розкриваючи зміст саме технічних умов, за яких споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, а не передбачають прав на проведення самого відключення і розірвання договорів в наслідок цього.

Неправомірним є посилання позивача на п. 7.5 Договору, укладеного з КП «ТМ ІЗМАЇЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», який нібито передбачає право споживача на відмову від Договору. Зазначений пункт встановлює момент закінчення дії договору при відмові від нього. Порядок же припинення договірних відносин передбачений п.7.3 Договору, за яким договірні відносини припиняються шляхом подачі заяви за 30 днів до закінчення строку дії договору, в зв'язку з переходом права власності або проведення в установленому порядку відключення від теплових мереж. Вказані причини є вичерпними за умовами укладеного договору.

В свою чергу, процедура відключення від систем централізованого опалення, крім Правил, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення. При відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 року (зареєстрований в МЮУ 09.12.2005 р за №1478/11758), який містить в собі імперативні норми, тобто норми, що не допускають будь-яких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків тих чи інших суб'єктів, зокрема, ним:

- встановлена процедура відключеня від мереж централізованого опалення цілого будинку (а не окремого приміщення), а саме, шляхом написання заяви про надання дозволу на відключення до Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО, а не до керівництва теплопостачальної організації;

- визначені суб'єкти звернення та суб'єкти, уповноважені давати дозволи на відключення від мереж централізованого опалення, яким є Міжвідомча комісія з розгляду питань відключення від мереж ЦО;

- передбачені документи, які оформлюються при проведенні відключеня від мереж централізованого опалення, а саме: протокол Комісії, яким оформлюється прийняте нею рішення, акт про відключення від систем централізованого опалення.

За вимогами п. 2.1, підп. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Порядку, затвердженого наказом №4, споживач звертається в Комісію для отримання дозволу і саме Комісія приймає рішення щодо надання дозволу на відключення від мереж ЦО чи про відмову у його наданні.

Оскільки позивач зверталась до Комісії, що створена в м. Ізмаїлі, органом місцевого самоврядування, і отримала відповідь про відмову у наданні дозволу, яка, як видно з позову її не влаштувала, то згідно вимог підп. 2.2.2 п. 2.2 Порядку, затвердженого наказом №4, заявниця у разі незгоди з відмовою мала б спір вирішувати в судовому порядку, однак цей спір має вирішувати суд, який уповноважений розглядати справи, стороною в яких виступає орган місцевого самоврядування.

Слід звернути увагу, що Порядок, затверджений наказом №4, не містить в собі норми, які б зобов'язували теплопостачальну організацію проводити відключення. Пунктом 2.5 Порядку передбачено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за умови, що проведення таких робіт ґрунтується на дозволі Комісії.

Крім цього, нежитлове приміщення, яке займає СПД - ОСОБА_1, розташоване в жиловму будинку. За вимогами будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподівльчі мережі опалення гідравлічно пов'язані між собою для забезпечення стабільної роботи внутрішньої будинкової системи теплопостачання загалом, внаслідок чого, відповідно до вимог ст. 178 ГК України надання таких послуг є публічним зобов'язанням відповідача, оскільки їх надання обумовлене об'єктивними технологічними особливостями системи теплопостачання будинку. Зазначене вказує на специфіку надання цих послуг та робить неможливим і навіть протиправним, як припинення постачання теплоносія в систему житлового будинку в наслідок розірвання договірних відносин в силу суб'єктивних причин позивача, так і відключення окремого приміщення в житловому будинку, оскільки такі дії призводять до порушення прав інших споживачів, що використовують ці послуги.

Що стосується вимог позивача про розірвання договору то відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст.. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

За вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем по первісному позову не доведено, які саме умови договору № И-156 від 09.02.06р. були порушені відповідачем.

Таким чином, для розірвання договору не має підстав, оскільки КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" не порушувала умов договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи, т.я. проведення експертизи, не може вплинути на результат її розгляду та висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом по справі, оскільки не може замінити собою рішення Комісії про надання дозволу на відключення, якого у позивача немає. Саме цей документ за Порядком є підставою для проведення робіт, пов'язаних з відключенням приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО. До того ж Порядок, затверджений наказом №4, на сьогодні є діючим і висновком експерта його вимоги змінені бути не можуть. Адже, цей нормативно-правовий акт передбачає можливість проведення відключення тільки окремого житлового будинку, тому визначати технічну можливість відключення окремого приміщення в житловому будинку шляхом призначення експертизи є недоцільним і є суперечним в розрізі зазначених вимог.

Не погоджуючись з позовними вимогами, комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3443,64грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

09.02.2006 р. між ДКП „Ізмаїлтеплокомуненерго” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № И-156, відповідно до умов якого позивач зобовязався проводити постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач, у свою чергу, зобовязаний проводити оплату.

Впродовж опалювального сезону 2009-2010рр. КП „ТМ” Ізмаїлтеплокомуненерго” надавало послуги з опалення в нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. та виставило наступні рахунки-фактури:

№ 0000001884 від ЗО. 11.2009 р. на суму 585,73 грн. за листопад 2009 р.;

№ 0000002251 від 29.12.2009 р. на суму 1 336,92 грн. за грудень 2009 р.;

№ 0000000201 від 30.01.2010 р. на суму 1587,65 грн. за січень 2010 р.

Факт постачання теплової енергії КП „ТМ” Ізмаїлтеплокомуненерго” підтверджується довідками котелень та відсутністю скарг ФОП ОСОБА_1 на неналежне надання послуг.

Розрахунок сум за постачання теплової енергії проведений у відповідності до затвердженого рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 1388 від 05.11.2009 р. про затвердження тарифа на теплову енергію, що відпускається тепловими об'єктами КП „ТМ” Ізмаїлтеплокомуненерго” населенню, підприємствам та організаціям, згідно якого ФОП ОСОБА_1 відноситься до групи споживачів - «інші споживачі», для яких встановлено тариф за 1 Гкал тепла в розмірі - 758,35 грн.

Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 р передбачено, що плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим, п. 4.5 Договору №И-156 від 09.02.2006 року передбачено, що абонент зобов'язується проводити оплату згідно виставленого рахунку в продовж 20 днів, з моменту його отримання.

Таким чином, сума основного боргу за послуги теплопостачання складає 3304,15 грн..

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

У зв'язку з несплатою відповідачем виставлених рахунків-фактур, на підставі п. 4,5 Договору КП „ТМ” Ізмаїлтеплокомуненерго” нарахувало ФОП ОСОБА_1 пеню у сумі 139,49 грн., яка підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимоги по зустрічному позову КП „ТМ” Ізмаїлтеплокомуненерго” правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі основного боргу - 3304,15 грн. та пені в сумі 139,49грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позовних вимог по первісному позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по первісному позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_4 (АДРЕСА_1) на користь комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" код 05514413 (Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а) основний борг 3304,15 грн., пені -139,49грн., державне мито 102 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення підписано 21.04.10р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя