Рішення № 11370722, 16.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р.Справа № 10-11/176-09-4877 за позовом 1) Adidas AG (Адідас АГ);

2) Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.)

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 155827,25грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача (1): Компанець Є.М. за довіреністю від 14.12.2009р. №1403

від позивача (2): Компанець Є.М. за довіреністю від 08.04.2010р. №292

від відповідача: не зявився

Суть спору: Adidas AG (Адідас АГ) і Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) звернулися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь позивачів шляхом перерахування на рахунок представника позивачів ТОВ «ОСОБА_2 і партнери»збитків в сумі 155827,25 грн., з яких, 111515 грн. збитки у виді упущеної вигоди та 44312,25 грн. реальні збитки, що спричинені позивачам внаслідок незаконного використання відповідачем торгівельних марок позивачів шляхом зберігання з метою пропонування для продажу та продажу фальсифікованої продукції.

Під час розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, про що надали до суду відповідне клопотання від 04.11.2009р. за вх.№28357, згідно з яким, просять суд стягнути з відповідача збитки в сумі 155827,25 грн., зокрема, збитки у виді упущеної вигоди в сумі 115515 грн. стягнути з відповідача на користь позивача-1 (Adidas AG (Адідас АГ), а реальні збитки в сумі 44312,25 грн. стягнути з відповідача на користь відповідача-2 (Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) шляхом їх перерахування на рахунок представника позивачів ТОВ «ОСОБА_2 і партнери».

Відповідач надав до суду клопотання від 04.11.2009р. за вх.№28416, згідно з яким, просить суд призначити судову експертизу для встановлення розміру збитків, що були нанесені відповідачем Adidas AG, проведення якої доручити Одеському НДІСЕ та на розгляд якої поставити наступні питання: Яка грошова вартість товару, що був вилучений у ОСОБА_1 під час перевірки ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України 25.09.2007р.; - Яка ринкова вартість аналогічних товарів Adidas AG, які продаються на території України станом на 25.09.2007р.; - Який розмір реальних збитків був нанесений Adidas AG внаслідок дій ОСОБА_1 При цьому відповідач посилається на те, що розмір спричинених відповідачем збитків позивач (Adidas AG (Адідас АГ) доводить Висновком додаткової судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 29.10.2008р. за №491, який не може бути застосований для визначення збитків, оскільки додаткова судова експертиза була проведена в рамках розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, звинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.229 КК України, а за результатами розгляду вказаної кримінальної справи винесено постанову від 03.06.2009р., якою кримінальна справа відносно ОСОБА_1 припинена і звинувачуваного звільнено від кримінальної відповідальності.

Також відповідач надав клопотання від 15.02.2010р. за вх.№3671, згідно з яким, просить суд припинити провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України, з посиланням при цьому на те, що в процесі розгляду даної справи ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується записом в реєстрі від 03.02.2010р. за №25560060004000137 та відповідним витягом з реєстру від 04.02.2010р., в якому зазначено, що поточний стан фізичної особи-припинена реєстрація.

Ухвалою суду від 12.03.2010р. відповідачу відмовлено у задоволені клопотання про припинення провадження у справі та розгляд справи відкладений судом на 26.03.2010р., про що 12.03.2010р. винесено відповідну ухвалу, в якій суд зобовязав відповідача надати до суду обґрунтований відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. У звязку з незявленням відповідача у судове засідання, невиконанням ним вимог суду щодо надання витребуваних доказів, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи повторно відкладений господарським судом на 16.04.2010р., про що винесено відповідну ухвалу від 26.03.2010р., в якій відповідач також зобовязаний судом надати до суду обґрунтований відзив на позов. Поряд з цим ухвалою голови суду від 24.03.2010р. строк розгляду справи продовжений до 27.04.2010р. Проте у судове засідання 16.04.2010р., про час і місце якого відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач також не зявився та витребуваних судом доказів не надав, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, із врахуванням при цьому документів, які додатково надані представником позивачів у судовому засіданні 16.04.2010р. на виконання вимог суду.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивачів оголошену вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачів, суд встановив:

Згідно з листами Державного департаменту інтелектуальної власності від 17.06.08р. № 16-11/3431, від 08.04.08 р. № 16-11/1911, листом Відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки Українського інституту промислової власності від 25.02.2010р. №215/5 за міжнародною реєстрацією в Україні позивачам у справі належить право власності на знаки для товарів і послуг, зокрема, позивач-1 (Adidas AG) являється власником торгівельних марок за міжнародною реєстрацією №487580 від 25.08.1984р., яка діє на території України у повному обсязі з 25.08.1984р. відносно товарів 18,25,28 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією №469145 яка діє на території України в повному обсязі з 03.04.1982р.; за міжнародною реєстрацією №566295 від 26.02.1991р., яка діє на території України в повному обсязі з 26.02.1991р. відносно товарів 18,25,28 класів МКТП, а позивач -2 (Adidas International Marketing B.V.) являється власником торгівельних марок за міжнародною реєстрацією №414034 від 13.03.1975р., яка діє на території України в повному обсязі з 20.07.1995р.; за міжнародною реєстрацією №699437 від 27.08.1998р., яка діє на території України в повному обсязі з 27.08.1998р. відносно товарів 18,25,28 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією №770251 від 16.10.2001р., яка діє на території України в повному обсязі з 03.03.2006р.; за міжнародною реєстрацією №794599 від 16.12.2002р., яка діє на території України в повному обсязі з 03.03.2006р.

Також судом встановлено, що позивачі використовують вищезазначені торговельні марки на своїй продукції, в тому числі і на території Україні та є єдиними офіційними особами на території України, що мають виключне право дозволяти та забороняти використання вищевказаних торгівельних марок.

При цьому згідно з заявою компанії Adidas International Marketing B.V. від 22.04.2004р., остання опосередковано є власністю компанії Adidas-Salomon AG, а «Адідас-Україна»є офіційним дочірнім підприємством Adidas-Salomon AG в Україні, яке безпосередньо або опосередковано знаходиться у власності Adidas-Salomon AG. Згідно з п.26 Витягу з Торгового реєстру дільничного суду міста Фюрт від 08.08.2007р. № 3868, компанія Adidas-Salomon AG змінила назву на Adidas AG. Поряд з цим, Adidas AG (позивач-1) уповноважив Adidas International Marketing B.V. (позивач-2) здійснювати юридичне супроводження справ (зокрема на території України), що стосуються порушення прав інтелектуальної власності позивача - 1 та проводити розрахунки за юридичні послуги щодо відновлення прав інтелектуальної власності, що належать позивачу-1, що підтверджується Афідавітом Adidas AG від 25.01.08 р. № 166/2008, а ТОВ «Фірма «ОСОБА_2 і партнери»та ОСОБА_2 виступають в якості законного представника позивачів для захисту прав та охоронюваних законом інтересів останніх, включаючи авторські права і права на торгівельні марки, а також вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, зокрема спрямованих на боротьбу з підробками та піратством, що підтверджується довіреністю від 07.11.2006р., яка видана позивачем-1 та легалізована Генеральним консульством України в м. Мюнхен 27.11.2006р., реєстраційний номер №572/3420-2006 та довіреністю від 22.04.2009р., яка видана позивачем-2.

Разом з тим, судом встановлено, що у 2007 році позивачам стало відомо про те, що на території ТОВ «Промтоварний ринок»(Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. «Авангард», вул. Базова, 20) по вул. Розова (контейнер № 3781) та вул. Сіра (контейнер № 2312), відповідачем без дозволу позивачів здійснюється зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж спортивного одягу з незаконним використанням вищевказаних торгівельних марок, власниками яких являються позивачі.

03.08.07р. позивач-1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення прав на вищевказані торгівельні марки та попереджувальними листами від 16.08.2007р. №10447 та №10448 попередив відповідача про незаконність використання вищевказаних торгівельних марок і запропонував негайно припинити розповсюдження спортивного одягу з неправомірним використанням торгівельних марок.

25.09.07р. ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 в ході якої встановлено, що останній здійснював на території ТОВ «Промтоварний ринок»по вул. Розова (контейнер № 3781), по вул. Сіра (контейнер № 2312) реалізацію спортивного одягу із знаками для товарів і послуг, власниками яких являються позивачі. Також в ході перевірки здійснено контрольну закупку наступного товару: зимні куртки «Адидас»- 25 одиниць по ціні 110 грн.; брюки зимні «Адидас»- 25 одиниць по ціні 75 грн. та встановлено, що в контейнері №2312 на момент перевірки з метою збуту зберігалась наступна продукція: куртки «Адидас»№682 51 одиниця по ціні 110 грн.; брюки жіночі «Адидас»- 18 одиниць по ціні 60 грн.; брюки чоловічі «Адидас»-14 одиниць по ціні 75 грн.; чоловічій костюм «Адидас»№06020- 101 одиниця по ціні 120 грн.; куртка чоловіча «Адидас»»- 33 одиниці по ціні 110 грн.; зимова куртка «Адидас»- 1 одиниця по ціні 300 грн.; а в контейнері №3781 на момент перевірки зберігалася з метою збуту наступні продукція: жіноча куртка «Адидас»-18 одиниць по ціні 100 грн.; костюм спортивний жіночий «Адидас»- 7 одиниць по ціні 110 грн.; брюки жіночі «Адидас»- 6 одиниць по ціні 55 грн., брюки чоловічі «Адидас»- 20 одиниць по ціні 70 грн., куртка чоловіча «Адидас»- 5 одиниць по ціні 190 грн., костюм чоловічій «Адидас»-4 одиниці по ціні 120 грн., гольф чоловічій «Адидас»- 14 одиниць по ціні 60 грн., що підтверджується протоколом огляду контейнера №2312 по вул. Сіра на ринку 7-й км Овідіопольської дороги від 25.09.2007р., протоколом огляду контейнеру №3781 по вул. Розова від 25.09.2007р., протоколом контрольної закупки від 25.09.2007р., та листом ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України від 25.09.2007р. №5/2-618. При цьому зразки продукції, які відібрані у відповідача в ході перевірки, направлені на перевірку представнику позивача, яким 01.10.2007р. складено висновок спеціаліста, згідно з яким, надана на дослідження продукція не є оригінальною.

03.10.07р. за фактом порушення прав позивача-1 на торгівельні марки щодо відповідача порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 229 КК України, а 01.11.07 р. в порядку досудового слідства позивача-1 визнано цивільним позивачем по вказаній кримінальній справі, про що свідчать відповідні постанови слідчого СУ ГУМВД України в Одеській області від 01.11.2007р., від 24.03.2009р. про визнання цивільним позивачем та про визнання законним представником цивільного позивача.

Висновком судової експертизи обєктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України від 28.11.07р. №381 встановлено, що позначення, які розташовані на вилученому у відповідача товарі є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками за міжнародними реєстраціями №487580, №469145, власником яких являється позвиач-1 та №699437, №414034, власником яких являється позивач-2.

Водночас Висновком судової експертизи обєктів інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.08р. встановлено, що майнова шкода компаній Adidas AG і Adidas International Marketing B.V. внаслідок порушення їх прав на торгівельну марку складає 111515 грн.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2009р. кримінальну справу щодо відповідача закрито на підставі Закону України «Про амністію», а товар, який вилучений у відповідача, постановлено знищити. При цьому у вказаній постанові суду встановлено, що ОСОБА_1 незаконно використовував знаки для товарів і фірмові найменування, що належать компанії Adidas AG спричинивши даній компанії матеріальні збитки в розмірі 111515 грн.

В подальшому позивачі звернулися до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 155827,25 грн. та який під час розгляду справи уточнений позивачами, про що до суду надано відповідне клопотання від 04.11.2009р. за вх.№28357, згідно з яким, позивачі просять суд стягнути з відповідача збитки в сумі 155827,25 грн., з яких, збитки у виді упущеної вигоди в сумі 111515 грн. стягнути з відповідача на користь позивача-1 (Adidas AG) та реальні збитки в сумі 44312,25 грн. стягнути з відповідача на користь позивача-2 (Adidas International Marketing B.V.) шляхом їх перерахування на рахунок представника позивачів ТОВ «ОСОБА_2 і партнери», з посиланням при цьому на те, що відповідно до вимог ст. 28 КПК України та ст. 5 Закону України «Про застосування амністії»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно з розрахунком збитків, який здійснений позивачами, розмір збитків у виді упущеної вигоди визначений позивачами за цінами на товари, які встановлені у Каталозі didas. Осінь/Зима 2007»та Прейскуранті цін ДП «Адідас-Україна»станом на 04.10.2007р., згідно з яким, роздрібна ціна вітрозахисної куртки чоловічої становить 371 грн., брюк чоловічих 212 грн., костюму чоловічого 398 грн. та із загальної кількості вилученого у відповідача товару по категоріям товару «куртка», «брюки»та «костюм», зокрема, куртки у кількості 133 штук, брюки у кількості 83 штук та спортивні костюми у кількості 112 штук. При цьому відповідно до заяви компанії Adidas International Marketing B.V. від 22.04.04р. прайс-листи компанії Адідас-Україна були складені та опубліковані за погодженням Adidas-Salomon AG вони мають використовуватись для підрахування збитків, яких зазнала компанія Adidas-Salomon AG внаслідок порушення прав на її об'єкти інтелектуальної власності.

Розмір реальних збитків визначений позивачами на підставі рахунків-фактур №9931/Р-1 від 03.01.2008р. на суму 4695 Євро, №140809 від 14.08.2009р. на суму 1000 Євро, №12533 від 19.09.2008р. на суму 2650 Євро (відносно справи ОСОБА_1), які виставлені ТОВ «Фірма «ОСОБА_2 і партнери»позивачу-2 на оплату юридичних послуг по захисту порушених справ та оплачені останнім, що підтверджується меморіальними ордерами №8789 від 30.01.2008р., №44610 від 31.08.2009р., №18828 від 15.10.2009р., що за перерахунком по курсу НБУ на дату виставлення рахунків становить 44312,25 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Як вище встановлено господарським судом, за міжнародними реєстраціями №487580, №469145, №566295, №414034, №699437, №770251, позивачі являються власниками знаків для товарів 18,25,28 класу МКТП, серед яких є одяг, а відповідно до вимог ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Поряд з цим судом встановлено, що позивачі використовують зареєстровані торгівельні марки на своїй продукції, в т.ч. і на території України та являються єдиними офіційними особами, які має виключне право дозволяти та забороняти використання торгівельних марок, а ДП «Адідас-Україна»являється єдиним в Україні уповноваженим представником позивачів.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Згідно з п.5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(далі - Закон) власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону використанням торговельної марки визнається, зокрема нанесення її на будь-який товар, для якого торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж. Аналогічна правова позиція викладена і у п. 47 Постанови Президії Вищого Господарського Суду України від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», згідно з якою, відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»зберігання товару з нанесеним знаком з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення) визнаються використанням знака, тобто складають правомочності власника свідоцтва на знак. Зберігання ж продукції зі знаком, що використовується без дозволу його власника, визнається порушенням прав на знак, якщо воно здійснюється з метою введення такої продукції в господарський оборот.

Між тим, матеріалами справи вставлено і відповідачем не заперечується, що останній без згоди позивачів здійснював використання торгівельних марок, власниками яких являються позивачі шляхом зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування до продажу, продажу спортивного одягу, на який нанесені вищевказані торгівельні марки. При цьому про таке неправомірне використання торгівельних марок відповідач був попереджений позивачами. Більш того внаслідок таких неправомірних дій відповідача щодо використання торгівельних марок позивачів, останнім спричинені збитки.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобовязаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

В силу вимог п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 432 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», способами захисту прав та інтересів власника торговельної марки, зокрема є відшкодування збитків (майнової шкоди).

Водночас згідно з вимогами ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У ч.1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права або законні інтереси якого порушено.

В силу вимог ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Вимогами ч.1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявність її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому в силу вимог частини другої вказаної статті ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Розрахунок збитків у виді упущеної вигоди, який здійснений позивачами, та згідно з яким, розмір спричинених відповідачем збитків становить 111515 грн., перевірений господарським судом та встановлено його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства. Тим більш, що про наявність збитків позивачів саме у розмірі 111515 грн. свідчить також і Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України №491 від 29.10.2008р.

Розрахунок реальних збитків, який здійснений позивачами, та згідно з яким, розмір спричинених відповідачем збитків становить 44312,25 грн. також підтверджується наявними у справі документами, зокрема рахунком № 9931/Р-1 від 03.01.2008р. на суму 4696 Євро, що по курсу на дату виставлення рахунку становить 23709,75 грн. та меморіальним ордером №8789 від 30.01.2008р. про оплату цього рахунку позивачем-2; рахунком № 140809 від 14.08.2009р. на суму 1000 Євро, що по курсу на дату виставлення рахунку становить 7750 грн. та меморіальним ордером №44610 від 31.08.2009р. про оплату цього рахунку позивачем-2; рахунком №12533 від 19.09.2009р. на суму 2650 Євро, що по курсу на дату виставлення рахунку становить 12852,50 грн. та меморіальним ордером №18828 від 15.10.2008р. про оплату цього рахунку позивачем-2.

При цьому позивач - 2 (як власник окремих торговельних марок) в даному позові виступає як особа, права якої порушено і яка подала позов до відповідача в порядку цивільного судочинства.

Так, позивач-2 зазнав реальних збитків на відновлення прав на торговельні марки як своїх так і позивача-1 на досудовому та судовому слідстві по кримінальній справі, яку постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.09 р. щодо відповідача закрито на підставі Закону України «Про амністію», а товар, вилучений у відповідача постановлено знищити. У вказаній постанові суду встановлено, що ОСОБА_1 незаконно використовував знаки для товарів і фірмові найменування, що належать компанії Adidas AG спричинивши даній компанії матеріальні збитки в розмірі 111515 грн. І хоча постанова Приморського районного суду м. Одеси стосується лише позивача-1, згідно із висновками спеціаліста від 01.10.07р., НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.08 р. порушено права на торгівельні марки, які належать як позивачу-1, так і позивачу-2, який до того ж уповноважений позивачем-1 здійснювати юридичне супроводження справ (зокрема на території України), що стосуються порушення прав інтелектуальної власності позивача-1 та проводити розрахунки за юридичні послуги щодо відновлення прав інтелектуальної власності, що належать позивачу-1 (п. 2,3 Афідавіту компанії Адідас АГ від 25.01.08 р. № 166/2008).

Згідно з ст. 291 КПК України якщо в судове засідання не з'явиться цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Отже, позивач - 1 був зобов'язаний підтримувати цивільний позов під час судового розгляду кримінальної справи та позивач -2 здійснив всі дії необхідні для відновлення свого порушеного права в порядку кримінального судочинства, чим зазнав витрат (збитків), які фактично ним понесені за час досудового та судового розгляду даної справи, а саме, позивачі, з метою недопущення поширення порушення прав на території ринку «7-км»вжили дій юридичного характеру стосовно відповідача (звернення через представника в Україні до правоохоронних органів, юридичне супроводження на досудовому (участь представника в проведенні перевірки правоохоронними органами, підготовка висновку спеціаліста стосовно фальсифікації продукції в день проведення перевірки, допити представника у слідчого, визнання цивільним позивачем, ознайомлення з матеріалами справи) та судовому слідстві в якості цивільного позивача (в кримінальній справі) по захисту порушених прав позивачів тощо).

Однак, закриття кримінальної справи відносно відповідача за амністією не призвело до відновлення прав позивачів, відповідач не поніс відповідальності передбаченої законодавством, спірні правовідносини (порушення прав інтелектуальної власності) продовжують існувати.

Згідно з презумпцією винуватості, саме відповідач має довести що його вини (протиправної поведінки) у незаконному використанні торговельних марок позивачів немає, а відповідно не було потреби у позивачів для відновлення свого права шляхом вчинення дій юридичного характеру.

Виходячи з наведених норм, спори, предметом яких є захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки, виникають саме з вини особи, яка порушує права на торговельні марки позивачів.

Таким чином витрати позивача-2, які понесені на досудовому та судовому розгляді кримінальної справи на відновлення свого порушеного права є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та підлягають стягненню з винної особи.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи для встановлення розміру збитків, що були нанесені відповідачем Adidas AG відхилено господарським судом, з огляду на вимоги ч.1 ст.41 ГПК України, згідно з якою, господарський суд призначає судову експертизу лише для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, з огляду на положення, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судовому експертизу в кримінальних і цивільних справах»№8 від 30.05.1997р., згідно з якою, неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли зясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду, а також з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про те, що, по перше, відповідь на перше питання, яке відповідач пропонує поставити на вирішення судового експерта (Яка грошова вартість товару, що був вилучений у ОСОБА_1 під час перевірки ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України 25.09.2007р.) міститься в матеріалах справи, зокрема у протоколі огляду контейнера №2312 по вул. Сіра на ринку 7-й км Овідіопольської дороги від 25.09.2007р., у протоколі огляду контейнеру №3781 по вул. Розова від 25.09.2007р., у протоколі контрольної закупки від 25.09.2007р., у листі ПМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України від 25.09.2007р. №5/2-618. Вирішення другого питання, яке відповідач пропонує поставити на вирішення судового експерта (Яка ринкова вартість аналогічних товарів Adidas AG, які продаються на території України станом на 25.09.2007р.) є недоцільним, оскільки ринкова вартість аналогічних товарів не може бути застосована для визначення розміру збитків спричинених відповідачем позивачам, з огляду на те, що розрахунок збитків здійснений позивачами на підставі мінімальної роздрібної ціни офіційного торгового представника позивачів на території України ДП «Адідас-Україна», а всі інші субєкти господарювання здійснюють продаж оригінальної продукції позивача за більш високою ціною з отриманням власного доходу на різниці між ціною офіційного торгового представника позивачів та вартістю товару, що ними реалізується. По-друге, в силу вимог ст. 28 КПК України, ст. 5 Закону України «Про застосування амністії»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду, а тому наявний у справі Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України № 491 від 29.10.2008р., який складений за результатами проведення додаткової судової експертизи в рамках розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, та в якому встановлено, що майнова шкода компаній Adidas AG і Adidas International Marketing B.V внаслідок порушення їх прав на торговельні марки складає 111515 грн., є одним із допустимих доказів у даній господарський справі щодо визначення розміру спричинених позивачу збитків.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі також відхилено господарським судом про що 12.03.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Із врахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Adidas AG (Адідас АГ) і Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) та стягнення з ОСОБА_1 на користь Adidas AG (Адідас АГ) збитків в сумі 111515 грн. та на користь Adidas International Marketing B.V. збитків в сумі 44312,25 грн. шляхом їх перерахування на рахунок представника позивача ТОВ «ОСОБА_2 і партнери». При цьому господарський суд виходить з того, що позивачі не мають в Україні банківських рахунків і своїми довіреностями уповноважили співробітників фірми «ОСОБА_2 і Партнери»одержувати присуджене їм майно та гроші.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивачів по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Adidas AG (Адідас АГ) і Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (65076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Adidas AG (Адідас АГ) збитки в сумі 111515 (сто одинадцять тисяч пятсот п'ятнадцять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1115 (одна тисяча сто п'ятнадцять) грн. 15 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 89 коп. шляхом їх перерахування рахунок представника Adidas AG (Адідас АГ) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 і партнери»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 20040094, р/р 2600001284649, МАО 322313 у ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ; Свід. Платн. ПДВ № 37387522, ІПН 2004009261034).

3.Стягнути з ОСОБА_1 (65076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Adidas International Marketing B.V. (Адідас Інтернешенел Маркетінг Б.В.) збитки в сумі 44312 (сорок чотири тисячі триста дванадцять) грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 12 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 67 (шістдесят сім) грн. 11 коп. шляхом їх перерахування рахунок представника Adidas AG (Адідас АГ) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 і партнери»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 20040094, р/р 2600001284649, МАО 322313 у ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ; Свід. Платн. ПДВ № 37387522, ІПН 2004009261034).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 19 квітня 2010р.

Суддя