Рішення № 11370401, 14.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р.Справа № 27-11/203-09-5678 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика"

про стягнення 83191,16 грн.

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "ЗІВЕКО"

про визнання недійсним частини правочину

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Старощак І.А. –за довіреністю №01-04/01-1 від 04.01.2010 року;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Гавриленко А.І.- за довіреністю № 603 від 27.11.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "ЗІВЕКО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" 73372,15 грн. основного боргу, 3463,83 грн. плати за товарний кредит, 500 грн. неустойки, 3801,29 пені, 1423,33 грн. коригування основної заборгованості на індекс інфляції, 630,56 грн. відсотків за користування коштами та судові витрати.

Не погоджуючись із позовними вимогами в частині стягнення 3463,83 грн. плати за товарний кредит, Відкрите акціонерне товариство "Отрадівська птахофабрика" заявило зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 5.1 та 5.2 договору купівлі-продажу № 17/08-07-09 від 17.08.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" та Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика".

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ЗІВЕКО" зустрічні позовні вимоги не визнає, що вбачаться з наявного у матеріалах справи письмового відзиву на зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

17 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "ЗІВЕКО" (надалі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика" (надалі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 17/08-01-09, згідно якого Продавець зобов’язався поставити і передати у власність Покупцю вакцину ветеринарну (надалі –Товар), а Покупець –прийняти та своєчасно здійснити оплату.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.3 договору ціна за 1000 доз вакцини становить 912,85 грн.; загальна сума договору становить 90372,15 грн. з урахуванням ПДВ. Умовами договору передбачено поставку товару в строк до 23.08.2009р., на умовах FCA м. Львів згідно ІNCOTERMS-2000, товар транспортується з м. Львова до м. Одеси транспортною компанією „Гюнсел” за рахунок Покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару здійснюється банківськими переказами на розрахунковий рахунок Продавця з відтермінуванням на 10 календарних днів від дати поставки товару.

17.08.2009р. на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "ЗІВЕКО" поставлено, а повноважним представником (що вбачається з наявної в матеріалах справи довіреності № 492646 від 17.08.2009р.) Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" прийнято товар у відповідності до умов договору на суму 90372,15 грн.

Періодичними платежами від 04.09.2009р. на суму 2000грн, від 09.09.2009р. на суму 2000грн. та від 13.11.2009р. на суму 10000 грн. Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика" було фактично перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" суму у розмірі 14000 грн. у якості плати за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року, що підтверджується копією виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО", наданою до матеріалів справи. Таким чином, сума у розмірі 73372,15 грн. від загальної вартості поставленого товару залишилась несплаченою.

На момент вирішення спору за Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика" рахується заборгованість за фактично поставлений товар за договором купівлі-продажу № 17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року у сумі 73372,15 грн.

Відповідно до п.п. 6.2, 6.4 договору у разі несвоєчасної оплати за партію отриманого товару Покупець зобов’язується сплатити неустойку у розмірі 500 грн., а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування; всі прострочені платежі згідно даного договору проводяться з коригуванням боргу на добуток індексів інфляції на час добровільної оплати або постанови рішення господарського суду.

У зв’язку з нестабільним курсом євро відносно гривні і відтермінування оплати за отриманий товар сторонами договору введено у договорі поняття „Товариний кредит” ( п.п. 5.1, 5.2 договору). З урахуванням п. 5.1 договору покупець при розрахунку(частковому розрахунку) повертає продавцю курсову різницю валют євро/гривня на момент поставки та на момент розрахунку, в разі підвищення курсу євро по відношенню до гривні. Згідно п. 5.2 договору оплата за товарний кредит проводиться покупцем на протязі 3-х банківських днів від дати рахунку, виставленого продавцем, після поступлення на рахунок Продавця останньої часткової або повної оплати за отриманий товар.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика" та направлено на стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" наявної заборгованості за договором купівлі-продажу № 17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року в сумі 73372,15 грн., пені у сумі 3801,29 грн., інфляційних у сумі 1423,33 грн., 3% річних у сумі 630,56 грн., 500 грн. неустойки та 3463,83 грн. плати за товарний кредит.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю п.п. 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу № 17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року положенням діючого законодавства та направлено на визнання вказаних положень договору недійсними.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 п. 16 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що якщо в законі прямо не передбачено вид договору, то господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через угоди, що вміщують елементи різних видів угод, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки. У таких випадках господарському суду необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст угоди, та обставини їх виконання, і приймаючи рішення, застосувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності частини угоди за правилами, що стосуються визнання угод недійсними.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та норми діючого законодавства, суд не вбачає обставин та підстав, які б засвідчували недійсність договору купівлі-продажу № 17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року, у тому числі його оспорюваних у зустрічному позові положень 5.1, 5.2. договору.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов’язків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони передбачили (погодили), що у зв’язку з нестабільним курсом євро відносно гривні і відтермінування оплати за отриманий товар сторонами договору введено у договорі поняття „Товариний кредит”. З урахуванням п. 5.1 договору покупець при розрахунку(частковому розрахунку) повертає курсову різницю валют євро/гривня на момент поставки та на момент розрахунку, в разі підвищення курсу євро по відношенню до гривні. Згідно п. 5.2 договору оплата за товарний кредит проводиться покупцем на протязі 3-х банківських днів від дати рахунку, виставленого продавцем, після поступлення на рахунок Продавця останньої часткової або повної оплати за отриманий товар.

У ст. 192 Цивільного кодексу України, нормі законодавства на яку посилається Відкрите акціонерне товариство "Отрадівська птахофабрика", у якості обґрунтування зустрічних позовних вимог, зазначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня.

Однак, суд зазначає, що у оспорюваних положеннях договору 5.1, 5.2 мова не йде про застосування будь-якої іноземної валюти при розрахунках між сторонами, а лише передбачено додаткову плату (суму товарного кредиту), яка підлягає сплаті Відкритим акціонерним товариством "Отрадівська птахофабрика", в разі підвищення курсу євро по відношенню до гривні та становить курсову різницю валют євро/гривня на момент поставки та на момент розрахунку, а розрахунки сторін за договором відбуваються в гривні.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що сторонами договору купівлі-продажу № 17/08-01-09 від 17 серпня 2009 року самостійно визначено свої взаємовідносини через договір, що вміщує елементи, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки та не суперечать положенням діючого законодавства, тому у задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" слід відмовити, а оспорювані положення договору 5.1, 5.2 слід вважати дійсними, тому всі положення договору підлягають застосуванню, з урахуванням оспорюваних.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" в частині стягнення основного боргу у сумі 73372,15 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем плати за товарний кредит в розмірі 3463,83 грн., вважає його вірним, таким, що відповідає положенням 5.1, 5.2 договору, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" в даній частині також підлягають задоволенню.

Між тим, щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3801,29 грн., 1423,33 грн. - інфляційних, 3% річних у сумі 630,56 грн. та 500 грн. неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки.

Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, вимогами ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із тверджень та письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО"(а.с. 125), пункти 5.1, 5.2 договору та поняття „Товарний кредит” застосовано як спосіб перегляду ціни, виходячи із співвідношення іноземної валюти до національної.

Згідно до пункту 5.1. договору та розрахунку плати за товарний кредит, доданого до первісного позову, курс євро на момент виписки накладної та оплати, визначено за курсом Міжбанківської валютної біржі.

Отже, оскільки вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін, вона відповідає ст.632 ЦК України, яка передбачає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не оплатив суму заборгованості, суд вважає, що ціна товару, яку покупець повинен сплатити за зазначеним договором, змінилася за погодженням сторін з урахуванням зростання курсу іноземної валюти.

Враховуючи, що наслідком зміни ціни товару стала зміна суми заборгованості відповідача, яка з урахуванням плати за товарний кредит становить 76835,98 грн., нарахування пені в розмірі 3801, 29 грн., інфляційних збитків у розмірі 1423,33 грн. та 3% річних у сумі 630, 56 грн. та первісну суму боргу 73372,15 грн. не відповідають чинному законодавству, з урахуванням приписів ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що у цій частині позовних вимог слід відмовити. Між тим, розмір неустойки, встановленої за несвоєчасну оплату товару у розмірі 500 грн. є твердою сумою, яка не залежить від суми заборгованості відповідача, а томі підлягає стягненню на користь позивача.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням часткового задоволення судом первісного позову, судові витрати, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" (67471, Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка, код 00855227, р/р 26008313058 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЗІВЕКО" (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 108е, кв.2, код 22386508, р/р №260042812 в Львівській Од „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) - 73 372/сімдесят три тисячі триста сімдесят дві/ грн. 15 коп. основного боргу, 3 463/три тисячі чотириста шістдесят три/ грн. 83 коп. плати за товарний кредит, 500 /п’ятсот/ грн. неустойки, 773 /сімсот сімдесят три/ грн. 35 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" –відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 19.04.2010р.