Рішення № 11370399, 14.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 10-19/211-09-5581 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця

до відповідача Одеської міської ради

про визнання права власності

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників

від позивача: Зінченко В.М. за довіреністю від 11.01.2010р. №17/15/14-10

від третьої особи: не з’явився

від відповідача: Зінченко В.М. за довіреністю від 04.01.2010р. №85

Суть спору: Міністерство транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці, звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання за державою Україна, в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності нежитлову одноповерхову будівлю складу площею 48,5 кв.м., що перебуває у Одеської залізниці на праві повного господарського відання, знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці (інвентарний №010026) та розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1.

У відзиві на позов від 18.11.2009р. за вх.№29977 відповідач просить суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що об’єкти, на які позивач просить суд визнати право власності ніколи ні за ким не були зареєстровані, що спірний об’єкт не введений в експлуатацію, а передача майна на баланс ще не свідчить про передачу цього майна у власність.

Третя особа підтримала позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України і просила суд їх задовольнити, з підстав, що викладені у письмових поясненнях від 24.12.2009р. за вх.№33492, 33493.

Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 17.03.2010р. за вх.№6814, згідно з якою, позивач уточнив назву спірного об’єкту та просив суд визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право власності на об’єкт нерухомого майна – нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення площею 48,5 кв.м., що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання, знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці (інвентарний №010026) та розташоване за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1.

Ухвалою голови суду від 17.03.2010р. строк розгляду даної справи продовжений до 26.04.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив:

Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за №1234-ХХІІІ від 28.04.2000р. Одеській залізниці було відведено земельну ділянку площею 377,06 га для виробничої діяльності. На виконання вказаного рішення Одеській залізниці видано Державний акт на право постійного користування землею сер. І-ОД № 000301. На зазначеній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, станція Застава-1 розташований об’єкт нерухомого майна –нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення площею 48,5 кв.м., яке збудоване у 1936р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача і третьої особи, об’єкт нерухомого майна –нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення площею 48,5 кв.м. тривалий час знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці. Міністерством транспорту та зв’язку України на підтвердження своїх доводів надано суду довідку про балансову вартість об’єкту, який знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 та інвентарну картку обліку основних засобів за №010026, відповідно до якої вказаний об’єкт введений в експлуатацію у червні 1936р.

Згідно з технічним паспортом, який 07.07.2007р. виготовлений КП «ОМБТІ та РОН»на нежиле приміщення першого поверху, загальна площа об’єкту становить 48,5 кв.м., а згідно з актом обстеження технічного стану основних несучих конструкцій будівлі (сараю на 2 відділення) по ст. Одеса-Застава-1 та відповідним Технічним висновком нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення перебувають у задовільному технічному стані та придатні до експлуатації.

Також господарським судом встановлено, що ані в архівах Одеської залізниці, ані Міністерства транспорту та зв’язку України не збереглося будь-яких документів, підтверджуючих введення в експлуатацію спірного об’єкту.

У листі від 25.05.2007р. №5833 вих юридичне управління Одеської міської ради відмовило Одеській залізниці в оформленні свідоцтв про право власності на об’єкт нерухомого майна, з посиланням при цьому на відсутність у заявника документів, якими підтверджений факт прийняття об’єктів нерухомості до експлуатації, як це передбачено вимогами п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387 (з послідуючими змінами та доповненнями) та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані ці споруди.

Листом від 29.04.2008р. №949 Одеська залізниця вдруге звернулась до відповідача з клопотанням розглянути та вирішити питання щодо оформлення свідоцтв на право власності, але відповіді на вказаний лист, як і Свідоцтво на право власності на нерухоме майно не одержала.

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв’язку України звернутися до господарського суду з даним позовом до суду.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. №1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення (інвентарний номер 010026), загальною площею 48,5 кв.м., які збудовані у 1936р. та розташовані за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1, на час їх створення належали до державної форми власності.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави»встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Як положеннями ст. 3 Закону України «Про власність»від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991 року, так і приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

З огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об’єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об’єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об’єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб’єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об’єкт, суд доходить висновку, що нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення (інвентарний номер 010026), загальною площею 48,5 кв.м., які збудовані у 1936р. та розташовані за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1, належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України «Про залізничний транспорт»статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Згідно п.4.1., 4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення Статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв’язку України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об’єкту, на який просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв’язку України, до комунальної власності суду надано не було.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання права державної власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна –нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення площею 48,5 кв.м., що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання, знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці (інвентарний №010026) та розташоване за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1 обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв’язку України у повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1.Позов Міністерства транспорту та зв'язку України задовольнити.

          2.Визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584) на об’єкт нерухомого майна –нежилі приміщення першого поверху сараю на 2 відділення площею 48,5 кв.м., що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання, знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці (інвентарний №010026) та розташоване за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава-1.

          Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

          Рішення підписане 14 квітня 2010 року.

Суддя