Рішення № 11370133, 12.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2010 р.Справа № 24/8-10-122 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 76324,08 грн.

СуддяО.Ю. Оборотова

Представники:

Від позивача: Грищенко О.М. на підставі довіреності від 01.02.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_4 на підставі паспорту серія НОМЕР_2 від 10.12.2001р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ВАССМА” звернулось до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 77543,16 грн.

03.03.2010 року до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. 5378), згідно до якого, відповідач просить суд зобовязати позивача надіслати на адресу відповідача позовну заяву.

24.03.10 року до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло повторне клопотання (вх. 7508) у якому позивач повторно просить зобовязати позивача надіслати на адресу відповідача позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010 року строк розгляду справи було продовжено до 11.04.2010 року.

Позивач 24.03.2010 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. 7500), у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71493,04 грн. основного боргу; 3% річних у розмірі 755,94 грн.; індекс інфляції у розмірі 4075,10 грн. та адвокатські витрати у розмірі 5000 грн. Дана редакція позовних вимог є остаточною та приймається до розгляду суду.

Представник відповідача в судові засідання зявлявся, відзив на позов не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

Як зазначено позивачем у позовній заяві, ТОВ "Торговий Дім "ВАССМА" (позивач) поставив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (відповідач) товар на загальну суму 209 253,84 грн. Відповідач частково погасив існуючий розмір заборгованості у розмірі 137 760,80 грн. Станом на 11.09.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та отриманий товар становить 71 493,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вказана заборгованість виникла за товари поставлені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відповідно до наявних у матеріалах справи накладних № 78/0000100 від 24 жовтня 2008 року та № 78/00121/1 від 11 листопада 2008 року які підписані повноважними представниками сторін. При цьому слід зауважити, що вказані товари, отримані відповідачем на підставі цих первинних документів, були відповідачем частково оплачені в сумі 9035,11 грн.

Факт наявності та розмір основного боргу перед позивачем відповідачем був підтверджений актом звірки взаєморозрахунків за 01.01.2008 р. 11.09.2009 р. Відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 71 493,04 грн., зазначений акт звірки був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

03.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 03-10/10, в якій просить відповідача сплатити борг за поставлений товар в сумі 71 493,04 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги. Вказану вимогу відповідач одержав 06.11.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 03444553, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків є правочином.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином вищезазначені документи (накладні, довіреності, платіжне доручення, виписка з рахунку) визнаються господарськими документами які свідчать про укладення між сторонами у справі договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.

Таким чином сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 71493,04 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 755,94 грн. та інфляційні витрати на суму 4075,10 грн. відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 755,94 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4075,10 грн.

Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату юридичних послуг в сумі 5000 грн. не були обґрунтовані належним чином, при цьому господарський суд виходить з наступного.

Дослідивши зміст договору № 01/6-ДПГ про надання правової допомоги від 10.11.2009 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА" та товариством з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” суд дійшов висновку, що відповідно до змісту зазначеного договору обовязок товариства з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” підготування позовної заяви. Суд вважає, що сума 5000 грн. є непомірно великою за надання зазначених послуг.

При цьому, у пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Відповідно до абзацу третього пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на встановлені обставини господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення судових витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат в частині державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу на відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 76324,08 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Вассма” (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв.67, код ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313) заборгованість у сумі 76324,08 грн., яка складається з суми основного боргу 71 493,04 грн., 3% річних в сумі 755,94 грн., індексу інфляції в сумі 4075,10 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67400, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Вассма” (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв.67, код ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313) витрати по сплаті державного мита в сумі 763,24 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 16.04.2010р.

Суддя О.Ю. Оборотова