Рішення № 11369806, 14.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 6-27/7-09-394 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь”

до Відкритого акціонерного товариства „Чорномортехфлот”

про стягнення 9945097 грн. 55 коп.

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники сторін:

від позивача: Медникова О.С. - директор

від відповідача: Максимов В.Д. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь” (далі –позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства „Чорномортехфлот” (далі –відповідач) про стягнення 9945097 грн. 55 коп., з яких: основна заборгованість –3163074 грн. 30 коп.; пеня – 910234 грн. 08 коп.; три відсотка річних –121304 грн. 34 коп.; інфляція –451821 грн. 62 коп. та 5298663 грн. 21 коп. збитків.

Відповідач визнав позов частково, а саме у сумі основного боргу –3163074 грн. 30 коп., інфляційні –156257 грн. 91 коп., пеню –193285 грн. 18 коп., в решті позов відповідачем не визнано, з підстав, зазначених у поясненнях від 26.06.2009 року.

В С Т А Н О В И В :

15.01.2007 року між ТОВ „Прогрес Маріуполь”, в якості продавця, та ВАТ „Чорномор-техфлот”, в якості покупця, було укладено договір поставки № 15/01-07, відповідно п. 1.1. якого позивач зобов’язався поставити відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений п.1.2. Договору (дизельне пальне, мастила) впродовж 30 днів з дати одержання рахунку. (п. 5.1. Договору).

Згідно ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За період з серпня 2008 року по грудень 2008 року відповідачу було поставлено товару на суму 5932996грн.99 коп. Крім цього, станом на 01.08.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 2010077 грн. 31 коп.

Однак, у встановлені терміни відповідач оплатив товар частково на суму 4780000грн.

          Тобто, на момент надання позову загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 3163074 грн. 30 коп.

          Відповідач визнав вказану суму основного боргу в повному обсязі, про що зазначив у письмових поясненнях від 25.06.2009 року.

Крім того, сума основного боргу підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, що виставлялись позивачем відповідачу та підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків від 15.05.2009р.

До цього часу заборгованість відповідачем не погашена, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ВАТ „Чорномортехфлот” на користь позивача 3163074,3грн.

Стаття 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства розраховано суми інфляційних та сплати 3% річних за прострочення по грошовому зобов`язанню, які, також, підлягають стягненню на користь ТОВ „Прогрес Маріуполь”. Їх розмір становить 451821,62грн. та 121304,34грн. відповідно.

          Що стосується стягнення пені за прострочення платежу з 01.08.2008 року по 31.01.2010 року в розмірі 910234,08грн., то в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання чи неналежного виконання господарських зобов'язань.

Однак, відповідно п. 6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Таким чином, відповідно до розрахунку пені, здійсненому при наданні позову, з урахуванням вищевказаних обмежень, розмір пені в період з 01.08.2008 року по 30.01.2009 року (183 дні), яка підлягає стягненню, становить 315957 грн. 60 коп.

Також, частково слід задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 5298663,21грн., з огляду на наступне:

Як зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача заподіяні збитки, які складаються з 400086,08грн. боргу по процентам перед ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” і 20143,21грн. пені за прострочення оплати процентів по одержаному ТОВ „Прогрес Маріуполь” кредиту, 1878433,92грн. збитків від різниці в курсах валют та 3000000грн. збитків у вигляді не отриманого прибутку.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема –відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитками, відповідно до п.1 частини 2 статті 22 ЦК України –є врати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу у Відкритому акціонерному банку Райффайзен Банк Аваль” було відкрито кредитну лінію на поповнення обігових коштів в сумі 700670 доларів США.

Джерелом погашення кредитних коштів при оформленні кредитних відносин з банком було зазначено виручку від реалізації паливно-мастильних матеріалів. Крім того, поповнення обігових коштів полягало у необхідності забезпеченні безперервного бункерування суден ВАТ „Чорномортехфлот” відповідно до вищевказаного договору поставки № 15\01-07 від 15.07.2007р.

Таким чином, умовою своєчасного погашення кредиту та сплати процентів банку за користування кредитом було належне виконання ВАТ „Чорномортехфлот” своїх зобов`язань по вказаному договору у встановлені строки.

Порушення ж цих зобов`язань відповідачем призвело до виникнення у ТОВ „Прогрес Маріуполь” вимушених додаткових витрат, які це товариство мусить зробити при оплаті банку процентів та пені за прострочення оплати цих процентів.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат, які мусить зробити позивач, при погашенні заборгованості перед банком по оплаті процентів за користування кредитом в сумі 400086,08грн. та пені за прострочення оплати процентів в сумі 20143,21грн.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог посилається на те, що він поніс збитки в сумі 1878433,92грн., пов`язані із зміною курсу валют, виходячи з того, що банківський кредит мав бути погашений в доларах США, а на момент одержання кредиту (червень 2008р.) курс гривні становив 4,85 за один долар США.

Суд не погоджується з такими висновками позивача, виходячи з наступного:

В заяві про збільшення позовних вимог позивачем зазначено, що позовні вимоги про стягнення збитків пов`язані з курсовою різницею, розраховані на дату надання позову по курсу 7,61грн. за 1 долар США. Тому, збитки розраховані з різниці курсу в розмірі 2,76грн. (7,61грн. –4,85грн. = 2,76гр.).

Між тим, згідно кредитного договору, строк повернення кредиту був визначений 18.06.2009р., а з копії позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про стягнення боргу з ТОВ „Прогрес Маріуполь” видно, що курс НБУ в розмірі 7,61грн. за 1 долар США був встановлений на 11.06.2009р.

Тобто, зміна курсу валют до 7.61 гривні за долар США відбулася в період дії кредитного договору і вже на момент виникнення у позивача зобов`язання перед банком по поверненню кредиту, це погашення повинно було бути здійснено саме за таким курсом, незалежно від оплати чи не оплати відповідачем боргу за отримані паливно-мастильні матеріали.

Тому, суд вважає, що у задоволенні вимог про стягнення збитків у вигляді курсової різниці валют в сумі 1878433,92грн. –слід відмовити.

Не підлягають, також, задоволенню позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку (упущеної вигоди) в сумі 3000000грн. з огляду на наступне:

Розраховуючи розмір цих вимог позивач посилається на середню рентабельність підприємства у 15% Тому, стверджуючи про припинення підприємницької діяльності через відсутність обігових коштів, пов`язану з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за отриманий товар, - позивач вважає, що ТОВ „Прогрес Маріуполь” не отримало прибутку у 3000000грн.

Однак, позивач не надав суду належних доказів того, що він одержав би 3000000 грн. прибутку, у разі належного виконання відповідачем умов договору поставки. Також, позивачем не доведено, що рентабельності підприємства становить 15%.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000000грн.. збитків у вигляді не отриманого прибутку - не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 232 ГК України встановлено, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині не покритій цими санкціями.

Приймаючи до уваги, що розмір штрафних санкцій (пені), що підлягає стягненню з відповідача, становить 315957 грн. 60 коп., а розмір збитків 420229,29грн.( 400086,08грн.+ 20143,21грн.), то стягненню підлягають збитки не покриті пенею, а саме: 420229,29грн. - 315957,6грн. = 104271,69грн.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 3163074,3грн. основного боргу; 315957,6грн. пені; 121304,34грн. сплати трьох відсотків річних; 451821,62грн..інфляційних та 104271,69грн. збитків, з покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита та послуг на ІТЗ судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чорномортехфлот” (65026, м. Одеса, вул. Польська, 18, ЄДРПОУ 01385479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь” (87549, Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Шевченко, буд. 76, кв. 54, ЄДРПОУ –32787724) - 3163074 гривень. 30 коп. основного боргу; 315957 гривень 60 коп. пені; 121304 гривні 34 коп. сплати 3%річних ; 451821 гривню 62 коп. інфляційних; 104271,69грн. збитків; 25500гривень держмита та 49гривень 31коп.на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Гуляк Г.І