Рішення № 11369206, 07.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2010 р.Справа № 10/12-10-439 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера»

до відповідача Відкрите акціонерне товариство «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»

про стягнення 375074, 03 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Шаповалов Є.В. за довіреністю від 21.12.2009р. №21

від відповідача: Козак В.В. за довіреністю від 26.01.2010р.

Суть спору: ТОВ «Дера»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» 375075,03 грн., з яких, 256001,01 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 13.06.2008р. №171-08; 69540,70 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 21.09.2008р. по 23.12.2009р. на суму боргу 45960,01 грн. та з 12.10.2008р. по 18.12.2009р. на суму боргу 210040 грн.; 9190,12 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 21.09.2008р. по 18.12.2009р. на суму боргу 45960,01 грн. та з 12.10.2008р. по 18.12.2009р. на суму боргу 210040 грн.; 40343,20 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу з 21.09.2008р. по 23.12.2009р. на суму боргу 45960,01 грн. та з 12.10.2008р. по 23.12.2009р. на суму боргу 210040 грн.

          Відповідач надав до суду відзив на позов від 12.02.2010р. за вх.№3472, згідно з яким, відповідач визнає суму основного боргу, 3% річних та інфляційних і просить суд звільнити відповідача від відповідальності за пенею в розмірі 69540,70 грн., а також надати розстрочку оплати боргу в сумі 305533,32 грн. на один рік.           При цьому в обґрунтування свого клопотання про надання розстрочки спати боргу на один рік відповідач посилається на те, що економічна криза в країні та світі негативно вплинула на фінансове становище відповідача і у відповідача утворилася велика дебіторська та кредиторська заборгованість, що підтверджується звітом про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за січень-грудень 2009 року; що відповідач сплачує великі відсотки за користування довгостроковими та короткостроковими кредитними лінями та овердрафтом, що підтверджується довідкою ВАТ «ВТБ Банк»№23/2300-8-2 від 18.05.2009р. про сплату відсотків за користування кредитними лініями; що в молочній промисловості існують певні проблеми щодо зменшення поголів’я корів у всіх категоріях господарств –станом на 01.01.2009р. на 5,7%, зниження обсягів виробництва молока у 2008 році проти 2007 року на 4,1%, підвищення ціни на молочну сировину протягом 2008 року на 24,3%, підвищення ціни виробників харчової промисловості на 27,5%, а тому відповідач має зниження рівня рентабельності виробництва основних видів молочної продукції до 10-12%. Також відповідач посилається на те, що комерційними банками збільшені кредитні ставки з 13-15% до 25-28%, що постійно збільшуються тарифи на енергоресурси для промислових підприємств, що Російською Федерацією введено забору на ввезення Україною молочної продукції в 2008 році, а з 01.03.2009р. підвищено імпортне мито на масло вершкове до 15%, на молоко та вершки –до 20%, що Законом України «Про підтримку сільського господарства України»встановлено обмеження на відпускні ціни масла вершкового та сухого молока. Окрім того, відповідач посилається на те, що на виконанні органу ДВС вже перебуває зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів на суму 3672504,08 грн., без врахування виконавчого збору у розмірі 10% і при виконанні зведеного виконавчого провадження було накладено арешт на всі рахунки боржника, що знаходяться в установах банків та на все рухоме і нерухоме майно та внесено записи у реєстр обтяжень, що підтверджується копією зведеного виконавчого провадження. В обґрунтування свого клопотання про звільнення від відповідальності зі сплати пені відповідач посилається на вимоги п.3 ст.83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України, а також на те, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов’язання, а не основним боргом, а тому будувати на них свої доходи та видатки позивач не може і при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; що окрім стягнення пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні в сумі 49533,32 грн., що становить п’яту частину основного боргу; що сума пені становить 69540,70 грн. і складає третю частину основного боргу та є не спів розмірною. У доповненнях до відзиву від 22.02.2010р. за вх.№4450 відповідач посилається на те, що поставка продукції здійснена позивачем відповідачу поза умовами договору поставки від 13.06.2009р. №171-08, оскільки у накладних та рахунках відсутні послання на вказаний договір, а тому позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на підставі договору поставки. Окрім того, відповідач посилається на те, що умовами договору поставки передбачена сплата відповідачем штрафної неустойки та розрахунок пені, який здійснений позивачем, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

          Позивач надав до суду заперечення на відзив за вх.№4665 від 24.02.2010р., згідно з якими, із врахуванням скрутного фінансового становища відповідача позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 69540,70 грн. та заперечує проти клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду на рік, з посиланням при цьому на те, що за 2009р. заборгованість позивача перед кредиторами –постачальниками складає 25942300 грн., а непогашена заборгованість дебіторів-покупців товарів позивача складає 9276400 грн.; що на момент звернення позивача до суду з даним позовом прострочення відповідача в оплаті поставленої позивачем продукції складало понад 14 місяців. Також супровідним листом від 15.03.2010р. за вх.№6368 позивач надав до суду обґрунтований розрахунок 3% річних, згідно з яким, сума 3% річних становить 10134,44 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 21.09.2008р. по 21.01.2010р. на суму боргу 161011,20 грн. та з 12.10.2008р. по 21.01.2010р. на суму боргу 215040 грн., із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат; обґрунтований розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, сума інфляційних становить 44371,99 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з вересня 2008 року по лютий 2009р. на суму боргу по накладній №3222 від 17.09.2008р. та з листопада 2008р. по лютий 2009 року на суму боргу по накладній №3286 від 08.10.2008р. Водночас позивач повідомив про те, що відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та продовжує наполягати на стягненні лише основного боргу в сумі 256001,01 грн., 3% річних в сумі 9190,12 грн. та індексу інфляції в сумі 40343,20 грн.

          Відповідач надав до суду клопотання від 15.03.2010р. за вх.№6480 та клопотання від 30.03.2010р. за вх.№8065, в яких просить суд надати розстрочку оплати боргу в сумі 305533,32 грн., з яких, 256000 грн. –основний борг, 9190,12 грн. –3% річних та 40343,20 грн. –індекс інфляції на шість місяців за наступним графіком: 50922,22 грн. –до 27.03.2010р., 50922,22 грн. –до 27.04.20010р., 50922,22 грн. –до 27.05.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50922,22 грн. –до 27.08.2010р.

          У заяві про уточнення позовних вимог від 07.04.2010р. за вх.№8640 позивач просить суд стягнути з відповідача 305533,33 грн., з яких, 256001,01 грн. –основний борг, 9190,12 грн. –3% річних, 40343,20 грн. –інфляційні. Поряд з цим у заяві про часткову відмову від позовних вимог від 07.04.2010р. за вх.№8630 позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 69540,70 грн.

          В свою чергу відповідач надав до суду клопотання від 07.04.2010р. за вх. №8677 про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №3082 від 06.04.2010р., згідно з яким, відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 50922,22 грн. У судовому засіданні представник позивача погодився із клопотанням відповідача про надання розстрочки сплати боргу і запропонованим графіком погашення цього боргу.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.03.2010р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

          Ухвалою голови суду від 21.04.2010р. строк розгляду справи продовжений до 21.04.2010р.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13.06.2008р. між ТОВ «Дера»(постачальник, позивач) і ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»(одержувач, відповідач) укладений договір поставки №171-08, згідно з яким, позивач зобов’язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити на умовах, визначених даним договором товари згідно з письмовими або усними заявками.

Відповідно до умов п.2.1. договору якість товару, що поставляється повинна відповідати стандартом, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості і підтверджується сертифікатом відповідності УкрСЕПРО, сертифікатом якості заводу виробника і гігієнічним висновком СЕС.

Умовами п.3.1. договору передбачено, що поставка товару позивачем здійснюється лише при наявності прийнятої заявки (Додаток №1), затвердженої уповноваженими представниками відповідача і засвідченої печаткою відповідача, а відповідно до умов п.3.2. договору у випадку відсутності Заявки відповідача в письмовій формі, накладна на відпущення товару являється заявкою на поставку товару.

Згідно з умовами п.3.3., 3.7.,4.1., 5.1. договору у Специфікації на поставку встановлюються умови поставки, місце передачі партії товару, ціна на товар, порядок розрахунків.

У п.3.4. договору перелічені документи, що додаються до товару: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, відповідним чином засвідчене свідоцтво платника податків, а також документи, перераховані у п.2.1., а відповідно до умов п.6.1. договору відповідач має право відмовитися від приймання товару, що поставляється в т.ч. у випадку відсутності супровідних документів або документів, що не відповідають товару.

Згідно з умовами п.7.2. договору відповідач зобов’язується здійснювати розрахунки по даному договору шляхом безготівкових розрахунків згідно виставлених рахунків-фактур позивача на поточний рахунок позивача. У випадку несвоєчасної оплати відповідач зобов’язується сплатити позивачу штрафну неустойку, яка становить не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення за період з моменту порушення зобов’язання до повного його виконання.

Умовами п.8.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення взаєморозрахунків по даному договору.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що заявка на товар відповідачем не оформлена і Специфікацію до договору сторонами не складено. Поряд з цим позивач на виконання умов цього договору поставив відповідачу товар на загальну суму 376051,20 грн., що підтверджується накладною №3222 від 17.09.2008р. на суму 161011,20 грн. та накладною №3286 від 09.10.2008р. на суму 215040 грн., які підписані і засвідчені печаткою відповідача.

Водночас судом встановлено, що разом із поставленим товаром позивач виставив відповідачу рахунки на оплату цього товару, а саме, рахунок №003222 від 17.09.2008р. на суму 161011,20 грн., в якому строк оплати товару встановлений до 20.09.2008р. та рахунок №003286 від 08.10.2008р. на суму 215040 грн., в якому строк оплати товару встановлений до 11.10.2008р.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 120051,19 грн., що підтверджується довідкою Філії ВАТ УніКредит Банку в м. Києві від 24.11.2009р. за вих. №5597/IV, а залишок боргу за поставлений позивачем товар в сумі 256001, 01 грн. відповідач позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 256001, 01 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 69540,70 грн., 3% річних в сумі 9190,12 грн. та інфляційні в сумі 40343,20 грн.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 69540,70 грн., про що надав до суду відповідну заяву від 07.04.2010р. за вх.№8633 та уточнив позовні вимоги, про що також надав до суду відповідну заяву від 07.04.2010р. за вх.№8640, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 256001,01 грн., 3% річних в сумі 9190,12 грн. та інфляційні в сумі 40343,20 грн.

          В свою чергу відповідач визнав позовні вимоги в чати сні стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, індексу інфляції та надав до суду клопотання від 15.03.2010р. за вх.№6480, від 30.03.2010р. за вх.№8065, в яких просив суд надати розстрочку оплати боргу в сумі 305533,32 грн., з яких, 256000 грн. –основний борг, 9190,12 грн. –3% річних та 40343,20 грн. –індекс інфляції на шість місяців за наступним графіком: 50922,22 грн. –до 27.03.2010р., 50922,22 грн. –до 27.04.20010р., 50922,22 грн. –до 27.05.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50922,22 грн. –до 27.08.2010р.

          Також відповідач надав до суду платіжне доручення №3082 від 06.04.2010р., згідно з яким, відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 50922,22 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити товар на підставі виставлених рахунків-фактур позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що товар, який позивач поставив відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору на загальну суму 376051,20 грн. відповідач оплатив лише частково в сумі в сумі 120051,19 грн., а залишок боргу в сумі 256001,01 грн. відповідач позивачу не сплатив. При цьому під час розгляд справи відповідач визнав наявність боргу за поставлений товар та сплатив позивачу частину цього боргу в сумі 50922,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3082 від 06.04.2010р.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу задовольняються господарським судом частково в сумі 205078,79 грн., а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50922,22 грн. припиняється господарським судом на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поряд з цим у зв’язку із задоволенням заяви позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 69540,70 грн. провадження у справі в цій частині позовних вимог припиняється господарським судом на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9190,12 грн. та індексу інфляції в сумі 40343,20 грн. задовольняються господарським судом, з огляду на ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом При цьому позовні вимоги в цій частині також визнані відповідачем.

          Водночас виходячи з того, що клопотання відповідача про розстрочку оплати боргу в сумі 305533,32 грн., з яких, 256000 грн. – основний борг, 9190,12 грн. –3% річних та 40343,20 грн. –індекс інфляції є обґрунтованим та таким, що підтверджується відповідними доказами, а також з того, що позивач погодився надати відповідачу розстрочку сплати цього боргу, господарський суд задовольняє клопотання відповідача, із врахуванням при цьому, що 06.04.2010р. відповідач перерахував відповідачу першу частину платежів в сумі 50922,22 грн. відповідно до запропонованого ним графіку.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера» задовольнити частково.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 04689582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера» (01033, м. Київ, вул. Короленківська,4,код ЄДРПОУ 33063984) основний борг в сумі 205078 (двісті п’ять тисяч сімдесят вісім) грн. 79 коп., 3% річних в сумі 9190 (дев’ять тисяч сто дев’яносто) грн. 12 коп., індекс інфляції в усім 40343 (сорок тисяч триста сорок три) грн. 20 коп., з розстрочкою сплати боргу на шість місяців за наступним графіком: 50922,22 грн. –до 27.04.20010р., 50922,22 грн. –до 27.05.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50922,22 грн. –до 27.07.2010р., 50923,23 грн. –до 27.08.2010р., витрати по сплаті державного мита в сумі 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн. 10 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 191 (сто дев’яносто одна) грн. 16 коп.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50922,22 грн. припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 69540,70 грн. припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 09 квітня 2010р.

Суддя