Рішення № 11366019, 17.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2010 р.Справа № 28/13-10-213 За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. МІЧУРІНА

про стягнення 15917,02грн.

Суддя

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

Суть спору: позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.. МІЧУРІНА (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 14165,76 гривень, пеню в сумі 827,44 гривень, індекс інфляції в сумі 396,68 гривень, 3% річних в сумі 120,64 гривень, послуги юриста 350 гривень та судові витрати.

08.02.2010 року позивач надав уточнення до позовної заяви, згідно якої просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 827,44 гривень, індекс інфляції в сумі 396,68 гривень, 3% річних в сумі 120,64 гривень, послуги юриста 350 гривень та судові витрати, оскільки основну заборгованість відповідач сплатив 5 лютого 2010 року.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст..75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

20 липня 2009 року був укладений договір перевезення за №4 між фізичною особою підприємець ОСОБА_1 /перевізник/ та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім.. МІЧУРІНА /клієнт/. За умовами якого перевізник - позивач зобовязується за плату і за рахунок клієнта відповідача забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу клієнта власним або за фрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України.

Види послуг передбачені розділом 2 договору №4 та розділом 4 договору передбачені строки та порядок розрахунку.

Сторони 24 липня 2009 року підписали акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 10826,56 гривень та акт №2 від 4 серпня 2009 року на суму 12213,76 гривень, також акт за №3 від 7 вересня 2009 року на суму 3339,20 гривень.

Станом на 10 грудня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором перевезення складала 14165,76 гривень, що підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом звірки.

В ході розгляду справи відповідач здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача, в якій останній зазначає, що дебіторська заборгованість відсутня.

Але у звязку з неналежним виконанням умов договору позивач наполягає на стягнені з відповідача штрафних санкцій.

У звязку з неналежним виконанням своїх договірних зобовязань у відповідача виникла заборгованість, яку останній сплатив лише при розгляді справи в суді. За таких обставини позивач надав уточнення до позовної заяви, згідно якої просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 827,44 гривень, індекс інфляції в сумі 396,68 гривень, 3% річних в сумі 120,64 гривень, послуги юриста 350 гривень та судові витрати.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін, у разі неналежного виконання зобовязань щодо здійснення оплати, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Таким чином позивачем нараховано суму пені 827,44 гривень обґрунтовано та суд стягує вказану суму з відповідача.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає нараховані суми інфляційних в розмірі 396,68 гривень та 3% річних в розмірі 120,64 гривень обґрунтованими та стягує їх з відповідача.

Щодо вимог про стягнення послуг юриста в сумі 350 гривень, у задоволені стягнення суд відмовляє, оскільки позивачем в розумінні ст..32 та ст..33 ГПК України, не надано доказів надання та сплати вказаної суми, наданий договір та квитанція до прибуткового касового ордеру належним доказом не є.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі, оскільки основна заборгованість була сплачена в ході розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.. МІЧУРІНА (67032 Одеська область Миколаївський район, с. Ульянова, вул..Леніна,12, код ЄДРПОУ 03767647 р/р 260001630 в ООД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67032 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО НОМЕР_3) пеню в сумі 827 (вісімсот двадцять сім) гривни 44 копійки, інфляційні в сумі 396 (триста девяносто шість) гривень 68 копійок, 3 % річних в сумі 120 ( сто двадцять) гривень 64 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 159 (сто пятдесят девять) гривень 17 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя