Ухвала суду № 113658810, 22.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 вересня 2023 року Справа № 160/10246/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши клопотання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність розпорядника публічної інформації - Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04525024) за надання неповної і несвоєчасної інформації та не у належній запитуваній письмовій формі (згідно пунктів 4,5,7 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), відповідно до поставлених питань, у запиті на інформацію від 07.12.2022 року;

- зобов`язати Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04525024) повторно розглянути запит на інформацію від07.12.2022 року, та в термін 5 днів надати ОСОБА_1 точну, повну та своєчасну інформацію у письмовій формі, на питання, що поставлені в цьому запиті, який отриманий Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області по справі 10.12.2022 року, з дня набуття законної сили судового рішення, та в зазначений строк надіслати відповідь на даний запит із запитуваними документами, на поштову адресу: а/с 1723, місто Дніпро, 49026.

Ухвалою від 17.05.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позивач зловживає своїм процесуальним правом шляхом подання позовів у спорі, які мають очевидно штучний характер. У зв`язку з великою кількістю запитів від позивача та з метою недопущення обмеження права громадянина ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації, Слобожанською селищною радою було численну кількість разів запрошено його до приміщення ради для надання доступу для ознайомлення з документами та інформацією та можливість зробити необхідні фотокопії. Проте, таке запрошення було проігнороване. Надіславши 114 запитів на доступ до публічної інформації позивач, не маючи на меті наміру фактичного отримання запитуваних документів та інформації, здійснює судове оскарження кожного надісланого запиту, що призводить до значного фінансового тягару на місцевий бюджет (сплата судового збору, судових витрат на професійну правничу допомогу), навантаження на роботу відповідача (написання значної кількості відзивів, клопотань) та роботу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (розгляд справ). Таке зловживання є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеного ст. 2 КАС України.

Вирішуючи заявлене клопотання, проаналізувавши норми КАС України, суд дійшов таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом 3 ч.3 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з засад адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, адміністративне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням адміністративного судочинства.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Так, положення ст.5 КАС України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України").

В матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб`єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об`єктивним критерієм визначення межі здійснення суб`єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон - ст. 45 КАС України.

За приписами ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства До таких дій, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Штучний - значить схожий на справжній. Отже, незважаючи на наявність формальних характеристик та дотримання обов`язкових вимог, які є зовнішніми критеріями легітимності позову у процесуальному сенсі як зверненої до суду вимоги, саме мета, як складова матеріального сенсу позову, буде тим критерієм, що розмежовуватиме його дійсний від штучного характери.

Очевидно штучний характер позову є нерозривно пов`язаний з його завідомою безпідставністю, що є необхідним для застосування п.3 ч.2 ст.45 КАС України.

Така вказівка закону свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.

Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також завдання господарського судочинства, звернувся з таким позовом.

Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.

Також, ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (статті 8 КАС України).

Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.

Так, подання ОСОБА_1 позову у даній справі та в зазначених відповідачем в клопотанні, підстав є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що КАС України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

За приписами статті 45 КАС, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Пунктом 3 ч.2 ст.45 КАС України, визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При цьому норми КАС України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а однозначно встановити, що позов є штучним або свідомо безпідставним, суд не може виключно на підставі внутрішнього переконання та позиції інших зацікавлених учасників справи, навіть з посиланням на спір про визнання іпотечного договору розірваним.

Отже, це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 45 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 44, 243, 256, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька