Рішення № 11365516, 10.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2010 р.Справа № 12/13-10-604 Позивач: Приватне підприємство „Каліпсо-2007”

Відповідач: Комунальне підприємство „Прибрежно-експлуатаційне об’єднання Київського району”

про зобов’язання знести самочинно збудовану споруду

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Фірсов Д.О. –довіреність від 18. 02. 2010 р.

від відповідача: Гуцул М.Ф. –довіреність від 11. 01. 2010 р.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.03.2010р. по 10.03.2010р. об 10год.30хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство „Каліпсо-2007”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „САМСАР” про зобов’язання знести споруду, що належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та їй присвоєно № 12/13-10-604.

19.02.2010р. позивач подав до суду заяву (вх. № 4168) в який попросив суд замінити первісного відповідача ПП „САМСАР” на належного відповідача - Комунальне підприємство „Прибрежно-експлуатаційне об’єднання Київського району” (надалі –КП „ПЕО Київського району”) та зобов’язати КП „ПЕО Київського району” за власний рахунок знести споруду, яка розташована на земельній ділянці, площею 0,5028 га, за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу „Курортний”), яка належить ПП „Каліпсо-2007” на праві власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2010р. за згодою позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача - КП „ПЄО Київського району”.

05.03.2010р. позивач надав суду заяву (вх. № 5642) відповідно до якої просить провадження по справі в частині позовних вимог до ПП „САМСАР” припинити у зв’язку із відмовою від позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2010р. клопотання позивача задоволено, провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „САМСАР” припинено.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача - КП „ПЕО Київського району” письмової позиції суду не надав, але в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

На підставі протоколу від 19.12.2006р. про проведення аукціону, 02.03.2007р. між ПП „Каліпсо-2007” та Одеською міською радою було укладено нотаріально посвідчений поговір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно вказаного договору Позивач придбав у власність земельну ділянку під забудову, загальною площею 0,5028 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу Курортний).

30.07.2007р. Позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 112073 з цільовим призначенням - проектування та будівництво рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи).

Отже, ПП „Каліпсо-2007” є власником земельної ділянки, загальною площею 0,5028 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу Курортний).

02.02.2010р. представниками Позивача було проведено обстеження земельної ділянки, в процесі якого було встановлено, що на земельній ділянці, власником якої є Позивач, розташовано споруду, яка на думку Позивача належить ПП „САМСАР”.

Відповідно до листа КП „ОМБТІ та РОН” від 24.02.2010р. за № 147024.72 станом на час розгляду справи в суді за ПП „САМСАР” за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу Курортний) нерухоме майно на праві власності не зареєстровано.

У зв’язку із знаходженням на земельній ділянці споруди, Позивач не може реалізувати свої права власника та не може використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням: проектування та будівництво рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), так як на належній йому земельній ділянці розміщено самочинно збудовану споруду.

КП „ПЕО Київського району” створене на підставі рішення Одеської міської ради від 10.08.2000р. № 1545-ІІІ.

Відповідно до п.2.2. Статуту КП „ПЕО Київського району” предметом його діяльності є: благоустрій та утримання території пляжів, зеленої зони прибережної території у належному стані (п.2.2.1.); поточне утримання та благоустрій території пляжів та зеленої зони узбережжя (прибирання та озеленення території, утримання громадських туалетів, вивіз сміття та інше) (п.2.2.4.); поточне утримання, поточний та капітальний ремонт, придбання, будівництво будівель, споруд, інших основних засобів та інвентарю, що належить до інфраструктури пляжів.

В зв'язку із находженням на земельній ділянці самочинно збудованої споруди, не прийняття заходів зі боку Відповідача щодо демонтування самочинно збудованої споруди, Позивач взагалі фактично позбавлений спроможності належним чином використовувати належну йому земельну ділянку за її цільовим призначенням, що на його думку є порушенням зі сторони Відповідача законних прав і інтересів Позивача як власника земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Абзац третій статті 13 Конституції України визначає, що Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Також у відповідності до ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Матеріалами справи встановлено, що за адресою м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу Курортний) у КП „ОМБТІ та РОН” не зареєстровано право власності на спірну споруду.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що Позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0,5028 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу Курортний) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЄ № 112073, виданого на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. від 02.03.2007р.

Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020750500043 30.07.2007р.

Згідно п.1 ст.376 Цивільного Кодексу України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п.2,3 ст.212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що положеннями Статуту на Відповідача покладено обов’язки по благоустрою та утриманню території пляжів, зеленої зони прибережної території у належному стані (п.2.2.1.); поточному утриманню та благоустрою території пляжів та зеленої зони узбережжя (прибирання та озеленення території, утримання громадських туалетів, вивіз сміття та інше) (п.2.2.4.); поточне утримання, поточний та капітальний ремонт, придбання, будівництво будівель, споруд, інших основних засобів та інвентарю, що належить до інфраструктури пляжів, не прийняття заходів щодо демонтування самочинно збудованої споруди на яку не має прав власності у жодного суб’єкта господарювання, суд прийшов до висновку, що бездіяльність Відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що Позивачем не заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, у суду відсутні підстави для покладення витрат на Відповідача, разом з тим суд зазначає, що Позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Комунальне підприємство „Прибрежно-експлуатаційне об’єднання Київського району” (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова,9, код ЄДРПОУ 31506504) за власний рахунок знести споруду, яка розташована на земельній ділянці, площею 0,5028 га, за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу „Курортний”), яка належить ПП „Каліпсо-2007” на праві власності.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 12.03.2010р.

Суддя