Рішення № 11364148, 01.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2010 р.Справа № 16/228-09-6231 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 10.11.2009р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 05.10.1998р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 81219,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту ПП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” (далі по тексту ТОВ „Обрій”) загальної заборгованості у розмірі 66715 грн. за договором підряду № 7 від 27.08.2008р., у тому числі основного боргу у розмірі 52100грн. та пені у розмірі 14615,69грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за вказаною угодою підряду зобовязань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

Під час розгляду даної справи, позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, наданою ПП ОСОБА_4 03.02.2010р., позивач просить суд стягнути з відповідача загальну заборгованість за договором підряду №7 від 27.08.2008р. у розмірі 81219,49 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 61700 грн., пені у розмірі 7383,71 грн., а також витрати від інфляції у сумі 12135,78 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог ПП ОСОБА_4 згідно заяви від 03.02.2010р., є остаточною, у звязку з чим відповідно до ст. 22 ГПК України приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.

Ухвалою від 08.02.2010р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу підприємця ОСОБА_3.

Відповідач про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, однак на вимогу суду в судове засідання представник відповідача не з'явився, ТОВ „Обрій” відзиву на позовну заяву не надало, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 позов ПП ОСОБА_4 був підтриманий.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Обрій” (Замовник) та ПП ОСОБА_4(Підрядник) було укладено договір підряду №7 від 27.08.2008р., відповідно до умов п. 1.1, 1.2 якого Підрядник зобовязався власною технікою та своїми силами за свій кошт виконати за завданнями Замовника землекопні роботи та інші послуги будівельної техніки, а також здати її результат Замовнику, а Замовник зобовязався прийняти результат роботи та оплатити його.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з приписами ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору підряду №7 від 27.08.2008р. Підрядник зобовязався виконати роботи особисто з належною якістю, передати Замовнику виконані роботи, а Замовник зобовязався протягом 3 днів після отримання від Підрядника повідомлення про завершення роботи оглянути та прийняти результат роботи, а при виявленні відхилень від договору, які погіршують результат роботи, або інших недоліків в роботі негайно заявити про це Підряднику. У відповідності до п. 1.3 договору підряду №7 від 27.08.2008р. робота вважається виконаною після підписання акта приймання-передачі роботи Замовником або його уповноваженим представником.

З наявної у матеріалах справи копії акту виконаних робіт № 64, складеного між сторонами по справі 15.08.2008р. вбачається, що позивачем були виконані землекопні роботи на загальну суму 61700 грн. При цьому, у вказаному акті вказано, що всього до оплати відповідачем підлягає грошова сума у розмірі 52100 грн. З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що вказані роботи виконувалися у серпні 2008 року. Слід зауважити, що зазначений акт був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень. Доказів спростовуючих викладене ТОВ „Обрій” суду представлено не було. Крім того, слід зазначити, що техніка та додаткова робоча сила для виконання позивачем прийнятих на себе за договором № 7 від 27.08.2008р. зобовязань була надана фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 відповідно до укладеного між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 договору про спільну діяльність від 19.08.2008р. За змістом пояснень представника позивача оформлення договору підряду №7 від 27.08.2008р. та договору про спільну діяльність від 19.08.2008р. було здійснено по факту виконання робіт. При цьому, незважаючи на те, що договір підряду був укладений між сторонами по справі після фактичного виконання підрядних робіт, суд вважає правомірним при розгляді даної справи враховувати положення договору підряду №7 від 27.08.2008р., адже оформлення договірних відносин шляхом укладення договору у письмовій формі після виконання робіт не суперечить положенням діючого цивільного законодавства України. Слід зазначити, що відповідачем не скористався наданим йому правом на участь свого представника у судових засіданнях по даній справі та подання будь-яких заперечень з приводу заявленого позову і обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. В свою чергу, звертаючись до умов договору підряду №7 від 27.08.2008р., слід зауважити, що його учасниками було передбачено наступний порядок розрахунків. Так, згідно з п. 2.2.2 договору Замовник зобовязався оплатити роботу за ціною, вказаною у п. 3 цього договору протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акта приймання результатів роботи. За змістом п. 3 договору підряду №7 від 27.08.2008р. ціна даного договору визначається за домовленістю сторін. При цьому, знов звертаючись до змісту акту виконаних робіт № 64 від 15.08.2008р., слід зазначити, що вартість виконаних позивачем робіт була визначена у розмірі 61700грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В порушення умов п. 2.2 договору підряду №7 від 27.08.2008р., вимог ст.ст. 525, 526, 879 ЦК України ТОВ „Обрій” по спливу встановленого терміну оплата повної вартості виконаних позивачем робіт здійснена не була. Фактично, як вбачається з пояснень представника позивача частина робіт була оплачена авансом у сумі 9600 грн. Наведені обставини підтверджуються і змістом акту виконаних робіт № 64 від 15.08.2008р., з якого випливає обовязок відповідача сплатити в якості оплати виконаних робіт грошову суму у розмірі 52100 грн., а також змістом претензії № 4 від 19.11.2009р. з вимогами сплатити саме таку суму основного боргу. Таким чином, внаслідок неналежного виконання Замовником договірних зобовязань, за останнім утворилася заборгованість перед Підрядником на суму у розмірі 52100 грн. за договором підряду №7 від 27.08.2008р., яка відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена. Вказана претензія відповідачем була залишена без розгляду та задоволення.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань, ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з відповідача загальної заборгованості за договором підряду №7 від 27.08.2008р. у розмірі 81219,49 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 61700 грн., пені у розмірі 7383,71 грн., а також витрат від інфляції у сумі 12135,78 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на вимогу суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи зміст заявленого позову, суд вважає за доцільне надати, передусім, правову оцінку позовним вимогам в частині заявленої до стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. В свою чергу, відповідно до умов договору підряду №7 від 27.08.2008р. Замовник зобовязався оплатити роботу протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акта приймання результатів роботи. При цьому, як було встановлено під час розгляду даної справи, вартість виконаних позивачем робіт була частково сплачена позивачем авансом, та зі змісту акту виконаних робіт № 64 від 15.08.2008р. вбачається, що залишок заборгованості перед Підрядником становить 52100 грн. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 61700 грн. задовольнити частково в сумі 52100 грн. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 7383,71 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.2 договору відповідачем було прийнято на себе зобовязання із сплати Підряднику за прострочення оплати виконаних робіт дві банківських ставки від суми платежу за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобовязань за вказаним договором ПП ОСОБА_4 додатково було нараховано до сплати ТОВ „Обрій” 7383,71 грн. пені.

Проаналізувавши викладений позивачем в уточненнях від 03.02.2010р. розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим та помилковим з огляду на те, що нарахування пені здійснювалося позивачем виходячи з повної вартості виконаних ним робіт у сумі 61700 грн., в той час як матеріалами справи підтверджується розмір основного боргу відповідача перед Підрядником у сумі 52100грн.

З огляду на викладене, а також виходячи з наведених приписів діючого законодавства України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Обрій” 7383,71 грн. пені задовольнити частково - у сумі 6234,87 грн. (52100 грн. х 12%х2/365 х 182 днів (за період з 28.08.2008р. по 25.02.2009р.) ).

Наведені недоліки були допущені позивачем і при розрахунку інфляційних витрат.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, ПП ОСОБА_4 також було нараховано до сплати ТОВ „Обрій” 12135,78 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2008р. по грудень 2009р., виходячи із загальної вартості робіт без врахування сплаченого відповідачем авансу. Відповідно до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Зважаючи на те, що строк виконання зобовязання з оплати виконаних робіт настав 28.08.2008р., тобто з дня наступного за датою укладення договору підряду №7 від 27.08.2008р., суд доходить висновку, що нарахування інфляційних позивач правомірно розпочав з вересня 2008р. Таким чином, розмір витрат від інфляції складає: 10263,70 грн. (52100грн. х 1.197 (середній індекс інфляції за період з вересня 2008р. по грудень 2009р.) 52100 грн.), у звязку з чим позов в частині вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 12135,78 грн. слід задовольнити частково в сумі 10263,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ПП ОСОБА_4 частково в сумі 68598,57 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ПП ОСОБА_4 52100 грн. основного боргу, інфляційні витрати у сумі 10263,70 грн., пеню у розмірі 6234,87 грн, а всього 68598,57 грн. загальної заборгованості відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 875, 879, 886 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 875, 879, 886 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій” / 65010, м. Одеса, вул. Палубна, 9/1, п/р 26004314835 в АКБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 24764593/ на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 / 65055, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ „Приватбанк”, м. Одеса, МФО 328704, ідентифікаційний код НОМЕР_3 / загальну заборгованість у розмірі 68598 грн. 57 коп. / шістдесят вісім тисяч пятсот девяносто вісім грн. 57 коп./; 685 грн. 99 коп. /шістсот вісімдесят пять грн.. 99 коп./ держмита; 199 грн. 33 коп. / сто девяносто девять грн. 33 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.Видати фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 / 65055, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ „Приватбанк”, м. Одеса, МФО 328704, ідентифікаційний код НОМЕР_3 / довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 10 грн. 96 коп. / десять грн.. 96 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 05.03.2010р.

Суддя