Рішення № 11363966, 22.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2010 р.Справа № 16/229-07-6112 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лисецький В.А. за довіреністю № 16 від 22.09.09р.; Лисецька Н.В. за довіреністю № 15 від 22.09.2009р.

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда”: не зявився;

- фізичної особи підприємця ОСОБА_4: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку „Золотий Колос” до товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда”, фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6952,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Татарбунарське районне товариство громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку „Золотий Колос” (далі по тексту Товариство „Золотий Колос”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда” (далі по тексту ТОВ „Побєда”) , фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту СПД ОСОБА_4) про визнання недійсним договору оренди з умовою викупу від 15.02.2004р., укладеного між відповідачами по справі, зобовязання СПД ОСОБА_4 повернути майно загального користування, отримане ним на підставі вказаної угоди у власність Товариству „Золотий Колос” та стягнення з СПД ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 1560,40 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправним заволодінням майном позивача на підставі укладеного між відповідачами договору оренди з умовою викупу від 15.02.2004р. При цьому, позивач наполягав на підписанні виконуючим обовязки директора ТОВ „Победа” гр. ОСОБА_6 спірного договору та акту приймання-передачі до цього договору з визначенням дати, яка не відповідає дійсності, та з перевищенням наданих повноважень.

Згідно з поясненнями представника ТОВ „Побєда”, наданими у судовому засіданні 01.08.2007р., ТОВ „Побєда” проти задоволення позову заперечувало у повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Крім того, відповідно до відзиву на позов СПД ОСОБА_4, який надійшов до господарського суду Одеської області 01.08.2007р., даний відповідач проти задоволення позову також заперечував, наголошуючи, крім іншого, на відповідності договору оренди з умовою викупу від 15.02.2004р., укладеного між відповідачами по справі, вимогам діючого законодавства, а також недоведеності позову.

Ухвалою суду від 20.08.2007р. провадження у даній справі було зупинено до остаточного вирішення по суті Татарбунарським районним судом справи №2-783/2007 за позовом ТОВ „Побєда” про визнання права власності на майно бази відпочинку „Золотий колос”.

18.07.2008р. Татарбунарським районним судом Одеської області було прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю „Побєда” про визнання за ним права власності на майно бази відпочинку „Золотий Колос” було відмовлено повністю. При цьому, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.01.2009р. зазначене рішення було залишено без змін.

Приймаючи до уваги ті обставини, що цивільну справу №2-783/2007 за позовом ТОВ „Побєда” про визнання права власності на майно бази відпочинку „Золотий колос” було розглянуто по суті з прийняттям рішення, яке набрало законної сили, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2009р. провадження у справі № 16 / 229 07 6112 було поновлено.

Під час розгляду даної справи 10.03.2009р. Товариство „Золотий Колос” було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просило суд визнати недійсним договір оренди комунікацій бази відпочинку „Золотий колос” на умовах викупу, датований 15.02.2004р., укладений між ТОВ „Победа” та СПД ОСОБА_4, витребувати з володіння СПД ОСОБА_4 наступне майно: деревяне підсобне приміщення за їдальнею, водопровідну мережу та очисні споруди, металеву ємкість на опорах, колодязь для питної води, душеві з умивальниками, туалет, електричну мережу, огородження та ворота, - отримане ним на підставі вищевказаної угоди та зобовязати СПД ОСОБА_4 передати вказане майно на баланс позивача, а також стягнути з СПД ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 3750,66 грн.

Ухвалою від 22.04.2009р. господарським судом Одеської області провадження у даній справі було зупинено до остаточного вирішення Татарбунарським районним судом Одеської області повязаної з даною справою кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, ст.384 ч.1 Кримінального кодексу України.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.06.2009р. за результатами розгляду вищевказаної кримінальної справи ОСОБА_6, обвинуваченого по ст.ст. 365 ч.1, ст.384 ч.1 Кримінального кодексу України, було звільнено від кримінальної відповідальності, останнього передано на поруки трудового колективу та провадження по даній кримінальній справі було припинено.

З огляду на викладене, ухвалою від 11.11.2009р. господарським судом Одеської області провадження по даній справі було поновлено.

В свою чергу, СПД ОСОБА_4 позиція по даній справі було дещо змінена. Так, згідно з клопотанням, яке надійшло до господарського суду Одеської області 09.11.2009р., даним відповідачем позовні вимоги в частині визнання недійним договору оренди з умовою викупу від 15.02.2004р., укладеного між відповідачами по справі, не заперечувалися. Однак, СПД ОСОБА_4 заперечував проти задоволення інших позовних вимог, заявлених Товариством „Золотий Колос”, наголошуючи на відсутності у позивача жодних прав на спірне майно.

В подальшому, позивач у судовому засіданні 18.01.2010р. знов звернувся до суду із заявою про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з СПД ОСОБА_4 в якості відшкодування збитків грошову суму у розмірі 6952, 63 грн. При цьому, в обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на самовільне відімкнення відповідачем Товариства „Золотий Колос” від мереж електропостачання та захоплення колодязя, внаслідок чого позивач був змушений відновлювати мережу електропостачання та влаштовувати новий колодязь для питної води.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства „Золотий Колос” згідно з заявою, яка була надана представником останнього у судовому засіданні 18.01.2010р., є остаточною, у звязку з чим відповідно до ст. 22 ГПК України приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.

В свою чергу, відповідно до заперечень, якій надійшли до господарського суду Одеської області 08.02.2010р., СПД ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що мережі електропостачання та колодязь мали бути переданим в процесі розпайювання Тузлівській сільській раді, а, відтак, у позивача відсутнє право вимагати відшкодування збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року N 2114-XII ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

У 2001 році чотирма засновниками було створено товариство з обмеженою відповідальністю „Побєда”. Як вбачається зі змісту статуту ТОВ „Побєда”, затвердженого установчими зборами засновників 29.03.2001р., зареєстрованого Татарбунарською районною державною адміністрацією 05.04.2001р., розмір статутного фонду був визначений у сумі 12000 грн. При цьому, статутний фонд товариства створювався з внесків засновників товариства у майновій та грошовій формі. Загальний розмір майнових внесків становив 6120 грн.

При цьому, як вбачається з постанови від 16.06.2009р. по кримінальній справі № 1-57/2009 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, ст.384 ч.1 Кримінального кодексу України, під час розгляду зазначеної кримінальної справи Татарбунарським районним судом Одеської області було встановлено, що спірне майно бази відпочинку „Золотий колос”, а саме: деревяне підсобне приміщення за їдальнею (сарай деревяний), водопровідна мережа та очисні споруди, металеву ємкість на опорах, колодязь для питної води, душеві з умивальниками, туалет, мережа електропостачання, огородження та ворота - при реорганізації КСП „Побєда” до ТОВ „Побєда” не передавалося.

Крім того, слід зазначити, що на теперішній час ТОВ „Побєда” було ліквідовано, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видану станом на 22.12.2009р., відповідно до якої 18.06.2009р. було проведено державну реєстрацію припинення ТОВ „Побєда”, у звязку з визнанням його банкрутом.

За таких обставин є підстави для застосування при розгляді даної справи положень частини 6 статті 80 ГПК України, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Крім того, згідно з останніми уточненнями, наданими у судовому засіданні 18.01.2010р. позивачем предявлялися позовні вимоги лише до СПД ОСОБА_4, що свідчить про відсутність спору між Товариством „Золотий Колос” та товариством з обмеженою відповідальністю „Побєда”.

Враховуючи викладене, а також з огляду на припинення юридичної особи ТОВ „Побєда” одного з відповідачів у справі, суд вважає за необхідне та правомірне провадження по даній справі за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда” припинити відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2004р. між ТОВ „Побєда” (Орендодавець) та СПД ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди з умовами викупу. Згідно з п. 1.1, 1.2 даної угоди ТОВ „Побєда” передало в оренду СПД ОСОБА_4 деревяне підсобне приміщення за їдальнею (сарай деревяний), водопровідну мережу та очисні споруди, металеву ємкість на опорах, колодязь для питної води, душеві з умивальниками, туалет, мережу електропостачання, огородження та ворота. 10.03.2005р. між ТОВ „Побєда” (Орендодавець) та СПД ОСОБА_4 (Орендар) було укладено доповнення № 1 до вказаного договору оренди. Згідно з актом приймання-передачі від 20.02.2004р. вказане майно було передано у фактичне користування відповідача.

В свою чергу, з постанови від 16.06.2009р. по кримінальній справі № 1-57/2009 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, ст.384 ч.1 Кримінального кодексу України вбачається, що договір оренди з умовами викупу від 15.02.2004р. з СПД ОСОБА_4 та передача останньому майна на підставі акту приймання-передачі від 20.02.2004р. були вчинені виконуючим обовязки директора ТОВ „Побєда” гр.. ОСОБА_6 умисно з перевищенням службових повноважень.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, про неправомірність набуття СПД ОСОБА_4 у володіння та користування вказаного майна, у тому числі і колодязю для питної води та мережі електропостачання.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року N 2114-XII до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

01.07.2003р. рішенням загальних зборів власників майнових паїв колишнього КСП „Побєда” база відпочинку „Золотий колос”, залишковою вартістю 83590 грн., була розпайована між 57 колишніми членами КСП „Побєда” відповідно до їхніх майнових паїв. В свою чергу, майно спільного користування, яке належить до обєктів соціальної сфери, а саме: деревяне підсобне приміщення за їдальнею (сарай деревяний), водопровідна мережа та очисні споруди, металеву ємкість на опорах, колодязь для питної води, душеві з умивальниками, туалет, мережа електропостачання, огородження та ворота, - при вказаному розпаюванні не оцінювалися та не розподілялися між колишніми членами КСП „Побєда”. Одночасно даними зборами було прийнято рішення про передачу майна соціальної сфери на баланс Тузловської сільської ради для подальшого використання.

Відповідно до ч.8 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року N 2114-XII об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За умовами п. 2 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. N 1253, об'єктами передачі згідно з цим Порядком є, крім іншого, об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва: зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Відповідно до п. 14. Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. N 62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р. за N 305/5496 майно, що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам. Якщо декілька підприємств-правонаступників користуються таким майном, то конкретні об'єкти або їх частини із складу такого майна можуть бути передані на баланс кожному із них за пропозицією комісії. Між цими підприємствами має бути укладений договір про спільне використання та утримання такого майна. Окремі об'єкти зі складу майна, яке не підлягає паюванню, можуть бути передані на баланс органу місцевого самоврядування за його згодою. Підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.

При цьому, пунктом 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. N 1253, рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою. Ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти.

Жодних документів, що підтверджують прийняття Тузлівською сільською радою рішення про прийняття на баланс даним органом місцевого самоврядування майна соціальної сфери бази відпочинку „Золотий колос”, як того вимагають приписи пункту 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. N 1253, суду представлено не було. Слід зауважити, що відповідно до практики, яка склалася на той час коли проводилося розпайювання КСП „Побєда”, органи місцевого самоврядування через брак коштів, необхідних для утримання такого майна, фактично не надавали згоди на прийняття цих обєктів на баланс. У контексті цього, слід зазначити, що згідно з довідкою Тузлівської сільської ради за вих. № 141 від 07.04.2009р., комунікації, які знаходяться на базі відпочинку „Золотий колос”, на балансі Тузлівської сільської ради не обліковуються.

Таким чином, суд доходить висновку, що вказане майно, яке залишилося нерозподіленим, не перейшло до Тузлівської сільської ради. З урахуванням наведеного, судом не приймаються до уваги висновки, до яких дійшов Татарбунарський районний суд Одеської області, за результатами розгляду кримінальної справи № 1-57/2009 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, ст.384 ч.1 Кримінального кодексу України, про те, що вказане майно мало перейти до комунальної власності Тузлівської сільської ради, так як фактичної передачі цього майна не відбулося.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. В свою чергу, вищенаведені висновки Татарбунарського районного суду Одеської області таких питань не стосуються, а відтак судом при розгляді даної справи не враховуються.

В свою чергу, відповідно до витягу з протоколу співвласників майнових паїв на базі відпочинку „Золотий колос” № 1 від 25.10.2003р. було вирішено створити Товариство „Золотий Колос”. Відповідно до статуту Товариства „Золотий Колос”, затвердженого загальними зборами громадян-власників від 25.10.2003р., в редакції 2003 року, Товариство „Золотий Колос” було створено на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв бази відпочинку „Золотий колос” колишнього КСП „Побєда”. При цьому, метою діяльності товариства „Золотий колос” є здійснення спільного володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності членів Товариства, для збереження бази відпочинку „Золотий колос” та використання майна з метою відпочинку та оздоровлення сімей членів товариства та їх родичів.

Одночасно із створенням Товариства „Золотий Колос” у жовтні 2003р. між співвласниками майнових паїв бази відпочинку „Золотий колос” було укладено договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до умов якого його сторони домовилися спільно володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке вони отримують у спільну часткову власність як єдиний комплекс.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту заснування товариства „Золотий Колос” для здійснення своєї статутної діяльності позивач утримував та використовував колодязь для питної води, мережу електропостачання, які були необхідні для обслуговування бази відпочинку. Вказане майно протягом всього часу перебувало на балансі товариства „Золотий Колос”, що підтверджується відповідними бухгалтерськими довідками, а також актами інвентаризації, наявними у матеріалах справи. Для обслуговування бази відпочинку „Золотий Колос” були укладені відповідні договори на постачання електричної енергії з ВАТ ЕК „Обленерго”, зокрема, договір № 580 від 14.06.2004р., підписаний ПП Капацина, який згідно з поясненнями позивача одночасно обіймав посаду директора Товариства „Золотий Колос”, а також договір про постачання електричної енергії № 580 від 14.06.2006р., укладений безпосередньо з товариством „Золотий Колос”.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, влітку 2006 року, СПД ОСОБА_4 самостійно відключив товариство „Золотий Колос” від мережі електропостачання, при цьому при відключенні було пошкоджено силовий кабель на подачу електроенергії до бази відпочинку „Золотий Колос”. Наведені обставини підтверджуються постановою заступника начальника ОУР Татарбунарського РВ УМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.06.2006р. Крім того, на території СПД ОСОБА_4 залишився колодязь для питної води, воду з якого споживало Товариство „Золотий Колос”. При цьому, відповідач позбавив можливості позивача використовувати вказаний колодязь. Власне відповідач проти наведених фактів не заперечував. Наведені обставини підтверджуються листом Татарбунарської районної санітарно-епідеміологічної станції за вих.№ 1620 від 01.08.2006р. /т.с. 4 а.с 21/, актом перевірки від 11.01.2010р. /т.с. 4 а.с 32, т. с. 3 а.с. 111/. Будь-яких правових підстав для вказаних дій у відповідача не було. При цьому, суд знов звертає увагу відповідача про неправомірність набуття СПД ОСОБА_4 у володіння та користування колодязю для питної води та мережі електропостачання на підставі договору оренди з умовами викупу від 15.02.2004р. з ТОВ „Побєда”.

Внаслідок наведених неправомірних дій відповідача Товариство „Золотий Колос” було змушено відновлювати мережу електропостачання та збудувати новий колодязь для питної води. Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем у звязку з відновленням електропостачання та влаштуванням нового колодязю для питної води було понесені витрати на загальну суму у розмірі 4660,40грн., у тому числі 1560,40 грн. - було витрачено на встановлення тимчасової електромережі, що підтверджуються товарним чеком № 189 від 30.06.2006р., товарним чеком № 24/6 від 24.06.2006р., товарним чеком № 1/7 від 01.07.2006р., накладною № 0012103 від 07.07.2006р., товарним чеком № 198 від 07.07.2006р., видатковим касовим ордером від 02.07.2006р., видатковим касовим ордером від 02.07.2006р., фіскальними чеками, видатковим касовим ордером від 02.07.2006р. /т.с. 1 а.с. 31-35/, та 3100 грн. позивачем було витрачено на влаштування нового колодязю для питної води, що підтверджується актом приймання виконаної роботи з будівництва колодязю для питної води від 02.07.2007р./т.с.2 а.с 46 / , актом приймання виконаної роботи з будівництва колодязя для питної води від 20.06. 2007р., товарним чеком від 20.06.2007р., видатковими касовими ордерами від 20.08.2007р. та 25.06.2007р., накладною від 19.06.2007р., накладною № 236 від 23.06.2007р., товарним чеком від 23.06.2007р., видатковим касовим ордером від 20.07.2007р., а також відповідними звітами про використання коштів, наданих під звіт.

Посилаючись на неправомірність дій СПД ОСОБА_4, внаслідок яких позивачеві було завдано збитки, Товариство „Золотий Колос” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з СПД ОСОБА_4 в якості відшкодування збитків грошову суму у розмірі 4660,40грн. та 2292,23 грн. інфляційних витрат.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Виходячи з положень ст. 136 ГК України, ст. 396 ЦК України щодо захисту речових прав застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Крім того, відповідно до п. 8 листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника. Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник. Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна. Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобовязання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто субєкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобовязанням із заподіяння шкоди (деліктне зобовязання) є зобовязання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобовязано дану шкоду відшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи вищенаведені висновки суду про правомірність підстав володіння та користування Товариством „Золотий Колос” колодязем для питної води, мережею електропостачання, які були необхідні для обслуговування бази відпочинку „Золотий колос”, неправомірність дій відповідача щодо пошкодження електричних мереж та позбавлення Товариства „Золотий Колос” можливості використовувати колодязь, а також враховуючи, доведеність позивачем розміру витрат, понесених для відновлення свого порушеного права, на суму у розмірі 4660,40 грн., суд, керуючись вищенаведеними законодавчими приписами вважає за правомірне позовні вимоги Товариства „Золотий Колос” в частині стягнення з відповідача заподіяних збитків задовольнити в сумі 4660,40 грн.

Проте, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 2292,23грн., нарахованих останнім на вищевказану суму збитків, на думку суду, є необґрунтованими та такими, що не базуються на законних підставах, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 625 ЦК України, якими обґрунтовані дані позовні вимоги, передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за приписами наведеної законодавчої норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З цього приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, спірні правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі не ґрунтуються на порушенні договірного зобовязання (а саме такі правопорушення є підставою для застосування статті 625 ЦК України), а випливають із делікту. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування інфляційних витрат на суму збитків.

Враховуючи викладене, суд вважає за правомірне у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2292,23 грн. відмовити.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає правомірним позовні вимоги Товариства „Золотий Колос” про стягнення з СПД ОСОБА_4 збитків з урахуванням інфляційних витрат на загальну суму 6952,63 грн. задовольнити частково в сумі 4660,40грн. Провадження у даній справі за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда” припинити відповідно до п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на СПД ОСОБА_4 згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 386, 1166 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п.6 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 / 68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку „Золотий Колос” / 68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, код ЄДРПОУ 33439168 / збитки в сумі 4660 грн. 40 коп. / чотири тисячі шістсот шістдесят грн. 40 коп./, 102 грн. 00 коп. / сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.Провадження у справі за № 16 / 229 07 6112 за позовом Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку „Золотий Колос” до товариства з обмеженою відповідальністю „Побєда” - припинити.

4.Стягнути з Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку „Золотий Колос” / 68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, код ЄДРПОУ 33439168 / до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - суму недоплаченого держмита в розмірі 136 грн. 00 коп. /сто тридцять шість грн.. 00 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 02.03.2010р.

Суддя