Рішення № 11362584, 01.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2010 р.Справа № 15/172-09-5923 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідачів:

1)ОСОБА_2 ОСОБА_3,

2)ТОВ „Автолюкс-Центр” не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” про визнання права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 22.02.2010 р. оголошувалась перерва до 01.03.2010 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Гр. ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” у розмірі 99,51 %, посилаючись на наступне.

ОСОБА_4 є учасником ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, що діє на підставі статуту та установчого договору товариства, затверджених протоколом загальних зборів засновників №2 від 19.06.2001 року.

Пунктом 4.1 статуту товариства та п. 4.1 установчого договору товариства встановлено, що розмір статутного фонду ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” складає 12000 грн. у вигляді грошових коштів та 170891,06 німецьких марок, що еквівалентно 1215035,44 грн., у вигляді майнових коштів. Разом статутний фонд товариства складає 1227035,44 грн.

Пунктом 4.2.1 установчого договору ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” встановлено, що розмір вкладу ОСОБА_2 складає 6000 гривень у вигляді грошових коштів і він володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 50%. В пункті 4.2.2 зазначено, що розмір вкладу ОСОБА_4 складає 6000 гривень у вигляді грошових коштів та 170891,06 німецьких марок, що еквівалентно 1215035,44 грн., у вигляді майнових коштів і він володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 50%.

Таким чином, як зазначено позивачем, згідно установчого договору товариства розмір часток учасників у статутному капіталі товариства дорівнює по 50% у кожного, при цьому ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу частку в розмірі 6000 гривень, а ОСОБА_4 вніс частку у розмірі 1221035,44 грн.

Між тим, як зазначає позивач, частка учасника товариства у статутному капіталі повинна бути пропорційна розміру його внеску до статутного капіталу товариства. Так, виходячи з внесків учасників до статутного капіталу товариства частка ОСОБА_4 має складати 99,51 %, а частка ОСОБА_2 - 0,49 %.

Згідно до вимог ст. 59 Закону України „Про господарські товариства” та розділу 9 Статуту ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, питання стосовно перерозподілу часток учасників у статутному капіталі товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Однак, як стверджує позивач, не зважаючи на належне сповіщення, ОСОБА_2 на загальні збори учасників ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” не з'явився, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 23.11.2009 року та відеозаписом з місця проведення загальних зборів. У зв'язку з цим суттєво порушується корпоративне право ОСОБА_4 як учасника ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, оскільки при фактичній частці у статутному капіталі в розмірі 99,51% позивач не може приймати рішення на загальних зборах учасників товариства та не може здійснювати управління товариством.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2009 р. порушено провадження у справі № 15/172-09-5923 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2009 р. до участі у справі № 15/172-09-5923 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” в якості іншого відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 71-73), посилаючись на їх необґрунтованість та незаконність. При цьому відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин правила позовної давності.

Відповідач ТОВ „Автолюкс-Центр” відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився, у звязку з чим зясувати його думки щодо заявленого позову не уявляється можливим.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Як зясовано судом, між громадянином України ОСОБА_2 та громадянином Німеччини ОСОБА_4 був укладений установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” (а.с. 121-128), зареєстрований 01.06.2001 р., відповідно до якого вони прийняли на себе зобовязання заснувати товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”. На виконання вказаного установчого договору вказаними особами було створено товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”.

Також 01.06.2001 р. Київською райадміністрацією м. Одеси був зареєстрований статут товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” (а.с. 114-120). Відтак, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було створено товариство з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”, зареєстроване 01.06.2001 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с. 29).

В подальшому установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” був викладений у новій редакції від 19.06.2001 р. (а.с. 38-47), було змінено розмір внесків учасників товариства та відповідно була здійснена реєстрація 26.06.2001 р.

Пунктом 4.1. установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” в редакції від 19.06.2001 р. передбачено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створюється статутний фонд у розмірі 12000 грн. у вигляді грошових коштів та майнових коштів на суму 170891,06 DM, що вносяться як передача основних фондів у якості внеску до статного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на частку у статутному фонді товариства. Згідно з п. 4.2 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” в редакції від 19.06.2001 р. визначено наступний склад вкладів та розмір часток учасників: ОСОБА_2 належало 50% статутного фонду товариства, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів; ОСОБА_4 належало 50 % статутного фонду товариства у вигляді грошових коштів та 170891,06 DM у вигляді майнових коштів.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” (а.с. 30-37), статутний фонд товариства був визначений у розмірі 12000 грн. та 170891,06 DM та формується за рахунок грошових та майнових внесків учасників.

Також на підставі рішення загальних зборів учасників від 18.04.2005 р. статут товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” був затверджений у новій редакції та зареєстрований за № 15561050001007732 (а.с. 129-138).

Пунктом 3.1 статуту товариства в редакції 2005 р. встановлено, що розмір статутного капіталу товариства становить 1227035,44 грн.

Пунктом 3.2 статуту товариства в редакції 2005 р. встановлено розмірі та склад вкладів і часток учасників товариства у статутному фонді. Так, гр. ОСОБА_2 має 50% статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів, ОСОБА_4 має 50 % статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів, вексель (залік) на 3700 DM, що складає 26707,00 грн. та 167191,06 DM, що еквівалентно 1188328,44 грн., у вигляді майна.

Як зазначає позивач, на представництво інтересів позивача у діяльності товариства ним була видана довіреність на ім'я ОСОБА_6, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 14 квітня 2005 року за № 4578.

Так, 08.09.2006 р. позивачем, від імені якого діяла ОСОБА_6, було укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_4 продав належні йому 50 % часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”, що в грошовому еквіваленті складає 1221035,44 грн., а ОСОБА_8 було придбано вказану частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”. При цьому в подальшому нотаріусом були внесені виправлення у вказаний договір від 08.09.2006 р. в частині визначення розміру відчужуваної частки у відсотках 99,51 %.

Також, як зясовано судом, 02.03.2007 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_8 було продано з належних їй 98,6% часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса” ОСОБА_2 - частку в розмірі 53,6% статутного капіталу ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”, а ОСОБА_6 - частку в розмірі 45% статутного капіталу ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”. Вказана угода була посвідчена у нотаріальному порядку та зареєстрована за № 1930.

Вищенаведені обставини встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року у справі № 16/158-08-4183, що набрала законної чинності, якою був частково задоволений позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса”, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та рішення загальних зборів учасників товариства. При цьому вказаною постановою були визнані недійсними:

-договір купівлі-продажу, укладений 08.09.2006 р. між засновником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "Автолюкс-Центр" ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_8;

- договір купівлі-продажу, укладений 02.03.2007 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_6;

- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автолюкс-Центр", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Автолюкс-Центр" № 8 від 11.10.2006 р.;

- рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "АМВ-Сервіс-Одеса" № 10 від 02.03.2007 р.

Так, в зазначеній постанові судом апеляційної інстанції було встановлено факт неправомірного позбавлення права на участь в товаристві ОСОБА_4. Зокрема, вказаною постановою ОАГС встановлено, що при укладенні угоди купівлі-продажу ОСОБА_6 перевищила надані їй повноваження, оскільки ОСОБА_4 володів часткою у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”, яка складала 50% статутного фонду товариства, а фактично було продано 99,51 відсоток статутного фонду товариства. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на час укладання оспорюваних правочинів мала місце зловмисна домовленість, метою якої був перехід права власності на частку ОСОБА_4 до ОСОБА_6, що є порушенням корпоративних прав позивача. Оспорювані правочини, виходячи з положень ст. 241 ЦК України, не були схвалені ОСОБА_4 та не створюють і не змінюють цивільних прав та обовязків за угодою, яка була здійснена від імені ОСОБА_4. За таких обставин, суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу від 08.09.2006 року, що спричинило і недійсність договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 1930, який був укладений на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2006 року.

Крім того, як зазначає позивач, 09.01.2009 року між ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 був укладений договір відступлення частки у статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований за № 43, згідно якого ОСОБА_10 набув корпоративні права учасника ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”.

Проте, рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2009 р. у справі № 15/68-09-3240, яке набрало законної чинності, вищезазначений договір відступлення частки від 09.01.2009 р., укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 09.01.2009 р. за № 43, був визнаний недійсним, також визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” № 13 від 09.01.2009 р. Цим рішенням встановлено факт неправомірного відчуження ОСОБА_6 частки позивача у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр”, внаслідок чого позивач був позбавлений права на участь у діяльності і ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” (змінена назва товариства).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визнання недійсними всіх вищевказаних угод та рішень загальних зборів ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” (в подальшому була змінена назва на ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”), суд доходить до висновку, що ОСОБА_4 був та є учасником ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”. До того ж на теперішній час засновниками товариства є позивач та відповідач - ОСОБА_2, про що зазначено в статуті товариства в редакції 2005 року та установчому договорі товариства, що затверджений протоколом загальних зборів засновників № 2 від 19.06.2001 року, які є чинними на теперішній час.

Згідно ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. (в редакції, що діяла на момент створення ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. (в редакції, що діяла на момент створення ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Як вже зазначалось вище, позивачем до статутного капіталу ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” було внесено 6000 грн. у вигляді грошових коштів, вексель (залік) на 3700 DM, що складає 26707,00 грн., та 167191,06 DM, що еквівалентно 1188328,44 грн., у вигляді майна, перелік якого наведено в п. 3.2 статуту, що разом становить 50% від статутного капіталу товариства. Інший учасник товариства гр. ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” 6000 грн. у вигляді грошових коштів, що також становить 50% статутного капіталу.

Разом статутний фонд ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” складає 1227035,44 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 821860 (а.с. 48-50), згідно якого учасниками товариства є ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а директор товариства - ОСОБА_12.

Однак, як випливає з вищенаведеного, частки учасників у статутному капіталі ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” є непропорційною розмірам їх внесків до статутного капіталу товариства. Так, виходячи з внесків учасників до статутного капіталу товариства частка ОСОБА_4 має складати 99,51 %, а частка ОСОБА_2 - 0,49 %.

Згідно до вимог ст. 59 Закону України „Про господарські товариства” та розділу 10 статуту ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” питання стосовно перерозподілу часток учасників у статутному капіталі товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Як вказує позивач, відповідно до приписів ч. 4 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” представником учасника ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” ОСОБА_4, ОСОБА_13 18.09.2009 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням вимога про скликання загальних зборів учасників товариства із порядком денним директору товариства ОСОБА_12, що підтверджується поштовою квитанцією від 18.09.2009 року (а.с. 55) та описом вкладення до листа. Така сама вимога для відома була направлена іншому учаснику товариства - ОСОБА_2. Проте, як зясовано судом, протягом 25 днів, тобто до 14.10.2009 року, директором ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” вимога учасника ОСОБА_4 не була виконана та не було прийнято рішення про скликання загальних зборів учасників товариства.

Як зазначає позивач, вимогу про скликання загальних зборів директору товариства ОСОБА_14 позивач намагався вручити за фактичним місцезнаходженням товариства, тобто за адресою: 65114, м. Одеса, АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_14 отримати вимогу про скликання загальних зборів із порядком денним відмовився, що зазначено в акті від 17.09.2009 року, що підписаний представником ОСОБА_4 - ОСОБА_13 та свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в газеті „Одеській вісник” № 179 від 22.10.2009 року було опубліковано оголошення про скликання загальних зборів учасників ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” на 23.11.2009 року о 15 год. 00 хв. за адресою: 65114, м. Одеса, АДРЕСА_1 з порядком денним зазначених позачергових зборів. В повідомленні також зазначалось про направлення директору ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” та іншому учаснику товариства - ОСОБА_2 вимоги про скликання загальних зборів, яка залишилась без виконання. При цьому зазначено, що ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства з порядком денним було направлено рекомендованим листом з повідомленням.

Проте, не зважаючи на належне повідомлення про проведення загальних зборів сповіщення, ОСОБА_2 на загальні збори учасників ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” не з'явився, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 23.11.2009 року (а.с. 59-60).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства” загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Однак, враховуючи те, що позивач володіє 50% голосів, а також з огляду на неявку іншого учасника товариства - ОСОБА_2 на загальні збори учасників товариства, провести загальні збори учасників товариства було неможливо.

Між тим слід зазначити, що позивач згідно положень статуту формально володіє часткою у статутному капіталі ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” в розмірі 50%, проте фактично розмір його частки у процентному співвідношенні має складати саме 99,51%, про що зазначалось вище. Так, незявлення ОСОБА_2 на загальні збори в свою чергу позбавляє можливості проведення легітимних та правомочних зборів, на яких має бути вирішено питання щодо визначення у процентному співвідношенні часток учасників у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Наведена норма кореспондується із закріпленими у пункті 3.1 установчого договору товариства від 19.06.2001 р. цілями товариства, де зазначено, що метою товариства є виробнича та комерційна діяльність, спрямована на одержання прибутку та реалізація на його основі інтересів учасників. Аналогічні положення закріплені в п. 1.2 статуту ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” в редакції 2005 року.

Обов'язки ж учасника товариства передбачені статтею 11 Закону України "Про господарські товариства" та пунктом 7.5 установчого договору.

Так, ухилення ОСОБА_2 від участі у проведенні загальних зборах, які скликались позивачем з метою вирішення організаційних питань та питань, повязаних з фінансово-господарською діяльністю товариства, свідчить про недотримання ним обовязку сумлінно додержуватись положень установчого договору і статуту, що в свою чергу перешкоджає і досягненню мети товариства. Зокрема, як вказує позивач, на теперішній час будівлі магазину та автосервісу, які знаходяться за адресами: 65114, м. Одеса, АДРЕСА_1 та м. Одеса, АДРЕСА_2 здані в оренду приватному підприємству „АМВ-Автосервіс”, а ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” фактично не здійснює своєї діяльності, хоча має для цього всі необхідні ресурси, тому позивач не може отримувати прибуток від діяльності товариства.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача стосовно зловживання ОСОБА_2 своїми правами учасника товариства.

Як передбачено п. 11.1 статуту ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, загальні збори учасників товариства скликаються у разі необхідності, але не рідше двох разів на рік.

Непроведення загальних зборів учасників товариства є порушенням положень статуту, і відповідач ОСОБА_2 своїми діями сприяє цьому.

Згідно положень ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Разом з тим вищезазначені дії відповідача - ОСОБА_2 призводять до порушення корпоративних прав позивача як учасника ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, оскільки у випадку володіння фактично часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,51%, а формально 50% статутного капіталу позивач позбавлений права приймати рішення на загальних зборах учасників товариства та здійснювати управління товариством.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарського товариства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів), а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України позивач має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Відповідно до змісту ст.ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства" права учасника товариства на участь в управлінні господарським товариством здійснюються саме шляхом участі у роботі вищого органу управління та прийнятті рішень учасником або його уповноваженим представником. При цьому учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в статутному фонді, а вищий орган управління товариством - загальні збори учасників можуть функціонувати та вважаються повноважними приймати рішення при наявності учасників, що мають не менше 60 % голосів (кворум).

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про порушення його корпоративних прав, що підлягають захисту судом шляхом визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” у розмірі 99,51%, тобто на таку, яка відповідає його внеску у статутний капітал товариства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стосовно строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем - ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, як випливає з матеріалів справи, позивачем не оспорюється той факт, що його частка у статутному фонді ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” складає 50%. Між тим, як вже зазначалось, реалізувати свої корпоративні права у ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” позивач позбавився можливості у звязку з невиконанням відповідачем - ОСОБА_2 прийнятих на себе обовязків учасника товариства за установчим договором, зокрема незявленням на збори товариства. Отже, про порушення свого права позивач міг дізнатися та дізнався лише 23.11.2009 р., коли відповідач не зявився на загальні збори учасників товариства, що вбачається з протоколу загальних зборів учасників від 23.11.2009 року та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин, судом спростовуються доводи відповідача - ОСОБА_2 про пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом про визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр” у розмірі 99,51% від загального статутного капіталу. Також слід зазначити, що відповідач невірно вираховує строк позовної давності з 19.06.2001 р., тобто з моменту внесення позивачем додаткового внеску до статутного капіталу ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, оскільки на той момент корпоративні права позивача не були порушені, порушення корпоративних прав позивача настало саме в момент, коли позивач не міг з вини відповідача реалізувати ці права. Адже, вищевикладені обставини свідчать про порушення прав позивача як учасника ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”, який володіє фактично 99,51% голосів, однак не вправі приймати участь у діяльності товариства. При цьому відсутність вини з боку відповідача - ОСОБА_2 останнім не спростовано, як і не обґрунтовано поважні причини незявлення на загальні збори учасників товариства, які і відображають реалізацію учасниками товариства своїх корпоративних прав відносно товариства. Більш того, слід зазначити, що позивачем подано позов не про визначення розміру внеску, а про визнання права на відповідну частку у статутному капіталі ТОВ ПІІ „Автолюкс-Центр”.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” про визнання права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” задовольнити.

2.ВИЗНАТИ за ОСОБА_4 (77749, АДРЕСА_3) право на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-Центр” (65114, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 65-А; код ЄДРПОУ 31501988) у розмірі 99,51%.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 03.03.2010 р.

Суддя