Рішення № 11362200, 24.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2010 р.Справа № 15/74-09-3246 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Прокопов М.В.,

від відповідачів:

1) Білгород-Дністровської міської ради –Чернокульський С.С.,

2) Виконкому Білгород-Дністровської міської ради - Чернокульський С.С.,

3) Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради –

Чернокульський С.С.,

4) Фонду державного майна України - Десятова Н.А.,

5) Фінансового управління Білгород-Дністровської РДА - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, Фонду державного майна України та Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання права власності на майно та визнання рішення недійсним та за зустрічним позовом Білгород-Дністровської міської ради до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” та Фонду державного майна України про визнання недійсним та скасування правочину та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про:

- визнання права власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74;

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008, яким адміністративна будівля, що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, передана у комунальну власність;

- заборону Білгород-Дністровській міській раді та Управлінню комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради чинити будь-які перешкоди в реалізації Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією „Оранта” його права власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ВАТ НАСК „Оранта”, за твердженням позивача, є власником адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74. Право власності на спірну будівлю позивач набув в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.03.1998 р. № 231.

Позивач є відкритим акціонерним товариством, заснованим Фондом державного майна України шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р. № 709 „Про створення Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в порядку та на умовах, передбачених Указом Президента України від 15 червня 1993 р. „Про корпоратизацію підприємств”.

Згідно п. 3 зазначеної Постанови ВАТ НАСК „Оранта” є правонаступником щодо майнових прав та обов’язків Укрдержстраху. Спірна будівля входить до переліку майна, що було передано Фондом державного майна України у власність позивача в процесі корпоратизації як правонаступнику Укрдержстраху.

Відповідно до п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом” одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Таким чином, позивач як правонаступник Укрдержстраху до набуття права власності та одержання правовстановлюючого документа володів спірною будівлею на законних підставах.

Позивач також зазначає, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 р. „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський” позивача було уповноважено підготувати необхідні документи для оформлення права власності на спірну будівлю. Так, 09.03.1998 р. позивач одержав свідоцтво про право власності на спірну будівлю.

Так, як стверджує позивач, вищенаведеним підтверджується, що позивач у встановленому законодавством порядку набув право власності на спірну будівлю, одержав передбачені чинним законодавством правовстановлюючі документи, які підтверджують, що право власності на спірну будівлю належить саме йому.

Проте, незважаючи на сукупність фактичних та юридичних обставин, які підтверджують факт того, що власником спірної будівлі є саме позивач, його право власності не визнається та систематично порушується Білгород-Дністровською міською радою, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради та Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

Так, 13.01.2005 р. Білгород-Дністровською міською радою було прийнято рішення № 801-IV „Про відміну рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському”. Даним рішенням відповідач скасував рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському” та доповнив перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського адміністративною будівлею по вул. Першотравневій, 74.

16.01.2009 р. Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради направив позивачу листа, в якому зазначено, що згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2008 р. нежитлові приміщення, розташовані по вул. Першотравневій, 74, є комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровського, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний у триденний термін з моменту отримання листа звернутися до Управління комунальної власності для вирішення питання подальшого укладення договору оренди комунального майна згідно зі встановленими нормами чинного законодавства. У разі неявки у встановлені строки позивачу було наказано звільнити займане приміщення.

Разом зі вказаним листом Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради була надіслана копія свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по вул. Першотравневій, 74. Згідно вказаного свідоцтва адміністративна будівля по вул. Першотравнева, 74 знаходиться в комунальній власності на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008 р.

Таким чином, на думку позивача, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради здійснив примусове та безоплатне вилучення (конфіскацію) майна, що належить на праві власності позивачу.

Відтак, невизнання відповідачами права власності позивача на спірну будівлю, що створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання нею, і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2009 р. порушено провадження у справі № 15/74-09-3246 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. до участі у справі № 15/74-09-3246 залучено Фонд державного майна України в якості відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2009 р. до участі у справі № 15/74-09-3246 залучено до участі у справі Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Третя особа –Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надало письмові пояснення по справі (а.с. 125-128 т. 2), в яких просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - Виконком Білгород-Дністровської міської ради позовні вимоги ВАТ НАСК „Оранта” не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 90-92 т. 1), оскільки територіальною громадою м. Білгород-Дністровський, від імені якої виступає Білгород-Дністровська міська рада, було правомірно набуто право власності на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровському.

Відповідач –Фонд державного майна України вважає позов ВАТ НАСК „Оранта” обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 41-42 т. 2).

Відповідач –Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради відзив на позов не надало та заявило клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 89 т. 1). Проте, в засіданні суду представник вказаного Управління Чернокульський С.С. проти позову заперечував.

Відповідач - Білгород-Дністровська міська рада проти задоволення позову ВАТ НАСК „Оранта” заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 51-52 т. 1), посилаючись при цьому на правомірність набуття міськрадою права власності на спірну будівлю.

Також 22.10.2009 р. Білгород-Дністровська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” та Фонду державного майна України про:

- визнання недійсним та скасування правочину щодо укладення між Національною акціонерною страховою компанією „Оранта” та Фондом державного майна України акту приймання-передачі у частині передачі адмінбудівлі та гаражу, що знаходяться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74;

- визнання права комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського у особі Білгород-Дністровської міської ради на 69/100 частин адмінбудівлі та на гараж, що знаходяться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Так, міськрада зазначає, що спірним актом приймання-передачі від 11.06.2001 року, укладеного між Фондом державного майна України та НАСК „Оранта” у власність останньої передано гараж, що розташований по вул. Першотравневій, 74. Проте, на думку міськради, вчинений НАСК „Оранта” та Фондом державного майна України правочин з передачі майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста, згідно акта приймання-передачі від 11.06.2001 року та змін до нього від 25.08.2009 року суперечить чинному законодавству України та підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області” до комунальної власності територіальної громади міста в особі Білгород-Дністровської міської ради був переданий майновий комплекс виконкому міської ради народних депутатів та його відділів.

Відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської ради від 30.01.1992 р. у затвердженому переліку майна, яке було прийняте до комунальної власності, також зазначене майно відділів виконкому міської ради, так як з моменту вводу до експлуатації адміністративної будівлі були передані у користування службові приміщення загальною площею 210,8 кв.м (33,61% від площі адміністративного будинку), і з них - 10 приміщень другого поверху та 4 приміщення підвалу для фінансового управління, економічного відділу та бюро туризму виконкому Білгород-Дністровської міської ради та 98,2 кв.м (15,65 %) фінансовому управлінню Білгород-Дністровської районної ради, що складає разом майже половину адміністративної будівлі. Так, міськрада вказує, що вказані приміщення зайняті відділами виконавчої влади міста та району і на теперішній час.

Згідно п. 1 рішення Одеської обласної ради від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський переданий житловий та нежитловий фонд, що розташований на території міста. Перелік нежитлового фонду, що не передавався до комунальної власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського, є вичерпним та у ньому відсутня спірна будівля.

Відтак, міськрада вважає, що будівля, яка розташована по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський, була передана до комунальної власності територіальної громади міста вказаним рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ.

Відповідно до рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 202 від 01.04.1970 р. „Про дозвіл на проектування адміністративної будівлі інспекції Держстраху” за клопотанням міськфінвідділу земельна ділянка була надана міськфінвідділу для проектування адміністративного будинку інспекції Держстраху. При цьому міськрада стверджує, що до теперішнього часу земельна ділянка для обслуговування спірної адміністративної будівлі знаходиться у комунальній власності міста і питання щодо передачі її до ВАТ НАСК "Оранта" не розглядалось, що свідчить про належність спірної адміністративної будівлі до комунальної власності територіальної громади міста.

Крім того, за твердженнями міськради, спірна адміністративна будівля не могла передаватися у власність ВАТ НАСК "Оранта", оскільки на момент 1993 р. вона перебувала у комунальній власності.

Будівля гаражу будувалась на підставі рішення виконкому міськради від 15.01.1987 р. № 76 „Про дозвіл міськфінвідділу на будівництво гаража по вул. Першотравневій, 74”. Вказане рішення приймалось на підставі кошторису, висновку по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва міськфінвідділу гаражу на два бокси від 02.02.1987 р. № 5/04 та плану забудови земельної ділянки. Зазначений гараж значиться на балансовому обліку управління фінансів міської ради з моменту введення в експлуатацію 28.12.1989 р. по теперішній час, що підтверджується інвентарною карткою № 68.

Однак, міськрада вважає, що Фондом державного майна України здійснено передачу майна, яке не перебувало ні у нього власності, ні у користуванні або на балансі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. по справі № 15/74-09-3246 прийнято зустрічну позовну заяву Білгород-Дністровської міської ради до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” та Фонду державного майна України про визнання недійсним та скасування правочину та визнання права власності на майно до спільного розгляду з первісним позовом.

В засіданні суду 10.11.2009 р. представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з уточненою зустрічною позовною заявою від 09.11.2009 р. (а.с. 123-124 т. 2), згідно якої Білгород-Дністровська міська рада доповнила зустрічну позовну заяву правовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Відповідач за зустрічним позовом –Фонд державного майна України надав відзив на зустрічний позов (а.с. 132-134 т. 2), в якому Фонд пояснив, що згідно акту приймання-передачі від 11.06.2001 року №284 та змін до нього від 25.08.2009 р. у власність ВАТ НАСК „Оранта” було передано будівлю та гараж, розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74 та 74а. Також Фонд вказує, що за даними інвентаризації об'єктів державної власності, які отримані від Міністерства фінансів України, на теперішній час у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності обліковується „адміністративна будівля 3-й поверх”, розташована за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, що перебуває на балансі Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Відповідачем за зустрічним позовом –ВАТ НАСК „Оранта” відзив на зустрічний позов не надано, проте представник ВАТ НАСК „Оранта” у судовому засіданні проти зустрічного позову міськради заперечував.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2009 р. залучено до участі у справі № 15/74-09-3246 Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в якості відповідача за первісним позовом і виключено його зі складу третіх осіб.

Відповідач за первісним позовом –Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надало доповнення до пояснень по справі від 11.01.2010 р. (а.с. 72-73 т. 3), в яких відповідач вказує, що частину спірного майна ним було придбано на підставі укладеного з Білгород-Дністровською міською радою договору купівлі-продажу шляхом викупу від 26.12.2008 р. При цьому міськрада гарантувала, що об’єкт приватизації не знаходиться під претензіями третіх осіб.

В ході розгляду справи представник позивача за первісним позовом звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 11.01.2010 р. № 12-04 (а.с. 31-32 т. 3), згідно якої позивач просить суд визнати за ВАТ НАСК „Оранта” право власності на нежилу будівлю адміністративного типа (літ. „А”), яка має три поверхи загальною площею 851,40 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області № 202 від 01.04.1970 р. „Про дозвіл на проектування адміністративної будівлі інспекції Держстраху” (а.с. 77, 145 т. 1) за клопотанням міськфінвідділу про надання дозволу на проектування і будівництво нової адміністративної будівлі інспекції Держстраху у зв’язку з аварійністю існуючого була виділена Білгород-Дністровському міськфінвідділу земельна ділянка для проектування адміністративної будівлі інспекції Держстраху по вул. Першотравневій/ріг Маяковського.

Розпорядженням Оденської обласної ради депутатів трудящих № 193 від 21.04.1971 р. (а.с. 76 т. 1) на підставі клопотання виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих було надано дозвіл на будівництво службового приміщення для міської та районної інспекцій Держстраху в м. Білгород-Дністровському по нецентралізованих джерелах фінансування. При цьому згідно вказаного розпорядження Облфінвідділу було доручено профінансувати вказане будівництво за рахунок резерву Облвиконкому та невикористаних у 1970 році коштів Держстраху.

23.11.1972 р. між Інспекцією Держстраху та Білгород-Дністровським БМУ тресту „Чорноморкурортрембуд” був укладений типовий генеральний договір підряду на капітальне будівництво (а.с. 78 т. 1), згідно якого БМУ прийняло на себе зобов’язання з будівництва адміністративної будівлі.

Згідно акту приймання будинку (споруди) державною комісією від 31.10.1973 р. (а.с. 81-87 т. 1) 3-поверхову адміністративну будівлю з підвалом міськфінвідділу та інспекції Держстраху в м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, № 4, корисною площею 788,5 кв.м, збудовану Білгород-Дністровським БМУ тресту „Чорноморкурортрембуд”, було прийнято в експлуатацію державною комісією. Вказаний акт був затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області № 770 від 02.11.1973 р. (а.с. 88, 146 т. 1). При цьому слід зазначити, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 309 від 31.05.2006 р. (а.с. 147 т. 1) були внесені зміни в рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області № 770 від 02.11.1973 р., зокрема, новозбудованій адміністративній будівлі міськфінвідділу та інспекції Держстраху надано адресу м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74.

До того ж, як вбачається з довідки № 175 від 15.10.1973 р. завідуючого облфінвідділу Ільницького В.П., яка надана керуючому Одеською обласною конторою Стройбанку (а.с. 80 т. 1), фінансування адміністративної будівлі інспекції Держстраху здійснювалось за рахунок відрахувань по Держстраху в повному обсязі. Також згідно довідки уповноваженого Стройбанку за 1975 рік (а.с. 79 т. 1), яка надана інспекції Держстраху по м. Білгород-Дністровський, на будівництво службової будівлі витрачено 115472 руб.

Як випливає з вказаного, спірна нежитлова будівля була збудована у радянські часи на протязі 1972-1973 рр. за рахунок коштів Держстраху.

Між тим згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що був чинним під час зведення спірних будівель, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В ст. 89 вказаного Кодексу зазначено, що держава є єдиним власником всього державного майна.

03.08.1990 р. Верховною радою УРСР був прийнятий Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР”, частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом № 697-ХІІ „Про власність”, який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України від 27 квітня 2007 року N 997-V „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”.

Так, згідно із Законом УРСР „Про власність” власність в Українській РСР виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Суб'єктами права власності в Українській РСР визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Також у зв’язку з введенням в дію Закону Української РСР „Про власність” Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 05 листопада 1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”, якою був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. При цьому п. 2 вказаної Постанови Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, доручено здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Згідно п. 3 цієї Постанови установлено, що:

- розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів;

- розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів;

- передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Так, у відповідності з вказаною постановою КМ Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області” (а.с. 93-127 т. 1), згідно додатку № 2 до якого до комунальної власності територіальної громади міста в особі Білгород-Дністровської міської ради був переданий, зокрема, житловий та нежитловий фонд місцевих ради народних депутатів, а також майновий комплекс виконкому міської ради народних депутатів та його відділів.

В свою чергу рішенням Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 30.01.1992 р. „Про віднесення державного майна на території міста до комунальної власності міської ради народних депутатів” (а.с. 98 т. 2) був затверджений перелік державного майна, переданого до комунальної власності, серед якого зазначене майно житловий та нежитловий фонд місцевих ради народних депутатів, а також майновий комплекс виконкому міської ради народних депутатів та його відділів.

Однак, у вказаному переліку державного майна, переданого у комунальну власність, відсутня конкретизація такого майна, що в свою чергу позбавляє міськраду стверджувати про передачу спірної адміністративної будівлі до комунальної власності територіальної громади міста. Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи міськради у зустрічному позові про те, що будівля, яка розташована по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгороді-Дністровському, була передана до комунальної власності територіальної громади міста вказаним вище рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ, оскільки належні докази передачі саме вказаної будівлі до комунальної власності в матеріалах справи відсутні.

Між тим Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 07.09.1993 р. № 709 „Про створення Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (а.с. 15 т. 1). Згідно вказаної Постанови Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" була створена шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації у відкрите акціонерне товариство в порядку та на умовах, передбачених Указом Президента України від 15 червня 1993 р. "Про корпоратизацію підприємств". Фонд державного майна виступив засновником Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" з боку держави. Також Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є правонаступником щодо майнових прав та обов'язків Української державної страхової комерційної організації.

Статтею 1 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 р. № 210/93 встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

На виконання Указу Президента України від 15 червня 1993 року „Про корпоратизацію підприємств” Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 05 липня 1993 р. № 508 „Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”. Відповідно до пункту 15 вказаного Положення з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Як вбачається з інвентаризаційного опису № 1 основних засобів відділення НАСК „Оранта” у м. Білгород-Дністровський (а.с. 48-50 т. 2), адміністративна будівля 1973 року будівництва станом на липень 1994 року перебувала у володінні НАСК „Оранта”.

Виходячи з викладеного, спірна будівля увійшла до переліку майна, що було передано Фондом державного майна України у власність НАСК „Оранта” в процесі корпоратизації як правонаступнику Укрдержстраху, за рахунок відрахувань попередника якого і була збудована спірна будівля, що не спростовано відповідачами - міськрадою, виконкомом та фінуправлінням. Більш того, докази, які б підтверджували факт будівництва спірної будівлі за рахунок саме міськфінвідділу, в матеріалах справи відсутні.

Між тим, як випливає з матеріалів справи, в подальшому виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради було прийнято рішення від 19.02.1998 р. № 231 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський”, згідно якого позивача було уповноважено підготувати необхідні документи для оформлення права власності на спірну будівлю та доручено Білгород-Дністровському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво на право власності НАСК „Оранта” на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74.

Як вбачається з матеріалів справи, Білгород-Дністровським МБТІ за матеріалами інвентаризації був виготовлений технічний паспорт на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський (а.с. 38-52 т. 3), в якому власником вказаної будівлі зазначено НАСК „Оранта”.

Також 09 березня 1998 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради було видано свідоцтво на право власності на будівлю (а.с. 16 т. 1), яким посвідчується належність адміністративної будівлі по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський” НАСК „Оранта” на праві приватної власності. Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 19.02.1998 р. № 231.

При цьому слід зазначити, що на момент видачі виконкомом вказаного свідоцтва діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56 „Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 1996 р. за № 31/1056. Вказаними Правила і передбачалось видача свідоцтва про право власності на нерухомі об’єкти при здійсненні оформлення такого права власності юридичними або фізичними особами.

Відтак, позивач як правонаступник Укрдержстраху одержав правовстановлюючий документ, яким було підтверджено набуття ним права власності на спірну будівлю на законних підставах.

В силу ст. 86 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. та ст. 2 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 р. (які були чинними на момент оформлення за позивачем права власності на спірну будівлю) право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав

Ч. 1 ст. 55 вказаного Закону передбачалось, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. При цьому в ч. 2, 3, 4 вказаного Закону визначені випадки вилучення майна у власника, зокрема: при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника; при настанні обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій; за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у 2001 році Фонд державного майна України як державний орган приватизації та НАСК „Оранта” склали акт № 284 від 11.06.2001 р. передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству (а.с. 43-46 т. 2). Як вбачається з вказаного акту з урахуванням змін до нього від 25.08.2009 р. (а.с. 47 т. 2), Фондом держмайна було передано у власність НАСК „Оранта” адміністративну будівлю за адресою: м. Білгород-Дністровський Одеської області, вул. Першотравнева, 74.

Так, міськрада вважає, що вчинений НАСК „Оранта” та Фондом державного майна України правочин щодо передачі вказаного майна та укладанню акта приймання передачі від 11.06.2001 року в частині передачі адмінбудівлі та гаражу по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровському, підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки вказана будівля знаходилась у комунальній власності. При цьому міськрада вказує, що Фондом державного майна України здійснено передачу майна, яке не перебувало ані у нього власності, ані у користуванні чи на балансі.

Між тим, як вже зазначалось судом вище, доводи міськради про належність спірної адмінбудівлі до комунальної власності судом спростовані, оскільки не підтверджені належними доказами. До того ж на момент вчинення відповідачами за зустрічним позовом правочину щодо передачі НАСК „Оранта” спірної адмінбудівлі власником цієї будівлі була саме НАСК „Оранта”, що судом було встановлено вище. При цьому слід зазначити, що за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, будівля гаражу не значиться, така будівля значиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74а, але вимоги щодо будівлі за цією адресою міськрадою не заявлялись.

Отже, суд вважає безпідставними ствердження міськради про те, що відповідачі за зустрічним позовом при вчинені правочину по укладанню акту приймання-передачі від 11.06.2001 р. позбавили територіальну громаду м. Білгород-Дністровського права комунальної власності на адмінбудівлю та гараж, що розташовані по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгороді-Дністровському.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558-XII, Фонд державного майна є державним органом з самостійним статусом та визначеними повноваженнями, що здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна України та який у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України.

Вказане констатується з положеннями ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. (в ред., чинній на момент вчинення оспорюваного правочину), згідно якої державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації, виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності.

Згідно п. 4.1 статуту НАСК „Оранта” 1998 р. засновником Компанії від імені держави є Фонд державного майна України.

Діючим на момент вчинення оспорюваного міськрадою правочину Законом України "Про підприємства в Україні" визначались види підприємств, що можуть діяти в Україні, зокрема у вигляді господарських товариств, якими визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Також статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. передбачалось, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень діючого законодавства під час укладення акту передачі Фондом держмайна спірної адмінбудівлі НАСК „Оранта”.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Більш того, у зустрічному позові міськрада, заявляючи вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. 48 ЦК УРСР, не вказала конкретну норму закону, вимогам якої не відповідає зазначений правочин, обмежуючись лише посиланням на порушення таким правочином права власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського, наявність якого судом не встановлена.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими зустрічні позовні вимоги міськради щодо визнання недійсним та скасування правочину щодо укладання між Фондом державного майна України та НАСК „Оранта” акт приймання-передачі від 11.06.2001 р. у частині передачі адмінбудівлі та гаражу по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровському, а також визнання права комунальної власності на вказані будівлі.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, після набрання чинності Цивільним кодексом України НАСК „Оранта” володіла спірною адмінбудівлею на підставі виданого їй свідоцтва на право власності від 09.03.1998 р.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Однак, 13.01.2005 р. Білгород-Дністровською міською радою було прийнято рішення № 801-IV „Про відміну рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 р. „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій. 74 в м. Білгород-Дністровському”. Вказаним рішенням міськрада скасувала рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському” та доповнила перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського адміністративною будівлею по вул. Першотравневій, 74. Прийняття вказаного рішення обумовлено тим, 50% фінансування будівництва вказаної будівлі (57,71 тис. крб.) проводилося міськфінвідділом.

Вказане рішення НАСК „Оранта” було оскаржено до суду, але Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2008 р. (а.с. 18-19 т. 1) у задоволенні позову НАСК „Оранта” про визнання недійсним рішення було відмовлено, оскільки міськрада діяла в межах своєї компетенції.

У зв’язку з зазначеним виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 18.12.2008 р. було прийнято рішення № 1437 „Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському” (а.с. 128 т. 1), яким оформлено право власності на спірну будівлю за територіальною громадою м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міськради. При цьому виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міськради 18.12.2008 р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 148 т. 1), згідно якого адміністративна будівля за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74 є комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міськради.

В подальшому Білгород-Дністровська міська рада від імені територіальної громади м. Білгород-Дністровського 26 грудня 2008 р. уклала з Фінансовим управлінням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації договір купівлі-продажу шляхом викупу (а.с. 78-79 т. 2), згідно якого 31/100 частину адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, загальною площею 262,57 кв.м придбано у власність Фінуправлінням РДА, про що складено акт прийому-передачі комунального майна від 26.12.2008 р. (а.с. 81 т. 2). Вказаний договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з вказаного реєстру № 6882946 від 26.12.2008 р. (а.с. 80 т. 2).

Разом з тим суд вважає вказані дії міськради та виконкому щодо прийняття рішень відповідно від 13.01.2005 р. № 801-IV та від 18.12.2008 р. № 1437 такими, що порушують право власності НАСК „Оранта”, оскільки внаслідок таких дій НАСК „Оранта” незаконно була позбавлена права власності на вказану будівлю.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Наведене вище свідчить про те, що міськрада не повинна була скасовувати рішення виконкому від 19.02.1998 р. № 231, оскільки таке рішення після його реалізації втратило свою дію, оскільки право власності за НАСК „Оранта” було оформлено БТІ згідно з цим рішенням. І саме з моменту оформлення НАСК „Оранта” права власності остання набула правомочності щодо володіння, користування і розпорядження, яких позивач міг бути позбавлений лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 6 Наказу Міністерства юстиції України „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07 лютого 2002 року № 7/5 підтвердженням права власності на нерухоме майно є: зокрема, свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування.

Як вже зазначалось, позивач у встановленому законодавством порядку набув право власності на спірну будівлю, одержав передбачені чинним законодавством правовстановлюючі документи, які підтверджують, що право власності на спірну будівлю належить саме йому. До того ж відповідне судового рішення, яким би була встановлена неправомірність набуття позивачем права власності на спірну будівлю, або яким би визнавалося недійсним свідоцтво про право власності позивача на спірну будівлю, відсутнє. Отже, НАСК „Оранта” діяла в межах діючого на Україні законодавства щодо набуття цивільних прав та обов’язків у спірних правовідносинах, а відтак не може бути їх позбавлена.

Між тим у даному разі міськрада та виконком, реалізуючи свої повноваження шляхом прийняття вказаних рішень, за відсутністю встановлених законом випадків незаконно позбавили НАСК „Оранта” права власності на спірну адмінбудівлю. Той факт, що згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2008 р. у задоволенні позову НАСК „Оранта” про визнання недійсним рішення міськради від 13.01.2005 р. було відмовлено до уваги суду не приймається, оскільки право власності на спірну будівлю не було предметом спору у справі, за результатами якої ВАСУ була винесена вказана постанова.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

В силу ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи те, що внаслідок прийняття виконкомом Білгород-Дністровської міської ради 18.12.2008 р. рішення № 1437 „Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському” НАСК „Оранта” позбавилась права власності на спірну будівлю, суд вважає обґрунтованими вимоги НАСК „Оранта” про визнання недійсним вказаного рішення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає частково обґрунтованими заявлені НАСК „Оранта” вимоги про визнання за нею права власності на адміністративну будівлю за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, оскільки власником 31/100 частини вказаної адмінбудівлі є Фінансове управління Білгород-Дністровської РДА, про що свідчить витяг КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” № 21830805 від 10.02.2009 р. (а.с. 82 т. 2). При цьому слід зазначити, що Фінансове управління Білгород-Дністровської РДА є набувачем вказаної частини будівлі на підставі чинного договору купівлі-продажу шляхом викупу від 26.12.2008 р., але позивач вимог до Фінансового управління Білгород-Дністровської РДА та Білгород-Дністровської міської ради про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу шляхом викупу недійним та про витребування майна з чужого незаконного володіння не заявляв.

Оскільки господарський суд приймає рішення відповідно до заявлених позивачем –НАСК „Оранта” вимог і не має права виходити за межі цих вимог, відповідно, на думку суду, не можуть бути задоволені вимоги НАСК „Оранта” про визнання за позивачем права власності на 31/100 частини спірної будівлі при наявності чинного договору, за яким ця частина будівлі була відчужена, та нескасованого права власності Фінуправління.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ НАСК „Оранта” підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, понесених ВАТ НАСК „Оранта” по даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.04.2008 р. N01-8/241 „Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно, визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. N 15”.

З огляду на викладене, позивач при подачі первісного позову мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 1% від вартості спірного майна та 85 грн. за немайнову вимогу про визнання рішення недійсним, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому як вбачається з висновку оцінювача про вартість майна (а.с. 53 т. 3), вартість спірного майна склала 1772691 грн. без ПДВ. З урахуванням цього НАСК „Оранта” в ході розгляду справи було сплачено 17726,91 грн. держмита за майнову вимогу про визнання права власності. Крім того, НАСК „Оранта” при подачі позову було сплачено 85 грн. держмита та 312,50 грн. на ІТЗ судово процесу.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів –Білгород-Дністровської міської ради і Виконкому Білгород-Дністровської міської ради, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту (17726,91 грн. - 7953,45 грн. (1% від вартості 31/100 частин спірної будівлі, придбаної Фінуправлінням) + 85 грн. = 9858,46 грн.) та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на вказаних відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, Фонду державного майна України та Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання права власності на майно та визнання рішення недійсним задовольнити частково.

2.          ВИЗНАТИ за Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією „Оранта” (010100, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) право власності на 69/100 частину нежилої будівлі адміністративного типа, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74.

3.          ВИЗНАТИ недійсним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 04652318) № 1437 від 18.12.2008 р. „Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському”, яким адміністративна будівля, що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева. 74, передана у комунальну власність.

4.          У задоволенні решти частини позову відмовити.

5.          Стягнути з Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 04056799) та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 04652318) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (010100, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) 9858/дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім/грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита; 312/триста дванадцять/грн. 50 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          У задоволенні зустрічного позову Білгород-Дністровської міської ради до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” та Фонду державного майна України про визнання недійсним та скасування правочину та визнання права власності на майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 01.03.2010 р.

Суддя