Рішення № 11362084, 17.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 16/223-09-6124 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Бардишев Б.П. за довіреністю № 7-юр від 01.07.09р.

Від третьої особи: Бахарєв І.В. за довіреністю № 01-н/2010 від 15.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно з ст.. 77 ГПК України справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Мостобуд”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт” до відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” про зобов’язання повернути кабельну продукцію, а також за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” до відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” про стягнення 1236241,14 грн., а також про вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Мостобуд” (далі по тексту ВАТ „Мостобуд”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” (далі по тексту –ВАТ „Агромонтаж”) про зобов’язання повернути кабельну продукцію, передану згідно з актом приймання-передачі, загальною вартістю 563741,21 грн. В обґрунтування заявленого позову ВАТ „Мостобуд” посилається на неповернення відкритим акціонерним товариством „Агромонтаж” переданої йому на зберігання кабельної продукції після пред’явлення позивачем, як поклажедавцем, відповідної вимоги, а також відсутність у відповідача правових підстав для утримання у себе цього майна.

Ухвалою про порушення провадження у даній справі від 07.12.2009р. господарським судом Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт” (далі по тексту –ТОВ „Бруклін-Київ порт”).

Не погоджуючись з позовними вимогами, відкрите акціонерне товариство „Агромонтаж” 15.01.2010р. звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 287) по справі № 16 / 223–09 –6124 до відкритого акціонерного товариства „Мостобуд”, у відповідності до якої відповідач просить суд стягнути з ВАТ „Мостобуд” загальну заборгованість у розмірі 1236241,14 грн. за договором № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договором № 28/07 від 28.07.2008р., укладеними між сторонами по справі, а також після проведення розрахунків по сплаті заборгованості за виконані роботи прийняти згоду відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” на повернення переданого майна згідно з відповідним письмовим проханням будівельного загону № 23 відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” або товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт”.

Ухвалою від 20.01.2010р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву ВАТ „Агромонтаж” було прийнято до розгляду та зустрічні позовні вимоги об’єднано із первісним позовом для спільного розгляду у межах справи № 16 / 223–09 –6124.

В подальшому, відповідачем зустрічні позовні вимоги були уточнені. Так, згідно із заявою про уточнення зустрічного позову, яка надійшла до господарського суду Одеської області, відповідачем було викладено у новій редакції пункт 1 зустрічного позову, згідно з яким відповідач просить суд стягнути з позивача заборгованість за виконані підрядні роботи у розмірі 1063713,14 грн, пеню в сумі 172528 грн., а всього 1236241,14 грн. –загальної заборгованості за договором № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договором № 28/07 від 28.07.2008р. При цьому, в обґрунтування своєї позиції відповідач наголошував на неналежному виконанні позивачем зобов’язань з оплати робіт, виконаних відповідачем за вказаними угодами, у зв’язку з чим у відповідача, як Підрядника, виникло право на притримання спірного майна. Крім того, на думку відповідача, у позивача відсутнє право вимагати повернення майна, оскільки власником кабельної продукції є товариство з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

15.12.2006р. між ТОВ „Бруклін-Київ порт” (Замовник) та ВАТ „Мостобуд” (Генпідрядник) було укладено договір № МД/3-1/6 на будівництво „Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту”, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов’язався своїми силами і засобами або силами субпідрядних організацій з використанням самостійно придбаних матеріалів виконати роботи по будівництву Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського порту, а Замовник зобов’язався прийняти і оплатити вказані роботи. Крім того, згідно з додатковою угодою № 1 до вказаного договору Генпідрядник зобов’язався своїми силами і засобами або силами субпідрядних організацій виконати додаткові роботи: занурення труб в обсязі 49 одиниць, посилення верхньої будови підкранової лінії. Додатковою угодою № 4 від 15.04.2008р. Генпідряднику також було доручено виконання робіт з улаштування асфальтного покриття на причалі № 29-1 Одеського морського торговельного порту. Також згідно з додатковою угодою № 5 від 15.05.2008р. до договору № МД/3-1/6 від 15.12.2006р. позивачу було доручено виконання додаткових робіт з улаштування тимчасового електропостачання перевантажувача на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту.

За положеннями ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 883 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 03.03.2008р. до договору № МД/3-1/6 від 15.12.2006р. статтю 8 даної угоди було доповнено, крім іншого, пунктом 8.8, згідно з яким Замовнику було надано право передавати Генпідряднику матеріали та вироби для виконання робіт за згодою сторін.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, для виконання робіт, передбачених договором № МД/3-1/6 від 15.12.2006р., Замовником у березні 2008р. було передано позивачу кабельну продукцію, загальною вартістю 1952162,13 грн. для подальшого використання при будівництві причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту без права передачі права власності, про що між ТОВ „Бруклін-Київ порт” та ВАТ „Мостобуд” було складено відповідний акт.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Реалізуючи надане, наведеними положеннями ЦК України та договору № МД/3-1/6 від 15.12.2006р., право на залучення для виконання будівельних робіт субпідрядників, позивачем для виконання передбачених договором № МД/3-1/6 від 15.12.2006р. робіт було залучено відкрите акціонерне товариство „Агромонтаж”.

Так, згідно з договором № МО -23/3 від 16.01.2008р., укладеним між структурним підрозділом ВАТ „Мостобуд” Містобудівельний загін № 23 (Підрядник), який діяв на підставі Положення про відокремлений структурний підрозділ від імені позивача, та ВАТ „Агромонтаж” (Субпідрядник), Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов’язався власними силами виконати електромонтажні роботи на території Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту по влаштуванню внутрімайданчикових мереж енергопостачання та освітлення, влаштуванню ТП, дообладнанню ТП-573, влаштуванню внутрімайданчикових мереж зв’язку, внутрімайданчикових мереж водопроводу у відповідності до наданої Підрядником на момент підписання даного договору проектно-кошторисної документації. В свою чергу, Підрядник зобов’язався прийняти та оплатити вказані роботи. При цьому, сторонами було передбачено, що роботи вважаються прийнятими у повному обсязі після здачі об’єкту Підряднику. Загальна вартість робіт за даною угодою становить 5316000грн. (п. 4.1 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р.).

За умовами п. 1.4 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р. забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментами може покладатися як на Субпідрядника, так і на Підрядника за згодою сторін.

За змістом п. 2.2.1 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р. Субпідрядник зобов’язався виконати роботи у два етапи з остаточним строком закінчення робіт та передачі їх Підряднику до 01.03.2008р.

Крім того, між структурним підрозділом ВАТ „Мостобуд” Містобудівельний загін № 23 (Підрядник), який діяв на підставі Положення про відокремлений структурний підрозділ від імені позивача, та ВАТ „Агромонтаж” (Субпідрядник), було укладено договір № 28/07 від 28.07.2008р., відповідно до умов п. 1.1 якого Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати на свій ризик власними і залученими силами роботи з улаштування 2-х КТП на Перевантажувальному комплексі на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту, відповідно до проектно-кошторисної документації, які позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити. Відповідно до п. 2.1 даної угоди ціна робіт є динамічною та орієнтовно становить 128338,80 грн. при цьому, сторонами було обумовлено, що остаточна кошторисна вартість робіт за цим договором визначається як сукупність вартості робіт, які будуть вказані в актах приймання-здачі робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання доручених Субпідряднику робіт за вказаними угодами, позивачем в особі Містобудівельного загону № 23 було передано відповідачу одержану від Замовника кабельну продукцію на відповідальне зберігання для подальшого використання при будівництві Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи актом приймання - передачі кабельної продукції на відповідальне зберігання.

Проаналізувавши зміст даного документу та враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне звернутися до законодавчих положень, якими врегульовані правовідносини зберігання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. За умовами ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

          З огляду на наведені законодавчі положення, суд доходить висновку, що вчинений між сторонами правочин має ознаки договору зберігання кабельної продукції, який було укладено шляхом підписання актом приймання-передачі кабельної продукції на відповідальне зберігання.

          В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, а також пояснень позивача, згідно за актами приймання-передачі кабельної продукції від 25.04.2008р., 28.05.2008р., 24.03.2008р., а також актом приймання-передачі електрообладнання складеного у липні 2008 року, відповідачем було повернуто ВАТ „Мостобуд” в особі Містобудівельного загону № 23 передане на зберігання майно на загальну суму у розмірі 1388420,92 грн.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Крім того, статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. За положеннями ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. позивач звернувся до ВАТ „Агромонтаж” з вимогою за вих.№ 158-юр повернути залишок майна на загальну суму у розмірі 563741,21 грн., переданого відповідачу на зберігання, у 5-ти денний термін після отримання даного повідомлення. Факт отримання даної вимоги відповідачем не заперечується.

Таким чином, після отримання вказаного повідомлення правові підстави для перебування спірного майна у володінні відповідача відпали.

Однак, у порушення вищенаведених положень ст.ст. 938, 949, 953 ЦК України на вимогу позивача, як поклажедавця, відповідачем залишок кабельної продукції на загальну суму у розмірі 563741,21 грн. повернуто не було. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що спірне майно перебуває у володінні відповідача без відповідних правових підстав. Будь-яких документів, які надають право володіння та користування вказаним майном, відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України до господарського суду не представлено.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що спірне майно притримано в якості забезпечення виконання позивачем зобов’язань з оплати виконаних ВАТ „Агромонтаж” відповідно до договору № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договору № 28/07 від 28.07.2008р. будівельних робіт, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника. Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Однак, зважаючи на вищенаведені висновки суду про неправомірність на теперішній час володіння відповідачем вказаним майном, а також враховуючи, що спірне майно не належить позивачу на праві власності, а є власністю іншої особи - товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт”, суд, керуючись вищенаведеними законодавчими приписами, доходить висновку про неможливість забезпечення за рахунок вказаного майна зобов’язань саме позивача за договорами № МО-23/3 від 16.01.2008р. та № 28/07 від 28.07.2008р.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність будь-яких звернень до відповідача з боку власника майна - товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт”, як на підставу для відмови у поверненні майна, адже вказана особа не є учасником договірних відносин із зберігання майна, які виникли між сторонами по справі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За положеннями ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Підсумовуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що містяться на законних підставах, у зв’язку з чим, позов ВАТ „Мостобуд” про зобов’язання повернути кабельну продукцію, передану згідно з актом приймання-передачі, загальною вартістю 563741,21 грн., підлягає задоволенню відповідно до ст.ст. 938, 949, 953, 1212, 1213 ЦК України.

В свою чергу, розглянувши зустрічний позов про стягнення з ВАТ „Мостобуд” основного боргу за виконані підрядні роботи у розмірі 1063713,14 грн, пеню в сумі 172528 грн., а всього 1236241,14 грн. –загальної заборгованості за договором № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договором № 28/07 від 28.07.2008р.., укладеними між сторонами по справі, а також після проведення розрахунків по сплаті заборгованості за виконані роботи прийняти згоду відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” на повернення переданого майна згідно з відповідним письмовим проханням будівельного загону № 23 відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” або товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт”, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних положень вказаних договорів підряду, а також положень чинного цивільного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини.

Як було зазначено по тексту рішення вище, згідно з договором № МО -23/3 від 16.01.2008р., укладеним між структурним підрозділом ВАТ „Мостобуд” Містобудівельний загін № 23 (Підрядник), який діяв на підставі Положення про відокремлений структурний підрозділ від імені позивача, та ВАТ „Агромонтаж” (Субпідрядник), Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов’язався власними силами виконати електромонтажні роботи на території Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту по влаштуванню внутрімайданчикових мереж енергопостачання та освітлення, влаштуванню ТП, дообладнанню ТП-573, влаштуванню внутрімайданчикових мереж зв’язку, внутрімайданчикових мереж водопроводу у відповідності до наданої Підрядником на момент підписання даного договору проектно-кошторисної документації. В свою чергу, Підрядник зобов’язався прийняти та оплатити вказані роботи. При цьому, сторонами було передбачено, що роботи вважаються прийнятими у повному обсязі після здачі об’єкту Підряднику. Загальна вартість робіт за даною угодою становить 5316000грн. (п. 4.1 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р.). За змістом п. 2.2.1 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р. Субпідрядник зобов’язався виконати роботи у два етапи з остаточним строком закінчення робіт та передачі їх Підряднику до 01.03.2008р.

Крім того, між структурним підрозділом ВАТ „Мостобуд” Містобудівельний загін № 23 (Підрядник), який діяв на підставі Положення про відокремлений структурний підрозділ від імені позивача, та ВАТ „Агромонтаж” (Субпідрядник), було укладено договір № 28/07 від 28.07.2008р., відповідно до умов п. 1.1 якого Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати на свій ризик власними і залученими силами роботи з улаштування 2-х КТП на Перевантажувальному комплексі на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту, відповідно до проектно-кошторисної документації, які позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити. Відповідно до п. 2.1 даної угоди ціна робіт є динамічною та орієнтовно становить 128338,80 грн. при цьому, сторонами було обумовлено, що остаточна кошторисна вартість робіт за цим договором визначається як сукупність вартості робіт, які будуть вказані в актах приймання-здачі робіт.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, Субпідрядником передбачені вказаними договорами роботи були виконані. Загальна вартість виконаних відповідачем робіт в межах вказаних підрядних договорів становила 4357862,09 грн. Факт виконання вказаних робіт у повному обсязі підтверджується і позивачем у змісті позову. Так, позивач зазначив, що будівництво Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 Одеського морського торговельного порту було завершено відповідачем у жовтні 2008 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В свою чергу, відповідно до умов п.п. 1.1, 4.2 договору № МО -23/3 від 16.01.2008р. ВАТ „Мостобуд” зобов’язалося оплатити виконанні відповідачем підрядні роботи. При цьому, сторонами даної угоди було обумовлено наступний порядок оплати. Підрядник перераховує Субпідряднику аванс на придбання матеріалів в сумі 500000 грн, у випадку отримання грошових коштів від Замовника після підписання сторонами акту приймання-передачі фронту робіт. Оплата робіт здійснюється щомісячно, проміжними платежами за фактично виконаний обсяг робіт протягом 10 банківських днів після отримання Підрядником рахунку Субпідрядника, який виставляється після приймання виконаних робіт. Помісячна оплата здійснюється наступним чином: 50% вартості виконаних за розрахунковий період робіт оплачується Підрядником, інші 50 % вважаються оплаченими за рахунок авансу. Остаточний розрахунок між сторонами, а саме сплата Підрядником невиплаченої частини всієї вартості робіт, здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання Підрядником рахунку Субпідрядника після здачі об’єкту в експлуатацію державній комісії.

Положеннями статті 2 договору № 28/07 від 28.07.2008р. передбачено, що Підряник здійснює щомісячні платежі за виконані роботи Субпідряднику протягом 5-ти банківських днів. Підрядник проводить попередню оплату виконання робіт Субпідряднику у розмірі 30% від договірної ціни при умові надходження від Замовника грошових коштів. Підрядник здійснює щомісячні платежі за виконані роботи на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Однак, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками обох сторін, наданого відповідачем в обґрунтування зустрічного позову, позивачем виконані ВАТ „Агромонтаж” роботи були оплачені частково, внаслідок чого за позивачем утворилася заборгованість на вищевказаними договорами на загальну суму у розмірі 1063713,14 грн. Доказів спростовуючих викладене позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України суду представлено не було.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 договору № МО-23/3 від 16.01.2008р. у випадку порушення строків платежів Підрядник зобов’язався сплатити Субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від розміру платежу за кожний день прострочення. Крім того, у відповідності до п.5.4 договору № 28/07 від 28.07.2008р. у разі порушення термінів оплати робіт, виконаних за даним договором, Підрядник зобов’язаний сплатити на користь Субпідрядника пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми.

Як вбачається з розрахунку, наданого відповідачем, за несвоєчасне виконання позивачем грошових зобов’язань за вказаними договорами підряду ВАТ „Агромонтаж” додатково було нараховано до сплати ВАТ „Мостобуд” 172528 грн. пені. При цьому, слід зауважити, що нарахування пені відповідачем правомірно здійснювалося із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки розмір пені встановлений вказаними договорами перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, а також з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України.

Таким чином, на думку суду, розмір основного боргу у сумі 1063713,14 грн. та пені в сумі 172528 грн. ВАТ „Мостобуд” перед ВАТ „Агромонтаж” витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, а також обґрунтованими розрахунками заявлених до стягнення сум. Доказів, спростовуючих викладене ВАТ „Мостобуд” до господарського суду не представлено.

Підсумовуючи вищенаведене суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність зустрічного позову ВАТ „Агромонтаж” в частині вимог про стягнення з ВАТ „Мостобуд” заборгованості за виконані підрядні роботи у розмірі 1063713,14 грн, пені в сумі 172528 грн., а всього 1236241,14 грн. –загальної заборгованості за договором № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договором № 28/07 від 28.07.2008р.

В свою чергу, надаючи оцінку зустрічним позовним вимогам ВАТ „Агромонтаж” про прийняття згоди відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” на повернення переданого майна згідно з відповідним письмовим проханням будівельного загону № 23 відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” або товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт” після проведення розрахунків по сплаті заборгованості за виконані роботи, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги щодо прийняття згоди відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” на повернення переданого майна згідно з відповідним письмовим проханням будівельного загону № 23 відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” або товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ порт” після проведення розрахунків по сплаті заборгованості за виконані роботи суперечить загальним засадам цивільного законодавства України щодо захисту майнових прав. Одним із засобів реалізації своїх прав будь-яких суб’єктів цивільного обігу щодо захисту охоронюваних законом інтересів є звернення у судовому порядку у встановлений законом спосіб. За переконанням суду, існує певний порядок реалізації прав суб’єктів цивільного обігу який в даному випадку ВАТ „Агромонтаж” дотриманий не був, що призвело до невірно обраного останнім способу захисту своїх прав.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на некоректність формулювання зустрічного позову в цій частині, яке фактично викладено з умовою, адже згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11„Про судове рішення” резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині позову.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку, що позов ВАТ „Мостобуд” про зобов’язання відповідача повернути кабельну продукцію, передану згідно з актом приймання-передачі, загальною вартістю 563741,21 грн., підлягає задоволенню відповідно до ст.ст. 938, 949, 953, 1212, 1213 ЦК України. В свою чергу, зустрічний позов слід задовольнити в частині вимог про стягнення з ВАТ „Мостобуд” заборгованості за виконані підрядні роботи у розмірі 1063713,14 грн., пені в сумі 172528 грн., а всього 1236241,14 грн. –загальної заборгованості за договором № МО-23/3 від 16.01.2008р. та договором № 28/07 від 28.07.2008р. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 879 ЦК України, у задоволені іншої частини зустрічного позову відмовити.

          Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 879, 938, 949, 953, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 174, 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати відкрите акціонерне товариство „Агромонтаж” /65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 01331058/ повернути відкритому акціонерному товариству „Мостобуд” /01033, м. Київ, вул.. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326/ кабельну продукцію, передану згідно з актом приймання-передачі, загальною вартістю 563741 грн. 21 коп. /п’ятсот шістдесят три тисячі сімсот сорок одна грн. 21 коп./.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” /65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 01331058/ на користь відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” /01033, м. Київ, вул.. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326/ 5637 грн. 41 коп. / п’ять тисяч шістсот тридцять сім грн. 41 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

4.          Зустрічний позов задовольнити частково.

5.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Мостобуд” /01033, м. Київ, вул.. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326/ на користь відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” /65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 01331058/ основний борг у сумі 1063713 грн. 14 коп. /один мільйон шістдесят три тисячі сімсот тринадцять грн. 14 коп./, пеню в сумі 172528 грн. 00 коп. /сто сімдесят дві тисячі п’ятсот двадцять вісім грн.. 00 коп./, держмито в сумі 12362 грн. 41 коп. /дванадцять тисяч триста шістдесят дві грн.. 41 коп./, 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

6.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” /65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 01331058/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - суму недоплаченого держмита в сумі 15 грн. 00 коп. / п’ятнадцять грн. 00 коп./ Наказ видати.

7.          В іншій частині зустрічного позову відмовити.

8.          Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2009р. по даній справі, - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 01.03.2010р.

Суддя