Рішення № 11361489, 22.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2010 р.Справа № 22-31/114-09-4741 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі, якою є Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса"; до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ";

про стягнення 42627,28 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Рибак А.В. - представник за довіреністю № 11-17/536 від 16.10.2009р.;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі, якою є Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про стягнення 42627,28 грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювалися, згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві від 14.12.2009р., позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг" на погашення кредиту грошові кошти в сумі 49 819,91 грн., з підстав викладених у позовній заяві та уточненнях до неї.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив:

Позивач є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), у зв’язку з перейменуванням згідно Статуту Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

14.05.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" було укладено кредитний договір № 05-01-16/228 згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 422800 гривень.

Відповідно до п. 3.10 кредитного договору, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідачем з банком були укладені наступні договори:

- договір застави №05-01-16/229 від 14.08.2008р., предмет застави -виробничо-технологічне обладнання (п. 1.2 договору), загальною заставною вартістю 370420 грн.;

- договір застави №05-01-16/343 від 31.07.2008 р., предмет застави - сільськогосподарська техніка у кількості двох одиниць, загальною заставною вартістю 85000 грн.;

- договір застави майнових прав №05-01-16/230 від 14.08.2008р., предмет застави - дебіторська заборгованість позичальника на суму 2218011,60грн., загальною заставною вартістю відповідно 1774400 грн.

Згідно п. 3.1 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати, протягом дії кредитного договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20735331539015 на рахунки контрагентів позичальника. Промінвестбанком 16.05.2008р. та 31.07.2008р. були оплачені з позичкового рахунку надані боржником платіжне доручення №1 від 16.05.2008р. на суму 355600 грн. та платіжне доручення №3 від 31.07.2008р. на суму 67200 грн.

Кредит надано банком та використано позичальником відповідно до цільового використання кредиту, що підтверджується Актами перевірки цільового використання кредитних коштів від 28.05.2008р. та 15.08.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, банк в повному обсязі та своєчасно виконав свої зобов'язання взяті за кредитним договором видавши відповідачу кредит в сумі 422800 грн., відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності з графіком. Згідно з п.4.2.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом перед банком відповідно до п. 2.2 кредитного договору шляхом перерахуванням коштів на позичковий рахунок в казаний у п.3.1 кредитного договору (рахунок №20735331539015), а у випадку прострочення повернення кредиту позичальник зобов'язаний перераховувати кошти на рахунок простроченої заборгованості за кредитом (рахунок №20779331539015).

Згідно зазначеного вище графіку з 16.04.2009р. по теперішні час, позичальник повинен був повернути 16.04.2009р. - 12200 грн., 18.05.2009р. - 12200 грн., 18.06.2009р. - 12200 грн., 16.07.2009р. - 12200 грн., 18.08.2009р. - 12200грн., тобто з 16.04.2009р. по 11.09.2009р. позичальник зобов'язаний сплатити кредит в сумі 61000 грн.

Позивач зазначає, що позичальником не погашається кредит відповідно до встановленого кредитним договором графіку, останнім фактично було сплачено на рахунок простроченої заборгованості за кредитом №20779331539015 24.04.2009р. - 2006,32грн., 20.05.2009р. - 1212,59грн., 29.05.2009р. - 2164,74грн., 20.07.2009р. - 10000грн., 18.08.2009р. - 2987,05грн., 31.08.2009р. - 2,02грн. тобто позичальником за період з 16.04.2009р. по 11.09.2009р. повернуто банку кредит в сумі 18372,72, замість зазначених вище 61000 грн. Таким чином, позичальником не виконуються зобов'язання за кредитним договором, а саме у строк, передбачений кредитним договором не повернуто кредит в сумі 42627,28 грн., що підтверджується випискою з історії руху коштів по рахунку простроченої заборгованості за кредитом №20779331539015 та довідкою - розрахунком по простроченої заборгованості по кредиту позичальника.

Згідно уточнення до позовної заяви позивач зазначив, що при розгляді судом позовної заяви позичальником була погашена прострочена заборгованість 27.10.2009р в сумі 1500грн. та 10.11.2009р. в сумі 2010,76 грн.

Таким чином, відповідачем відповідно до графіку встановленого п.2.2. кредитного договору за період з 16.04.2009р. по 20.10.2009р. не погашена заборгованість по кредиту в сумі 49819,91 грн.

Отже, сума яка підлягає стягненню з відповідача на погашення кредиту становить 49 819,91 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотків.

До відношень встановленим по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Отже, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по держмиту та на ІТЗ судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг" (код ЄДРПОУ 20952731, місцезнаходження 68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбрівка) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Одеса" (65125, м. Одеса, вул. Пушкинська, 36 код банку 328135, код ЄДРПОУ 09328133) на погашення кредиту грошові кошти в сумі 49819/сорок дев’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять/ грн. 91 коп., державне мито в сумі 533/п’ятсот тридцять три/ грн. 30 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/ грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя