Рішення № 11361487, 23.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2010 р.Справа № 20/225-09-6136 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський”

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, зобовязання звільнити орендоване приміщення та стягнення 57736,31 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Андрега О.В.- за довіреністю б/н від 04.01.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії КК470376.

У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій, з урахуванням уточнень, просить розірвати договір оренди № 3b від 18.05.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” заборгованість у розмірі 69636,04 грн. та пеню у розмірі 5162,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 3b, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на правах оренди приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, разом із обладнанням, необхідним для повноцінного користування для розміщення офісу, строком на один рік, до 31.05.2010 року, із щомісячною орендною платою в розмірі 9100 грн. у т.р. ПДВ 1516,66 грн.

Разом з тим, відповідач, в порушення укладеного договору, не сплатив за надані послуги з оренди, у звязку з чим за ним виникла заборгованість з орендної плати за липень 2009 року січень 2010 року у загальному розмірі 69636,04 грн. Також позивачем була нарахована пеня на суму заборгованості, яка згідно наданого ним розрахунку, складає 5162,34 грн. Таким чином, враховуючи несплату орендарем орендної плати, тобто порушення ним умов договору оренди, та приймаючи до уваги те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продовжує займати орендоване приміщення, ТОВ „Офіс-центр „Приморський” звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 3b від 18.05.2009 року, зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені.

18.01.2010р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначає, що на момент укладення спірного договору оренди з ТОВ „Офіс-центр „Приморський” Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 планувала розгорнути свою діяльність із залученням іноземних інвесторів та створення на базі орендованого приміщення інвестиційного центру. Разом з тим, виникли деякі обставини, які призвели до вимушеної несплати відповідачем заборгованості з орендної плати. Відповідач зазначає, що з 10.10.1009 року і по теперішній час у орендованому приміщенні немає світла та тепла, оскільки за вказівкою керівника ТОВ „Офіс-центр „Приморський” вимкнули електричний струм, що унеможливило роботу приладів. З сумою стягнення Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не згодна, оскільки вважає, що повинна сплатити заборгованість з оренди тільки за 4 місяці до 10.10.2009 року у сумі 36400 грн. у звязку з вимкненням електроенергії у орендованому приміщенні. Відповідач також зазначає, що експлуатаційні витрати вона сплатила за 6-ть місяців з червня по листопад 2009 року, про що надано відповідні квитанції про сплату.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позов також вказує про те, що не заперечує проти розірвання договору оренди та звільнення приміщення за рішенням суду.

09.02.2010 року ТОВ „Офіс-центр „Приморський” звернувся до суду із заявою про забезпечення позову відповідно до ст.ст. 66-67 ГПК України, в якій просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить та зареєстровано на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що відповідач навмисно не виконує умови договору оренди та має заборгованість по сплаті щомісячної орендної плати та експлуатаційних витрат, добровільно сплатити існуючу заборгованість за договором та пеню відповідач відмовляється, а також не звільнює орендоване приміщення, у звязку з чим ТОВ „Офіс-центр „Приморський” не має змоги здавати приміщення в оренду іншій особі та отримувати кошти. Також існує ймовірність навмисного ухилення з боку відповідача в добровільному порядку сплатити існуючу заборгованість і в разі винесення рішення на користь позивача.

Розглянувши зазначену заяву у судовому засіданні 23.02.2010 року, суд доходить висновку про її необґрунтованість та відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача про можливість утруднення виконання судового рішення у разі його задоволення у звязку з можливим навмисним ухиленням з боку відповідача в добровільному порядку сплатити існуючу заборгованість, покладені ним в обґрунтування своєї заяви, є лише необґрунтованими припущеннями, які не підтверджені позивачем жодними належними і допустимими доказами, у звязку з чим суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ „Офіс-центр „Приморський” про забезпечення позову.

10.02.2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про надання відстрочки рішення суду у звязку з тяжким фінансовим становищем, яку підтримала у судовому засіданні 12.02.2010 року та просила відстрочити виконання рішення суду у разі його задоволення на шість місяців.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди № 3b, відповідно до якого ТОВ„Офіс-центр „Приморський” передає, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування на правах оренди приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, разом із обладнанням, що знаходиться в приміщенні та зазначене в Додатку № 1 до договору.

Згідно до п. 1.3. договору приміщення використовується орендарем для розміщення офісу, а обладнання, що знаходиться у орендованому приміщенні, використовується для забезпечення функціонування офісу. Відповідно до п. 2.1 договору майно передається орендарю не пізніше 01.07.2009 року, передача майна оформлюється актом приймання-передачі майна, який є невідємним додатком до договору.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.7 договору орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату за користування майном. Нарахування орендної плати здійснюється з дати передачі майна орендарю до дати повернення майна орендодавцеві включно. Орендна плата складається з двох частин: орендна плата за площу та експлуатаційні витрати. Розмір орендної плати за площу встановлюється у розмірі 9100 грн. у т.ч. ПДВ 1516,66 грн. Експлуатаційні витрати нараховуються виходячи із фактичної суми спожитої електроенергії, водо- та тепло забезпечення за попередній місяць. Експлуатаційні витрати за останній місяць оренди у сумі 550,00 грн. у т.р. ПДВ 91,66 грн. сплачуються авансом одночасно із сплатою орендної плати за площу за останній місяць строку дії договору.

Згідно до п. 3.8 договору для оплати орендної плати орендодавець щомісячно пятого числа поточного місяця виставляє орендарю рахунок на наступний за поточним місяць.

Відповідно до п. 3.9 договору орендар авансово вносить орендну плату за наступний після поточного місяць, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше десятого числа поточного місяця. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

У відповідності до п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.05.2010 року без зміни його умов.

На підставі акту приймання-передачі майна від 01.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла в оренду приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, та обладнання згідно переліку.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” були надані відповідачу послуги з оренди приміщення, зокрема, починаючи з липня 2009 року по грудень 2009 року включно, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000279 від 31.07.2009 року щодо оренди за липень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000334 від 31.08.2009 року щодо оренди за серпень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000390 від 30.09.2009 року щодо оренди за вересень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000435 від 30.10.2009 року щодо оренди за жовтень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000473 від 30.11.2009 року щодо оренди за листопад 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000536 від 31.12.2009 року щодо оренди за грудень 2009 року на суму 9100,00 грн., підписаними сторонами та засвідченими печатками.

Крім того, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо експлуатаційних витрат, відшкодування яких передбачено умовами договору оренди (п.п. 3.3., 3.6., 3.7.), а саме: № ОУ-0000278 від 31.07.2009 року щодо експлуатаційних витрат за липень 2009 року на суму 412,39 грн., № ОУ-0000362 від 31.08.2009 року щодо експлуатаційних витрат за серпень 2009 року на суму 323,30 грн., № ОУ-0000411 від 30.09.2009 року щодо експлуатаційних витрат за вересень 2009 року на суму 511,21 грн., № ОУ-0000458 від 30.10.2009 року щодо експлуатаційних витрат за жовтень 2009 року на суму 140,06 грн., № ОУ-0000474 від 30.11.2009 року щодо експлуатаційних витрат за листопад 2009 року на суму 395,86 грн., № ОУ-0000559 від 31.12.2009 року щодо експлуатаційних витрат за грудень 2009 року на суму 1 178,32 грн.

У звязку з чим позивачем були виставлені рахунки на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000255 від 18.06.2009 року щодо оренди за липень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000254 від 18.06.2009 року щодо оренди за серпень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000347 від 03.08.2009 року щодо оренди за вересень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000394 від 01.09.2009 року щодо оренди за жовтень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000444 від 01.10.2009 року щодо оренди за листопад 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000493 від 01.11.2009 року щодо оренди за грудень 2009 року на суму 9100,00 грн. Додатково позивачем з урахуванням збільшення заборгованості з орендної плати під час розгляду справи та, відповідно, збільшення суми стягнення, були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000509 від 01.12.2009 року щодо оренди за січень 2010 року на суму 9100,00 грн. та № СФ-0000001 від 01.01.2010 року щодо оренди за лютий 2010 року на суму 9100,00 грн.

Крім того, позивачем були виставлені рахунки: рахунок-фактура № СФ-0000347 від 03.08.2009 року щодо експлуатаційних витрат за липень 2009 року на суму 412,39 грн., рахунок-фактура № СФ-0000366 від 28.08.2009 року щодо експлуатаційних витрат за серпень 2009 року на суму 323,30 грн., рахунок-фактура № СФ-0000416 від 29.09.2009 року щодо експлуатаційних витрат за вересень 2009 року на суму 511,21 грн., рахунок-фактура № СФ-0000466 від 29.10.2009 року щодо експлуатаційних витрат за жовтень 2009 року на суму 140,06 грн., рахунок-фактура № СФ-0000505 від 29.11.2009 року щодо експлуатаційних витрат за листопад 2009 року на суму 395,86 грн., рахунок-фактура № СФ-0000554 від 29.12.2009 року щодо експлуатаційних витрат за грудень 2009 року на суму 1 178,32 грн. Додатково позивачем з урахуванням збільшення заборгованості з експлуатаційних витрат під час розгляду справи та, відповідно, збільшення суми стягнення, був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000026 від 29.01.2010 року щодо експлуатаційних витрат за січень 2010 року на суму 1507,72 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в порушення умов укладеного договору оренди, не сплатила орендну плату згідно виставлених позивачем рахунків, внаслідок чого, згвлно розрахунку позивача, за нею утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 66 950,72 грн., на яку позивачем була нарахована пеня. Щодо експлуатаційних витрат, то відповідачем були надані докази сплати зазначених витрат за липень-листопад 2009 року, разом з тим, як вбачається із наданих відповідачем квитанцій, вони були сплачені ним несвоєчасно, а експлуатаційні витрати за грудень 2009 року січень 2010 року взагалі не були ним оплачені, у звязку з чим позивачем була також нарахована пеня. Таким чином, згідно уточненого розрахунку позивача, загальна сума заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендної плати та експлуатаційних витрат за липень 2009 року - лютий 2010 року складає 69636,04 грн., а сума нарахованої пені - 5 162,34 грн.

Зазначені обставини позивач вважає істотною підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 3b від 18.05.2009 року, що й зумовило звернення ТОВ „Офіс-центр „Приморський” з відповідним позовом до суду.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору оренди, починаючи з липня 2009 року, не сплачувала орендну плату, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, у відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що судом було встановлено, що відповідачем не сплачувалась орендна плата, що є істотним порушенням договору, та у відзиві на позов Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не заперечує проти розірвання договору оренди, то за таких обставин позовні вимоги ТОВ „Офіс-центр „Приморський” щодо розірвання договору оренди № 3b від 18.05.2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” про зобовязання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала до суду акт приймання-передачі майна (повернення) від 11.02.2010 року до договору оренди № 3b від 18.05.2009 року, підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 17, 3-й поверх, було повернуто орендодавцю ТОВ „Офіс-центр „Приморський”.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги про зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення розглядаються у звязку з недотриманням позивачем порядку зміни або уточнення позовних вимог, суд зазначає, що з урахуванням повернення відповідачем обєкту оренди за актом приймання-передачі майна (повернення) від 11.02.10р., що не заперечується позивачем, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

З урахуванням чого, стосовно вимог про зобовязання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення, загальною площею 130 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 3-й поверх, судом одночасно із рішенням постановляється відповідна ухвала.

Щодо вимог ТОВ „Офіс-центр „Приморський” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 69636,04 грн. та пені у сумі 5162,34 грн., суд вказує про таке:

Згідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, починаючи з липня 2009 року, відповідач не сплачував орендну плату на підставі виставлених позивачем рахунків, у звязку з чим, згідно уточненого розрахунку позивача, за ним виникла заборгованість з орендної плати за липень 2009 року лютий 2010 року (до 10.02.2010 року) у розмірі 66950 грн. та заборгованість з експлуатаційних витрат за грудень 2009 року січень 2010 року у розмірі 2686,04 грн.

Суд враховує, що заборгованість з орендної плати за липень грудень 2009 року на загальну суму 54600,00 грн. підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000279 від 31.07.2009 року щодо оренди за липень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000334 від 31.08.2009 року щодо оренди за серпень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000390 від 30.09.2009 року щодо оренди за вересень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000435 від 30.10.2009 року щодо оренди за жовтень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000473 від 30.11.2009 року щодо оренди за листопад 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000536 від 31.12.2009 року щодо оренди за грудень 2009 року на суму 9100,00 грн., підписаними сторонами та засвідченими печатками, та рахунками, виставленими позивачем на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000255 від 18.06.2009 року щодо оренди за липень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000254 від 18.06.2009 року щодо оренди за серпень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000347 від 03.08.2009 року щодо оренди за вересень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000394 від 01.09.2009 року щодо оренди за жовтень 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000444 від 01.10.2009 року щодо оренди за листопад 2009 року на суму 9100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000493 від 01.11.2009 року щодо оренди за грудень 2009 року на суму 9100,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не було надано. Більш того, відповідач у відзиві на позов сам зазначає щодо неможливості сплати ним зазначеної заборгованості, тобто фактично визнає факт її несплати.

Крім того, несплаченим залишився рахунок-фактура № СФ-0000554 від 29.12.2009 року, виставлений позивачем за експлуатаційні витрати за грудень 2009 року на суму 1178,32 грн., які підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2009 року, підписаним сторонами та засвідченим печатками.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ „Офіс-центр „Приморський” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати у сумі 54600,00 грн. та експлуатаційних витрат у сумі 1178,32 грн., а разом у сумі 55778,32 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача як на підставу звільнення від сплати орендної плати за листопад та грудень на те, що у орендованому приміщенні, починаючи з жовтня 2009 року, було вимкнено електроенергію, що унеможливило його використання за цільовим призначенням, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При цьому, згідно до ст.33 ГПК України, кожна обставина повинна бути доведена стороною за допомогою належних та допустимих доказів

Суд зазначає, що одержавши спірне приміщення по акту приймання-передачі, орендар повинен був виконувати умови договору, а у разі неможливості виконувати умови договору повідомити про це орендодавця у визначений договором строк, однак ніяких заяв щодо неможливості використовувати орендоване приміщення чи заяв про розірвання договору оренди відповідно до ст. 784 ЦК України відповідач позивачу не надавав. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000279 від 31.07.2009 року щодо оренди за липень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000334 від 31.08.2009 року щодо оренди за серпень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000390 від 30.09.2009 року щодо оренди за вересень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000435 від 30.10.2009 року щодо оренди за жовтень 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000473 від 30.11.2009 року щодо оренди за листопад 2009 року на суму 9100,00 грн., № ОУ-0000536 від 31.12.2009 року щодо оренди за грудень 2009 року на суму 9100,00 грн., які були підписані сторонами та засвідченими печатками, містять положення про відсутність у сторін взаємних претензій.

У звязку з викладеним, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що він не повинен був сплачувати орендну плату, починаючи з 10.10.2009 року, у звязку з неможливістю використовувати орендоване приміщення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за січень-лютий 2010 року (тобто вже під час розгляду даної справи) та експлуатаційних витрат за січень 2010 року у сумі 1507,72 грн., які є похідними від орендної плати, суд враховує, що відповідач неодноразово вже у судових засіданнях заявляв про неможливість використання орендованого приміщення у звязку із вимкненням у ньому електроенергії, на підставі чого ним не підписувались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-лютий 2010 року. При цьому, факт неспоживання електроенергії у січні-лютому 2010 року підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками експлуатаційних витрат.

З урахуванням зазначеного, стосовно правовідносин між сторонами, що виникли протягом січня - лютого 2010 року, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, у звязку з чим вважає нарахування орендної плати та експлуатаційних витрат за цей час безпідставним, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені, нарахованої ним на заборгованість за липень 2009 року лютий 2010 року, у розмірі 5162,34 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Так, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору оренди № 3b від 18.05.2009 року при невнесенні орендної плати або при внесенні її не в повному розмірі, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми не перерахованих в строк коштів за кожен день прострочки.

Враховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати у сумі 54600,00 грн. та експлуатаційних витрат у сумі 1178,32 грн., а разом у сумі 55778,32 грн., за період з липня по грудень 2009 року, то, з урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені підлягають задоволенню також тільки за період з липня по грудень 2009 року, розмір якої, згідно уточненого розрахунку позивача за винятком сум пені, нарахованих на орендну плату за січень та лютий 2010р. (5162,34 грн. - 56,59 грн. - 316,88 грн.), становить 4788,87 грн. В решті вимог про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Згідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити його виконання.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців у разі задоволення позову, суд зазначає:

У відповідності до п. 1.1. Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 (із змінами) відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на унеможливлення робочого процесу в приміщенні офісу з причини вимкнення електроенергії адміністрацією ТОВ „Офіс-центр „Приморський”, у звязку з чим відповідач був позбавлений можливості активізувати роботу та не зміг заробляти кошти, що створило скрутну ситуацію.

Приймаючи до уваги всі обставини справи, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заслухавши у судовому засіданні думку представника позивача, суд, виходячи з принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважаючи, що надання шести місяців відстрочки виконання зазначеного рішення не враховуватиме матеріальні інтереси позивача, вважає за необхідне заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, надавши відповідачу відстрочку виконання рішення суду строком на три місяці, а в задоволенні решти заяви відмовити.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 3b від 18.05.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” (65028, м. Одеса, провулок Високий, 22, код ЄДРПОУ 32094147) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр „Приморський” (65028, м. Одеса, провулок Високий, 22, код ЄДРПОУ 32094147) заборгованість у розмірі 55778 /пятдесят пять тисяч сімсот сімдесят вісім/ грн. 32 коп., пеню у розмірі 4788 /чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім/ грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 690 /шістсот дев'яносто/ грн. 67 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 213 /двісті тринадцять/ грн. 54 коп.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення суду строком на три місяці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 25.02.2010р.