Ухвала суду № 113595477, 19.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1774/20

Провадження № 1-кп/752/1966/23

УХВАЛА

19 вересня 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010010002 від 30 жовтня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, котра народилася у м. Києві, має вищу освіту, незаміжня, працюючої на посаді касира в ПП «Білла Україна», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

установив:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання прокурора, мотивоване тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення минули строки, передбачені ст. 49 КК України.

Як зазначено у клопотанні 30 жовтня 2018 року, приблизно о 09:30 ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні гіпермаркету «Ашан» за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 13-Б, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, взяла у відділі побутової техніки товар на загальну суму 3560,84 грн без ПДВ та направилась з ним до виходу з гіпермаркету. Однак, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме пройшовши з неоплаченим товаром повз магнітні турнікети, що розміщені за торгівельними касами, кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3 , оскільки остання була зупинена працівниками охорони.

Відповідні дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

В судовому засіданні прокурор не підтримала клопотання, мотивуючи наявністю у ОСОБА_3 психічного захворювання, що викликає сумнів у її осудності.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на наявність у ОСОБА_3 психічного захворювання.

ОСОБА_3 повідомила, що має психічне захворювання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У ст. 283 КПК України закріплено вичерпний перелік форм закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Так, згідно з ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом; звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

При цьому, з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України прокурор може звернутися до суду лише за умови встановлення на стадії досудового розслідування що особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є суб`єктом кримінального правопорушення.

У випадку ж встановлення на стадії досудового розслідування, що особа не є суб`єктом кримінального правопорушення, зокрема в силу неосудності, прокурор зобов`язаний звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру (у разі якщо особа згідно висновку експерта потребує застосування відповідних заходів) або закрити кримінальне провадження (якщо підстав для застосування примусових заходів медичного характеру немає).

Можливість звільнення неосудної особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України законом України про кримінальну відповідальність не передбачена.

Вказане також узгоджується з приписами статей 503, 511 КПК України, що регулюють порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

Відповідно до приписів ст. 511 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, відповідно до довідки адміністрації КМПНД № 2 від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 09 вересня 2014 року з діагнозом: «Шизоафективний розлад, маніакальний тип».

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 546 від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_3 неодноразово у період з 2014 року по 2017 рік була госпіталізована до психіатричної лікарні. Постійно приймає підтримуючу терапію. При обстеженні у неї виявленні порушення (елементи зісковзувань, пара логіки, нецілеспрямованості міркувань), відсутність критики до свого захворювання, суперечливість у викладені історії захворювання, нестійка увага. Вираховуючи викладене, експертна комісія дійшла висновку, що визначити глибину наявних у під експертної психічних порушень та їх вплив на її поведінку в ситуації правопорушення, в межах амбулаторної судово-психіатричної експертизи неможливо, вона потребує призначення їй стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Про наявність у ОСОБА_3 психічного захворювання також свідчить поведінка останньої в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, осудною особою, яка може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, підстав для звільнення останньої від кримінальної у зв`язку із закінченням строків давності суд не вбачає.

Керуючись статтями 18, 49 КК України, 283, 284, 288, 372 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Повернути клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1