Рішення № 11359335, 29.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2010 р.Справа № 16/197-09-5506 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Безсмертний М.В. за дов. №380 від 29.10.2009р.;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно із ст. 77 ГПК України справу за позовом приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Торгівельний центр „Старокінний” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №36-рш від 03.09.2009р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” недійсним. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог діючого законодавства з питання визнання за ПП „Торгівельний центр „Старокінний” статусу підприємства, яке займає монопольне становище, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на правомірність прийняття спірного рішення та порушення позивачем законодавства України про захист економічної конкуренції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 р. N 3659-XII Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно ст. 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 р. N 3659-XII основним завданням Антимонопольного комітету України є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 1, 2, 7 статті 15 цього Закону до повноважень адміністративної колегії у тому числі віднесені питання щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймання передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації; проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймання відповідних рішень (розпоряджень).

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року N 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

В зв'язку з надходженням до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_1, який орендує торгівельні площі на території ПП „Торгівельний центр „Старокінний”, щодо можливих порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПП „Торгівельний центр „Старокінний” шляхом відключення від електропостачання торгівельних павільйонів, що орендує підприємець на території ринку, Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розпорядженням №32-р від 16.06.2009р. було розпочато розгляд справи №30-01/2009 відносно ПП „Торгівельний центр „Старокінний” за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.5 ч.2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №30-01/2009 Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 36-рш від 03.09.2009р., яким визнано, що відповідно до ч.2 т.12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на ринку надання комунальних послуг, а саме: послуг забезпечення електропостачанням в межах території ПП „Торгівельний центр „Старокінний”, вказане підприємство в 2008 році 1 півріччі 2009 року займало монопольне становище з часткою, що перевищує 35%; дії останнього кваліфіковані як такі, що порушують п.5 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання та за вчинення порушення на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року N 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Посилаючись на неправильне застосування відповідачем приписів діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення становища ПП „Торгівельний центр „Старокінний” як монопольного, а також виникнення спірних відносин з підприємцем ОСОБА_1 в результаті неналежного виконання останнім укладеного між сторонами договору оренди, позивачем висуваються позовні вимоги про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №36-рш від 03.09.2009р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” як такого, що суперечить діючому антимонопольному законодавству та порушує права позивача.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, навпаки, наполягав на порушенні позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи наведені доводи представників сторін, суд вважає за необхідне звернутися до наявних у матеріалах справи документів.

Так, спірним рішенням визнано, що відповідно до ч.2 т.12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на ринку надання комунальних послуг, а саме: послуг забезпечення електропостачанням в межах території ПП „Торгівельний центр „Старокінний”, вказане підприємство в 2008 році 1 півріччі 2009 року займало монопольне становище з часткою, що перевищує 35% та дії останнього кваліфіковані як такі, що порушують п.5 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Висновки Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтовані наступним. Між ПП ОСОБА_1 та ПП „Торгівельний центр „Старокінний” 27.04.2005р. був укладений договір №1366, відповідно до умов якого позивачем було передано у строкове платне користування павільйон Г/П 11, розташований на території ринку. Згідно умов п.3.3. додатку №2 до договору №1366 від 27.04.2005р. сторони домовилися, що Ринок надає підприємцю послуги по водо- та електропостачанню, які сплачуються останнім на підставі виставлених рахунків.

Згідно ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року N 2210-III, товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери). Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідач стверджує, що в даному випадку товаром є комунальні послуги, а саме: послуги із забезпечення електропостачанням; товарним ринком є ринок надання комунальних послуг, а саме: послуг із забезпечення електропостачанням павільйону Г/П 11, що розташований на території ринку; територіальними межами ринку є територія Ринку; часові межі 2008 рік 1 півріччя 2009 року. Електропостачання ринку здійснюється ВАТ „ЕК Одесаобленерго” на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії №714 Ц від 10.10.2008р. Відповідно до листа ВАТ „ЕК Одесаобленерго” від 08.05.2009р. за вих. №28\5-297 серед субєктів господарювання, які працюють на ринку, прямий договір про постачання електричної енергії укладений тільки з одним споживачем ТОВ ВКФ „Хоббіт плюс”. При цьому, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України по тексту спірного рішення, посилаючись на вимоги п.1.7. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2005 року N 1137, стверджує про багатоетапність робіт по підключенню електроустановки з павільйону, в якому здійснює свою діяльність ПП Романенко Т.А. до мереж постачальника електричної енергії ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, що, в свою чергу, свідчить про відсутність альтернативних джерел електропостачання, та, як наслідок, відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, свідчить про те, що ринок з питань надання послуг із забезпечення електропостачанням на території Ринку займає монопольне становище з часткою, яка перевищує 35%.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше: пунктом 1.7. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2005 року N 1137, на якій у своєму рішенні посилається відповідач, взагалі не встановлені етапи робіт по підключенню електроустановок до електричних мереж.

По-друге: постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 серпня 2008 року N 1050, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2008 р. за N 811/15502 Постанова НКРЕ від 14 грудня 2005 року N 1137 визнана такою, що втратила чинність, у звязку з чим, будь-які посилання відповідача на даний нормативний акт у рішенні від 03.09.2009р. суду вбачаються некоректними з юридичної точки зору.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи та змісту спірного рішення, прийняття останнього спричинили дії ПП „Торгівельний центр „Старокінний” щодо відключення від мереж електропостачання павільйону, в якому здійснює підприємницьку діяльність ПП ОСОБА_2 При цьому, Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України фактично була надана правова оцінка діям ПП „Торгівельний центр „Старокінний” з точки зору виконання останнім договору оренди, укладеного з ПП ОСОБА_2, зроблений висновок про неправомірне розірвання з боку Ринку договірних відносин, та, як наслідок, і визнання дій ринку такими, що порушують Закон України „Про захист економічної конкуренції”.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про електроенергетику" діяльність з виробництва, передачі та постачання електроенергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією регулювання електроенергетики України окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються названою Комісією.

Згаданими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910), визначено, що постачальником електроенергії є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії.

Таким чином, з огляду на відсутність у ПП „Торгівельний центр „Старокінний” ліцензії на постачання електроенергії, позивач взагалі не має статусу постачальника електроенергії, та не може розглядатися як такий, що займає монопольне становище на відповідному ринку. За таких обставин не було підстав для кваліфікації дій Ринку як порушення законодавства, в тому числі й за ознаками статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позиція суду з цього питання підтверджується і судовою практикою (Постанова Вищого господарського суду України від 26.02.2008 р.по справі N 29/210-07-4291). Крім того, сам відповідач по тексту рішення посилається на існування прямого договору про постачання електричної енергії, укладеного між субєктом господарювання, який працює на території Ринку - ТОВ ВКФ „Хоббіт плюс” та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”.

Більш того, суд звертає увагу відповідача, що згідно чинного антимонопольного законодавства саме по собі зайняття суб'єктом господарювання на ринку монопольного становища не с протиправним.

Як вбачається з матеріалів справи та власно підтверджується і текстом рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №36-рш від 03.09.2009р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” відносини між позивачем та підприємцем ОСОБА_1 регулюються договором. Так, між ПП „Торгівельний центр „Старокінний” та ПП ОСОБА_1 27.04.2005р. був укладений договір за №1366, відповідно до умов якого Ринок передав, а ПП ОСОБА_1 прийняв у строкове (до 27.04.2010р.) платне користування павільйон Г/П площею 21,4 кв.м., розташований на території ринку. Згідно п.п.3.3., 3.4. додатку №2 до договору №1366 від 27.04.2005р. сторони домовилися, що Ринок надає підприємцю послуги по водо- та електропостачанню, які сплачуються останнім щомісячно до 7 числа поточного місяця внезалежності від результатів господарської діяльності. Умовами п.п. 6.6., 6.7. договору №1366 від 27.04.2005р. передбачено, що договір може бути розірваний достроково за згодою сторін, а також достроково за вимогою Ринку у випадку невиконання підприємцем будь-яких зобовязань, передбачених договором та додатками до нього. 11.04.2009р. ПП „Торгівельний центр „Старокінний” на адресу ПП ОСОБА_1 було надіслано листа, відповідно до якого Ринок з посиланням на несплату передбачених договором платежів на протязі двох місяців та відмовою орендаря від укладання додаткового погодження про підвищення плати за комплексне обслуговування павільйону ГП 11 повідомив про розірвання договору №1366 від 27.04.2005р. на підставі п.п. 5.2., 6.7. договору та запропонував в строк до 20.04.2009р. звільнити обєкт договору та сплатити заборгованість. Даний лист був отриманий ПП ОСОБА_1 13.04.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №25570245.

Умовами п.5.2. договору №1366 від 27.04.2005р. Ринку надано право у випадку порушення орендарем умов договору в тому числі в частині своєчасного внесення платежів на протязі двох місяців відмовитися від договору за умови повідомлення про це підприємця. В такому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення. Наведеним правом, наданим умовами укладеної між сторонами угоди і скористався позивач, повідомив про відмову від договору орендаря. Як вбачається з тексту позовної заяви, ПП ОСОБА_1 відмовився звільнити переданий йому в оренду павільйон, у звязку з чим, Ринок 05.05.2009. відєднав підприємця від споживання власної споживчої електроенергії.

Спірна ситуація, яка виникла між даними особами і дозволила Одеському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, з посиланням на приписи 188 Господарського кодексу України, зробити висновок, що договір №1366 від 27.04.2005р. укладений між ПП „Торгівельний центр „Старокінний” та ПП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку розірваний не був, у звязку з чим відмова Ринку від забезпечення павільйону Г/П-11 електропостачанням є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.5 ч. 2 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

З цього приводу суд звертає увагу відповідача на наступне. Приписами цивільного законодавства встановлені основні засади договірних відносин та урегульовані питання як укладання так і розірвання договорів. Свобода договору проголошено законом як загальна засада цивільного законодавства. Так, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вимогами ст.ст. 628, 629 цього Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, як це передбачено статтею 653 цього Кодексу.

Звертаючись до приведених вимог діючого цивільного законодавства, суд зазначає, що: по-перше: одностороння відмова від договору не суперечить вимогам закону, якщо це передбачено умовами укладеної між учасниками цивільного обігу угоди. По-друге: як вбачається з матеріалів справи, позивачем були дотримані умови укладеної угоди в частині обовязкового повідомлення підприємця про відмову від договору. Саме з дати отримання повідомлення 13.04.2009р. позивач і вважає договір №1366 від 27.04.2005р. припиненим.

За переконанням суду, висновки відповідача про невирішення між Ринком та підприємцем питання щодо припинення договірних відносин є передчасними так як дане питання не відноситься до компетенції Антимонопольного комітету України і у випадку виникнення спірної ситуації повинно вирішуватися у судовому порядку. Фактично в оспорюваному рішенні відділення АМК України дало оцінку ситуації, яка склалася в результаті отримання послуг, що надавались ПП ОСОБА_1 на підставі договору №1366 в той час як дане питання потребує правової оцінці з точки зору належного чи неналежного виконання обома сторонами зобовязань, прийнятих на себе за укладеною угодою.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає наступне.

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, встановив зловживання з боку позивача монопольним становищем у вигляді часткової або повної відмови від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання, передбаченого п.5 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обґрунтовує свою позицію неможливістю підприємцю, який здійснює господарську діяльність на території ринку, укласти прямий договір на постачання електричної енергії з ВАТ „ЕК Одесаобленерго”. Однак, як зазначалося по тексту рішення вище, визнання за ПП „Торгівельний центр „Старокінний” статусу постачальника електроенергії суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про електроенергетику", якою передбачено, що діяльність з виробництва, передачі та постачання електроенергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією регулювання електроенергетики України окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються названою Комісією, та Правилам користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910), якими визначено, що постачальником електроенергії є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії.

Крім того, стверджуючи про неможливість укладення прямого договору на постачання електричної енергії з ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідач посилався на Постанову НКРЕ від 14 грудня 2005 року N 1137, яка втратила чинність Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 серпня 2008 року N 1050, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2008 р. за N 811/15502. Більш того, суд звертає увагу відповідача, що значний перелік документів, які необхідно підготувати підприємцю для укладання прямого договору з електропостачальною організацією, ніяким чином не свідчить про неможливість укладення такого договору взагалі, що дає суду підстави даний висновок Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України оцінити як хибний.

Встановивши у своєму рішенні факт неприпинення між ПП „Торгівельний центр „Старокінний” та ПП ОСОБА_1 договірних відносин, на думку суду, відповідачем були перевищенні повноваження в частині здійснення такого висновку, що є прерогативою суду у випадку виникнення спору з цього питання між сторонами за угодою.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 2 Розяснення ВГСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про правомірність та доведеність заявлених ПП „Торгівельний центр „Старокінний” у межах даної справи позовних вимог, у звязку з чим позов підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №36-рш від 03.09.2009р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст. 44, ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 7, 15 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993р. N 3659-XII, ст.ст. 11, 12, 13, 37, 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р. N 2210-III ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №36-рш від 03.09.2009р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.

3.Стягнути з Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України /65107, м. Одеса, вул.. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 23213460/ на користь приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” /65091, м. Одеса, пров. Старокінний, 6, п/р 26007311605101 у АБ „Південний” в м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31081729/ держмито в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят пять грн.. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн.. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 11.02.2010р.

Суддя