Рішення № 11358584, 23.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р.Справа № 23/66-09-2172 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК"

про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення 1677147,99грн. та вилучення обладнання

та за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК"

про розірвання договору та стягнення 285443,00 грн.

головуючий суддя Степанова Л.В.

судді Горячук Н.О.

Смелянець Г.Є.

Представники:

Від позивача: Горбенко Г.С. за довіреністю № б/н від 23.03.2009 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення 1677147,99 грн. та вилучення обладнання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2009 року було порушено провадження у справі № 23/66-09-2172.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" про розірвання договору та стягнення 285443,00грн. Ухвалою суду від 29.04.2009 року (суддя Мазур Д.Т.) було порушено провадження у справі № 33/73-09-2122.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" звернулось до суду з клопотанням № 01-25/05 від 25.05.2009 року (вх. 13149 від 26.05.2009р.) про об’єднання справ, оскільки по цім справам беруть участь ті ж самі сторони.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2009р., відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України, об’єднано справу № 23/66-09-2172 та справу № 33/73-09-2122 для подальшого розгляду в межах справи № 23/66-09-2172.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2009 року строк розгляду справи продовжено до 13.10.2009 року.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 12.10.2009 року справу №23/66-09-2172 передано на колегіальний розгляд у складі: головуючого судді Степанової Л.В., судді Горячук Н.О., судді Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 12.10.2009 року справу № 23/66-09-2172 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Степанової Л.В., судді Горячук Н.О., судді Петренко Н.Д.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області № 445-р від 25.11.2009 р. у зв’язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. на лікарняному здійснена заміна судді Петренко Н.Д. на суддю Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 25.11.2009 року справу №23/66-09-2172 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Степанової Л.В., судді Горячук Н.О., судді Смелянець Г.Є.

Позивач неодноразово надавав уточнення позовних вимог, відповідно до останнього вих. №01-23/11 від 23.11.2009 року (вх. №30240 від 23.11.2009 року), просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" заборгованість у сумі 1677147,99 грн., яка складається з: заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 1482529,99 грн., пені за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 95323,10 грн., неустойки у розмірі 25% річних від суми заборгованості по лізингових платежах за неправомірне користування грошовими коштами позивача у сумі 99294,9 грн. Також просить суд розірвати договір №26.03/7 від 26.03.2008 року, укладений між ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" та ТОВ "У.Р.БСТРК" та стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 250000грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення у сумі 39000 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребуваний судом відзив на позов не надав. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія –Гарант” (лізингодавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю „У.Р.БСТРК” (лізингоотримувач) був укладений договір фінансового лізингу № 124 Ф від 05.02.2008 року.

Відповідно до умов договору п. 1.1. лізингодавець (позивач) зобов’язується придбати і передати у користування лізингоотримувачу (відповідачу) на умовах фінансового лізингу (далі –лізинг) майно (основні засоби) згідно встановленим лізингоотримувачем (відповідачем) специфікації, вказаній у заявці на отримання майна в лізинг (додаток №1 до договору) з наступною передачею права власності на це майно Лізингоотримувачу (відповідачу) після повної сплати останнім його вартості на умовах договору.

Згідно до умов п. 1.2. договору, предметом лізингу вважається обладнання для маслопереробного заводу (далі - предмет лізингу), яке надається в лізинг згідно договору, і надане лізингодавцем (позивачем) лізингоотримувачу (відповідачу) по акту прийому-передачі предмету лізингу.

У відповідності до умов п.1.4. договору, термін лізингу становить 44 (сорок чотири) місяці. Термін строку лізингу розпочинається з дня передачі предмету лізингу або його партій. Термін лізингу може бути змінений тільки за згодою сторін. Кінець строку лізингу вважається дата останнього лізингового платежу.

Згідно до умов п.2.2. договору лізингоотримувач (відповідач) зобов’язаний: за п. 2.2.1 прийняти та належним чином користуватися предметом лізингу по його прямому призначенню. Пункт 2.2.2 у встановлений термін та повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування предметом лізингу лізингоотримувач (відповідач) сплачує лізингодавцю (позивачу) основні лізингові платежі в розмірі та терміни відповідно "Графіку оплати основних лізингових платежів" (Додаток №2 до Договору).

Згідно до п. 4.5, договору, лізингоотримувач (відповідач) сплачує лізингодавцю (позивачу) додаткові лізингові платежі у відповідності з "розрахунком додаткових лізингових платежів" (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу №124Ф від 05.02.2008 року заявка на отримання майна у лізинг " Товариство з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" просить ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" придбати у ТОВ "Механозбиральний універсальний завод" та передати лізингоотримувачу у фінансовий лізинг майно" а саме: обладнання для маслопереробного заводу.

У зв’язку з чим між ТОВ "Механозбиральний універсальний завод" ”(далі –постачальник) та ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" (далі - покупець) був укладений договір № 1/01-08 від 05.02.2008р., відповідно п. 1.1 якого постачальник ТОВ "Механозбиральний універсальний завод" виготовляє, комплектуючі і передає, а покупець ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" проводить оплату та прийомку обладнання для масложиркомбіната згідно специфікації (додається) в подальшому товар. Відповідно до п. 1.2 найменування, кількість та сума товару визначається узгодженою специфікацією. Загальна сума товару складає 4692000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 782000,00 (сімсот вісімдесят дві тисячі) грн.

12.02.2008р. була укладена угода № 1 про зміну договору № 1/01-08 від 05.02.2008р., відповідно до п. 1 предметом угоди № 1 являється зміна договору № 1/01-08 від 05.2008р. (далі договір), укладений між постачальником ТОВ "Механозбиральний універсальний завод" та покупцем ТОВ "Лізингова компанія –Гарант". Згідно п.2.1 угоди від 12.02.2008р. внесено п. 1.5 до статті 1 договору наступного змісту: "1.5. Сторони домовились з тим, що договірна ціна на товар відповідає рівню справедливих ринкових цін." У відповідності до п. 2.2 угоди від 12.02.2008р. викладено п. 2.5. статті договору 5 у наступній редакції: "2.5. Товар являється власністю покупця після оформлення наступних документів: видаткової накладної, податкової накладної. Представник покупця представляє довіреність на отримання товару.".

Додаток №1 до договору № 1/01-08 від 05.02.2008р. специфікація, відповідно до якої загальна сума даної специфікації складає чотири мільйони шістсот дев’ятсот дві тисячі гривень з ПДВ. Дана специфікація являється невідємною частиною договору № 1/01-08 від 05.02.1008р. Додаток № 2 до договору № 1/01-08 від 05.02.2008р. графік передач: Жаровня Ж 60/4 - 2 шт. лютий, 2 шт. квітень; Котел Е1/9 –2 шт. лютий; вертикальний транспортер "Норія" ТВ –15 –5 шт. лютий; Очищувальна машина АВС–100 –2 шт. квітень;; Шнековий транспортер ДТ-300 –50м. березень; Фільтр ФР –1 шт. лютий, 1 шт. травень; Машина семенновієчна МГС –1 шт. травень; Семенорушка А9 –МИР –100 –1 шт. лютий; Вальцевий станок ВС 4 –1 шт. лютий; Ваги автомобільні ВА – 1 шт. лютий; Електрообладнення –1 комп. Серпень; Прес окон. Віджиму масл. Культур А9 МПШ 20-2 –1 шт. лютий, 1 шт. березень, 1 шт. квітень, 1шт. травень, 1 шт. червень, 1 шт. липень.

Згідно з договором фінансового лізингу № 124 Ф від 05.02.2008 року відповідач отримав у платне користування строком 44 місяці обладнання для масло переробного заводу, що підтверджується актом приймання –передачі № 124Ф/1 від 13.02.2008р., актом приймання –передачі № 124Ф/2 від 29.02.2008р., актом приймання –передачі № 124Ф/3 від 27.03.2008р., актом приймання –передачі № 124Ф/4 від 01.08.2008р.

Як зазначає позивач, протягом дії договору, відповідач неодноразово порушував свій обов’язок щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а починаючи з травня 2008 року, відповідач припинив їх сплачувати. У зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Позивач неодноразово надавав уточнення позовних вимог, відповідно до останнього вих. №01-23/11 від 23.11.2009 року (вх. №30240 від 23.11.2009 року), просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" заборгованість у сумі 1677147,99 грн., яка складається з: заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 1482529,99 грн., пені за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 95323,10 грн., неустойки у розмірі 25% річних від суми заборгованості по лізингових платежах за неправомірне користування грошовими коштами позивача у сумі 99294,9 грн.

Позивач неодноразово попереджував відповідача про виникнення заборгованості, у зв’язку з чим просив погасити існуючу заборгованість, обов’язок по сплаті лізингових платежів, що підтверджується листами позивача до відповідача від 25.06.2008 року №03-25/06, від 17.09.2008 року №02-17/09, від 24.11.2008 року №13-24/11, від 12.01.2009 року №03-12/01.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 1482529,99 грн.

Позивач також в уточненні на позовну заяву від 23.11.2009 року просить суд стягнути пені за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 95323,10 грн., неустойки у розмірі 25% річних від суми заборгованості по лізингових платежах за неправомірне користування грошовими коштами позивача у сумі 99294,9 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункту 11.2 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного внесків лізингових платежів лізингоотримувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, діючий в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, з дня, наступного за днем сплати поточного платежу вказаним у додатку №2 до договору, по день фактичної сплати цього платежу включно, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 95323,10 грн., згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.11.3 умов договору №124Ф від 05.02.2008 року несплачений лізингоотримувачу лізинговий платіж, строк сплати якого наступив, вважається для лізингоотримувача чужими грошовими коштами, які належать лізингодавцю та які знаходяться у неправомірному користуванні лізингоотримувача. За таке неправомірне користування грошовими коштами лізингодавця лізингоотримувач за вимогами лизингодавця сплачує неустойку у розмірі 25 % річних від суми грошових коштів, які належать лізингодавцю та які знаходяться у користуванні лізингоотримувача, за весь час користування зазначеними грошовими коштами. Начислення цієї неустойки починається з дня, наступного за днем сплати поточного лізингового платежу, вказаним у додатку №2 до договору, по день фактичної сплати даного платежу включно. У зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі 25% річних від суми заборгованості по лізингових платежах за неправомірне користування грошовими коштами позивача у сумі 99294,9 грн.

Також між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія –Гарант" (позивач), був укладений договір №26.03/7 від 26.03.2008р.

Відповідно до п. 1.1 договору (відповідач) продавець зобов’язувався поставити покупцю (позивачу) матеріальні цінності, а саме зерно фуражної пшениці (згідно діючого ДСТУ), назване в подальшому товар, у кількості 250 метричних тонн. Пунктом 2.1. договору обумовлено, що ціна товару складає 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. за одну метричну тонну. За пунктом 2.2 загальна сума договору складає 325000,00 (триста двадцять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі 20% ПДВ- 54166,67 грн.

Відповідно до умов п 2.3 Сторони домовилися, що платежі здійснюються наступним чином: п. 2.3.1 авансовий платіж в розмірі 250000,00 (двісті п’ятдесят тисяч грн. 00 коп.) протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання договору. Пунктом 2.3.2. передбачено кінцевий розрахунок по договору, в розмірі 75000,00 (сімдесят п’ять) грн. 00 коп., сторони здійснюють після повідомлення про готовність товару до розвантаження.

Позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 250000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №448 від 26.03.2008 року, що є виконанням умови п.2.3.1 договору №26.03/07 від 26.03.2008 року.

Як зазначає позивач, у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань всупереч умовам договору №26.03/07 від 26.03.2008 року, просить суд розірвати договір №26.03/7 від 26.03.2008 року, укладений між ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" та ТОВ "У.Р.БСТРК" та стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 250000грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2. ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А згідно статті 661 Цивільного кодексу України –у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином договір №26.03/7 від 26.03.2008 року, укладений між ТОВ "Лізингова компанія –Гарант" та ТОВ "У.Р.БСТРК" підлягає розірванню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню авансовий платіж за договором №26.03/07 від 26.03.2008 року у розмірі 250000 грн.

Позивач в уточненні до позову вих. №01-23/11 від 23.11.2009 року (вх. №30240 від 23.11.2009 року) також просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення у сумі 39000 грн.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(зі змінами) – господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного та оскільки позивачем не було здійснено обґрунтованого розрахунку пені за договором 26.03/07 від 26.03.2008 року відповідно до чинного законодавства, в порядку п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 39000 грн. за договором 26.03/07 від 26.03.2008 року підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно задоволеним вимогам та у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Уточненні позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, буд. 62, кв. 25, р/р №26508012812804 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, ЄДРПОУ 35179888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4, р/р №2650201639124.980 у філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 328618, код ЄДРПОУ 3197691) заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 1482 529 (один мільйон чотириста вісімдесят дві тисячі п’ятсот двадцять дев'ять) грн. 99 коп., пені за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 95 323 (дев’яносто п’ять тисяч триста двадцять три) грн. 10 коп., неустойки у розмірі 25% річних від суми заборгованості по лізингових платежах за неправомірне користування грошовими коштами позивача у сумі 99 294 (дев’яносто дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 90 коп., державного мита в сумі 16771 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, буд. 62, кв. 25, р/р №26508012812804 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, ЄДРПОУ 35179888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4, р/р №2650201639124.980 у філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 328618, код ЄДРПОУ 3197691) авансовий платіж 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 (сто дві) грн. 07 коп.

4.          Вимогу в частині стягнення пені за договором 26.03/07 від 26.03.2008 року на суму 39000 грн. залишити без розгляду.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 29.12.2009 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя

Судді Горячук Н.О.

Смелянець Г.Є.