Рішення № 11358296, 10.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2009 р.Справа № 31/112-09-4717 Позивач: ТОВ НВП «Аеротехніка –МЛТ»

Відповідач: ТОВ «Автозбірне виробництво»

про стягнення 1000 788 грн. 25 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Тищенко О.Є.

від відповідача: не зґявився (27.10.2009 року була присутня Мудрова Я.В.)

Суть спору: про стягнення 1000 788 грн. 25 коп. до яких входять 288280 грн. - сума сплачена за не поставлений товар, 44228 грн. 13 коп. –збитки у вигляді інфляційних, 668280 грн. 12 коп. –пеня.

Представник позивача позов підтримав. Крім того представник позивача пояснив, що додатків, доповнень, додаткових угод до договору вказаного в позові, крім тих які є в справі не було.

Матеріалами справи встановлено:

28.03.2008 року за № 18-08 сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу товар на загальну суму 4711000 грн. Строк виготовлення товару – 85 банковських днів з моменту зарахування попередньої оплати на рахунок відповідача. Товар оплачується наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% від суми договора –2355500 грн. на протязі 3 –х банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми договора –2355500 грн. провадиться поетапно по факту отримання товару. У випадку прострочення строків виготовлення та/або передачі товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни не поставленого в строк товару. Договір діє до повного виконання.

19.11.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою змінили обсяги поставки, та встановили загальну ціну договору в сумі 5233000 грн. Крім того сторони доповнили договір п. 6.5 відповідно до якого у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни не поставленого в строк товару.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 сторони встановили графік поставки товару, відповідно до якого 4 одиниці товару поставляються до 25.12.2008 року, та 5 одиниць товару поставляються до 01.03.2009 року.

02.03.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до вказаного договору, якою змінили ціну товару, та встановили загальну ціну договору в сумі 5213680 грн.

20.05.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до вказаного договору, якою змінили ціну товару, та встановили загальну ціну договору в сумі 5145280 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу з 09.04.2008 року по 24.07.2009 року 5145280 грн., що підтверджено випискою по рахунку.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу товар з 11.07.2008 року по 19.08.2009 року на суму 4857000 грн., що підтверджено накладними.

Сплачена позивачем відповідачу сума на яку товар не переданий складає 288280 грн.

З претензії позивача на адресу відповідача № 01-02 від 01.06.2009 року не убачається заява про відмову від прийняття виконання по договору.

З листа відповідача на адресу позивача від 29.05.2008 року убачається пропозиція щодо збільшення попередньої оплати до 70%.

З листа відповідача на адресу позивача від 26.09.2008 року убачається пропозиція щодо збільшення попередньої оплати до 90%.

З письмового пояснення позивача від 06.11.2009 року убачається, що позивач у письмовій формі не відповів на листи відповідача від 29.05.2008 року та від 26.09.2008 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України - зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України - у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну.

Відповідно до ст. 654 ЦК України - зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Оскільки позивач у письмовій формі не відповів на листи відповідача від 29.05.2008 року та від 26.09.2008 року, це означає, що сторони не дійшли згоди щодо зміни договору з питань збільшення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 220 ГК України - якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 225 ГК України - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 265 ГК України - за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 531 ЦК України - боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 538 ЦК України - виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 612 ЦК України –якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 670 ЦК України - якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке ругулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.

В задоволенні позову про стягнення 288280 грн. - сума сплачена позивачем відповідачу на яку товар не переданий, слід відмовити з наступних підстав.

До зобовґязань відповідача по договору входить поставка позивачу товару.

Договір діє до повного виконання і не передбачає зобовґязання відповідача повертати позивачу суми сплачені позивачем за товар який ще не переданий.

Зобовґязання відповідача по договору щодо передачі товару підлягають виконанню в натурі, в повному обсязі і належним чиином.

Сплачена позивачем відповідачу сума на яку товар не переданий складає 288280 грн.

Сума 288280 грн. не входить до попередньої оплати передбаченої договором.

Остаточний розрахунок по договору провадиться поетапно по факту отримання товару.

Отже зобовґязання позивача щодо сплати відповідачу 288280 грн. є зустрічним, оскільки повґязано з фактом отримання товару.

Сплата позивачем відповідачу 288280 грн. є достроковим виконанням зобовґязання, оскільки здійснена без передачі товару.

Оскільки позивачем зустрічне виконання зобовґязання щодо оплати відповідачу 288280 грн. здійснено незважаючи на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі товару на цю суму, відповідач повинен виконати свій обов'язок щодо передачі товару.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В даному випадку позивач не відмовився від прийняття виконання по договору, що підтверджується відсутністю у справі звернення позивача до відповідача з цього приводу.

Позовна заява не є формою відмови від прийняття виконання по договору, оскільки є зверненням до суду з приводу спору, і не є зверненням до відповідача з приводу виконання договору.

Відповідно до ст. 670 ЦК України - якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Ця норма регулює відносини повґязані з поверненням суми сплаченої за товар у випадку відмови від переданого товару і не регулює відносини повґязані з поверненням суми сплаченої достроково за товар який ще не переданий за діючим договором. Отже, у даному випадку ця норма застосуванню не підлягає, оскільки позивач не відмовився від переданого товару і не вимагає повернення суми сплаченої за переданий товар, а вимагає стягнення суми на яку товар не переданий.

З викладеного в сукупності убачається, що зобовґязання відповідача по договору щодо передачі товару на суму 288280 грн. підлягають виконанню в натурі, в повному обсязі і належним чиином, а будь –яких підстав передбачених договором або законодавством для стягнення з відповідача 288280 грн. немає.

В задоволенні позову про стягнення 44228 грн. 13 коп. – збитки у вигляді інфляційних, слід відмовити з наступних підстав.

По перше, інфляційні нараховуються лише у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. В даному випадку у відповідача перед позивачем по договору немає простроченого грошового зобов'язання на суму 288280 грн. (сума сплачена позивачем відповідачу на яку товар не переданий).

По друге, позивач вимагає стягнення з відповідача інфляційних саме як збитків, однак ст. 225 ГК України не передбачає включення до складу збитків інфляційних.

Позов про стягнення 668280 грн. 12 коп. пені підлягає задоволенню з наступних підстав.

Договором сторони встановили, що у випадку прострочення строків виготовлення та/або передачі товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни не поставленого в строк товару. Додатковою угодою № 1 сторони доповнили договір п. 6.5 відповідно до якого у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни не поставленого в строк товару.

З матеріалів справи убачається, що відповідач прострочував строки поставки товару.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем зобовґязання щодо поставки товару, позивач нарахував пеню в сумі 668280 грн. 12 коп. відповідно до розрахунку доданого до позову.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; розміру пені передбаченого договором.

Будь - яких заперечень щодо розрахунку пені позивача відповідач не надав.

Загальна сума до стягнення складає 668280 грн. 12 коп. (пеня), що зумовлює часткове задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Відповідно до декрет КМ України «Про державне мито»- ст. 8. Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чиним законодавством.

Відповідно до порядку «Оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 - 13. Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством… Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Позивач повинен був сплатити державне мито в сумі 10007 грн. 88 коп. Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 16850 грн. 41 коп., що підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 6842 грн. 53 коп., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Позивач повинен був сплатити за ІТЗ судового процесу 236 грн.

Однак позивач помилково сплатив за ІТЗ судового процесу 315 грн., що підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету за ІТЗ судового процесу 79 грн., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Автозбірне виробництво»код 31622135 (м. Одеса, вул. Атамана Чепиги, 29) на користь ТОВ НВП «Аеротехніка –МЛТ»код 30763942 (Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150) –668280 грн. 12 коп., 6682 грн. 79 коп. по держмиту, 157 грн. 58 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ НВП «Аеротехніка –МЛТ»фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 3325 грн. 09 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 78 грн. 42 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ НВП «Аеротехніка –МЛТ»код 30763942 (Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150) –надмірно сплачене державне мито в сумі 6842 грн. 53 коп., та надмірно сплачені витрати за ІТЗ судового процесу в сумі 79 грн.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 11.12.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 22.12.2009 р.

Суддя