Рішення № 11358266, 08.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2009 р.Справа № 31/122-09-4901 Позивач: ВАТ Одеський «Облагрохім»

Відповідач: ФГ «Тамур»

про стягнення 12 685 грн. 06 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Фролова В.П.

від відповідача: не зґявився

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 12 685 грн. 06 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені.

Представник позивача позов підтримав.

Матеріалами справи встановлено:

19.04.2007 року за № 238 сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач продає відповідачу товар на загальну суму 9258 грн. Відповідач сплачує за товар до 01.08.2007 року включно. У випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до накладної № 228 від 19.04.2007 року, позивач передав відповідачу весь обумовлений договором товар на суму 9258 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач за поставлений товар з позивачем не розрахувався і його заборгованість становить 9258 грн. Позивач вимагає стягнення з відповідача 7968 грн., що є його правом.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував пеню в сумі 896 грн. 40 коп. за період з 26.03.2009 року по 23.09.2009 року.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; облікових ставок НБУ в подвійному розмірі; Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 119 грн. 52 коп. за період з 26.03.2009 року по 23.09.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 3701 грн. 14 коп. з серпня 2007 року по липень 2009 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Загальна сума до стягнення складає 12 685 грн. 06 коп. (основна заборгованість, пеня, 3% річних, інфляційні), що зумовлює задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України –в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Позивач повинен був сплатити державне мито в сумі 126 грн. 85 коп. Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 126 грн. 96 коп., що підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 11 коп., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ФГ «Тамур»код 33485565 (Одеська область, Саратський район, с. Введенка, вул. Толбухіна, 73) на користь ВАТ Одеський «Облагрохім»код 05490196 (м. Одеса, пров. Бісквітний, 3) –12 685 грн. 06 коп., 126 грн. 85 коп. по держмиту, 236 грн. за ІТЗ судового процесу.

Повернути з державного бюджету України на користь ВАТ Одеський «Облагрохім»код 05490196 (м. Одеса, пров. Бісквітний, 3) –надмірно сплачене державне мито в сумі 11 коп.

Рішення набуває законної сили з 19.12.2009 р.

Суддя