Рішення № 11358219, 14.09.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 6/127/10

Миколаїв

за позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-коме-рційного підприємства «Кредо», м. Миколаїв, вул. Лягіна, 8.

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

до відповідачаВиконавчий комітет Миколаївської міської ради, 54027 м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

про Визнання права власності. Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача 1ОСОБА_2

Від позивача 2ОСОБА_2

Від відповідача Предмет спору: Позивачі звернулись до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на торгівельний комплекс по продажу квітів по АДРЕСА_2. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність правових підстав для видачі позивачам свідоцтва про право власності на нерухоме майно та просив суд розглянути справу та вирішити спір відповідно до чинного законодавства. Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:

ТОВ ВКП «Кредо»є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 29.05.2008р., укладеного між ТОВ ВКП «Кредо»та Миколаївською міською радою. Згідно умов п. 2.1. даного Договору, ТОВ ВКП «Кредо»було передано в оренду земельну ділянку, площею 2037 м2, у тому числі 144 м2 під капітальною забудовою, 358 м2 під тимчасовою забудовою, 60 м2 під спорудами, 1120 м2 під проходами, проїздами, майданчиками, 355 м2 під зеленими насадженнями.

Рішенням Миколаївської міської ради від 19.06.2009р. №35/74 було надано дозвіл ТОВ ВКП «Кредо»на проектування та встановлення тимчасового павільйону для реалізації в ньому квіткової продукції.

Таким чином, відповідно до п. 3 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №982, вищевказане рішення Миколаївської міської ради є підставою для розміщення малої архітектурної форми.

Позивачем-1 був розроблений та погоджений у встановленому порядку ескізний проект будівництва тимчасового павільйону для торгівлі квітами по АДРЕСА_2.

29.05.2008р. між позивачами був укладений договір про спільну діяльність. Згідно умов вказаного договору, сторони беруть участь у спільній діяльності по будівництву торгівельного комплексу по продажу квітів. Після закінчення будівництва павільйону, право власності на вказаний павільйон розподіляється між позивачами у наступних частках: Позивачу-1 3/4 частки, Позивачу-2 1/4 частка.

Позивачами збудований торгівельний комплекс по продажу квітів, загальною площею 147,8 м2, основною площею 83,2 м2. Згідно довідки Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 23.04.2010р. №17-298, вищевказаному торгівельному комплексу по продажу квітів надана адреса АДРЕСА_2.

Збудований позивачами обєкт відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам, що підтверджується листами управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 23.04.2010р. №17-1305, управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУМ НС України в Миколаївській області від 12.07.2010р. №69/4265 та СЕС Центрального району м. Миколаєва від 27.04.2010р. №771/2.9.

Після закінчення будівництва, позивачі звернулись до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області з заявою про прийняття в експлуатацію вищевказаного торгівельного комплексу по продажу квітів. Однак, Інспекція ДАК в Миколаївській області своїм листом відмовила у прийнятті вищевказаного обєкту в експлуатацію. Відмова була обґрунтована тим, що збудований позивачами обєкт є тимчасовою спорудою. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», розміщення тимчасових споруд та реклами здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Нормами Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №982 та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 не передбачено прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм.

Таким чином, на правовідносини з будівництва вказаного обєкту не поширюються положення ст. 301 Закону України «Про планування і забудову територій»щодо його прийняття в експлуатацію. Отже, торгівельний комплекс по продажу квітів по АДРЕСА_2 не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Таким чином, в силу ч.2 ст. 331 ЦК України, позивачі набули право власності на вищевказаний торгівельний комплекс по продажу квітів з моменту завершення його будівництва.

Під час проведення технічної інвентаризації комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»вищевказаного комплексу було встановлено, що павільйон має бетонний фундамент та деревяні стіни. Відповідно до Додатку 11 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001р., фундамент - це підземна частина будинку, через яку передається навантаження від його надземної частини на грунт. Фундаменти бувають: стрічкові неперервні монолітні (бутові на складному, цементному або вапняному розчині, бутобетонні, бетонні, залізобетонні), стрічкові неперервні збірні (бетонні та залізобетонні), стовпчаті (бутові, бетонні та залізобетонні, дерев'яні стільці), перехресні бетонні та залізобетонні, пальові збірні забивні (залізобетонні, дерев'яні) буронабивні, коренеподібні.

Таким чином, торгівельний комплекс по продажу квітів невідємно повязаний з землею, його переміщення є неможливим без знецінення. За таких обставин, даний комплекс є, в силу ст. 181 ЦК України, нерухомим майном.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою. Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Однак, відповідно до п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у порядку, визначеному даним Законом буде здійснюватись з 01.01.2012р.

За таких обставин, в порядку передбаченому п.п. «а»п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі Тимчасове положення), позивачі звернулись до відповідача з заявою про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно.

Однак, виконком Миколаївської міської ради своїм листом відмовив позивачам в оформленні права власності з видачею свідоцтва про право власності з посиланням на абз.2 п.п. «а»п. 6.1. Тимчасового положення, згідно якого, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Водночас, як було зазначено вище, вищевказаний торгівельний комплекс по продажу квітів не підлягає прийняттю в експлуатацію.

За таких обставин, відповідач був зобовязаний оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на нерухоме майно (абз.13 п.п. «а»п. 6.1. Тимчасового положення).

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи в оформленні права власності та видачі свідоцтва про право власності, відповідач, фактично, не визнає право власності позивачів на вищевказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 392 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством «Кредо»(м. Миколаїв, вул. Лягіна, 8 код ЄДРПОУ 13845029) право власності на 3/4 частки торгівельного комплексу по продажу квітів літ. А-1, загальною площею 147,8 кв.м., основною площею 83,2 кв.м. по АДРЕСА_2.

3. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/4 частку торгівельного комплексу по продажу квітів літ. А-1, загальною площею 147,8 кв.м., основною площею 83,2 кв.м. по АДРЕСА_2.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

Повне рішення складено: «21»вересня 2010 року.