Рішення № 11358093, 20.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.09.10                                                                                           Справа№ 23/123

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) НВФ «Орніт», м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) СП «Галицька мануфактура ЛТД», м. Львів,

про стягнення 17565,57 грн.

За участю представників:

Від позивача: Смаглій В.М. –представник,

Від відповідача: не зґявився.

Суть спору: ТзОВ НВФ «Орніт», м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ СП «Галицька мануфактура ЛТД», м. Львів, 4907,52 грн. заборгованості та 12658,24 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору № 81/09 про поставку пиломатеріалів від 28 серпня 2009 р., а також ст.ст. 208, 218, 386, 530, 593, 655, 656, 662, 663, 693, 1166 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 199, 216-218, 220, 224-225, 230-232 ГК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав. Витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи господарським судом, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень від 23.08.2010 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 07.09.2010 р.

Враховуючи вищенаведене, відсутність з боку відповідача клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 549, 599, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами у справі 28 серпня 2009 р. укладено Договір, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу у власність товар на умовах EXW (інкотермс 2000), м. Жовква, а позивач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах Договору. Як вбачається з банківської виписки від 1 вересня 2009 р., позивач відповідно до умов п. 3.1. договору перерахував відповідачу 14850 грн. авансу за пиломатеріали. Однак, відповідач поставив позивачу згідно з товарно-транспортною накладною № 8/09 від 08 вересня 2009 р. пиломатеріалів лише на суму 9942,48 грн. Станом на день розгляду справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані докази поставки продукції на решту 4907,52 грн. або докази повернення вказаної суми позивачу. Претензію позивача № 02 від 16.03.2010 р. як і вимогу № 01 від 16.03.2010 р. про погашення 4907,52 грн. заборгованості відповідач залишив без відповіді та задоволення. Відповідно до норм ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вказані положення застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З аналізу норм статей 177 та 190 ЦК України вбачається, що гроші є речами і вважаються майном. З огляду на викладене, 4907,52 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення 12658,24 грн. неустойки підлягають задоволенню частково. З змісту п. 6.6. договору та норм ст. 549 ЦК України вбачається, що вказана неустойка хоч і називається штрафом, за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується у відсотках від ціни недоотриманого товару за кожен день прострочення його передачі. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором. Припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім цього, розмір пені, яка підлягає стягненню, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов»язання. Згідно з п. 3.1. договору відповідач мав поставити товар протягом 14 днів з моменту поступлення авансу. Позивач перерахував відповідачу 14850 грн. 1 вересня 2010 р. Відтак, порушення зобов'язання з поставки товару на суму 4907,52 грн. мало місце, починаючи з 15.09.2009 р. За таких обставин до стягнення підлягає лише 501,64 грн. неустойки, нарахованої за шість місяців прострочення виконання зобов'язання.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Галицька мануфактура ЛТД»(79057, м. Львів, вул. Антоновича, 96, ідентифікаційний код 19351564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Орніт»(м. Дніпропетровськ, пров. Василівський, 10, ідентифікаційний код 20204905) 4907,52 грн. заборгованості, 501,64 грн. штрафу, 54,09 грн. державного мита та 72,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя