Рішення № 11358067, 23.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.09.10                                                                                           Справа№ 30/115

За позовом: малого приватного підприємства “Прадобуд”, м. Борислав, Львівська область,

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська область

Про стягнення 48416,34 грн.

Суддя Мороз Н.В.

Представники:

Від позивача –Райхель Р.ПА.

Від відповідача –Войтович О.В.

Суть спору:

Мале приватне підприємство “Прадобуд”, м. Борислав, Львівська область, звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська область, про стягнення 48416,34 грн., з яких 3153,69 грн. –3% річних з суми боргу по договору №2 за період з 09.02.2009 р. по 28.09.2009 р.; 18935,78 грн. –інфляційні втрати з суми боргу по договору №2 за період з 09.02.2009 р. по 28.09.2009 р.; 4403,13 грн. –3% річних за період з 28.09.2009 р. та 21923,73 грн. –інфляційні втрати за період з 28.09.2009 р. з загальної суми боргу, присудженого рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2009 р. у справі №13/116 з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 р.; а також 15000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.06.2010 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.08.2010 р. В судовому засіданні 17.08.2010 р. оголошувалась перерва до 02.09.2010 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 02.09.2010 р.

16.09.2010р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача додатково 15000 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг адвоката, оскільки витрати, які понесло підприємство позивача на правову допомогу по іншій господарській справі (№13/16) не можуть відносить до складу судових витрат по справі №30/115.

Представникам сторін роз’яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненнях позову. Ствердив, що господарським судом Львівської області рішенням від 27.07.2009 р. у справі №13/116 з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 р. на користь позивача з відповідача було присуджено 166103,43 грн. основного боргу, а також за період по 09.02.2009 р. 8327,92 грн. –3% річних та 61292,17 грн. інфляційних втрат, але залишено без розгляду вимоги про стягнення 15000 грн. на оплату послуг адвоката. Питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.02.2009 р. по 28.09.2009 р. судами не розглядалось. Сума 3% річних та інфляційних втрат за цей період становить 3167,34 грн. та 15115,42 грн. відповідно. Крім того, наказ господарського суду від 17.11.2009 р. у справі №13/116 виконувався відповідачем лише частково. У зв’язку із цим на загальну суму, присуджену судовим рішенням (238443,09 грн.) та несплачену відповідачем, позивачем нараховано 3% річних за період з 29.09.2009 р. по 20.07.2010 р. включно 4829,03 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. включно –17841,68 грн. Крім того просить стягнути 15000 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг адвоката, які понесло підприємство позивача на правову допомогу по справі №13/16. Усього, з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути 55953,47 грн. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково в частині 3% річних та інфляційних втрат, обчислених виходячи лише із суми основного боргу –166103,43 грн. в загальній сумі 37440,27 грн. (3006,93 грн. –3% річних, 12343,86 грн. –інфляційні втрати) з мотивів, зазначених у відзиві, додаткових поясненнях. Посилається на можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на основну суму боргу. Також, не заперечуючи в цілому підставність вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату адвоката, посилається на завищення позивачем заявленого розміру. Просить відмовити у позові в цій частині.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.05.2006 р. між сторонами був укладений договір №2, за яким позивач (генпідрядник) зобов’язався виконати передбачені проектно-кошторисною документацією роботи по проведенню ремонтно-будівельних робіт на 3, 4, мансардному поверхах та технічному горищі корпусу №1 санаторію “Женева”, м. Трускавець. 11.01.2007 р. між тими ж сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору №2, за якою позивач зобов’язався виконати роботи по облаштуванню шахти ліфта на об’єкті замовника. Замовник зобов’язався розрахуватись не пізніше семиденного терміну з моменту прийняття робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами. Водночас, відповідач допустив прострочку в оплаті виконаних робіт. Господарський суд Львівської області рішенням від 27.07.2009 р. у справі №13/116 між тими ж сторонами з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 р. присудив на користь позивача з відповідача 166103,43 грн. основного боргу, а також за період по 09.02.2009 р. 8327,92 грн. –3% річних та 61292,17 грн. інфляційних втрат, але залишено без розгляду вимоги про стягнення 15000 грн. на оплату послуг адвоката.

Зазначеним підтверджується наявність передбачених законом та договором підстав для стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.02.2009 р. по 28.09.2009 р. (дата набрання рішенням суду законної сили) судами не розглядалось. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму основного боргу за період з 09.02.2009 р. по 28.09.2009 р. 3% річних та інфляційні втрати в сумах, відповідно, 3167,34 грн. та 15115,42 грн. і така вимога підлягає задоволенню.

З матеріалів справи, зокрема, судових рішень, вбачається, що на користь позивача з відповідача було присуджено усього 238443,09 грн. Таким чином, внаслідок невиконання свого зобов’язання, що випливало із договору №2, у відповідача виникло зобов’язання виконати відповідне судове рішення. Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. З рішення суду по справі №13/116 у відповідача виникло грошове зобов’язання сплатити позивачеві 238443,09 грн., чим спростовуються посилання відповідача про те, що сума основного боргу перед позивачем становить лише 166103,43 грн., оскільки зобов’язання сплатити лише таку суму виникало з іншої підстави. Зазначена позиція також підтверджується змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/685 від 20.11.2008 р.

Матеріалами справи також підтверджується та сторонами не заперечується, що зобов’язання, яке виникло на підставі судового рішення, відповідачем не було належно виконано. З довідки, банківських виписок вбачається, що відповідач сплачував належні з нього суми лише частково і за період з 21.01.2010 р. по 02.08.2010 р. сплатив загальну суму 188443,09 грн. Доказів проведення інших оплат суду надано не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, не залежно від прийнятих судових рішень, зобов’язання відповідача по сплаті на користь позивача відповідних сум, станом на дату розгляду цієї справи не припинились. Належних доказів зворотнього суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв’язку із цим на загальну суму, присуджену судовим рішенням (238443,09 грн.) та несплачену відповідачем, позивачем нараховано 3% річних за період з 29.09.2009 р. по 20.07.2010 р. включно 4829,03 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. включно –17841,68 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відтак, загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 40953,47 грн.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу щодо відшкодування відповідачем збитків в розмірі 15000,00 грн., що складають суму витрат позивача на оплату юридичних послуг згідно договору №1 від 04.02.2009 року, щодо яких було залишено позов без розгляду у справі №13/116 як не підтверджені доказами.

Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Судом встановлено, що у зв’язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, МПП „Прадобуд” поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката згідно укладеного договору №1 від 04.04.2009 року про надання юридичних послуг, за яким адвокату доручено надання правової допомоги по витребуванню від відповідача заборгованості за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи на підставі договору №2 від 23.05.2006 р., що згідно ст.225 ГК України відноситься до збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Доказом понесення позивачем додаткових витрат у вигляді оплати послуг адвоката є платіжне доручення № 10 від 25.01.2010 р. на суму 7000 грн. та № 13 від 08.02.2010 р. на суму 8000 грн., акт та розгорнутий акт прийомки виконаних робіт від 02.02.2010 р. (в матеріалах справи). Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо відшкодування понесених останнім збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг адвоката задоволити.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити.

Керуючись ст. ст. 11, 22, 509, 525, 526, 599, 625 ЦК України, ст. 202 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Львівська область, м.Трускавець, вул.. Суховоля, 50 (р/р 26002630343451 в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019, код ЄДРПОУ 30439207) на користь малого приватного підприємства «Прадобуд», м.Борислав, вул.. Трускавецька,125 (р/р 2600527508 в Бориславському відділенні ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 30293024) - 55953,47 грн. заборгованості, 559,53 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                     

Рішення складено 27.09.2010р.