Рішення № 11357891, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 18/210пд

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Слов’яносербської районної ради Луганської області, смт. Слов’яносербськ Луганської області

до: 1-го відповідача –комунального підприємства «Слов’яносербське будинкоуправління»Слов’яносербської селищної ради, смт. Слов’яносербськ Луганської області

2-го відповідача – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Слов’яносербському районі Луганської області, смт. Слов’яносербськ Луганської області

про визнання недійсним договору та звільнення нежитлового приміщення

за участю представників:

від позивача:                    не прибув;

від 1-го відповідача:           Караманешта О.П., за дов. від 10.12.2009;

від 2-го відповідача:           Крамаренко С.А., за дов. від 26.04.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2003 № 1, який укладено між відповідачами за позовом, та про спонукання 2-го відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення.

          Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

          22.09.2010 в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.09.2010 (11.30).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2003 № 1, укладеному між відповідачами за позовом, 1-й відповідач передав 2-му відповідачу в оренду нежитлове приміщення загальною площею 170,2 м2, яке складається з 9 кімнат, санітарно-технічного приміщення та коридору, яке розташоване за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул. Горького, 86, що підтверджується матеріалами справи та визнано сторонами за позовом.

На підставі рішення виконавчого комітету Слов’яносербської селищної ради від 31.03.2010 № 52 власником вказаного нежитлового приміщення є територіальні громади сіл, селищ, міст Слов’яносербського району в особі Слов’яносербської районної ради (позивача по справі).

Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано в БТІ за територіальними громадами сіл, селищ, міст Слов’яносербського району в особі Слов’яносербської районної ради.

Позивач як особа, яка здійснює функції власника комунального майна, пред’явив позов про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2003 № 1, який укладено між відповідачами за позовом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оспорюваний договір укладено у супереч вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, у договорі відсутні такі істотні умови:

-          не встановлено обов’язку орендаря сплачувати орендну плату;

-          не вказано вартості об’єкту оренду з урахуванням її індексації;

-          умови щодо відновлення орендованого майна та умови його повернення;

-          страхування орендованого майна.

Позивач на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України також заявив вимогу про спонукання 2-го відповідача звільнити орендоване приміщення, так як останній користується ним на підставі договору, який укладено у супереч вимогам закону.

          Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено на підставі рішення Слов’яносербської селищної ради від 24.12.2002 № 101, яка на той час була власником цього приміщення.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

          Позивач є власником (особою, яка здійснює повноваження власника) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул. Горького, 86, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Слов’яносербської селищної ради від 31.03.2010 № 52 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.04.2010.

          Слов’яносербська селищна рада та відповідачі не подали суду доказів, що спірне нежитлове приміщення раніше знаходилося у комунальній власності територіальної громади смт. Слов’яносербськ в особі Слов’яносербської селищної ради.

          Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ст. 12 Закону).

          У супереч вимогам вказаного Закону оспорюваний договір не містить таких істотних умов, як:

об'єкт оренди (вартість майна з урахуванням її індексації);

орендна плата з урахуванням її індексації;

відновлення орендованого майна та умови його повернення;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

          Відповідно до абз. 3 п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

          Таким чином, оспорюваний договір оренди не є укладеним, так як у нього відсутні встановлені законом умови, необхідні для його укладення.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (абз. 1 п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9).

          За таких обставин, у позові, в частині вимог про визнання договору оренди недійсним, слід відмовити в зв’язку з тим, що цей договір не є укладеним.

          Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Враховуючи, що 2-й відповідач без відповідної правової підстави володіє спірним нежитловим приміщенням (так як договір оренди не є укладеним), вимоги позивача (власника майна) про спонукання 2-го відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення, підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита (ч. 4 ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Слов’яносербському районі Луганської області (смт. Слов’яносербськ Луганської області, вул. Горького,86, ідентифікаційний код 25926862) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 170,2 м2, яке складається з 9 кімнат, санітарно-технічного приміщення та коридору, яке розташоване за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул. Горького, 86; наказ видати.

3.          Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Слов’яносербському районі Луганської області (смт. Слов’яносербськ Луганської області, вул. Горького,86, ідентифікаційний код 25926862), на користь Слов’яносербської районної ради Луганської області (смт. Слов’яносербськ Луганської області, провулок Героїв, 2, ідентифікаційний код 25370382), витрати на державне мито в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.: наказ видати.

4.          Стягнути з комунального підприємства «Слов’яносербське будинкоуправління»Слов’яносербської селищної ради (смт. Слов’яносербськ Луганської області, вул. Кірова, 28, ідентифікаційний код 24183637), на користь Слов’яносербської районної ради Луганської області (смт. Слов’яносербськ Луганської області, провулок Героїв, 2, ідентифікаційний код 25370382), витрати на державне мито в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.: наказ видати.

5.          В решті позову відмовити.

23 вересня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28 вересня 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко