Рішення № 11357579, 20.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.10 р.                     Справа № 2/74                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдортрансбуд” м. Краматорськ

про стягнення заборгованості в розмірі 432504,15грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Лаврентьєва Н.П. – за довір.

У судовому засіданні 08.09.2010р. оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 20.09.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффазен Лізинг Аваль” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдортрансбуд” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 432504,15грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № L1190-10/07. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 10, 11, 17 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. 526, 527, 530, 623, 625 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 13.07.2010р., де проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем невірно обраховано комісія лізингодавця в розмірі 2% за дострокове розірвання договору, а також сума відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума непогашеної вартості предмета лізингу, змінена по правилам п. 3 Графіку). Також вказує на той факт, що позивачем не обґрунтовано правову підставу для нарахування процентів за користування грошовими коштами. Зазначає, що обов’язок лізингодавця забезпечити страхування предмета лізингу не пов’язане з витратами по вилученню предмета лізингу.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 02.06.2010р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

Також, процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

08.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрдортрансбуд” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 1190-10/07.

За цим договором Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в Специфікації (додаток № 2 до договору), а Лізигоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року.

Згідно до п. 3.1. договору вартість предмета лізингу становить 1036260,00грн. (в тому числі 20% ПДВ).

Відповідно до п. 3.3. договору викупна вартість Предмету лізингу становить 1% від визначеної в пункті 3.1.

Розділом 4 „Лізингові платежі та порядок розрахунків” визначено, що лізингові платежі складається з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включать: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Авансовий лізинговий платіж включає в суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, в розмірі 20% від вартості предмету лізингу.

Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.

Комісією Лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості Предмету лізингу.

До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, комісія відсотків за фінансування придбання Предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії договору та пов’язані з ним.

Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання Предмету лізингу за Договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування відсотків здійснюється за період з дня виконання Лізингодавцем дій по фінансуванню придбання Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4. Загальних умов.

Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточного), здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України – гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Лізингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в Графіку розмірі. Адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню Лізингоодержувачу.

Всі визначені лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмету лізингу, Лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку.

Згідно до п. 8.1. договору останній набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу і адміністративної комісії згідно Графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за цим договором.

Як видно з матеріалів справи, у виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію (додаток № 2 до договору фінансового лізингу), відповідно до якої Лізингодавець повинен придбати та передати на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу Бульдозер SHANTUI SD23 (2007р.в.) у кількості однієї штуки, за ціною 1036260,00грн.

У виконання умов договору 30.10.2007р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі предмета лізингу.

Проте, як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо сплати лізингових та інших платежів належним чином не виконав, у зв’язку з чим позивачем було прийнято рішення про дострокове розірвання договору та вилучення Предмету лізингу.

Факт вилучення предмету лізингу підтверджується актом вилучення від 11.02.2009р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору позивач звернувся до суду з позовом, де просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 432504,15грн., яка складається з комісії лізингодавця за дострокове розірвання договору в розмірі 20585,96грн.; штрафних санкцій (штраф, пеня) в розмірі 2545,61грн., додаткових витрат (компенсації витрат по договору, відрядженню по вилученню) в розмірі 5265,38грн., відшкодування частини вартості Предмету лізингу в розмірі 1029297,82грн., відшкодування частини вартості Предмету лізингу в розмірі 37211,17грн., комісії лізингодавця без ПДВ в розмірі 39225,30грн., комісії лізингодавця без ПДВ 58888,29грн., з відрахуванням відшкодованої частини вартості Предмету в розмірі – 760515,38грн.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як видно з матеріалів справи, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів позивачем у порядку ст.. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, п.п. 6.1., 6.4. договору та п.п. 8.4.5., 8.4.7., 8.4.9. Загальних умов було прийнято рішення про дострокове розірвання договору та вилучення Предмету лізингу.

          Відповідно до умов договору 19.12.2008р. позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення № 1190-12/08, де останній зазначає, що у зв’язку з порушенням Лізингоодержувачем умов договору (несплатою лізингових платежів) та не усунення допущених порушень у встановлені ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” строки, останнім було прийнято рішення про відмову від Договору. Також, у вказаному повідомлення зазначено, що ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” вимагає повернути Предмет лізингу.

          Відповідно до розділу 10 „Дострокове припинення договору” Загальних умов фінансового лізингу договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених нижче підстав, зокрема направлення Лізигодавцем Лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав, визначених розділом 6 договору.

          Таким чином, враховуючи вимоги договору та Загальних умов дія договору фінансового лізингу № 1190-10/07 від 08.10.2007р. припинилася 31.12.2008р. тобто, у 15 лізинговому періоді. Факт припинення дії договору фінансового лізингу № 1190/10/07 від 08.10.2007р. відповідачем не оспорюється.

Пунктом 10.3. Загальних умов встановлено, що у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1 Загальних умов обставин Лізингоодержувач зобов’язаний:

10.3.1. Повернути Предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавецм строки та місце в межах території України. Незалежно від цього ОЛізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу без будь-якого погодження або дозволу Лізінгоодержувача з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат;

10.3.2 Сплатити Лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку:

- комісія Лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 цих Загальних умов;

- нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

- суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем;

- заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкцій;

- суму непогашеної вартості Предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.

Виходячи із умов вищевикладених пунктів 10.3.2. частини 1 Загальних умов фінансового лізингу позивач просить стягнути з відповідача комісію лізингодавця – 2% за дострокове розірвання договору в розмірі 20585,96грн.

Цей розмір комісії позивач розраховує наступним чином: 1029297,82грн. (непогашена індексована вартість Предмету лізингу на дату його вилучення) х 2% = 20585,96грн.

За приписами п. 10.3.2. Загальних умов вказана сума обраховується за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2. Загальних умов, тобто 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору.

Порядок визначення непогашеної вартості предмета лізингу визначений ч. 5 п.п. 10.3.2. Загальних умов фінансового лізингу та полягає у наступному – сума непогашеної вартості Предмета лізингу – це зазначена в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінена за визначеними в п. 3 Графіку правилами.

Дослідивши Графік платежів від 08.10.2007р. додаток № 1 до договору фінансового лізингу, судом встановлено, що в ньому визначений щомісячний лізинговий платіж на кожний період лізингу.

Згідно до п. 4.1. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Порядок обрахування розміру вказаних сум, а саме суми, яка є відшкодуванням вартості предмету лізингу та суми, яка є комісії лізингодавця умовами договору та графіком платежів не визначений.

Суми щомісячних лізингових платежів, зазначені в графіку не містять будь-якого окремого розподілу на зазначені суми, тому перевірити розрахунок позивача в частині визначення суми непогашеної вартості предмета лізингу не прередбачається можливим та не доведено матеріалами справи.

Враховуючи вище викладене, обрахована позивача комісія лізингодавця – 2% за дострокове розірвання договору в сумі 20585,96грн. не відповідає вимогам договору, Загальним правилам та Графіку платежів, у зв’язку з чим у задоволення позовних вимог в цій частині слід відмовити за недоведеністю.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховані за договором, а саме п. 5.1. штрафні санкції (штраф, пеня) в розмірі 2545,61грн.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Однак, позивачем до матеріалів справи взагалі не надано будь-якого розрахунку штрафних санкцій, у зв’язку з чим встановити на яку суму несвоєчасно сплаченого платежу та за який період нараховується пеня визначити виходячи з матеріалів справи неможливо, у зв’язку з чим у задоволені вимог позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2545,61грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат (компенсації витрат по договору, відрядженню по вилученню) в розмірі 5265,38грн., то суд виходить з наступного.

У поясненнях до позовної заяви від 16.06.2010р. позивач зазначає, що вказана сума є понесеними витратами позивача по страхуванню предмету лізингу.

Пунктом 6.4. договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору всі витрати пов’язані з вилученням Предмета лізингу здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.

Однак, розділом 7 „Страхування” Загальних умов встановлено, що лізингодавець протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування Предмета лізингу в страховій компанії за своїм вибором на випадок: знищення (загибель), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) Предмета лізингу та на всі випадки, передбачені Правилами страхування Страховика (АВТОКАСКА / повний пакет).

Як встановлено вище, до складу лізингових платежів включається комісія Лізингодавця (п. 4.1. договору).

Відповідно, пунктом 4.7. договору встановлено, що до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним.

Із змісту вищевикладених умов договору слідує, що витрати пов’язані з страхуванням предмету лізингу відносяться до складу комісії Лізингодавця та оплачуються Лізингоодержувачем у складі щомісячних лізингових платежів. Окремого обов’язку на відшкодування витрат лізингодаця на страхування предмету лізингу за рахунок Лізингоотримувача, умовами договору не передбачено.

З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про відшкодування частини вартості Предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 37211,17грн. та комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 39225,30грн., то суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачем у період з жовтня 2008р. по грудень 2008р. виставлялися рахунки. Розмір платежів, з урахуванням вимог п. 1-3 додатку № 1 до договору фінансового лізингу корегувався позивачем. Зокрема, від 01.10.2008р. на суму 25232,03грн., де 18605,58грн. – відшкодування частини вартості Предмета лізингу та 6626,45грн. – комісія лізингодавця; від 03.11.2008р. на суму 29261,17грн., де 18605,58грн. – відшкодування частини вартості Предмета лізингу та 10655,59грн. – комісія лізингодавця та від 01.12.2008р. на суму 7564,16грн. (комісія лізингодавця), а всього на загальну суму 62057,36грн.

Судом встановлено, що у зв’язку з направлення позивачем повідомлення про розірвання договору за правилами розділу 10 Загальних умов дія договору припинилася 31.12.2008р., ця дата відповідає 15 лізинговому періоду. Зазначений факт підтверджений обома сторонами та не заперечується.

Однак, як видно з матеріалів справи фактичне вилучення предмету лізингу відбулося 11.02.2009р., про що складено акт, який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

У зв’язку з тим, що фактично до 11.02.2009р. предмет лізингу знаходився у відповідача позивачем виставлялися рахунки, а саме від 02.01.2009р. на суму 7199,83грн. – комісія лізингодавця та від 02.02.2009р. на суму 7179,27грн. – комісія лізингодавця, а всього на загальну суму 14379,10грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування частини вартості Предмету лізингу за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. всього в розмірі 37211,17грн. та комісію лізингодавця за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. всього в розмірі 39225,30грн.

Приписами ст. 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна та розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що п. 10.2. Загальних умов визначений чіткий порядок дострокового припинення договору – у останній день місяця, в якому має місце направлення письмового повідомлення про дострокове припинення договору.

Тобто, як встановлено судом вище договір фінансового лізингу № 1190-10/07 від 08.10.2007р. припинив свою дію 31.12.2008р.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу № 1190-10/07, судом встановлено, що умови договору не містить певних умов, які пов’язують припинення договору з поверненням предмету лізингу.

Пунктом 10.3.1. Загальних умов визначений обов’язок Лізингоодерждувача повернути Предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого Предмету лізингу.

Однак, із змісту повідомлення про відмову від договору від 18.12.2008р. № 1190-12/08, судом встановлено, що позивач вимагає повернути Предмет лізингу, проте строк та місце такого повернення не визначає.

Посилання позивача на ст.. 530 ЦК України, щодо обов’язку відповідача повернути Предмет лізингу у семиденний строк з дати вимоги, судом до уваги не приймається, оскільки, а ні умовами договору, а ні повідомленням про відмову від договору не визначено місце повернення Предмету лізингу у разі відмови від договору.

За приписами ст.. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, наслідком несвоєчасного повернення предмету лізингу є сплата неустойки, а ні комісії лізингодавця. Крім того, суд зазначає, що умовами договору фінансового лізингу № 1190-10/07 від 08.10.2007р. не передбачено обов’язку Лізингоодержувача сплачувати комісію лізингодавця за час перебування предмету лізингу у відповідача після припинення договору.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення комісії лізингодавця за період з січня по лютий 2008р. по рахункам від 02.01.2009р. № L1190-10/07/15, від 02.02.2009р. № L1190-10/07/16 не підлягають задоволенню, вимоги позивача по відшкодування частини вартості Предмета лізингу в розмірі 37211,17грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги в частині стягнення комісії лізингодавця частковому задоволенню в розмірі 24846,20грн., тобто за період з жовтня 2008р. по грудень 2008р.

Щодо вимог про стягнення відшкодування частини вартості Предмету лізингу (суму непогашеної вартості предмета лізингу, змінену за правилами п. 3 Графіку) в розмірі 1029297,82грн., то суд виходить з наступного.

Як встановлено п. 10.3.2. Загальних умов до договору фінансового лізингу Лізингоодержувач повинен сплати Лізингодавцю суму непогашеної вартості Предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.

Однак, як встановлено судом вище Графіком платежів визначено лише щомісячний лізинговий платіж на кожний період лізингу, який складається з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів.

Умовами договору не визначено, яким саме чином розраховується авансовий лізинговий платіж та поточний лізинговий платіж.

Посилання позивача на розрахункову формулу для визначення суми непогашеної вартості Предмету лізингу судом до уваги не приймається, оскільки такий порядок обчислення суми непогашеної вартості предмету лізингу не передбачений а ні умовами договору фінансового лізингу № 1190-10/07 від 08.10.2007р., а ні графіком платежів, а ні Загальними умовами фінансового лізингу.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) в розмірі 58888,29грн. на підставі п. 4.6., 4.7. договору, то такі вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так пунктом 4.6. договору встановлено, що комісією Лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості Предмету лізингу.

Згідно до п. 4.7. договору до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним.

Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання Предмету лізингу за Договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті Договору відсотків здійснюється за період з дня виконання Лізингодавцем дії по фінансуванню придбання Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 Загальних умов.

Однак, в обґрунтування нарахування відсотків за користування грошима позивачем взагалі не надано розрахунку вказаної суми, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити на яку суму нараховується такі відсотки, за який період здійснено нарахування та який розмір облікової ставки застосовано позивачем при здійсненні нарахування.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не доведені доказами в порядку ст.. 32 ГПК України, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, у зв’язку з не доведенням.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині відшкодування частини вартості Предмета лізингу в розмірі 37211,17грн. та комісію лізингодавця в розмірі 24846,20грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдортрансбуд” м. Краматорськ про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 432504,15грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдортрансбуд” (84301, м. Краматорськ, вул. Паркова, 73/57, п/р 26005060110368 в Краматорській філії „Приватбанк”, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, п/р 2600514928 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335, ЄДРПОУ 34480657) відшкодування частини вартості Предмета лізингу в розмірі 37211,17грн., комісію лізингодавця в розмірі 24846,20грн., судові витрати: державне мито в розмірі 620,57грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 33,86грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2010р.