Рішення № 11357498, 23.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.10 р.                     Справа № 7/132                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії м. Луганськ

До відповідача: Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка

Предмет спору: стягнення суми боргу за активну електроенергію – 9809971, 46 грн., за реактивну електроенергію – 596021, 29 грн., суми пені – 579124, 84 грн., інфляційні – 246786, 90 грн., 3% річних – 76610, 02 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:           У судовому засіданні 14.09.2010р. оголошувалась перерва до 23.09.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України.          

ДП „Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії м. Луганськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ДП „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення 8482832, 87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №20 від 27.12.2003р. з додатками; рахунки-фактури за активну та за перетікання реактивної електричної енергії за вересень 2009р. – квітень 2010р.; претензію №891 від 26.01.2010р.

Заявою від 28.06.2010р. №3222, наданою до суду 29.07.2010р. в порядку ст.22 ГПК України, позивач збільшив суму позову та просить стягнути з відповідача суму боргу за активну електроенергію – 9809971, 46 грн., за реактивну електроенергію – 596021, 29 грн., суму пені – 579124, 84 грн., інфляційні – 246786, 90 грн., 3% річних – 76610, 02 грн.

У письмових та усних поясненнях відповідач зазначив, що сума пені позивачем у позові розрахована невірно, суму основного боргу визнав у повному обсязі.

У відзиві на позов з у рахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з нього 3% річних – 76610,02 грн., інфляційних – 246786,90 грн., пені – 579124,84 грн., посилаючись на відсутність своєї вини у виникненні спірної заборгованості.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між відповідачем та ДП „Укренерговугілля”, правонаступником якого є позивач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №20 від 27.12.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.9.4 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2004р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників обох сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач приймає та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невід’ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно п.7.6 Договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” споживач оформлює та надає постачальнику електричної енергії звіт про використану електроенергію за формою, наведеною у додатку „Форма „Звіт про використану електроенергію”. На підставі звіту споживача за вимогою будь-якої сторони складаються „Акт про використану електричну енергію” та „Акт про надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

Пунктом 7 додатку „Порядок розрахунків” до Договору передбачено, що оплату за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін. Споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків протягом 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у серпні 2009р. – червні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами використаної електроенергії (активної та реактивної) ДП „Укршахтгідрозахист” за серпень 2009р. – червень 2010р., які складені безпосередньо відповідачем, підписані його уповноваженими особами та скріплені його печаткою.

У зв’язку з виниклою заборгованістю, позивач 10.06.2010р. направив відповідачу вимогу на оплату – претензією №891 від 26.01.2010р., про свідчать наявні у справі опис вкладення та поштова квитанція від 10.06.2010р.

           Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно оплати спожитої у серпні 2009р. – червні 2010р. електроенергії належним чином не виконав, у зв’язку з чим у нього перед позивачем значиться заборгованість за активну електроенергію в сумі 9809971, 46 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 596021, 29 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача за період з 10.09.2009р. по 31.05.2010р. 3% річних в сумі 76610, 02 грн. та інфляційні в сумі 246786, 90грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у виникненні спірної заборгованості та на той факт, що вказані суми є штрафними санкціями.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати суми заборгованості. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та 3% річних являються штрафними санкціями, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Розрахунок 3% річних перевірено судом, який здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, арифметично вірно.

Розрахунок інфляційних перевірено судом та здійснено у відповідності до приписів діючого законодавства. Сума інфляційних, з урахуванням вказаного позивачем періоду прострочення сплати суми заборгованості, складає 211458, 08 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі у сумі 76610, 02 грн., інфляційних – частково у сумі 211458, 08 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.4.1 Договору, у разі порушення споживачем передбачених додатком „Порядок розрахунків” терміну розрахунку за активну електроенергію та термінів оплати за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 579124, 84 грн. за період з 10.09.2009р. по 29.07.2010р.

Відповідач проти стягнення вказаної суми пені заперечив, посилаючись на те, що стягнення штрафних санкцій можливо лише за наявності вини особи, що не виконувала свої зобов’язання за договором, тоді як вина відповідача у виникненні спірного боргу відсутня. Разом з цим, правового обґрунтування своїм запереченням відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи викладені обома сторонами письмові та усні пояснення, з огляду на матеріали справи, той факт, що відзив по справі фактично не є заявою про зменшення розміру пені, заяви про зменшення розміру пені від відповідача не надходило, у спірний період у відповідача значилась заборгованість перед позивачем та з огляду на умови Договору, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем до стягнення суми пені.

Розрахунок пені перевірений судом, який здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору, виконано арифметично вірно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 579124, 84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР,керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії м. Луганськ до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення суми боргу за активну електроенергію – 9809971, 46 грн., за реактивну електроенергію – 596021, 29 грн., суми пені – 579124, 84 грн., інфляційні – 246786, 90 грн., 3% річних – 76610, 02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Абакумова, 1, п/р 35248006002457 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Луганської філії м. Луганськ (адреса юр.особи: 07300, Київська обл.., м.Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”; фактична адреса юр.особи: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 85, ЄДРПОУ 32402870, адреса філії: 91005, м.Луганськ, вул.Фрунзе, 136 „з”, ЄДРПОУ 26447684):

- на п/р із спеціальним режимом використання 2603930111660 у філії ЛОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 304665 - заборгованість за активну електроенергію – 9809971, 46 грн.;

- на п/р 2600512100770 в АБ „Укркоммунбанк” м.Луганська, МФО 304988 – заборгованість за реактивну електроенергію – 596021, 29 грн., 3% річних - 76610, 02 грн., інфляційні - 211458,08 грн., пеню – 579124, 84 грн., державне мито в сумі 24420, 33 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 26 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду відповідно до вимог діючого законодавства.

Суддя